Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №274/2372/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 274/2372/26

В И Р О К

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, із вищою освітою, військовослужбовця за призовом за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі – КК),

в с т а н о в и в:

Чотирнадцятого жовтня 2024 року ОСОБА_4 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді начальника групи розвідки штабу з бойового управління батальйону військової частини НОМЕР_1 (правонаступник в\ч НОМЕР_2 ) у військовому званні «молодший лейтенант», діючи умисно в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в умовах воєнного стану з метою ухилитися від виконання обов`язків військової служби, подав рапорт до командування військової частини НОМЕР_1 , розташованої в АДРЕСА_2 та області щодо звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною з інвалідністю ІІ групи та пред`явив завідомо недостовірні відомості, а саме нотаріальну засвідчену копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 593574 від 10.09.2024, видану на ім`я його дружини ОСОБА_7 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 № 346 молодшого лейтенанта ОСОБА_4 , виключено зі списків особового складу військової частини. Таким чином ОСОБА_4 ухилився від військової служби шляхом обману. Відповідно до інформації КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Горбачевського» Житомирської обласної ради від 09.01.2026, медико-експертна справа ОСОБА_7 в архіві та базі обласної МСЕК № 1 відсутня, довідка до акту огляду обласної МСЕК №1 серії 12 ААВ № 593574 від 10.09.2024 не видавалася.

Окрім цього, в результаті таких умисних дій ОСОБА_4 незаконно заволодів бюджетними коштами в сумі 37 341 грн 61 коп., які були нараховані та виплачені йому як одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, чим спричинив матеріальну шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_2 на вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованих діяннях визнав повністю, підтвердив наведені обставини справи, у вчиненому кається.

Беручи до уваги, що наведені обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорювалися, суд на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) визнав їх встановленими в судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого.

Таким чином суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного діяння доведена, і кваліфікує його за ч. 4 ст. 409 КК як ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом обману, вчинене в умовах воєнного стану, та за ч. 1 ст. 190 КК як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК суд враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 409 КК, є умисним тяжким злочином проти встановленого порядку несення військової служби; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК, – кримінальним проступком проти власності, заподіяна яким шкода повністю відшкодована.

ОСОБА_4 не судимий, проходить військову службу під час мобілізації, є учасником бойових дій, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, за місцем служби характеризується позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому за ч. 4 ст. 409 КК, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а за ч. 1 ст. 190 КК, окрім названих, – добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують обвинуваченому покарання за обома кримінальними правопорушеннями, не встановлено.

Враховуючи наведене, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність обтяжуючих та наявність трьох пом`якшуючих покарання обставин, суд призначає обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 409 КК – у виді позбавлення волі, за ч. 1 ст. 190 КК – у виді обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК суд призначає остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Крім того, враховуючи наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, виключно позитивних відомостей про особу обвинуваченого, враховуючи позицію прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувачений не є суспільно небезпечним, і його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК звільняє його від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

У кримінальному провадженні військовою частиною НОМЕР_2 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди в розмірі 127 512 грн 12 коп., з яких 37 341 грн 61 коп – отримана обвинуваченим допомога при звільненні з військової служби, 89 061 грн 63 коп – виплачена при звільненні обвинуваченого компенсація за невикористані відпустки та 19 281 грн 85 коп – компенсація податку на доходи фізичних осіб. Обвинувачений позов визнав лише в частині отриманої ним допомоги при звільненні в розмірі 37 341 грн 61 коп, яку він відшкодував військовій частині, надавши суду копію відповідної платіжної інструкції.

Вирішуючи цей позов по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні судовим рішенням може бути стягнута шкода, завдана кримінальним правопорушенням. Згідно із ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Із системного тлумачення наведених норм випливає, що відшкодуванню у кримінальному провадженні підлягає не будь-яка шкода, заподіяна діями (бездіяльністю) обвинуваченого, а саме заподіяна кримінальним правопорушенням, яке інкриміноване обвинуваченому за обвинувальним актом (за яким йому висунуто обвинувачення).

Згідно із обвинуваченням, яке суд визнав доведеним, ОСОБА_4 заволодів шляхом обману допомогою при звільненні з військової служби в розмірі 37 341 грн 61 коп, яку він згідно із обвинувальним актом та наданою копією банківської платіжної інструкції відшкодував військовій частині НОМЕР_2 в повному обсязі, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому обвинуваченому не ставилось у вину за обвинувальним актом незаконне заволодіння компенсації за невикористані відпустки та компенсація податку на доходи фізичних осіб, і оцінка законності здійснення цих виплат виходить за межі судового розгляду в даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині суд залишає без розгляду.

Даних про процесуальні витрати матеріали провадження не містять.

Арешт, накладний на довідку МСЕК, підлягає скасуванню, а сама довідка – знищенню.

Підстав для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 382 КПК, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409 та ч. 1 ст. 190 КК, та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 409 КК – у виді позбавлення волі на строк п`ять років;

за ч. 1 ст. 190 КК – у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням протягом одного року шести місяців іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирати.

В задоволенні цивільного позову військової частини НОМЕР_2 до ОСОБА_4 про стягнення з нього майнової шкоди в розмірі 37 341 грн 61 коп, завданої кримінальним правопорушенням, відмовити. Позовні вимоги військової частини НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_4 89 061 грн 63 коп компенсації за невикористані відпустки та 19 281 грн 85 коп компенсації податку на доходи фізичних осіб залишити без розгляду.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 29.01.2026 на оригінал довідки до акту огляду МСЕК щодо ОСОБА_7 від 10.09.2024 серії 12 ААВ № 593574, скасувати, а саму довідку – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення копії вироку. Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1