Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №332/878/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 28.08.2026 Справа № 332/878/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/878/26 Головуючий у 1-й інстанції – Погрібна О. М. Провадження № 33/807/1011/26 Доповідач у 2-й інстанції – Холод Р. С.

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Холод Р. С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника - Казановської А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 26 березня 2026 року щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 26 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 05.02.2026 о 12 год. 40 хв., в м. Запоріжжі по вул. Радіаторній, буд. 40, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Subaru Outback», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло; неприродна блідість обличчя; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовилась на місці зупинки транспортного засобу. Від керування транспортним засобом відсторонена, про повторність попереджена. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно неї закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, враховуючи таке.

1. Судом першої інстанції порушені норми процесуального права. На думку апелянта, вона не отримала належного доступу до правосуддя та не змогла реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції без її участі.

2. Судом першої інстанції порушені норми матеріального права, оскільки висновки суду щодо доведеності провини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за те що вона відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, викликають обґрунтований сумнів, так як долучені до матеріалів справи докази не є переконливими та допустимими. Судом не було надано належної оцінки відеозапису та іншим доказам, що містяться в даній справі.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 , суддя першої інстанції провів судовий розгляд формально, без з`ясування всіх обставин справи, з порушенням вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

З урахуванням викладеного, постанова судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 26.03.2026 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Захисник Казановська А. О. подала письмові доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 , які аргументовані таким.

1. Поліцейськими допущені суттєві та грубі порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння та складання матеріалів.

Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису неможливо зрозуміти, яким чином поліцейський виявив у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, оскільки відеозапис цього не містить.

Після зупинки транспортного засобу, під час перевірки документів жодні ознаки сп`яніння ОСОБА_1 не повідомлялися.

Із відеозапису простежується непослідовний та розтягнутий у часі характер дій працівників поліції: ознаки, які в подальшому були використані для обґрунтування необхідності проходження огляду, не фіксуються ними безпосередньо під час зупинки та спілкування з ОСОБА_1 , а перевіряються поступово – через певні проміжки часу.

2. Причина зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 – складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП на чоловіка ОСОБА_1 , не належить до передбачених законом підстав для такої зупинки.

Зупинці передувало не виявлення будь-якого правопорушення з боку ОСОБА_1 , а отримання інформації щодо іншої особи – її цивільного чоловіка. У сукупності з подальшими діями поліцейських, які виразилися у відсутності чітко сформованої причини зупинки, одразу після зупинки будь-яких очевидних ознак сп`яніння та їх поступовим виявленням уже в ході тривалого спілкування – зазначене свідчить про ознаки попередньо сформованого упередженого ставлення до ОСОБА_1 як водія та ставить під обґрунтований сумнів об`єктивність та неупередженість подальших дій працівників.

3. Захисник піддає сумніву виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння та вважає, що вони ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті поліцейського. Наявність певного тремтіння пальців рук пояснюється реакцією організму на холод та емоційне напруження, звужені зіниці очей та їх реакція на світло відеозаписом не зафіксовані, а неприродна блідість обличчя взагалі спростовується відеозаписом. Враховуючи викладене, на думку захисника, підстави для проведення огляду ОСОБА_1 були відсутні.

4. Запропонувавши ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння, поліцейський не роз`яснив порядок та процедуру проходження огляду, її права та обов`язки, наслідки відмови від проходження огляду.

Відеозаписом не зафіксовано однозначної та безумовної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

5. Захисник зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по справі в розумінні статті 251 КУпАП, викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи та не викликали сумніву.

Рапорт поліцейського, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, теж не являється належним та допустимим доказом через те, що він відображає виключно суб`єктивну думку поліцейського.

Відеозаписи, долучені до матеріалів справи, також не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки ними не зафіксовані будь-які підтвердження щодо наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння.

Таким чином, сторона захисту вважає, що порушення з боку ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху не відбулось, оскільки встановлено порушення поліцейськими порядку направлення водія для проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , тобто вчинення правопорушення не зафіксовано належними доказами. Викладені обставини виключають наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого останній адміністративного правопорушення.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник Казановська А. О. підтримали доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі і просили її задовольнити в повному обсязі.

Захисник додатково зазначила про те, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння; причина зупинки транспортного засобу була незаконною, не дотримано процедуру проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. ОСОБА_1 не мала умислу ухилитися від проходження огляду на стан сп`яніння, вона пояснила, що не зможе пройти огляд зараз, так як поспішає до дитини.

Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст.ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи стосовно ОСОБА_1 суд першої інстанції вказані норми закону дотримався в повному обсязі.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 (далі – Порядок №1103); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395); Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до вимог ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, суд першої інстанції послався на дані: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №583657 від 05.02.2026, доданого до нього диску з відеозаписом події; рапорту поліцейського; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, інші матеріали.

Дослідивши вказані вище докази, суд встановив, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у останньої працівниками патрульної поліції виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук; неприродна блідість обличчя, у зв`язку з чим водію було запропоновано огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського відповіла відмовою, про що було зазначено у відповідному направленні водія на огляд.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права

Як зазначила ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, вона не приймала участі під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, про призначені судові засідання повідомлена не була, судові повістки не отримувала, а тому не змогла реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП.

З досліджених апеляційним судом матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувався дійсно за відсутності особи, яка притягає до адміністративної відповідальності.

Однак, слід зазначити, що ОСОБА_1 неодноразово викликалася до суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи конвертами, повернутими до суду після невручення адресату. За відсутності клопотань ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, суд розглянув справу без її участі.

Суддя апеляційного суду звертає увагу на вимоги ст. 268 КУпАП, згідно з якими справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також слід відмітити, що за положеннями частини 2 цієї статті, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.ст.126 та 130КУпАП не є обов`язковою.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, відеозаписом з бодікамер поліцейських, який було досліджено під час апеляційного розгляду, зафіксовано повідомлення працівником поліції ОСОБА_1 про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно неї, Заводським районним судом міста Запоріжжя.

Тобто, ОСОБА_1 достеменно знала про наявність стосовно неї в суді справи про адміністративне правопорушення, але не з`являвся на поштове відділення для отримання поштової кореспонденції суду, рівно як і особисто не доклала зусиль, щоб дізнатися про дату судового розгляду.

Встановлене свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо обмеження прав останньої, передбачених ст. 268 КУпАП.

Крім того, апеляційним судом було задоволено клопотання ОСОБА_1 та поновлено строк на апеляційне оскарження постанови суду, таким чином відновивши її право на захист та забезпечивши її участь у судовому засіданні.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення норм матеріального права

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що висновки суду стосовно доведеності її провини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, засновані на доказах, які на її думку, не є переконливими та допустимими, без надання належної оцінки відеозапису та іншим доказам, що містяться в даній справі.

Щодо доводів сторони захисту про порушення поліцейськими процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння та складання матеріалів

Відповідаючи на доводи захисника щодо порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, апеляційний суд зазначає, що процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Пунктом п.2.5 Правил Дорожнього руху України, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п.п.2-4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п.п.9, 12 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З огляду на вказані норми, повноваження виявляти й оцінювати ознаки сп`яніння у водія має виключно поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України. Встановлення таких ознак з відеозапису об`єктивно неможливо та не передбачено законодавством.

При цьому закон не вимагає підтвердження цих ознак свідками, їх фіксації на відео або проведення окремої процедури встановлення. За наявності відповідних підстав поліцейський має законне право вимагати від водія пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому порядку.

Положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху встановлено обов`язок водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, а тому суддя вважає, що невиконання такого обов`язку з боку водія є грубим порушенням Правил дорожнього руху України.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, захисник зазначає про те, що у працівників поліції не було законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Із зазначеним суддя апеляційного суду не погоджується, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію України», до повноважень поліції, окрім інших, віднесено регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень, поліцейськими застосовуються заходи, зокрема превентивного характеру, що обмежують певні права і свободи людини, до яких відноситься й зупинення транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування, розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

За положеннями частини 3 цієї статті Закону, поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Як вбачається з відеозапису з бодікамер поліцейських та не оспорюється стороною захисту, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 поліцейські зупинили у зв`язку з наявною інформацією про причетність водія даного транспортного засобу до адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Після зупинки, поліцейські одразу повідомили про це ОСОБА_1 , з чим остання погодилася, зазначивши, що це автомобіль її чоловіка і що він раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Отже, доводи захисника про незаконність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 повністю спростовуються дослідженими під час апеляційного перегляду матеріалами справи.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для проведення огляду на стан сп`яніння

Як вбачається з відеозапису з бодікамер поліцейських, в ході встановлення особи ОСОБА_1 та перевірки документів, у останньої працівниками поліції, у відповідності з вимогами Інструкції № 1452/735, були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, які озвучені ОСОБА_1 та зафіксовані у відповідному направлені на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.02.2026.

Зафіксовані у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння надавали працівникам поліції обґрунтованих сумнівів у керуванні нею транспортного засобу в тверезому стані, що вказує на цілком аргументовані вимоги щодо проходження відповідного огляду, а також зафіксована відмова ОСОБА_1 від такого огляду, переконують апеляційний суд у доведеності провини останньої в порушенні вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

Щодо доводів про нероз`яснення ОСОБА_1 порядку та процедури проходження огляду, її прав та обов`язки, наслідків відмови від проходження огляду, а також відсутності фіксації відмови від огляду

За змістом апеляційної скарги, працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 порядок та процедуру проходження огляду, наслідки відмови від його проходження, її права та обов`язки.

Водночас, зазначене спростовується матеріалами справи. Так, відеозаписом зафіксовано, що після виявлення у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, працівник поліції запропонував пройти огляд у медичному закладі, при цьому роз`яснив, що огляд проводиться за допомогою тесту та займає приблизно 30 хвилин. Після відмови ОСОБА_1 від огляду, поліцейський роз`яснив останній наслідки такої відмови у вигляді складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП (час відеозапису – 12:49:44).

Дослідженням відеозапису з бодікамер поліцейських встановлено зафіксований рух транспортного засобу «Subaru Outback», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , після зупинки з якого виходить водій, як встановленому у подальшому, ОСОБА_1 . В ході перевірки документів працівники поліції виявили в останньої ознаки наркотичного сп`яніння, які були озвучені, та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 спочатку відповідає, що сьогодні у неї точно не вийде (час – 12:48:30), потім погоджується (час – 12:48:43), а в подальшому, посилаючись на різні причини (зайнятість, брак часу, необхідність забрати дитину з дитячого садочка), категорично відмовляється від проходження огляду (час - 12:49:18).

Слід відмітити, що поведінка ОСОБА_1 , яка неодноразово наголошувала на неможливості проходження огляду в цей день, зокрема на запитання працівника поліції: «Ви точно відмовляєтесь від огляду?», остання чітко відповіла: «Так», що було вірно розцінене поліцейськими як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, про що й було зазначено у відповідному направленні на огляд.

Крім того, відеозаписом зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 її прав та обов`язків, згідно ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України (час відеозапису – 12:50:59).

Доказів протилежного стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість як доказів протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту поліцейського

Захисник зауважила на тому, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського не можуть бути визнані належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким твердженням захисника.

Фактичні дані протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до вимог вказаної статті КУпАП є доказами в справі про адміністративне правопорушення.

Водночас рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, але його відсутність як доказу не спростовує загального висновку місцевого суду, оскільки по даній справі наявні інші докази, які в своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винною, суд в постанові крім рапорту працівника поліції навів інші докази, які у їх сукупності за критерієм достатності, вочевидь дають змогу визнати висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надавши їм належну оцінку. Висновок судді про наявність у діях ОСОБА_1 події та складу інкримінованого останній адміністративного правопорушення є вірним, ґрунтується на зібраних і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку, та жодних сумнівів щодо їх достовірності й допустимості не виникає, оскільки вони зібрані та оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, а сукупність зафіксованої відеозаписом інформації переконує в обґрунтованості висунутої працівниками патрульної поліції вимоги пройти відповідний огляд та доводить факт відмови ОСОБА_1 від його проходження.

Докази на спростування відомостей, зафіксованих відеозаписом, в матеріалах справи відсутні та не надані стороною захисту під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови суду.

Апеляційний суд зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 та їх відповідність критерію достатності для такого висновку.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, належним чином вмотивовані, відповідають фактичним обставинам справи, суддя дійшла до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Заводського районного суду міста Запоріжжя від 26 березня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р. С. Холод