Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №560/11537/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/11537/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

за участю:секретаря судового засідання Дубина Н.Ю. представника позивача: Маріїної А.В. представника відповідача: Величко І.В.

розглянувши адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» №0099060705 від 29.04.2026, прийняте Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами фактичної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.04.2026 №0099060705 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1650000,00 грн за непроведення розрахункових операцій через РРО (ПРРО). Позивач вважає це рішення протиправним, оскільки перевірку проведено з порушенням установленої процедури, акт перевірки не містить доказів здійснення у 2025 році розрахункових операцій на зазначену суму. Вказує, що господарської діяльності не здійснював, доходу не отримував, а помилково задекларований дохід надалі уточнив до нульового показника. Просить задоволити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що підставою для проведення фактичної перевірки стало звернення громадянина щодо використання позивачем праці неоформлених працівників та можливих порушень під час здійснення розрахункових операцій. За твердженням відповідача, позивач задекларував за 2025 рік дохід у сумі 1650000,00 грн, водночас РРО/ПРРО не використовує, не має відкритих банківських рахунків фізичної особи-підприємця. Наявність орендованого приміщення, пояснення ОСОБА_2 та сторінки в Instagram, на думку відповідача, свідчить про фактичне здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 . Подання уточнюючої декларації з нульовим показником доходу не спростовує встановлені під час перевірки обставини, у зв`язку із чим відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив, що відповідач не спростував доводів про порушення порядку проведення перевірки, зокрема невизначення її періоду. Також позивач поставив під сумнів достовірність звернення громадянина, яке стало підставою для перевірки, та наголосив на відсутності належних доказів здійснення ним господарської діяльності й отримання у 2025 році доходу в розмірі 1650000,00 грн.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав свою позицію щодо правомірності проведення перевірки та зазначив, що сукупність установлених обставин підтверджує здійснення позивачем господарської діяльності й отримання доходу у 2025 році.

Протокольною ухвалою проголошеною у судовому засіданні 05.08.2026 року, суд ухвалив закрити підготовче провадження у даній справі та призначив розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд адміністративний позов задоволити.

Представник Головного управління ДПС у Хмельницькій області в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві, вважає, що відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06.04.2011, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку другої групи.

На підставі звернення громадянина та доповідної записки від 17.03.2026 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято наказ від 17.03.2026 року №910-П про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та наказ від 17.03.2026 року №911-П про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

19.03.2026 позивач отримав від Головного управління ДПС в Хмельницькій області запит про надання документів в термін до 24.03.2026.

26.03.2026 позивач подав уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку за 2025 рік, у якій зазначив нульовий дохід.

За результами перевірок складено акт фактичної перевірки від 30.03.2026 №5749/22-01-01-24-07/ НОМЕР_1 в якому зафіксовано порушення вимог:

- п. 1,2 ст. 3 р. ІІ Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- п. 85.2 ст. 82 Податкового кодексу України, а саме ненадання документів, які вказані в запиті про надання документів від 05.03.2026 року №784/10/22-01-07-05;

- ст. 2 ст. 3, ст. 21, ст. 24 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту».

Позивач подав заперечення на акт перевірки. За результатами їх розгляду комісією складено висновок від 24.04.2026 №76/22-01-24-07, яким висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі акта фактичної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0099060705 від 29.04.2026 про застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних санкцій в розмірі 1650000 грн згідно з п. 1 ст. 17 Закону №265/95 за порушення п. 1, п.2, ст. 3 Закону №265/95.

Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Одним із видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2. статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

Суд встановив, що в наказах «Про проведення фактичної перевірки» від 17.03.2026 року № 910-п та №911-п, на виконання вимог Податкового кодексу України, як підставу для проведення перевірок, зазначено пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

За змістом підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України Фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Суд звертає увагу, що накази Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 17.03.2026 №910-П та №911-П «Про проведення фактичної перевірки» містять відомості, зокрема, про:

мету перевірки: здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, дотриманням роботодавцем законодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками;

вид перевірки: фактична перевірка;

правові підстави для її проведення: підпункти 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України;

об`єкти перевірки: господарські об`єкти позивача, розташовані за адресами: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, зупинка «Цегельний завод», та м. Красилів, вул. Степана Хотовицького, 1;

дату початку та тривалість перевірки: з 18.03.2026 тривалістю десять діб;

період діяльності, який підлягає перевірці: відповідно до статті 102 Податкового кодексу України.

На виконання зазначених наказів посадовим особам контролюючого органу видані відповідні направлення на проведення фактичних перевірок.

Суд встановив, що підставою для проведення перевірки стало звернення громадянина, у якому повідомлялося про здійснення позивачем діяльності з виготовлення та продажу пам`ятників за конкретно визначеними адресами у містах Хмельницькому та Красилові, використання праці неоформлених працівників, здійснення готівкових розрахунків і невидачу розрахункових документів.

За результатами доперевірочного аналізу податкової інформації також установлено, що позивач задекларував за 2025 рік дохід у сумі 1650000,00 грн, водночас не звітував про найманих працівників, не мав зареєстрованих РРО (ПРРО) та відкритих підприємницьких рахунків. Зазначені обставини були викладені у доповідній записці від 17.03.2026 та стали підставою для прийняття наказів від 17.03.2026 №910-П і №911-П.

Отже, на момент прийняття наказів у контролюючого органу була наявна конкретна інформація про можливі порушення позивачем законодавства щодо здійснення розрахункових операцій та оформлення трудових відносин, що відповідало підставам, передбаченим підпунктами 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

При цьому законодавство не вимагає детального відтворення в наказі змісту отриманої інформації або доказів можливого порушення, оскільки саме перевірка є способом підтвердження чи спростування такої інформації. Тому доводи позивача про відсутність підстав для призначення фактичної перевірки суд вважає необґрунтованими.

За таких обставин суд вважає, що контролюючий орган мав достатні фактичні та правові підстави для проведення перевірок позивача, а зміст наказів від 17.03.2026 №910-П та №911-П відповідає вимогам податкового законодавства. Тому доводи позивача про незаконність призначення та проведення фактичних перевірок суд відхиляє.

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності порушень вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265/95-ВР), а також правомірності податкового повідомлення-рішення форми «С» від 29.04.2026 №0099060705, суд виходить із такого.

Відповідно до преамбули, Закону №265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Відповідно до абзацу шостого статті 2 Закону №265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до статті 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3); надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги (пункт 2 статті 3).

Слід зазначити, що законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток банківських установ в мережі Інтернет, які проводяться суб`єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому обов`язок суб`єкта господарювання застосовувати РРО або програмні РРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Тобто застосування підприємцем РРО/ПРРО у встановленому Законом №265/95-ВР порядку є обов`язковим у разі здійснення розрахункових операцій у розумінні цього Закону.

Відповідно до статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (п. 1).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту п. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з п. 2 ст. 3 цього Закону.

Отже, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Як слідує з фактичних обставин, в ході проведення перевірки встановлено, що згідно поданої податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи – підприємця за 2025 рік (02.03.2026 F0103407, новий звітний) задекларовно обсяг доходу в сумі 1650000 гривень.

Згідно поданої під час перевірки податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи – підприємця за 2025 рік (26.03.2026 F0103407, уточнюючий) задекларовно обсяг доходу в сумі 0,00 тис. гривень.

Подання уточнюючої податкової декларації під час проведення перевірки відповідно до п.50.1 ПКУ не впливає на встановлені порушення, з урахуванням обмежень, визначених п.50.2 ПКУ, та не спростовує раніше задекларовані показники доходу.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що ним використовується орендоване приміщення за яке здійснюється оплата, а отже вказане підтверджує використання матеріально - технічної бази у господарській діяльності.

В матеріалах перевірки наявні пояснення громадянки ОСОБА_2 , яка згідно пояснень від 19.03.2026 року працює у позивача за адресою АДРЕСА_2 , на прийманні замовлень по виготовленню пам`ятників на протязі останніх 10 років та отримує заробітну плату в розмірі 4000 грн за неповний робочий день.

Також у позивача наявна сторінка в соціальній мережі, де відображено 100 дописів з його роботами (фото, короткі відео робіт). На вказаній сторінці розміщені номер телефону та електронна адреса, аналогічні тій електронній адресі та телефонному номеру, які зазначені в податковій звітності.

Отже, відомості про використання приміщень, приймання замовлень, наявність готової продукції та її рекламування у соціальній мережі підтверджують фактичне здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності.

Під час перевірки позивачу вручено запит про надання документів, пов`язаних із предметом перевірки. Однак будь-яких первинних документів, які б спростовували відомості поданої ним податкової декларації або підтверджували інший спосіб отримання задекларованого доходу, позивач не надав.

Суд враховує, що податкова декларація є документом податкової звітності, у якому платник самостійно відображає показники своєї господарської діяльності.

Наведені обставини є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують висновок контролюючого органу про те, що задекларований позивачем дохід у розмірі 1650000 грн був отриманий від здійснення господарської діяльності без проведення відповідних розрахункових операцій через РРО або ПРРО та без надання розрахункових документів.

Посилання позивача на те, що господарські приміщення використовувалися виключно для зберігання залишків товару, а господарська діяльність у 2025 році не здійснювалася, суд оцінює критично, оскільки такі твердження суперечать відомостям первинної податкової декларації та встановленим під час перевірки обставинам і не підтверджені належними доказами.

Таким чином, контролюючим органом належним чином встановлено порушення позивачем пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, яке полягало у непроведенні розрахункових операцій на повну суму отриманого доходу через РРО/ПРРО та ненаданні відповідних розрахункових документів.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2026 у справі №804/3767/17 постановив, що в разі відсутності банківських рахунків і будь-яких документів, які підтверджують безготівкові надходження, вся різниця між сумою доходу, показаною в обліку та деклараціях, і сумами, проведеними через РРО, підлягає кваліфікації як розрахункові операції, здійснені без застосування РРО та без видачі розрахункових документів установленої форми. Таке порушення є підставою для застосування відповідальності, установленої пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Отже, суд дійшов висновку, що оскільки вартість товарів і послуг, реалізованих із порушенням установленого порядку проведення розрахунків, становила 1650000 грн, відповідач відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР обґрунтовано застосував фінансову санкцію в розмірі 100 відсотків цієї суми, тобто 1650000 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «С» від 29.04.2026 №0099060705 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01 вересня 2026 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя П.І. Салюк