Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №520/23025/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року № 520/23025/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 20 липня 2026 року по ВП №80481530 про накладення штрафу у розмірі 5100 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято постанову №80481530 від 20 липня 2026 року про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Вказану постанову позивач вважає протиправною, оскільки для виконання судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 були сформовані необхідні документи (заявки-розрахунки) та замовлено фінансування. Представник позивача звертає увагу, що виділення коштів на виконання судових рішень не залежить від волевиявлення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження фінансування з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

04 серпня 2026 року позовна заява залишена без руху, позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

11 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі, про що постановлено відповідну ухвалу. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

14 серпня 2026 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що станом на день винесення оскаржуваної постанови, до державного виконавця від боржника не надходило документів, що свідчили б про ускладнення виконання рішення суду або докази неможливості такого виконання.

На думку представника відповідача постанова про накладення на боржника штрафу є такою, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, а саме реального виконання рішення суду та є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання

покладеного на нього зобов`язання судом.

Ознайомившись із заявами по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, судом встановлено наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року по справі № 520/6278/25, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та

виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки.

У зв`язку з набранням рішенням законної сили 11 лютого 2026 року судом видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11 березня 2026 року відкрито виконавче провадження ВП №80481530 з примусового виконання виконавчого листа №520/6278/25, що виданий 11 лютого 2026 року.

02.07.2026 року державним виконавцем складено вимогу до Військової частини НОМЕР_1 , в якій боржника зобов`язано: 1) надати державному виконавцю інформацію щодо виконання зазначеного рішення суду; 2) надати інформацію щодо вжитих заходів з виконання рішення суду, а також підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду з метою надання державним виконавцем оцінки виконання та можливістю подальшого вжиття заходів у порядку виконання ст.63 ЗУ "Про виконавче провадження"; 3) надати державному виконавцю розрахунок індексації грошового забезпечення стягувача у відповідності до рішення суду; 4) надати державному виконавцю копію заявки до фінансово-економічного управління ПС ЗСУ на фінансування грошових коштів, що підлягають виплаті, у разі їх невиплати.

Листом від 04 липня 2026 року № №26/1/4712/04 Військова частина НОМЕР_1 повідомила Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування. Станом на день надання відповіді командуванням військової частини НОМЕР_1 здійснено необхідні заходи для виконання рішень судів на користь вищевказаних стягувачів, в тому числі військовою частиною НОМЕР_1 подавалася заявка щодо виділення коштів для виконання рішення суду (за вих. №26/1/4009 від 06.06.2026), згідно якій на картковий рахунок ОСОБА_1 будуть перераховані належні йому кошти.

20 липня 2026 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було винесено постанову у виконавчому провадженні ВП №80481530 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5 100 грн.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності винесення постанови про накладення штрафу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).

Як визначено пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404 визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно частини 1 статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 63 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 статті 63 Закону №1404 визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

На підставі частини 1 статті 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Вказана стаття, як і спеціальний закон, не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.

Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.

В той же час, законодавцем не визначено які саме причини для невиконання рішення суду є поважними. Поняття поважних причин є оціночним, а його вирішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на розсуд державного виконавця при вирішенні питання про наявність підстав для накладення на боржника штрафу, передбаченого ч. 1 ст. 75 наведеного Закону.

Згідно виписки з рахунка за 20.07.2026 року залишок коштів на рахунку за бюджетною програмою "Виконання рішень судів" по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" 0,00 грн.

З метою виплати заборгованості позивач звернувся із заявкою-розрахунком від 08.07.2026 року № 937-9064 про виділення видатків на виконання рішень судів за КЕКВ 2800.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було повідомлено державного виконавця про неможливість виконання рішення суду через відсутність бюджетного фінансування. Також повідомлялось про заходи, які вживаються боржником для виконання рішення суду.

Встановлені вищезазначені обставини справи вказують на неможливість самостійного виконання позивачем рішення суду в частині виплати коштів, що обумовлюється відсутністю у позивача належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати вказаної заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

За приписами ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ст.ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 статті Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Суд зазначає, що органу державної виконавчої служби надано докази вжиття заходів зі сторони боржника для виконання рішення суду, однак державним виконавцем, не було враховано всіх обставин та не вжито всіх заходів щодо з`ясування виконання чи не виконання судового рішення, з`ясування поважності причин, що мають значення для прийняття спірної постанови.

Накладення на позивача штрафу жодним чином не прискорить виділення бюджетних коштів.

Додатково суд враховує, що в умовах воєнного стану більша частина державних коштів спрямовуються на посилення обороноздатності країни, що в свою чергу мінімізує фінансування державних установ за рахунок бюджету, в тому числі і на виконання рішення судів.

Оскільки судом встановлено обставини, які свідчать про поважність причин невиконання позивачем рішення суду, постанова про накладення штрафу від 20 липня 2026 року №80481530 підлягає скасуванню.

Таким чином, позов Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 20 липня 2026 року ВП № 80481530 у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Військової частини НОМЕР_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Лазарєв В.В.