Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №522/10279/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/10279/26-Е

Провадження №2/522/8937/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

01 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої – судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 часток від видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду із позовом до досягнення повноліття.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачеві надано 15-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 10 червня 2026 року направлено за фактичним місцем проживання відповідача (адреса ВПО) листом із рекомендованим повідомленням про вручення, який повернувся до суду із відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст.. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 10.01.2009, актовий запис №01, що підтверджується копією рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08.04.2026 у справі №335/10683/25, яким шлюб між учасниками справи – розірваний.

В період перебування у шлюбі, у подружжя народилося двоє дітей, а саме:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 51 Конституції України, Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

На підтвердження того, що діти проживають з позивачем, останнім було подано:

- довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.02.2026 №5105-5003956079, відповідно до якої, фактичним місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 ;

- довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.02.2026 №2105-5003956014, відповідно до якої, фактичним місцем проживання ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 ;

- довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.02.2026 №5105-5003956060, відповідно до якої, фактичним місцем проживання ОСОБА_4 є: АДРЕСА_1 .

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд додатково зазначає, що відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Це означає, що той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

З метою реалізації спільного наказу № 304/262 від 24.06.2024 Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України «Про затвердження Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами Державної податкової служби України та Державної судової адміністрації України» державним підприємством «Інформаційні судові системи» реалізовано доступ до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Судом було направлено запит до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відповідь з якого надійшла до суду 21.08.2026 за №3210507, та з якої вбачається, що розмір доходу ОСОБА_2 складає:

- за 2023 рік – 228 713,99 гривень;

- за 2024 рік – 16 000,00 гривень.

07 липня 2023 року Державне підприємство «Інформаційні судові системи», яке належить до сфери управління Державної судової адміністрації України, реалізувало можливість отримання суддями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказана можливість доступна в Електронному кабінеті судді за обраними параметрами пошуку за одним або декількома ідентифікаторами:

- за суб`єктом права;

- за суб`єктом речового права, обтяження – фізичної особи;

- за суб`єктом речового права, обтяження – юридичної особи; за об`єктом нерухомого майна.

Також, відповідно до постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 р. № 1127, інформація з Державного реєстру прав в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія) або на підставі договорів про надання сервісної послуги, укладених з технічним адміністратором Державного реєстру прав, через інші інформаційні системи, що забезпечують ідентифікацію користувача з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри (далі - інформаційні системи), надається особі, яка бажає отримати таку інформацію та ідентифікована з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри.

Тому, суд як суб`єкт, що здійснює правосуддя може має відкритий доступ до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як безпосередньо через підсистему Електронний суд так і через сайт Міністерства юстиції України.

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу того, що отримання відомостей з відкритих джерел не є збиранням доказів та не може трактуватися як порушення принципу диспозитивності.

Так, наприклад, постанова КЦС ВС від 24.10.2024 № 752/8103/13-ц містить висновок про те, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відомості про зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 об`єкти нерухомого майна – відсутні.

Суд також зауважує, що розмір доходу позивача за 2024 рік склав 1 582 407,30 гривень, на 2025 рік – 1 830 703,20 гривень, за перший квартал 2026 року 461 214,40 гривень, що підтверджується відповіддю з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 21.08.2026 №3210571.

Також, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідною довідкою з ДРРП.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У справі ЄСПЛ «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

На думку суду, при вирішенні спорів, що стосуються дітей (в тому числі справи щодо стягнення аліментів) суд зобов`язаний керуватися найкращими інтересами дитини, оскільки, така категорія спорів є особливою через те, що дитина це не завжди захищений учасник суспільних відносин, а тому, визначаючи розмір аліментів, суд повинен брати до уваги найкращі інтереси дитини.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи:

(а) погляди дитини,

(б) індивідуальність дитини,

(в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин,

(г) піклування, захист і безпека дитини,

(ґ) вразливе положення,

(д) право дитини на здоров`я,

(е) право дитини на освіту (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19).

Звертаючись до суду із позовом, позивач просить стягнути з відповідачки аліменти у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу (заробітку) матері до досягнення дітьми повноліття.

Проте, суд зауважує, що у дітей різний вік, у зв`язку з чим, кожна із них досягне повноліття у різний час, а тому, після досягнення старшою дитиною повноліття, розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідачки на одну дитину, на думку суду, не може відповідати розміру аліментів, що стягувалися на утримання двох дітей.

Також, відповідно до абз.2 ч.2 ст.182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Заявляючи вимогу про стягнення аліментів у частці від доходу (заробітку) матері, позивач не враховує ту обставину, що розмір доходу матері може бути на такому рівні, що порушуватиме мінімальний гарантований розмір аліментів, що не відповідає положенням чинного законодавства та не забезпечує найкращих інтересів дітей.

Тому, визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню із відповідача, суд враховуючи вік дітей, який характеризується активним фізичним та психологічним розвитком, їх індивідуальність, право на здоров`я та освіту, доходить до висновку про те, що аліменти у розмірі 1/3 частки від усіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, з моменту звернення до суду до моменту досягнення старшою дитиною повноліття та аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту досягнення старшою дитиною повноліття та до досягнення молодшою дитиною повноліття будуть відповідати критерію розумності, об`єктивності та справедливості, та найголовніше відповідатимуть інтересам дітей, у зв`язку з чим, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Тому, суд доходить до висновку про наявність підстав для негайного виконання рішення задля належного забезпечення прав та свобод дитини в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 – 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , адреса ВПО: АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_3 , на користь позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , адреса ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , аліменти на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 часток від видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з моменту звернення до суду, тобто, з 03 червня 2026 року до моменту досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто, з ІНФОРМАЦІЯ_6 , стягнути з відповідача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , адреса ВПО: АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_3 , на користь позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , адреса ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 часток від видів заробітку (доходу) щомісячно до моменту досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 01 вересня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.