Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №947/22442/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/22442/26

Провадження № 2/947/5397/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Швидкій В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Інститут клітинної терапії»

до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

про стягнення заборгованості

зі сплати щорічних платежів за зберігання компонентів крові,

інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» 28.05.2026 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості зі сплати щорічних платежів за зберігання компонентів крові, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість зі сплати щорічних платежів зберігання компонентів крові за договором про зберігання компонентів крові №266/02-12 від 25.02.2012 року в розмірі 44516,47 грн., інфляційних втрат в розмірі 22965,31 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 4975,25 грн., що в загальній сумі складає 72457,03 грн., а також судових витрат з посиланням на невиконання відповідачами взятих на себе договірних зобов`язань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 29.05.2026 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.

У судове засідання призначене на 01.09.2026 року представник позивача не з`явився, однак від останнього надійшла до суду заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі за текстом – Відповідачі) у судове засідання призначене на 01.09.2026 року також не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

У відповідності до отриманих судом 29.05.2026 року відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (відповідь №2810830);

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (відповідь №2810836).

Приймаючи наявні зареєстровані місця проживання відповідачів по справі, оскільки останні не мають зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення відповідачів про дату, час і місце проведення судових засідань шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї на вказані адреси зареєстрованого місця проживання відповідачів по справі, однак поштові повідомлення були повернуті до суду без вручення, з підстав «відсутності адресатів за зазначеною адресою».

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Таким чином, відповідачі про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, однак, у встановлений судом строк не скористались процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було надано заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.03.2003 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії», код ЄДРПОУ:32379957, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» та ОСОБА_1 укладено Договір №266/02-12 про зберігання компонентів крові, за умовами якого кріобанк зобов`язується переробити кров на її компоненти та зберігати компоненти крові у відповідності до умов даного договору, а один з батьків зобов`язаний вчасно вносити платежі, передбачені умовами даного договору та забрати компоненти крові після закінчення строку зберігання або в інших випадках, передбачених даним договором та діючим законодавством України.

Відповідно до п. 1.3. договору, строк зберігання крові та компонентів крові за цим договором становить 21 рік від дати народження дитини. За згодою сторін строк зберігання може бути подовжено, про що Сторони укладають відповідну додаткову угоду до цього договору.

Розділом 8 договору визначено умови плати за зберігання та порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 8.1. договору, один з батьків зобов`язується внести плату за переробку крові на її компоненти та їх зберігання на рахунок кріобанку в наступному порядку: платіж у розмірі 900,00 гривень один з батьків здійснює на момент підписання договору. Якщо результати вірусологічних або бактеріологічних досліджень будуть позитивні або ж якщо життєздатність клітин буде надто низька, що може свідчити про неможливість подальшого зберігання компонентів крові, внесені кошти не повертаються. Даний платіж повертається у випадку, якщо, не зважаючи на те, що договір вже підписано, кров не буде взято з вини кріобанка або у разі ускладнень, що можуть виникнути під час пологів. В таких випадках оплата повертається на протязі 30 днів з дня пологів; платіж у розмірі 7508,00 гривень та попередню оплату за зберігання, зазначену в п.8.2. договору (у разі якщо ця послуга обрана), один з батьків здійснює протягом 7 днів від дати повідомлення кріобанком одного з батьків про готовність кріобанка видати сертифікат одному з батьків, але у всякому випадку не пізніше 45 днів від дати народження дитини. Починаючи з 2013 року, один з батьків зобов`язаний вносити щорічну сплату за зберігання компонентів крові у розмірі суми в гривні, що еквівалентна 150,00 доларів США по курсу НБУ на дату сплати платежу, але не пізніше 31 січня щорічно. У разі розірвання договору на протязі року від дня внесення річної оплати оплата не підлягає поверненню.

В разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України (п. 9.1. договору).

Як вбачається з розділу 14 договору, останній підписано Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

29.02.2012 року ОСОБА_1 підписано інформаційні згоди на проведення забору пуповинної (плацентарної) крові, підписанням яких погодились на забір та подальше зберігання своєї пуповинної (плацентарної) крові.

Сертифікатом №266/02-12 від 02.04.2012 року підтверджено, що в кріобанку позивача знаходиться плацента, яка передана на зберігання в рамках договору №266/02-12 від 25.02.2012 року.

Сертифікатом №266/02-12 від 02.04.2012 року підтверджено, що в кріобанку позивача знаходяться компоненти крові, які передані на зберігання в рамках договору №266/02-12 від 25.02.2012 року.

Як зазначає у позовній заяві позивач, відповідачами було проведено платежі: 19.03.2012 року на суму 900,00 грн., 15.05.2012 року на суму 7508,00 грн., 25.04.2014 року на суму 3414,00 грн., 04.08.2015 року на суму 3260,00 грн., 07.04.2016 року на суму 2000,00 грн., 10.04.2017 року на суму 1600,00 грн., 12.07.2017 року на суму 3900,00 грн.

Відповідно до довідки про стан розрахунків та розмір заборгованості за договором №266/02-12 від 25.02.2012 року вбачається, що станом на 20.04.2026 року у відповідачів по справі обліковується заборгованість зі сплати щорічних платежів за зберігання компонентів крові в кріобанку в розмірі 44516,47 грн.

03.03.2026 на адреси відповідачів в порядку досудового врегулювання спору, позивачем скеровано претензію з вимогою сплатити заборгованість в загальному розмірі 44516,47 грн. за договором №266/02-12 від 25.02.2012 року протягом 5 робочих днів з моменту отримання претензії.

Невиконання відповідачами своїх зобов`язань по вищезазначеному договору щодо своєчасного погашення заборгованості, зумовило звернення Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» до суду із відповідним позовом.

Частиною першою статті 15 ЦК України, передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно з ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (ч. 1 ст. 937 ЦК України).

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 540 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 542 ЦК України у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 543 ЦК України кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарний характер зобов`язань подружжя випливає з правового режиму спільної сумісної власності. Зокрема, правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що свідчить про їх солідарний характер. Для визнання боргових зобов`язань спільними, потрібно з`ясувати, чи укладено договір в інтересах сім`ї та чи використано одержане за договором в інтересах сім`ї.

Схожі висновки викладені в постановах Касаційного цивільного суду від 15 травня 2024 року по справі №758/5172/20, від 13 лютого 2024 року по справі №638/15236/19, від 03 листопада 2023 року по справі №308/7268/17 та інших.

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Досліджуючи подані до суду докази судом, встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» та відповідачами належним чином укладено договір про зберігання компонентів крові №266/02-12 від 25.02.2012 року.

Під час розгляду справи відповідачами не спростовувалось підписання вищевказаного договору про зберігання компонентів крові №266/02-12 від 25.02.2012 року.

Вище наведені обставини підтверджують факт звернення відповідачів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» та отримання ними послуг з переробки крові на її компоненти та їх зберігання, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків.

У відповідності до наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідачів станом на 20.04.2026 року, наявна заборгованість за договором про зберігання компонентів крові №266/02-12 від 25.02.2012 року, яка в загальному розмірі складає 44516,47 грн.

Відповідачами в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, зокрема сплату наявної заборгованості за договором, на що посилається позивач, як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону, відповідачами належним чином не виконувався покладений на них обов`язок зі сплати щорічних платежів за зберігання компонентів крові, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» заборгованості зі сплати щорічних платежів за зберігання компонентів крові за договором про зберігання компонентів крові №266/02-12 від 25.02.2012 року, яка станом на 20.04.2026 року в загальному розмірі складає 44516 гривень 47 копійок.

Щодо стягнення з відповідачів інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд зазначає наступне.

Згідно до розрахунків, наданих представником позивача, інфляції та трьох відсотків річних вбачається, що останні розраховані на суму заборгованості, яка утворилась за період з 01 лютого 2018 року по 31 березня 2026 року і складає в сумі 44516 гривень 47 копійок

Інфляційні втрати за розрахунком позивача нараховані на суму заборгованості 44516 гривень 47 копійок, за період з 01 лютого 2018 року по 31 березня 2026 року становить у розмірі 22965 гривень 31 копійка, а три відсотки річних нараховані на вказану суму заборгованості за період з 2018 року по 2026 року складають 4975 гривень 25 копійок.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

З огляду на те, що відповідач, прострочив виконання грошового зобов`язання, останній на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07.07.2020 у справі № 14-448цс19-ц.

Судом встановлено вірність вищевказаних розрахунків, у зв`язку з чим, нараховані позивачем інфляційні втрати та три відсотки річних відповідають вимогам закону та підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Ухвалюючи рішення суду по справі судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи вищевикладене в цілому, суд вважає що, за наслідком обґрунтованості заявлених вимог, порушенні права позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» підлягають захисту, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо відшкодування судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час пред`явлення позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Приймаючи задоволення позову в повному обсязі, у відповідності до положень ст.. 141 ЦПК України, до стягнення з відповідачів пропорційно до задоволених вимог до кожного підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування сплаченого останнім судового збору по 1664,00 грн. з кожного.

Також, позивачем заявлено до відшкодування судові витрати на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. та зазначено у позовній заяві, що докази на понесення витрат на правничу допомогу, у відповідності до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, буде подано не пізніше 5-ти днів після ухвалення рішення суду.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи викладене, оскільки стороною позивача у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України заявлено відповідну заяву про надання доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу після ухвалення судового рішення, судом відповідне питання одночасно з ухваленням судового рішення не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 352-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, 4А) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), про стягнення заборгованості зі сплати щорічних платежів за зберігання компонентів крові, інфляційних втрат та трьох відсотків річних – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» (код ЄДРПОУ 32379957, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, 4А) заборгованість зі сплати щорічних платежів за зберігання компонентів крові за договором про зберігання компонентів крові №266/02-12 від 25.02.2012 року, яка станом на 20.04.2026 року в загальному розмірі складає 44516 (сорок чотири тисячі п`ятсот шістнадцять) гривень 47 (сорок сім) копійок, інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості за період з 01 лютого 2018 року по 31 березня 2026 року в розмірі 22965 (двадцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 31 (тридцять одна) копійка, три відсотки річних від простроченої суми заборгованості за період з 01 лютого 2018 року по 31 березня 2026 року у розмірі 4975 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок, що в загальному розмірі становить 72457 (сімдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень 03 (три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» (ЄДРПОУ 32379957, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, 4А) у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1664 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» (ЄДРПОУ 32379957, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, 4А) у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1664 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко