Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №938/272/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/272/26

Провадження № 2-а/938/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засідання Александрової А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Юрчук С.В.,

розглянувши у судовому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №R270827 від 24.12.2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі на підставі п.1.ч.1 ст. 247 КУпАП (за відсутності події та складу адміністративного правопорушення).

Позовну заяву обгрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у лавах ЗСУ та 11.07.2023 року відповідно до витягу із наказу військової частини був звільнений з військової служби. На виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у строк встановлений законом уточнив свої облікові (персональні) дані 22.12.2025 року через застосунок «Резерв+», вказавши свою актуальну адресу, внаслідок чого в його електронному кабінеті появився військово-обліковий документ. 19.02.2026 року у приміщенні Верховинського ВДВС позивач отримав постанову про відкриття виконачого провадження та ознайомився з постановою у справі про адміністративне правопорушення №R270827 від 24.12.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 204-1 КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень. Згідно постанови позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте позивачу повістки про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на конкретну дату та час не було, йому така не вручалася. Також в постанові не зазначено жодних відомостей про вручення повістки та відмови ОСОБА_1 від її отримання. Доказів того, що позивачем була отримана повістка, що б свідчило про належне повідомлення позивача щодо дати та часу на який необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 немає.

Ухвалою від 02.03.2026 року суддя залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк сім днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом долучити до матеріалів позовної заяви докази сплати судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, наприклад, довідку про зарахування судового збору, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або сплатити судового збору.

Копію ухвали від 02.03.2026 року доставлено до електронного кабінету представника позивача 03.03.2026 року.

Надалі позивач подав до суду заяву якою долучив квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено провадження у справі, відкрито провадження у справі, призначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника відповідача до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а постанову від 24.12.2025 року №R270827 залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, а відтак користується правами та несе обов`язки згідно Конституції України. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення № 522 від 22.12.2025 року позивач був особисто присутній та ознайомився з протоколом, що підтверджується його особистим підписом, внаслідок чого був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 22.12.2025 року позивач подав письмову заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання вини та повідомив, що не оспорює допущене порушення та згідний на притягнення його до відповідальності за його відсутності.

Позивач у судовому засіданні суду пояснив, що поліцейський громади Мегедин доставив його до ІНФОРМАЦІЯ_2 у грудні 2025 року, раніше будь-яких повісток від ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував. Повезли на ВЛК, де він проходив тести, але не пройшов і його відпустили. Отримав повістку того ж дня. Це було один раз у грудні, більше не був у ТЦК та СП. Він був мобілізованим у січні 2023 року та звільнений 14.07.2023 року, став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку із доглядом за мамою – особою з інвалідністю ІІ групи та має відстрочку. Доставлений був працівниками поліції.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши письмові докази по справі, відзив на позовну заяву, оцінивши наявні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи даний позов судом враховано, що районний ТЦК та СП, попри відсутність статусу юридичної особи, може бути відповідачем у справі про оскарження його постанови, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/22225/21.

Судом встановлено, що постановою №R270827 від 24.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце визначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

На підставі зазначеного позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

У оскаржуваній постанові відсутній підпис особи, яка притягається до відповідальності, а також відповідачем не надано доказів з приводу того, що зазначену постанову направлено позивачу засобами поштового зв`язку, внаслідок чого суд не може погодитися із твердженням відповідача про те, що позивач дізнався про оскаржувану постанову раніше ніж отримав її у відділі державної виконавчої служби 19.02.2026 року.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 22 Закону №3543-XII у зв`язку з неприбуттям до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці.

Відповідач вважає, що вина позивача доведена, дії позивача мають протиправний характер, позивач був належним чином повідомлений про складання протоколу та не заперечував щодо вчиненого правопорушення, на підтвердження чого до відзиву на позов долучив копії матеріалів справ №522 про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у якій наявні:

- довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 та Журналу обліку військовозобов`язаних доставлених органами Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_2 з яких вбачається, що 22.12.2025 року представником Національної поліції Мегедином доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та направлено на ВЛК номер направлення НОМЕР_1 .

- протокол №522 від 22.12.2025 року складений начальником групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель с. Яблуниця Верховинського району Івано-Франківської області, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 до 09.00 годин 17.10.2025 року згідно отриманої повістки №5162376 від 10.10.2025 року, чим порушив вимоги ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено, що гр. ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення о 15.00 годин 24.12.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить його підпис. До протоколу додається повістка №5162376; пояснення і зауваження відсутні;

- повістка №5162376 ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до якої ОСОБА_1 повинен з`явитися 17.10.2025 року о 09.00 годин для уточнення даних за адресою: АДРЕСА_1 для уточнення даних;

- заява від 22.12.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою він повідомив, що на підставі абзацу 1 ст. 279-9 КУпАП не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Позивач не погоджуючись із вказаною постановою, оскаржив її до суду, зазначаючи що він не отримував повістки про його виклик до ТЦК та СП та така до нього не надходила.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі як і раніше по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 ст.і 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі Закон №3543-XII).

Відповідно до абзацу 2 ч.1 та ч.3 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 №352 (далі - Положення №352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з Додатком 17.

Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з Додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

На виконання пункту 9 Положення №154, ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на ТЦК та СП законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно з підпунктом 2 пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 (далі Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З наведеного вбачається, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

За наведених обставин, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що начебто надіслана повістка (про що зазначається в оскаржуваній постанові) була вручена позивачу, що він відмовився від її отримання або що така повістка надсилалася йому рекомендованим поштовим відправленням у порядку, встановленому чинним законодавством (зокрема положеннями Порядку №560).

З приводу заяви, на яку покликається відповідач, позивач дійсно подав таку заяву про начебто «визнання» провини. Однак, дана заява від 22.12.2025 року не доводить того, що ОСОБА_1 визнає та погоджується із вказаним у постанові №R270827 від 24.12.2025 року правопорушенням. При цьому факт подання позивачем заяви про неоспорювання допущеного порушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності сам по собі не підтверджує наявності події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За наведених обставин, позов слід задовольнити та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №R270827 від 24.12.2025 року винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Керуючись ст. ст.2, 8, 9, 72-77, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R270827 від 24.12.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі, - задоволити.

Скасувати постанову №R270827 в справі про адміністративне правопорушення від 24.12.2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ЧЕКАН