Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №446/2769/24 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2769/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6

захисників: ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали об`єднаного кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141420000264 та № 12025141420000050 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Борщовичі, Пустомитівського району, Львівської області, зареєстрованого за та проживаючого адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, на утриманні якого перебувають четверо малолітніх дітей, раніше не судимого

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч.2 ст.125, ч.2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця с. Старий Яричів, Кам`янка-Бузького району, Львівської області, зареєстрованого за та проживаючого адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , не одруженого, раніше не судимого

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч.2 ст.125, ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 185 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українки, громадянки України, уродженки с. Річки, Жовківського району, Львівської області, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 , проживаючої адресою: АДРЕСА_1 , не одруженої, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, раніше не судимої

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Щодо обвинувачення ОСОБА_4

11 жовтня 2024 року приблизно в період часу з 07 години 00 хвилин по 07 годину 30 хвилин ОСОБА_4 разом з ОСОБА_9 перебуваючи в житловому будинку, що по АДРЕСА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, діючи групою осіб без попередньої змови разом з ОСОБА_10 знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально караним, діючи цілеспрямовано, протиправно, умисно, та з метою завдання шкоди здоров`ю, реалізуючи свій намір на заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_11 , який перебував у кімнаті вищевказаного будинку нанесли останньому близько п`ятнадцяти хаотичних почергових ударів долонями та кулаками обох рук, а також приблизно чотирьох ударів ногами у взутті по обличчі, грудній клітці останнього, чим спричинили потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у виді: навколоорбітальних гематом та саден на носі, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, а також забійно-рваної рани верхньої губи, яка відноситься до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_11 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, вчиненому групою осіб, без попередньої змови між собою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 - ч. 2 ст. 125 КК України.

Крім того, 11.10.2024 приблизно о 07 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння перебуваючи в кімнаті житлового будинку, що по АДРЕСА_2 спільно із вище вказаними особами, розуміючи що згідно статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість, порушуючи гарантовані положеннями ст. 33 Конституції України і ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», маючи умисел направлений на незаконне позбавлення волі з корисливим мотивом, використовуючи незначний привід та цілком надуману підставу, про те, що ОСОБА_11 викрав грошові кошти в ОСОБА_6 , та має їх їй повернути, спровокували конфлікт із ОСОБА_11 .

Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебуваючи у вище вказаному місці та в той же час, продовжуючи реалізувати єдиний об`єднаний умисел направлений на незаконне позбавлення волі, після того як ОСОБА_11 підійшов до вхідних дверей, щоб покинути приміщення будинку, нанесли йому декілька ударів ногами по тілу останнього, поваливши на землю позбавили його можливості чинити активний опір, демонструючи перевагу в силі та чисельну більшість, внаслідок чого він відчув фізичні страждання. В свою чергу ОСОБА_6 підійшла до ОСОБА_11 та взяла в руки його мобільний телефон, позбавивши можливості викликати допомогу та почала знімати вище описані події на мобільний телефон останнього, чим підтримувала протиправні дії інших співучасників. Разом з тим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час вчинення вище описаних протиправних дій висловили вимогу ОСОБА_11 не залишати будинок.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 незаконно позбавили волі потерпілого ОСОБА_11 фактично утримуючи його у місці, де останній не бажав знаходитись, та внаслідок чого потерпілий вимушений був перебувати до 10 години 30 хвилин 11.10.2024 року, тобто до моменту коли в даний конфлікт втрутилась стороння особа – ОСОБА_12 .

Таким чином, ОСОБА_4 незаконно позбавив волі ОСОБА_11 вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось завданням йому фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Щодо обвинувачення ОСОБА_5

11 жовтня 2024 року приблизно в період часу з 07 години 00 хвилин по 07 годину 30 хвилин ОСОБА_9 разом з ОСОБА_4 перебуваючи в житловому будинку, що по АДРЕСА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, діючи групою осіб без попередньої змови разом з ОСОБА_4 знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально караним, діючи цілеспрямовано, протиправно, умисно, та з метою завдання шкоди здоров`ю, реалізуючи свій намір на заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_11 , який перебував у кімнаті вищевказаного будинку нанесли останньому близько п`ятнадцяти хаотичних почергових ударів долонями та кулаками обох рук, а також приблизно чотирьох ударів ногами у взутті по обличчі, грудній клітці останнього, чим спричинили потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у виді: навколоорбітальних гематом та саден на носі, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, а також забійно-рваної рани верхньої губи, яка відноситься до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_9 , обвинувачується у спричиненні ОСОБА_11 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, вчиненому групою осіб, без попередньої змови між собою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 - ч. 2 ст. 125 КК України.

Крім того, 11.10.2024 приблизно о 07 годині 30 хвилин, ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння перебуваючи в кімнаті житлового будинку, що по АДРЕСА_2 спільно із вище вказаними особами, розуміючи що згідно статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість, порушуючи гарантовані положеннями ст. 33 Конституції України і ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», маючи умисел направлений на незаконне позбавлення волі з корисливим мотивом, використовуючи незначний привід та цілком надуману підставу, про те, що ОСОБА_11 викрав грошові кошти в ОСОБА_6 , та має їх їй повернути, спровокували конфлікт із ОСОБА_11 .

Після чого, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 перебуваючи у вище вказаному місці та в той же час, продовжуючи реалізувати єдиний об`єднаний умисел направлений на незаконне позбавлення волі, після того як ОСОБА_11 підійшов до вхідних дверей, щоб покинути приміщення будинку, нанесли йому декілька ударів ногами по тілу останнього, поваливши на землю позбавили його можливості чинити активний опір, демонструючи перевагу в силі та чисельну більшість, внаслідок чого він відчув фізичні страждання. В свою чергу ОСОБА_6 підійшла до ОСОБА_11 та взяла в руки його мобільний телефон, позбавивши можливості викликати допомогу та почала знімати вище описані події на мобільний телефон останнього, чим підтримувала протиправні дії інших співучасників. Разом з тим ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 під час вчинення вище описаних протиправних дій висловили вимогу ОСОБА_11 не залишати будинок.

Своїми протиправними діями ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 незаконно позбавили волі потерпілого ОСОБА_11 фактично утримуючи його у місці, де останній не бажав знаходитись, та внаслідок чого потерпілий вимушений був перебувати до 10 години 30 хвилин 11.10.2024 року, тобто до моменту коли в даний конфлікт втрутилась стороння особа – ОСОБА_12 .

Таким чином, ОСОБА_9 незаконно позбавив волі ОСОБА_11 вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось завданням йому фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Крім цього, ОСОБА_5 розуміючи, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення в Україні воєнного стану» на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжено, зокрема Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України № 3891-IX від 23.07.2024 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, 02.03.2025 близько 17.00 год. перебуваючи на літньому майданчику магазину «Ситий Тато» по вул. Галицькій 123 в селі Старий Яричів Львівського району Львівської області, виявивши що ОСОБА_13 спить за одним із столиком та розуміючи ,що його майно мобільний телефон ,що лежав на поверхні стола,залишається без нагляду,маючи прямий умисел та корисливий мотив з метою власного збагачення вирішив таємно викрасти майно останнього. Реалізовуючи свій злочинний умисел підійшов до столику за яким спав ОСОБА_13 шляхом вільного доступу таємно в умовах воєнного стану,викрав мобільний телефон марки « Xiaomi Redmi» моделі «23030RAC7Y» лінійки «Note 12 S» чорного кольору. В подальшому ОСОБА_5 утримуючи при собі викрадений мобільний телефон покинув місце вчинення кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився ним на власний розсуд,чим спричинив потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду в сумі 4815 грн.

Таким чином ОСОБА_14 вчинив викрадення чужого майна вчинену в умовах воєнного стану,тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 185 КК України.

Щодо обвинувачення ОСОБА_6 .

11.10.2024 приблизно о 07 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в кімнаті житлового будинку, що по АДРЕСА_2 спільно із вище вказаними особами, розуміючи що згідно статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість, порушуючи гарантовані положенням ст. 33 Конституції України і ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», маючи умисел направлений на незаконне позбавлення волі з корисливим мотивом, використовуючи незначний привід та цілком надуману підставу, про те, що ОСОБА_11 викрав грошові кошти в ОСОБА_6 , та має їх їй повернути, спровокували конфлікт із ОСОБА_11 .

Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебуваючи у вище вказаному місці та в той же час, продовжуючи реалізувати єдиний об`єднаний умисел направлений на незаконне позбавлення волі, після того як ОСОБА_11 підійшов до вхідних дверей, щоб покинути приміщення будинку, нанесли йому декілька ударів ногами по тілу останнього, поваливши на землю позбавили його можливості чинити активний опір, демонструючи перевагу в силі та чисельну більшість, внаслідок чого він відчув фізичні страждання. В свою чергу ОСОБА_6 підійшла до ОСОБА_11 та взяла в руки його мобільний телефон, позбавивши можливості викликати допомогу та почала знімати вище описані події на мобільний телефон останнього, чим підтримувала протиправні дії інших співучасників. Разом з тим ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час вчинення вище описаних протиправних дій висловили вимогу ОСОБА_11 не залишати будинок.

Своїми протиправними діями ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконно позбавили волі потерпілого ОСОБА_11 фактично утримуючи його у місці, де останній не бажав знаходитись, та внаслідок чого потерпілий вимушений був перебувати до 10 години 30 хвилин 11.10.2024 року, тобто до моменту коли в даний конфлікт втрутилась стороння особа – ОСОБА_12 .

Таким чином, ОСОБА_6 , незаконно позбавила волі ОСОБА_11 , вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось завданням йому фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Крім того, ОСОБА_6 , 11 жовтня 2024 приблизно в період часу з 07 години 20 хвилин по 08 годину 24 хвилини, розуміючи, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення в Україні воєнного стану» на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжено, зокрема Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України № 3891-IX від 23.07.2024 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у житловому будинку, що по АДРЕСА_2 , під час конфлікту який виник із ОСОБА_11 , використовуючи цілком надуману підставу, про те, що останній викрав у неї грошові кошти та має їх їй повернути, виник умисел спрямований на вимагання чужого майна (грошових коштів).

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання чужого майна, ОСОБА_6 , перебуваючи у вищевказаному місці, та у той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого протиправного діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, в телефонному режимі неодноразово висловила потерпілій ОСОБА_15 незаконну вимогу про передачу їй грошових коштів в сумі 4000 гривень шляхом переказу на її банківську картку та висловила погрозу застосування насильства над її близьким родичем, а саме сином ОСОБА_11 у разі невиконання її вимог.

Отримавши відмову від ОСОБА_15 щодо своєї незаконної вимоги передачі грошових коштів, ОСОБА_6 , доводячи справжність своїх намірів, з метою пригнічення волі потерпілої задля виконання своєї незаконної вимоги передачі чужого майна - повернення надумано викрадених у неї грошових коштів та з метою залякування більш серйозними наслідками за невиконання пред`явленої вимоги, надіслала з мобільного телефону ОСОБА_11 через застосунок «Viber» на мобільний телефон ОСОБА_15 відеозапис та фотознімки її сина ОСОБА_11 із видимими тілесними ушкодженням на обличчі, внаслідок чого ОСОБА_15 погроза застосування насильства над її сином була сприйнята як реальна та дійсна.

Таким чином, ОСОБА_6 , вимагала передачу чужого майна з погрозою насильства над близьким родичем потерпілої ОСОБА_15 (вимаганні), вчинене в умовах воєнного стану тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що ОСОБА_16 є його колишньою дружиною з якою вони виховують четверо дітей. 11.10.2024 до нього подзвонила ОСОБА_16 та сказала що у неї вкрали гроші. Він вирішив їй допомогти та приїхав в с. Старий Яричів де ОСОБА_16 ОСОБА_5 та ОСОБА_11 розпивали спиртні напої. Він також доєднався до них та випив близько 700 грам горілки. ОСОБА_16 сказала що ОСОБА_17 викрав у неї гроші та він наніс ОСОБА_18 декілька ударів. ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження. Він не зовсім добре пам`ятає події що відбувались, оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння, однак пригадує що двері в кімнату були зачинені на ключ. Зазначив про те, що він зробив для себе відповідні висновки та попросив пробачення у потерпілого обіцяє не вчиняти нових кримінальних правопорушень.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що ОСОБА_16 та ОСОБА_19 це його знайомі. 11.10.2024 він разом із ОСОБА_16 та ОСОБА_20 . Розпивали спиртні напої у будинку знайомого. ОСОБА_16 сказала що ОСОБА_17 викрав у неї гроші та він наніс ОСОБА_18 декілька ударів. ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження. Він не зовсім добре пам`ятає події що відбувались, оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння, однак пригадує що двері в кімнату були зачинені на ключ. Зазначив про те, що він зробив для себе відповідні висновки та попросив пробачення у потерпілої обіцяє не вчиняти нових кримінальних правопорушень. Щодо його дій кваліфікованих за ч. 4 ст. 185 КК України то розповів про те,що повністю визнає свою вину. В цей день він розпивав спиртні напої та коли виходив викрав телефон у потерпілого ОСОБА_13 . Він попросив вибачення у потерпілого та він не має до нього претензій. Вказав про те,що після вчинення кримінальних правопорушень зробив для себе висновки та зараз проходить військову службу.

Обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснила, що ОСОБА_4 є батьком її дітей та вона була із ним одружена, ОСОБА_5 та ОСОБА_17 це її знайомі. 11.10.2024 він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_17 розпивали спиртні напої у будинку знайомого. ОСОБА_17 викрав у неї гроші та вона розповіла про це ОСОБА_21 який наніс ОСОБА_18 декілька ударів. ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження. Вона не зовсім добре пам`ятає події що відбувались, оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння, однак пригадує що телефонувала до матері потерпілого з вимогою повернути їй кошти. Зазначила про те, що вона зробила для себе відповідні висновки та попросила пробачення у потерпілих обіцяє не вчиняти нових кримінальних правопорушень. Зазначила про те на її утриманні перебуває четверо малолітніх дітей.

Потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що 11.10.2024 розпивав спиртні напої разом із ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , пізніше до них приєднався ОСОБА_22 ході розпивання спиртних напоїв ОСОБА_16 сказав що він викрав у неї кошти та почала вимагати їх повернення. Пізніше обвинувачені нанесли йому декілька ударів та вимагали повернути кошти. Древі в кімнату були зачинені та він не міг покинути кімнату. Після цього обвинувачена подзвонила його мамі та сказала принести кошти та надіслали його матері на телефон відео та фото з його побиттям з вимогою надати кошти. Через деякий час прийшов власник будинку та припинив протиправні дії щодо нього. Зазначив що не має претензій до обвинувачених просив призначити їм покарання згідно закону. В подальшому подавши відповідну заяву в судове засідання не з`явився.

Потерпіла ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що 11.10.2024 до неї подзвонила ОСОБА_23 та сказала що її син ОСОБА_17 вкрав в неї гроші в сумі 4000 гривень. Вона сказала що якщо вкрав то нехай віддає, однак через деякий час до неї знову подзвонила ОСОБА_16 та прислала на телефон відео на якому її сина побили та вимагали повернути кошти, почали погрожувати та вимагали повернути кошти в сумі 4000 гривень. З нею розмовляла лише ОСОБА_24 . Вона злякалась за сина хотіла віддати гроші однак по дорозі зустріла працівника поліції та все йому розповіла. Вказала про те,що після цих подій її син проходив лікування. В подальшому подала заяву в якій просила суд проводити розгляд справи без її участі щодо покарання для обвинувачених поклалась на думку суду.

Потерпілий ОСОБА_13 в ході розгляду справи дав пояснення про те, що 02.03.2025 перебував у магазині "Ситий Тато" в с. Старий Яричів, де вжив велику кількість алкоголю та заснув за столиком. У нього був мобільний телефон, який викрав обвинувачений ОСОБА_25 , скориставшись тим що він спав. Він дізнався про крадіжку телефону після того як проснувся та не знав коли саме вона відбулась. Зазначив про те що не має претензій до обвинуваченого. В подальшому не з`явився в судове засідання подав заяву в якій просив суд проводити розгляд справи у його відсутність , щодо покарання поклався на розсуд суду.

Крім, визнання обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своєї вини, їх винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених 1 ст. 28, ч.2 ст.125, ч. 2 ст. 146, ч.4 ст. 189, ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується наступними доказами.

Щодо кримінальних правопорушень передбачених 1 ст. 28, ч.2 ст.125, ч. 2 ст. 146, ч.4 ст. 189 КК України.

Зокрема, витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування від 11.10.2024.

Рапортами від 11.10.2024 щодо отримання повідомлення, адресованих начальнику ВнП №1 Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області.

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 11.10.2024.

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 25.10.2024.

Протоколом огляду місця події від 11.10.2024 та фототаблицею до нього.

Протоколом затримання ОСОБА_5 від 11.10.2024.

Протоколом затримання ОСОБА_6 від 11.10.2024.

Протоколом затримання ОСОБА_4 від 11.10.2024.

Протоколами огляду предметів від 11.10.2024р.

Інформацією по картковому рахунку ОСОБА_6 з АТ КБ «Приватбанк» від 13.11.2024.

Протоколом проведення слідчого експеримента від 12.10.2024 за участю потерпілого ОСОБА_11 .

Протоколом освідування особи від 11.10.2024. з фототаблицею до нього.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.10.2024 за участю ОСОБА_4 .

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.10.2024 за участю ОСОБА_5 .

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.10.2024 за участю ОСОБА_6 .

Висновком експерта № 2640/2024 Т від 25.10.2024.

Висновком експерта № 2641/2024 Т від 25.10.2024.

Висновком експерта № 1330/2024 ім від 15.11.2024.

Висновком експерта № 1331/2024 ім від 15.11.2024.

Висновком експерта № 1332/2024 ім від 14.11.2024.

Висновком експерта № 1351/2024 ім від 21.11.2024.

Висновком експерта № 1328/2024 ім від 15.11.2024.

Висновком експерта № 1335/2024 ім від 18.11.2024.

Висновком експерта № 1333/2024 ім від 18.11.2024.

Висновком експерта № 1334/2024 ім від 18.11.2024.

Висновком експерта № 1329/2024 ім від 15.11.2024.

Висновком експерта № 1357/2024 ім від 21.11.2024.

Висновком експерта № 1356/2024 ім від 21.11.2024.

Висновком експерта № 73/2024 від 15.11.2024.

Результатами тестування на алкоголь від 11.0.2024, згідно яких у ОСОБА_4 виявлено 1, 821 проміле алкоголю, у ОСОБА_5 виявлено 0, 286 проміле, у ОСОБА_6 виявлено 0, 182 проміле.

Щодо кримінального правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України

Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.4 ст. 185 КК України від 05.03.2025.

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05.03.2025.

Протоколом огляду предмета та документів від 05.03.2025 з фототаблицею до нього.

Протоколами тимчасового доступу до речей та документів.

Протоколами обшуків від 12.03.2025.

Вищевказані докази дослідженні у судовому засіданні, суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані у порядку встановленому КПК України і мають значення у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши у сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення передбачене ч. 1 ст. 28 - ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, вчиненому групою осіб, без попередньої змови між собою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення та за ч.2 ст. 146 КК України незаконно позбавив волі ОСОБА_11 вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось завданням йому фізичних страждань.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши у сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення передбачене ч. 1 ст. 28 - ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, вчиненому групою осіб, без попередньої змови між собою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення та за ч.2 ст. 146 КК України незаконно позбавив волі ОСОБА_11 вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось завданням йому фізичних страждань та за ч.4 ст. 185 КК України викрадення чужого майна (крадіжка) у потерпілого ОСОБА_13 , вчинена в умовах воєнного стану.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши у сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 вчинила кримінальні правопорушення передбачені ч.2 ст. 146 та ч.4 ст. 189 КК України, незаконно позбавила волі ОСОБА_11 , вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось завданням йому фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та вимагала передачу чужого майна з погрозою насильства над близьким родичем потерпілої ОСОБА_15 (вимаганні), вчинене в умовах воєнного стану тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочину), особи винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, відповідно до ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, відповідно до ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, відповідно до ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передбаченою ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує дані про його особу, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, а також те, що потерпілий претензій до обвинуваченого немає, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу та ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі,

Враховуючи наведене, покарання обвинуваченому слід визначити в межах санкцій статей, за якими кваліфіковано кримінальні правопорушення та із врахуванням того, що ОСОБА_4 вчинив кілька кримінальних правопорушень, остаточне покарання за ними йому слід призначити згідно із ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до приписів ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України обов`язковою умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність обставин, які б переконливо свідчили про можливість його виправлення без відбування покарання. Такі обставини мають давати підстави для висновку, що передбачені ст. 76 КК України та Законом України «Про пробацію» наглядові та соціально-виховні заходи будуть ефективними й достатніми для досягнення вищевказаної мети.

Враховуючи особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого правопорушення, а також враховуючи кару як другорядну мету покарання, суд погоджується з думкою захисника, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, тому вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України, при цьому покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує дані про його особу, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, проходить військову службу, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, а також те, що потерпілі претензій до обвинуваченого не мають, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу, та ч. 2 ст. 146 КК України та ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Враховуючи наведене, те, що діях обвинуваченого підтверджено наявність корисливого мотиву, то покарання обвинуваченому слід визначити в межах санкцій статей, за якими кваліфіковано кримінальні правопорушення та із врахуванням того, що ОСОБА_5 вчинив кілька кримінальних правопорушень, остаточне покарання за ними йому слід призначити згідно із ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до приписів ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України обов`язковою умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність обставин, які б переконливо свідчили про можливість його виправлення без відбування покарання. Такі обставини мають давати підстави для висновку, що передбачені ст. 76 КК України та Законом України «Про пробацію» наглядові та соціально-виховні заходи будуть ефективними й достатніми для досягнення вищевказаної мети.

Враховуючи особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого правопорушення, а також враховуючи кару, як другорядну мету покарання, суд погоджується з думкою захисника, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, тому вважає можливим звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України, при цьому покласти на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд враховує дані про її особу, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, є багатодітною матір`ю та виховує чотирьох малолітніх дітей, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, повністю визнала свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, а також те, що потерпілі претензій до обвинуваченої не мають, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 146 КК України та ч. 4 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_6 вчинене кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 189 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, враховуючи дані про особу обвинуваченої, відсутність постійного доходу, обставини, встановлені судом, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, обрати їй покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкцій ч. 4 ст. 189 КК України, із урахуванням положень ст. 69-1 КК України, бо вказане покарання, за своїм видом і розміром суд вважає справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи наведене, те, що діях обвинуваченої підтверджено наявність корисливого мотиву, то покарання обвинуваченій слід визначити в межах санкцій статей, за якими кваліфіковано кримінальні правопорушення та із врахуванням того, що ОСОБА_6 вчинила кілька кримінальних правопорушень, остаточне покарання за ними їй слід призначити згідно із ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до приписів ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов`язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд покладає на засуджену обов`язки відповідно до статті 76 цього Кодексу

Враховуючи особу обвинуваченої та її ставлення до вчиненого правопорушення, а також враховуючи кару, як другорядну мету покарання, суд погоджується з думкою захисника, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції її від суспільства, тому вважає можливим звільнити обвинувачену ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 79 КК України, при цьому покласти на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На даний час щодо обвинуваченого ОСОБА_5 діє запобіжний захід у виді застави, який слід залишити чинним до набрання вироком законної сили. Крім того, розмір застави, що був внесений ОСОБА_26 , слід повернути заставодавцю.

Судові витрати з проведення експертизи слід стягнути із обвинуваченого ОСОБА_5 ..

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 та ч. 2 ст. 146 КК України та призначити покарання:

за ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень в дохід держави.

за ч.2 ст. 146 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 та ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання:

за ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень в дохід держави.

за ч.2 ст. 146 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1, 4 ст. 76 КК України, ч. 1 ст. 163 КВК України та Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 337 від 17.09.2020, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини, в якій ОСОБА_5 проходитиме військову службу; - повідомляти командира військової частини, в якій ОСОБА_5 проходитиме військову службу про зміну місця проживання, служби. У разі звільнення з військової служби до завершення встановленого іспитового строку тривалістю 2 (два) роки на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 виконання наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України та призначити покарання:

за ч.2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

за ч.4 ст. 189 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі,без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що відповідно до положень ч. 5 ст. 79 КК України, у разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов`язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою засудженої здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженої.

Скасувати арешти накладені ухвалами слідчого суді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14.10.2024, 14.03.2024 та 01.04.2025 про накладення арешту на речові докази.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-CD-R диск отриманий від ФОП « ОСОБА_27 », та CD-R диск отриманий від ТОВ «Нова Пошта» - залишити при матеріалах справи,

-мобільний телефон марки «Huawei Y 6 2018»-повернути ОСОБА_25 ;

-мобільний телефон марки « Xiaomi» моделі « Note 12 S» та коробку до мобільного телефону – повернути потерпілому ОСОБА_13 ;

-мобільний телефон марки «Tecno Pop 5»-повернути ОСОБА_11

-спортивну кофту чорного кольору з емблемою «Nike», пару шкіряних черевиків чорного кольору-повернути ОСОБА_5 ;

-кросівки чорного кольору марки «Under Armour»-повернути ОСОБА_4 ;

-складний ніж чорно-синього кольору, вилучений у ОСОБА_4 , п`ять змивів РБК та чотири вирізи тканини з РБК - знищити;

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 1782, 80 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві гривні вісімдесят копійок) витрат на проведення товарознавчої експертизи.

Запобіжний захід у вигляді застави щодо ОСОБА_5 після набрання вироком законної сили - скасувати.

Заставу у розмірі 100 000 (ста тисяч ) гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_26 , на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області, повернути заставодавцю ОСОБА_26 відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Суддя ОСОБА_1