Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №450/3203/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/3203/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/3503/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування, –

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування.

Позов мотивували тим, що 25 вересня 2024 року по вулиці Данченко у місті Пустомити Львівської області ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 внаслідок чого останній від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні 19 жовтня 2024 року.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Гардіан», у якого виникло зобов`язання з відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи у загальному розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, що виплачується рівними частинами, витрат на поховання та лікування.

Звертаючись із заявою про виплату страхового відшкодування, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили виплати їм страхове відшкодування в загальному розмірі 117019.77 грн, а саме: для сина загиблого ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 48 000 грн, витрати на поховання у розмірі 11470.00 грн та витрати на лікування у розмірі 9549.77 грн, а для дружини загиблого ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 48000 грн.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі по 24 000 грн кожному з ним, однак зменшення розміру страхового відшкодування є безпідставним та таким, що порушує їхні права та законні інтереси.

Страховик зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його в повному обсязі не пізніше як за 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання у відповідача виник обов`язок сплатити на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 3760.44 грн пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, 272.82 грн трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, 1551.58 грн інфляційних нарахувань.

З наведених підстав просили:

-стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування (моральну шкоду) в розмірі 24000 грн;

-стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 3760.44 грн пені, 272.82 грн трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, 1551.58 грн інфляційних нарахувань, а всього – 5684.84 грн;

-стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування (моральну шкоду) в розмірі 24000 грн;

-стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_2 3760.44 грн пені, 272.82 грн трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, 1551.58 грн інфляційних нарахувань, а всього – 5684.84 грн.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування – задоволено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 24000 грн. недоплаченого страхового відшкодування (моральної шкоди), 3760 грн. 44 коп. пені, 372 грн. 82 коп. три проценти річних та 1551 грн. 58 коп. інфляційних втрат.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_2 24000 грн. недоплаченого страхового відшкодування (моральної шкоди), 3760 грн. 44 коп. пені, 372 грн. 82 коп. три проценти річних та 1551 грн. 58 коп. інфляційних втрат.

Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь держави судовий збір у розмірі 2422.40 грн.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року оскаржило Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан».

В апеляційній скарзі покликається на те, що ним виконано зобов`язання перед позивачами повністю у порядку, встановленому чинним законодавством України, страхове відшкодування виплачено в повному розмірі, визначеному з врахуванням грубої необережності, допущеної пішоходом,яка впливає на розмір компенсації, тому позовні вимоги є необгрунтованими.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що травмування пішохода ОСОБА_4 , наслідком якого стала його смерть, відбулося з його власної вини у зв`язку з порушенням ним Правил дорожнього руху. Крім того, у крові потерпілого виявлено етанол в концентрації 1.26%, що відповідає ступеню легкого сп`яніння.

Заподіянню смерті ОСОБА_4 сприяла груба необережність потерпілого за відсутності будь-яких порушень водія, що є підставою для зменшення розміру страхового відшкодування.

Просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

15 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_5 подав відзив, в якому заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 01 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Згідно з пунктом 27.1 ст. 27 Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених пп. «г» і «ґ» п. 41.1 та пп. «в» п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

З матеріалів справи вбачається, що 04 грудня 1974 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини – ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 .

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим повторно Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11 липня 2024 року, підтверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що 25 вересня 2024 року о 20 год. 10 хв. неподалік будинку АДРЕСА_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих травм помер у лікарні.

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим Пустомитівською міською радою Львівського району Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області від 28 листопада 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000001033 від 26 вересня 2024 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У постанові старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області від 28 листопада 2024 року про закриття кримінального провадження встановлено, що згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/114-24/23385-ІТ від 22 листопада 2024 року робоча гальмівна система, система рульового управління та система зовнішнього освітлення досліджуваного автомобіля марки «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані та могли виконувати функції, передбачені конструкцією, а згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму у ДТП СЕ-19/114-24/26700-ІТ від 22 листопада 2024 року в обстановці місця дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування свого транспортного засобу. Крім того, згідно з висновком судово-медичної експертизи №116/24 від 19 листопада 2024 року в результаті аналізу крові гр. ОСОБА_4 при поступленні в лікувальний заклад виявлено етанол в кількості 1.26 % (проміле).

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що травмування пішохода ОСОБА_4 , внаслідок якого настала його смерть, відбулося з його власної вини, тому у даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_5 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на підставі полісу № ЕР/218214295 від 01 грудня 2023 року.

28 листопада 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просили здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 117109.77 грн, а саме, для сина потерпілого – ОСОБА_1 48000.00 грн – моральної шкоди, 11470.00 грн – витрат на поховання, 9549.77 грн – витрат на лікування, для дружини потерпілого – ОСОБА_2 – 48000 грн моральної шкоди.

На підтвердження зазначених витрат позивачі надали квитанції, а також договір-замовлення на організацію та проведення поховання, укладений 21 жовтня 2024 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_8 , за умовами якого вартість послуг становить 11 470 грн, а також медичну карту стаціонарного хворого № 87727.

Платіжною інструкцією № 227260 від 10 січня 2025 року підтверджується, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» виплатило ОСОБА_2 24000 грн страхового відшкодування моральної шкоди (а.с. 87).

Платіжною інструкцією № 227282 від 10 січня 2025 року підтверджується, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» виплатило ОСОБА_1 24000 грн страхового відшкодування моральної шкоди (а.с. 88).

Платіжною інструкцією № 231090 від 21 лютого 2025 року підтверджується, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» виплатило ОСОБА_2 11470 грн страхового відшкодування витрат на поховання (а.с. 89).

Платіжною інструкцією № 232816 від 14 березня 2025 року підтверджується, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» виплатило ОСОБА_1 5968.66 грн страхового відшкодування витрат на лікування (а.с. 90).

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, розмір страхового відшкодування моральної шкоди зменшено вдвічі на підставі частини другої статті 1193 ЦК України у зв`язку з грубою необережністю зі сторони пішохода ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

При цьому, в розумінні частини 2 статті 1193 ЦПК України підставою для зменшення розміру відшкодування є вина потерпілого саме у формі грубої необережності, а не простої необачності.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 204/6539/16-ц.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» вказує на те, що вина потерпілого встановлено постановою старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області від 28 листопада 2024 року про закриття кримінального провадження.

Однак, наявність вини пішохода ОСОБА_4 у дорожньо-транспортній пригоді саме у формі грубої необережності чи умислу потерпілого у постанові старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області від 28 листопада 2024 року не встановлено.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б достеменно підтверджували наявність вини ОСОБА_4 у формі грубої необережності у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

За вказаних вище обставин та вимог закону суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем прав позивачів через неповну виплату страхового відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 24000 грн. недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі, крім вимог про стягнення недоплаченого страхового відшкодування моральної шкоди, просили також стягнути з відповідач на їхню користь по 3760.44 грн пені, 272.82 грн трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, 1551.58 грн інфляційних нарахувань.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Вказана норма також є спеціальною нормою, що застосовується до спірних правовідносин, так як вони виникли з приводу неналежного виконання обов`язків страховиком своїх обов`язків по сплаті страхового відшкодування, а тому страховик на підставі п.36.5 Закону зобов`язаний сплатити позивачу пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До правовідносин щодо невиплати страхового відшкодування потерпілій особі застосовуються вимоги частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц.

Оскільки страховик не здійснив виплату страхового відшкодування в повному обсязі наявні правові підстави для стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно з наданим позивачами розрахунком за період з 10 січня 2025 року по 17 липня 2025 року відповідачу нарахована заборгованість внаслідок прострочення виплати страхового відшкодування на користь кожного з відповідачів в розмірі по 5684.84 грн, з яких пеня – 3760.44 грн, 3 % - 372.82 грн та інфляційні нарахування – 1551.58 грн.

Вищезазначений розрахунок виконано відповідно до вимог чинного законодавства та не спростовано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та стягнення страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення розміру страхового відшкодування, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи, які не містять доказів вини потерпілого саме у формі грубої необережності.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» – залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.