Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №500/1767/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1767/25

01 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з додатковою відповідальністю "Ангелівка" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з додатковою відповідальністю "Ангелівка", в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області від 26.03.2024 року №0063809-2407-1915-UA61040010000042862, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області від 26.03.2024 року №0063807-2407-1915-UA61040010000042862.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправними та такими, що підлягають до скасування спірні податкові повідомлення-рішення відповідача. Зокрема, просить врахувати, що адреса, на яку були направлені оскаржувані податкові повідомлення-рішення є невідповідною адресі місця проживання позивача. Зазначене, на думку позивача, засвідчує, що ОСОБА_1 не одержував оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (так як такі відповідач направив не на податкову адресу (зареєстрованого місця проживання) позивача), а тому вважається не повідомленим про наявність будь-якого податкового зобов`язання. В свою чергу, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід вважати не врученими, а отже й неузгодженими. Вказує, що позивачем підтверджено, що такий здійснює господарську діяльність, а саме - особисте селянське господарство, як звичайна фізична особа, що жодним чином не пов`язано з підприємницькою діяльністю, здійснює таку діяльність для задоволення власних потреб, що безпосередньо пов`язано з веденням особистого селянського господарства. При цьому, позивач просить врахувати, що здійснює діяльність, передбачену Законом України "Про особисте селянське господарство", з використанням майна особистого селянського господарства: господарських будівель - нежилих приміщень - приміщень свинарників №1, №2, №3 та земельної ділянки, переданої йому у власність органом місцевого самоврядування для ведення особистого селянського господарства. На думку позивача, оскільки нежиле приміщення свинарника №1, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 736,7 кв.м., та нежилі приміщення, приміщення свинарників №2 та №3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1717,6 кв.м., належать ОСОБА_1 на праві приватної власності та використовуються (зокрема, використовувалися у 2023 році - році, за який нараховано відповідачем суму боргу), з використанням земельної ділянки, яка передана у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, та на якій останній вирощує продукцію для годівлі свійських тварин та зберігання такої продукції в зазначених нежилих приміщеннях - приміщеннях свинарників №1,2,3, в господарській діяльності для задоволення власних потреб, що безпосередньо пов`язано з веденням особистого селянського господарства (що, в свою чергу, не спростовується відповідачем), то вказані нежилі приміщення - приміщення свинарників №1,2,3, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а отже податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають до скасування.

Ухвалою суду від 02.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що позивачем не підтверджено умови для звільнення об`єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, тому даний об`єкт нерухомого майна не відноситься до об`єктів, визначених пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 Кодексу як об`єкт нерухомості, що не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Послідовно, на думку представника відповідача, нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснювалось контролюючим органом відповідно до приписів чинного законодавства.

Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Серед іншого, просить врахувати, що позивач здійснює господарську діяльність, а саме особисте селянське господарство, як звичайна фізична особа, що, на думку позивача жодним чином не пов`язано з підприємницькою діяльністю, здійснює таку діяльність для задоволення власних потреб, що безпосередньо пов`язано з веденням особистого селянського господарства.

Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких заперечив проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Просить врахувати, що позивачем ні до суду, ні до контролюючого органу не було надано первинних документів, які б підтверджували здійснення сільськогосподарської діяльності сільськогосподарським товаровиробником у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у період за 2023 рік. Також зазначає, що у позовній заяві представник позивача самостійно зазначає, що здійснення господарської діяльності позивачем жодним чином не пов`язано із підприємницькою діяльністю. Отже, на думку представника відповідача, є факт відсутності реєстрації позивача як фізичної особи- підприємця з відповідними видами економічної діяльності. Таким чином, вважає, що права на пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу приписів чинного законодавства ОСОБА_1 не має.

Ухвалою суду від 19.06.2025 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позову без розгляду; позовну заяву в адміністративній справі №500/1767/25 залишити без руху.

Ухвалою суду від 02.07.2025 постановлено визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та усунення недоліків, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Назарук Тетяни Володимирівни залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену у справі №500/1767/25, - без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.03.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

17.03.2026 дана справа надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду, та Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2026 справу передано на розгляд судді Дерех Н.В.

Ухвалою суду від 20.03.2026 постановлено прийняти до свого провадження адміністративну справу №500/1767/25; продовжити розгляд адміністративної справи №500/1767/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 24.03.2026 постановлено запропонувати позивачу та відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду додаткові пояснення у справі щодо клопотання представника Товариства з додатковою відповідальністю "Ангелівка" про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просить відмовити ТзДВ "Ангелівка" у задоволенні клопотання про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача.

Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ангелівка" у задоволенні клопотання про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача.

Ухвалою суду від 20.04.2026 постановлено залучити Товариство з додатковою відповідальністю "Ангелівка" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Представник третьої особи подав до суду письмові пояснення, в яких, зокрема, вказує, що ОСОБА_1 не добросовісно подав на державну реєстрацію права власності свідоцтво про право власності на нерухоме майно вже після того, як скасовано прилюдні торги за результатами, яких ним було набуто спірне майно у приватну власність. Зазначене, на думку третьої особи, спричинило наявність у державному реєстрі права власності на нерухоме майно відомостей стосовно реєстрації речового права власності на нерухоме майно відомостей стосовно реєстрації речового права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 на основі правовстановлюючих документів скасованих судом. Також, зазначає, що і сам позивач не вчиняв жодних дій із скасування вказаних відомостей з реєстру прав власності нерухоме майно, що й спричинило винесення оскаржуваних податкових повідмолень-рішень.

Як встановлено судом, 26.03.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0063807-2407-1915-UA61040010000042862, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 156507,71 грн. (нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ).

Також, 26.03.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0063809-2407-1915-UA61040010000042862, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 67128,10 грн (нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами ст. 266 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:

- така нежитлова будівля віднесена до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023;

- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;

- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Водночас, встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівлі сільськогосподарського призначення (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського призначення, тобто будівлі, які використовуються для сільського господарства.

Тобто ключовим питанням в цій справі є встановлення факту функціонального використання будівлі в сільськогосподарській діяльності позивача.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.05.2024 у справі №600/5153/23-а.

Крім цього, відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, аналізуючи положення підпункту «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в частині визначення «сільськогосподарський товаровиробник», зазначив, що це поняття, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»:

виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Відтак, з наведеного висновується, що сільськогосподарським товаровиробником можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи-підприємці та фізичні особи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не перебував на обліку в органах ДПС як фізична особа – підприємець у спірному періоду.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено, що протягом 2023 року він використовував нежитлове приміщення з метою ведення особистого селянського господарства для виготовлення сільськогосподарської продукції, тобто був сільськогосподарським товаровиробником.

У спірному випадку, судом не здобуто, та учасниками справи суду не подано доказів товарного виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема: руху коштів, використання транспортних засобів, інструментів, залучення робочої сили, використання сільськогосподарської техніки та наявності даної техніки у власності/користуванні позивача, наявності посівного матеріалу, основних засобів; копій рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт, договорів, платіжних доручень тощо, а отже і підтвердження здійснення економічної діяльності, яку характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Слід також зазначити, що доказів подання податкових декларацій до контролюючого органу, повідомлень за формою 20-ОПП , судом не здобуто а учасниками справи суду не подано.

Щодо наданої позивачем до контролюючого органу облікової картки об`єкта погосподарського обліку, завіреною старостою Великоходачківського старостинського округу Підгорянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, то суд вважає, що у даному документі міститься інформація щодо земельних ділянок, та їх площі, щодо знаходженні їх у користуванні. Жодної інформації щодо спірних об`єктів нерухомості та їх використання у сільськогосподарській діяльності судом не встановлено.

Щодо посилань позивача на довідку старости Великоходачківського старостинського округу Підгорянської сільської ради Тернопільського району Тернопільській області про те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 212206 від 20.09.2007 року, виданого Великоходачківською сільською радою, площею 0,07350 га в с. Великий Ходачків, вул. Залізнична, Тернопільського району Тернопільської області», суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції органів місцевого самоврядування не входить здійснення контролю за використанням фізичними особами належних їм на праві власності об`єктів нерухомості.

Таким чином, суд вважає, що до компетенції Підгорянської сільської ради не входить здійснення контролю за використанням фізичними особами належних їм на праві власності/ користування об`єктів нерухомості, у тому числі земельних ділянок, а отже критично оцінює відомості, викладені у вказаній вище довідці.

Вирішуючи спір по суті, слід також зазначити, що факт реєстрації сільськогосподарських потужностей за адресою спірного об`єкту нерухомого майна, отримання дозвільних документів, тощо за відсутності будь-яких доказів з товарного виробництва позивачем сільськогосподарської продукції, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» пп.266.2.2 пункту 266.2 ст.266 ПК України, так як у такому випадку необхідною умовою є здійснення товарної сільськогосподарської діяльності з використанням об`єктів нерухомого майна за їх цільовим призначенням, чого у спірному випадку позивачем не доведено.

Суд також враховує, що у контексті п.266.7.3 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

Доказів звернення до відповідача із відповідною заявою для проведення звірки даних та документами щодо можливості здійснення перерахунку сум податкових зобов`язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, судом не здобуто та учасниками справи суду не подано.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України, платник податків фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі.

Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Отже, платник податків відповідно до норм чинного законодавства зобов`язаний визначити свою податкову адресу, і повідомити податковий орган про зміну свого місцезнаходження.

Дана позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, де колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.

З наведеного мотиву суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що адреса, на яку були направлені оскаржувані податкові повідомлення-рішення є невідповідною адресі місця проживання позивача.

Вирішуючи спір по суті, суд також критично оцінює доводи представника третьої особи щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, викладені у письмових поясненнях, так як відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення керувався відомостями відповідних державних реєстрів стосовно речових прав на нерухоме майно, і такі відомості станом на день прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не були скасовані.

Отож, у контексті частини другої ст. 2 КАС України, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 01 вересня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003, код ЄДРПОУ:44143637),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю " Ангелівка" ( місцезнаходження: с. Ангелівка, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 00855865).

Головуюча суддя Дерех Н.В.