Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №560/19762/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19762/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 , який, за твердженням позивача, був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 за станом здоров`я відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і внести відомості щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 відповідно до записів у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 16.06.2022.

Ухвалою суду від 20.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Зазначає, що 16.06.2022 його було виключено з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

На підтвердження цієї обставини позивач, зокрема посилається на тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 та довідку військово-лікарської комісії від 16.06.2022.

За твердженням позивача, після виключення з військового обліку він не має відображатися як військовозобов`язаний.

Однак, як стверджує позивач, у 2025 році, перевіривши відомості у мобільному застосунку «Резерв+», він виявив, що у військово-обліковому документі в електронній формі він відображений як військовозобов`язаний, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а підстава зняття або виключення з військового обліку не зазначена. Також у цьому документі відображено інформацію про звернення до Національної поліції через неприбуття за повісткою до ТЦК та СП.

Позивач вважає, що такі відомості не відповідають його фактичному та правовому статусу, підтвердженому військово-обліковими документами 2022 року, і порушують його право на достовірне відображення військово-облікового статусу в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із відзивом на позов, ІНФОРМАЦІЯ_5 проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити з таких підстав.

Зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з нездійсненням виправлення, коригування або доповнення відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я.

Обґрунтовуючи заперечення, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, зокрема посилається на пункт 81 Порядку №1487 і зазначає, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку здійснюються за особистої присутності особи, за наявності паспорта громадянина України та військово-облікового документа.

Також вважає, що належним способом вирішення питання є особисте звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 з актуальним військово-обліковим документом, рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 і медичними документами, які підтверджують стан здоров`я.

Крім того, зазначає, що у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 21.06.2022 відсутній підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 , що, на думку територіального центру комплектування та соціальної підтримки, свідчить про нікчемність цього документа.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачем у цій справі є ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

У матеріалах справи міститься тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

На першій сторінці цього документа зазначено, що позивач є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, із зазначенням дати 16.06.2022 та посиланням на графу II, статтю 39 «а» наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008.

На другій сторінці тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 міститься запис про те, що 16.06.2022 ОСОБА_1 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі витягу з книги протоколів засідань військово-лікарської комісії, протокол №101 від 16.06.2022.

Також у матеріалах справи міститься довідка військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо ОСОБА_1 . Зі змісту цієї довідки вбачається, що 16.06.2022 проведено медичний огляд позивача, а постанова ВЛК сформульована так: «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку». У довідці також зазначено посилання на статтю 39 графи II Розкладу хвороб.

Отже, матеріали справи містять два взаємопов`язані документи 2022 року: довідку ВЛК та тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, які узгоджуються між собою щодо особи, дати, підстави та правового наслідку - визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Водночас, у матеріалах справи міститься військово-обліковий документ в електронній формі, сформований 09.11.2025 о 22:50.

У цьому документі щодо ОСОБА_1 зазначено: категорія обліку - «військовозобов`язаний»; підстава зняття або виключення - не зазначена; ІНФОРМАЦІЯ_8 (Чемерівці); номер у реєстрі «Оберіг» - НОМЕР_3 .

Крім того, у військово-обліковому документі в електронній формі зазначено причину звернення до Національної поліції - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення - 31.05.2025; постанова ВЛК та дата ВЛК у цьому документі не зазначені.

З огляду на зміст пункту 5 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» суд оцінює військово-обліковий документ в електронній формі не як повний витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а як документ, що відображає відповідні відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, станом на момент його формування.

Матеріали справи не містять окремого рішення, наказу, розпорядження, журналу змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, технічної інформації про дату та підставу внесення відповідних відомостей або іншого індивідуального акта відповідача, яким ОСОБА_1 прямо поновлено на військовому обліку після його виключення з такого обліку у 2022 році.

Тому суд не встановлює як доведений факт прийняття відповідачем окремого рішення або вчинення окремої юридично оформленої дії саме щодо поновлення позивача на військовому обліку.

Водночас, військово-обліковий документ в електронній формі від 09.11.2025 підтверджує, що станом на дату його формування позивач відображався як військовозобов`язаний, без зазначення підстави виключення з військового обліку та без відомостей про постанову ВЛК.

Відповідач не надав суду доказів скасування постанови ВЛК від 16.06.2022, визнання недійсною довідки ВЛК, анулювання записів у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , встановлення факту підроблення цих документів або прийняття нового рішення ВЛК, яке змінювало б висновок про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

Також відповідач не надав суду доказів наявності належної правової підстави для відображення позивача як військовозобов`язаного без відомостей про виключення з військового обліку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався.

Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а зазначив, що вихід за межі позовних вимог можливий як виняток, якщо повний захист права неможливий у спосіб, про який просить позивач, а обраний судом спосіб пов`язаний із захистом саме того права, щодо якого подано позов. Такий спосіб захисту має мати послідовний зв`язок із заявленими вимогами та випливати з фактичної спірної ситуації.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2025 у справі №160/9719/22, застосовуючи підходи Великої Палати Верховного Суду щодо розподілу тягаря доказування, звернув увагу, що неправильним є повне перекладення доказування лише на суб`єкта владних повноважень; позивач не може займати суто пасивну позицію, посилаючись лише на частину другу статті 77 КАС України.

Пункт 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон №2232-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд застосовує цю норму саме в редакції станом на дату оформлення постанови ВЛК і запису у тимчасовому посвідченні позивача.

Станом на 09.11.2025 пункт 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII також відносив визнання непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку до підстав виключення з військового обліку.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 зазначив, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку»; різними є як підстави, так і правові наслідки цих облікових дій. Громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, тоді як зняті з військового обліку продовжують перебувати в такому статусі.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2026 у справі №320/29761/25, розглядаючи спір щодо внесення змін до Реєстру на підставі тимчасового посвідчення, звернув увагу на необхідність встановити, яка саме облікова дія фактично була вчинена щодо особи, які обставини стали підставою для її вчинення та чи відповідає зміст запису у військово-обліковому документі тій нормі закону, на яку в ньому зроблено посилання.

У зазначеній справі Верховний Суд не вирішив спір по суті, а направив справу на новий розгляд, тому суд враховує цю постанову як методологічний орієнтир щодо предмета доказування у спорах про відображення відомостей військового обліку в Реєстрі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі – Закон №1951-VIII, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Частина восьма статті 5 Закону №1951-VIII визначає, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Частина дев`ята статті 5 цього Закону встановлює, що органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Пункт 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII передбачає, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.

Частина третя статті 14 Закону №1951-VIII передбачає, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Цей Порядок не діяв станом на 16.06.2022, тому суд не застосовує його для оцінки первинного оформлення виключення позивача з військового обліку у 2022 році.

Водночас, він є релевантним для оцінки доводів відповідача та правового режиму військового обліку станом на 09.11.2025.

Пункт 22 Порядку №1487 (тут і далі - у редакції, чинній станом на 09.11.2025) передбачає, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Під час воєнного стану направлення призовників на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду здійснюється лише у разі їх прийняття на військову службу у добровільному порядку.

Пункт 79 Порядку №1487 встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 81 Порядку №1487 передбачає, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» (далі – Порядок № 559 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5 Порядку №559, військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Пункт 8 Порядку №559 визначає, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім`я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; 7-1) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності (зокрема групу інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність); 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність для військовозобов`язаних та резервістів; 11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку); 12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв`язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом; 18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 сформулював загальний підхід, за яким адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували на момент прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

З урахуванням цього суд у цій справі не підміняє мотиви відповідача новими мотивами, не виходить із припущень про обставини, які не підтверджені доказами у справі, та оцінює правомірність спірної ситуації на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Щодо обов`язку доказування у цій справі, суд зазначає про таке.

Так, суд враховує, що позивач оскаржує дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, тому відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме відповідач має довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Водночас, це не означає, що позивач звільняється від обов`язку довести фактичні обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається.

У цій справі позивач повинен довести, зокрема, факт оформлення його виключення з військового обліку, факт того, що станом на спірний період його військово-обліковий статус відображено інакше, ніж у документах 2022 року, та зв`язок між таким відображенням і порушенням його прав.

Водночас, відповідач, заперечуючи проти позову, повинен довести правомірність відображення позивача як військовозобов`язаного без відомостей про виключення з військового обліку, а також подати суду наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Із приводу реального предмета публічно-правового спору у цій справі, суд вказує на таке.

Позивач сформулював першу позовну вимогу як вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо «поновлення» його на військовому обліку.

Разом з тим, суд не встановив наявності в матеріалах справи окремого рішення, наказу, розпорядження, журналу змін у Реєстрі, технічної інформації або іншого індивідуального акта, яким відповідач прямо поновив позивача на військовому обліку після 16.06.2022.

За таких обставин, суд не може встановити як доведений факт саме прийняття відповідачем рішення або вчинення ним юридично оформленої дії щодо поновлення позивача на військовому обліку.

Водночас, військово-обліковий документ в електронній формі від 09.11.2025 підтверджує, що позивач відображений як військовозобов`язаний, а відомості про підставу його виключення з військового обліку, постанову ВЛК та дату ВЛК не відображені.

Отже, реальний публічно-правовий спір між сторонами полягає не у доведеності окремого формального рішення про поновлення позивача на військовому обліку, а у правомірності відображення позивача як військовозобов`язаного без відомостей про виключення з військового обліку за наявності документів 2022 року про таке виключення.

Такий підхід не змінює предмет спору, оскільки друга позовна вимога прямо спрямована на внесення до Реєстру відомостей щодо виключення позивача з військового обліку.

Щодо факту виключення позивача з військового обліку, суд виходить із таких міркувань.

Факт оформлення виключення позивача з військового обліку 16.06.2022 підтверджується сукупністю письмових доказів.

По-перше, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 містить запис про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку з посиланням на статтю 39 «а» графи II наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008.

По-друге, у цьому ж тимчасовому посвідченні міститься окремий запис про те, що 16.06.2022 позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі витягу з книги протоколів засідань ВЛК, протокол №101 від 16.06.2022.

По-третє, довідка ВЛК підтверджує проведення медичного огляду 16.06.2022 та постанову ВЛК: «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

Ці докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою щодо особи, дати, підстави та наслідку відповідної облікової дії.

Їх сукупність дає підстави для висновку, що станом на 16.06.2022 щодо позивача було оформлено саме виключення з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

При цьому, суд не встановлює самостійно медичну придатність чи непридатність позивача до військової служби, не перевіряє правильність медичного діагнозу та не підміняє військово-лікарську комісію.

Для цілей цієї справи суд оцінює лише юридичний факт наявності постанови ВЛК та записів у військово-обліковому документі, а також те, чи були ці документи спростовані відповідачем.

Із приводу доводів відповідача про недійсність тимчасового посвідчення позивача, суд зазначає про таке.

Відповідач посилається на відсутність підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 та вважає, що це свідчить про нікчемність документа.

Суд відхиляє цей довід відповідача з огляду на таке.

По-перше, відповідач не зазначив конкретної норми закону або підзаконного акта, яка прямо встановлює нікчемність військово-облікового документа саме за наведеної відповідачем обставини.

По-друге, саме по собі твердження відповідача про нікчемність документа не є доказом його недійсності, підробленості або скасування.

По-третє, відповідач не надав суду акта службової перевірки, висновку експерта, рішення уповноваженого органу про анулювання документа, рішення про скасування записів у ньому або іншого належного доказу, який би спростовував зміст тимчасового посвідчення.

По-четверте, факт постанови ВЛК про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку підтверджується не лише тимчасовим посвідченням, а й окремою довідкою ВЛК від 16.06.2022.

Отже, відповідач не довів, що наявні у справі документи 2022 року стосовно виключення позивача з військового обліку є недійсними, скасованими, підробленими або такими, що не можуть мати доказового значення у цій справі.

Щодо відображення позивача як військовозобов`язаного в Реєстрі, суд виходить із такого.

Військово-обліковий документ в електронній формі від 09.11.2025 є доказом того, які відомості щодо позивача були відображені в електронній формі на момент його формування.

Зі змісту цього документа вбачається, що позивач відображений як військовозобов`язаний, без зазначення підстави зняття або виключення з військового обліку.

Крім того, у цьому документі відсутні відомості про постанову ВЛК і дату ВЛК, водночас зазначена причина звернення до Національної поліції - неприбуття за повісткою до ТЦК та СП.

З огляду на пункти 5 та 8 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі відображає відомості, що містяться в Реєстрі, а також відомості щодо звернення або повідомлення до Національної поліції.

Тому його зміст є релевантним доказом для встановлення того, що станом на 09.11.2025 цей документ не містив відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Таке відображення не узгоджується із зазначеними вище документами 2022 року, якими підтверджено оформлення виключення позивача з військового обліку.

Водночас, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних відомостей з Реєстру або інших доказів, які б пояснювали правову підставу такого відображення позивача як військовозобов`язаного, спростовували б зміст військово-облікового документа в електронній формі або підтверджували б актуальність саме таких відомостей станом на 09.11.2025.

Із приводу доводів відповідача про необхідність особистої присутності позивача, то суд зазначає про таке.

Відповідач вважає, що для вирішення питання щодо виключення з військового обліку позивач має особисто з`явитися до ТЦК та СП з військово-обліковим документом, рішенням ВЛК та медичними документами.

Суд не погоджується з цим доводом відповідача з таких підстав.

Пункт 81 Порядку №1487 у редакції, чинній станом на 09.11.2025, розмежовував взяття на військовий облік та зняття або виключення з військового обліку.

Особиста присутність була передбачена для взяття на військовий облік, натомість особиста присутність для зняття або виключення з військового обліку прямо визначалася як необов`язкова.

Крім того, ця справа не стосується первинного встановлення придатності позивача до військової служби і не стосується проходження нової ВЛК.

Предметом спору є правомірність відображення позивача як військовозобов`язаного без відомостей про виключення з військового обліку, яке, за матеріалами справи, було оформлено у 2022 році.

Тому посилання відповідача на необхідність особистої присутності позивача та подання ним нових медичних документів не спростовує обов`язку органу ведення Реєстру забезпечити актуалізацію військово-облікових відомостей, якщо наявні документи не скасовані, не визнані недійсними і не спростовані належними доказами.

Щодо дії закону у часі у спірних правовідносинах, суд вказує на таке.

Суд виходить із того, що кожна юридично значима обставина має оцінюватися за законом, чинним на момент її виникнення.

Факт оформлення виключення позивача з військового обліку мав місце у 2022 році, тому для оцінки підстав такої облікової дії суд застосовує статтю 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній станом на 16.06.2022.

Порядок №1487, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022, станом на 16.06.2022 не діяв, тому не може бути застосований для оцінки первинного оформлення виключення позивача з військового обліку у 2022 році.

Натомість питання про те, чи правомірно станом на 09.11.2025 позивач відображався як військовозобов`язаний без відомостей про виключення з військового обліку, оцінюється за законодавством, чинним на цю дату, зокрема Законом №1951-VIII, Порядком №1487 та Порядком №559.

У той же час, матеріали справи не містять доказів того, що станом на 09.11.2025 існувала норма закону або індивідуальне рішення уповноваженого органу, які автоматично скасовували б правові наслідки постанови ВЛК від 16.06.2022 та запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 про виключення позивача з військового обліку.

Із приводу меж ретроспективної перевірки суду у цій справі, є необхідним зазначити таке.

Вирішуючи спір, суд оцінює правомірність спірного відображення відомостей ретроспективно - з огляду на обставини, які існували станом на момент формування військово-облікового документа в електронній формі 09.11.2025 та на момент невідображення в ньому відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Суд не може замінювати мотиви відповідача іншими мотивами, яких відповідач не зазначив, і не може визнавати правомірною спірну ситуацію з підстав, які не підтверджені доказами у справі.

Так, у межах цієї справи відповідач не спростував зміст документів 2022 року стосовно виключення позивача з військового обліку, не довів їх скасування, недійсність або підроблення, а також не надав доказів наявності іншої правової підстави для відображення позивача як військовозобов`язаного без відомостей про виключення з військового обліку.

Щодо дискреційних повноважень відповідача та належного способу захисту, суд виходить із таких міркувань.

Суд враховує довід відповідача про те, що суд не може підміняти собою адміністративний орган.

Разом з тим, у цій справі суд не вирішує замість відповідача питання медичної придатності позивача, не встановлює медичний діагноз, не проводить повторної оцінки стану здоров`я позивача і не ухвалює замість ВЛК постанову про придатність чи непридатність позивача до військової служби.

Суд лише перевіряє, чи відповідає відображення позивача у військово-обліковому документі в електронній формі наявним у справі документам про його військово-обліковий статус, а також чи довів відповідач правомірність відображення позивача як військовозобов`язаного без відомостей про виключення з військового обліку.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №806/965/17 зазначив, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретної дії можливе, якщо виконано всі умови, визначені законом, а у суб`єкта владних повноважень немає правомірної дискреції щодо вибору іншого варіанту поведінки. Якщо ж умови не перевірені або суб`єкт владних повноважень має дискрецію, належним способом захисту є зобов`язання вирішити питання з урахуванням правової оцінки суду.

У цій справі її матеріалами підтверджено оформлення виключення позивача з військового обліку 16.06.2022, а відповідач не довів скасування, недійсність або підроблення відповідних документів та не навів правової підстави для відображення позивача як військовозобов`язаного без відомостей про виключення з військового обліку.

За таких обставин, у відповідача немає правомірного розсуду залишати без актуалізації відомості Реєстру щодо такого виключення.

Належним і ефективним способом захисту порушеного права є не зобов`язання відповідача повторно розглянути питання, а зобов`язання актуалізувати відомості Реєстру шляхом внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Такий спосіб захисту не є підміною судом дискреційних повноважень відповідача, оскільки суд не приймає замість відповідача нового рішення про придатність або непридатність позивача до військової служби, а зобов`язує орган ведення Реєстру привести відомості Реєстру у відповідність до документів, які не спростовані у цій справі.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій щодо поновлення, суд зазначає про таке.

Позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо поновлення його на військовому обліку.

Однак матеріали справи не містять доказів окремої юридично оформленої дії або рішення відповідача саме про поновлення позивача на військовому обліку.

За таких обставин, буквальне задоволення позовної вимоги про визнання протиправними «дій щодо поновлення» не відповідало б обставинам, які суд встановив у цій справі.

Водночас, суд встановив, що станом на 09.11.2025 позивач був відображений як військовозобов`язаний, без відомостей про виключення з військового обліку, хоча документи 2022 року підтверджують оформлення такого виключення.

Повна відмова у позові лише через неточне формулювання першої позовної вимоги не забезпечила б ефективного захисту права позивача, оскільки друга позовна вимога прямо спрямована на внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Тому належним і ефективним способом захисту у цій справі є: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незабезпечення відображення в Реєстрі відомостей про виключення позивача з військового обліку; зобов`язання відповідача актуалізувати відомості Реєстру шляхом внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку з 16.06.2022 на підставі запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

Такий спосіб захисту має послідовний зв`язок із заявленими позовними вимогами, зокрема з вимогою про внесення до Реєстру відомостей щодо виключення позивача з військового обліку, випливає з фактичної спірної ситуації та забезпечує ефективне поновлення порушеного права.

Він не змінює предмет спору, а лише уточнює юридичну форму судового захисту відповідно до встановлених судом обставин.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено оформлення виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних 16.06.2022 у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Одночасно матеріалами справи не підтверджено існування окремого рішення, наказу, розпорядження або іншого юридично оформленого акта відповідача про поновлення позивача на військовому обліку після 16.06.2022.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що станом на 09.11.2025 позивач відображений як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_9 , без зазначення підстави виключення з військового обліку та без відомостей про постанову ВЛК.

Відповідач не довів правомірності такого відображення позивача як військовозобов`язаного, не довів недійсності чи скасування документів 2022 року стосовно виключення позивача з військового обліку та не навів належної правової підстави для невідображення відомостей про виключення позивача з військового обліку.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню із застосуванням ефективного способу захисту, який відповідає встановленим судом обставинам та спрямований на відновлення порушеного права позивача.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, позов у цій справі поданий через систему «Електронний суд».

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2423,00 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становив 3028 грн.

За підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у редакції, чинній на дату подання позову, ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина третя статті 4 цього Закону передбачає застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні процесуального документа до суду в електронній формі.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі №120/7162/20-а зазначив, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування іншого способу захисту порушеного права є однією вимогою немайнового характеру.

У цій справі вимога про зобов`язання внести відомості до Реєстру є способом усунення наслідків протиправного невідображення відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Тому заявлені позовні вимоги становлять одну взаємопов`язану немайнову вимогу.

Належний розмір судового збору за подання такого позову становить: 3028 грн х 0,4 х 0,8 = 968,96 грн.

Отже, позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж належало.

Надмірно сплачена сума становить: 2423,00 грн – 968,96 грн = 1454,04 грн.

У цій справі позов задоволено частково з огляду на те, що суд не встановив окремого юридично оформленого рішення або дії про поновлення позивача на військовому обліку у заявленому ним формулюванні.

Водночас, основний матеріально-правовий інтерес позивача - приведення відомостей Реєстру у відповідність до документів про виключення з військового обліку - підлягає задоволенню.

Оскільки заявлені позовні вимоги спрямовані на захист одного матеріально-правового інтересу позивача, а часткове задоволення позову зумовлене уточненням судом належного способу захисту, суд не застосовує механічний розподіл судового збору за кількістю пунктів прохальної частини.

На користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у належному до сплати розмірі - 968,96 грн.

Надмірно сплачена сума судового збору в розмірі 1454,04 грн не підлягає стягненню з відповідача як судові витрати, однак може бути повернута особі, яка її сплатила, за її клопотанням у порядку, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незабезпечення відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних з 16.06.2022, відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 актуалізувати відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних з 16.06.2022, відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Є.В. Печений