Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №460/9711/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2026 року м. Рівне№460/9711/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей (АІТС “Оберіг”) даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС “Оберіг”) дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та повернути йому кошти у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, які були сплачені позивачем. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що приблизно 10.04.2026 після оновлення електронного військово-облікового документа виявив у застосунку «Резерв+» інформацію про порушення ним правил військового обліку та перебування у розшуку. У застосунку йому було запропоновано сплатити штраф. 19.05.2026 позивач сплатив штраф у розмірі 8500 грн, після чого його було знято з розшуку, однак через нетривалий проміжок часу у застосунку з`явилася інформація про інше порушення - не проходження ВЛК. 28.05.2026 позивач повторно сплатив штраф у розмірі 8500 грн, після чого відповідна відмітка була тимчасово видалена, однак згодом знову відображалася інформація про не проходження ВЛК. Позивач стверджує, що постійно перебував на військовому обліку, місця проживання не змінював, повісток на проходження ВЛК не отримував. Також зазначає, що ВЛК проходив 03.09.2024, за результатами чого була оформлена довідка № 186/5/3857. Крім того, позивач посилається на те, що протоколи про адміністративні правопорушення щодо нього не складались, постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні, а заяв про визнання правопорушень та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності він не подавав. Також позивач вважає, що повторне відображення інформації про порушення після сплати штрафу суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав. У відзиві зазначив, що позивач після досягнення 25-річного віку не з`явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання відповідних військово-облікових обов`язків, а також не виконав вимог щодо проходження військово-лікарської комісії. Крім того, відповідач зазначив, що позивач за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» особисто подав дві заяви, підписані кваліфікованим електронним підписом, зокрема, 15.05.2026 о 16:53:06 та 20.05.2026 о 00:28:17, у яких не оспорював допущених порушень та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. За результатами розгляду таких заяв було прийнято постанови № R537911 від 19.05.2026 та № R543936 від 28.05.2026. Відповідач вважає, що за наявності встановлених порушень підстави для виключення відповідних відомостей з Реєстру відсутні, а позовні вимоги є необґрунтованими.

Ухвалою від 08.06.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 15.06.2026 виправлено описку в ухвалі суду від 08.06.2026.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, долученими судом до справи, суд зважає на наступне.

Як слідує із матеріалів справи, 15.05.2026 позивачем на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста подано заяву, у якій останній повідомив про допущене ним порушення правил військового обліку, а саме про те, що він не став на військовий облік у визначений законодавством строк. У цій же заяві позивач зазначив, що визнає факт вчинення адміністративного правопорушення та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Заяву підписано кваліфікованим електронним підписом 15.05.2026 о 16:53:06.

19.05.2026 відповідачем прийнято постанову № R537911 у справі про адміністративне правопорушення, у якій зазначено про надходження 15.05.2026 від позивача через електронний кабінет відповідної заяви та встановлено, що позивач не став на військовий облік у передбачений законодавством строк. Постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн за частиною третьою статті 210 КУпАП.

20.05.2026 позивачем через електронний кабінет подано іншу заяву, у якій він повідомив про допущене ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме про не проходження (відмову від проходження) ВЛК. У заяві позивач також зазначив, що визнає факт вчинення адміністративного правопорушення та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Заяву підписано кваліфікованим електронним підписом 20.05.2026 о 00:28:17.

28.05.2026 прийнято постанову № R543936, відповідно до якої встановлено не проходження (відмову від проходження) позивачем ВЛК та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Таким чином, твердження позивача, викладене у позовній заяві, про те, що ним не подавалися заяви про визнання відповідних порушень та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, а також про відсутність постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності, спростовується безпосередніми доказами, наявними у матеріалах справи. Зокрема, матеріали справи містять дві заяви позивача, підписані його кваліфікованим електронним підписом, та дві постанови, прийняті за результатами розгляду відповідних матеріалів.

Вирішуючи питання про правомірність внесення та збереження спірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VIII до основних засад ведення Реєстру віднесено обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей, а також повноту та актуалізацію відомостей Реєстру. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до частини восьмої статті 5 цього Закону є органами ведення Реєстру.

За приписами статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються персональні і службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

При цьому пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII прямо передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення. Вказана норма була запроваджена Законом України № 3783-IX та діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, згідно зі статтею 8 Закону № 1951-VIII до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про виконання військового обов`язку та відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

Таким чином, законодавець прямо передбачив зберігання у Реєстрі як відомостей, пов`язаних із виконанням особою військового обов`язку, так і відомостей про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (не включення) до Реєстру запису про себе та виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Отже, необхідною передумовою для виключення чи виправлення відомостей Реєстру є встановлення їх неправомірності або недостовірності.

У даній справі позивач обґрунтовує неправомірність внесення спірних відомостей передусім тим, що не подавав заяв про визнання порушень, не притягувався в установленому законом порядку до адміністративної відповідальності та що відповідні постанови відсутні.

Разом з тим, як уже встановлено судом та наведено вище по тексту, зазначені твердження не відповідають фактичним обставинам справи.

Матеріалами справи підтверджено існування двох окремих заяв позивача, підписаних кваліфікованим електронним підписом, у яких він визнав факт допущення відповідних порушень та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. За наслідками розгляду відповідних матеріалів прийнято постанову № R537911 від 19.05.2026 за частиною третьою статті 210 КУпАП та постанову № R543936 від 28.05.2026 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Статтею 279-9 КУпАП, чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено можливість особи у разі вчинення в особливий період адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущеного порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Така заява може подаватися, зокрема, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Отже сам спосіб подання позивачем відповідних заяв через електронний кабінет був прямо передбачений законом.

Водночас суд звертає увагу, що предметом цього адміністративного спору не є законність постанов № R537911 від 19.05.2026 та № R543936 від 28.05.2026.

Зміст позовної заяви свідчить, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку, зобов`язати виключити такі відомості та повернути сплачені кошти. Вимог про визнання протиправними та скасування названих постанов позивач не заявляє.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Тому у межах цієї справи суд не вирішує питання щодо дотримання відповідачем установленої КУпАП процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення, строків прийняття постанов, правильності кваліфікації діянь позивача або наявності інших підстав для скасування постанов № R537911 та № R543936, оскільки вирішення таких питань означало б надання правової оцінки індивідуальним актам, які позивачем не оскаржені.

У межах заявленого предмета спору ці постанови враховуються судом як наявні у матеріалах справи акти про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Доказів їх скасування матеріали справи не містять.

За таких обставин наявність у Реєстрі відомостей про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210 та 210-1 КУпАП відповідає прямо передбаченому пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII виду відомостей, які вносяться до Реєстру і підстав вважати такі відомості недостовірними лише з тих мотивів, які наведені позивачем у позовній заяві, суд не встановив.

Посилання позивача на те, що він проходив ВЛК 03.09.2024 та отримав довідку № 186/5/3857, також не спростовує встановлених судом обставин, оскільки відповідної довідки чи іншого доказу, який би підтверджував наведене твердження та давав можливість встановити її зміст, до матеріалів справи не надано. У позовній заяві позивач лише посилається на існування такого документа.

Суд також не погоджується з доводами позивача про порушення у спірних правовідносинах положень статті 61 Конституції України.

За змістом частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однак матеріали справи свідчать, що постанова № R537911 від 19.05.2026 стосується не взяття позивача на військовий облік у передбачений законодавством строк та прийнята за частиною третьою статті 210 КУпАП.

В свою чергу, постанова № R543936 від 28.05.2026 стосується не проходження (відмови від проходження) ВЛК та прийнята за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Таким чином, матеріали справи містять відомості про два різні за своїми фактичними обставинами порушення, а не про повторне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за одне й те саме діяння.

При цьому саме по собі повторне відображення у застосунку «Резерв+» інформації про не проходження ВЛК після сплати штрафу не є повторним притягненням особи до юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність у цьому випадку реалізується шляхом прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення. Доказів прийняття після 28.05.2026 ще однієї постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за той самий факт не проходження ВЛК матеріали справи не містять.

Отже, наведені позивачем обставини не свідчать про порушення встановленого статтею 61 Конституції України принципу недопустимості подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Щодо вимоги позивача про повернення йому 17000 грн суд зазначає наступне.

З наданих позивачем документів встановлено, що 19.05.2026 та 28.05.2026 ним здійснено по 8500 грн платежів через сервіс «Резерв+».

Статтею 300-3 КУпАП передбачено спеціальний порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 цього Кодексу, у разі розгляду справи в порядку статті 279-9 КУпАП. Зокрема, законодавством передбачена можливість виконання такої постанови шляхом сплати не менше 50 відсотків визначеного постановою розміру штрафу у встановлений цією нормою строк.

Відповідно до статті 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне повернення стягнених грошових сум.

Доказів скасування постанов № R537911 від 19.05.2026 та № R543936 від 28.05.2026 матеріали справи не містять. Вимог про їх скасування у цій справі позивач також не заявляє.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 у справі № 757/2757/16-а, застосовуючи положення статті 296 КУпАП, виходив з того, що повернення сплаченого адміністративного штрафу є правовим наслідком скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення, а безпосередня вимога про стягнення сплаченого штрафу не підлягає вирішенню як похідна грошова вимога у спосіб, обраний позивачем; повернення відповідних коштів здійснюється у встановленому законодавством порядку.

За обставин цієї справи постанови, на виконання яких позивачем сплачено відповідні кошти, не скасовані, а тому передбачена статтею 296 КУпАП правова підстава для повернення сплачених сум відсутня.

Отже сама по собі незгода позивача з подальшим відображенням певних відомостей у Реєстрі, не є підставою для зобов`язання відповідача повернути кошти, сплачені на виконання постанов про накладення адміністративних стягнень, які не скасовані.

Суд також враховує доводи позивача про те, що наявність спірних відомостей у Реєстрі перешкоджає його бронюванню роботодавцем. Матеріалами, поданими позивачем, підтверджено його працевлаштування та наявність обставин, на які він посилається щодо бронювання.

Разом з тим такі наслідки не можуть самі по собі свідчити про недостовірність відомостей Реєстру та не є передбаченою Законом № 1951-VIII підставою для їх виключення. Для задоволення відповідної вимоги має бути встановлена неправомірність внесення запису або недостовірність відомостей, чого за сукупністю досліджених у цій справі доказів судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У цій справі відповідачем надано докази існування фактичних підстав для внесення спірних відомостей до Реєстру - заяви самого позивача, підписані кваліфікованим електронним підписом, та постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовував протиправність внесення відомостей, а саме неподання ним відповідних заяв, відсутність постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та повторне притягнення його до відповідальності за одне й те саме правопорушення, спростовуються матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів спірних відомостей, натомість позивачем не доведено їх недостовірності чи наявності передбачених законом підстав для їх виключення.

За встановлених обставин позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення відповідних відомостей до Реєстру задоволенню не підлягає.

Оскільки вимога про зобов`язання відповідача виключити такі відомості є похідною від вимоги про визнання протиправними дій щодо їх внесення, підстави для її задоволення також відсутні.

Відсутні й підстави для задоволення вимоги про повернення позивачу 17000 грн, оскільки спірні кошти сплачені на виконання постанов про накладення адміністративних стягнень, які не скасовані, як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Правові підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 01 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Т.О. Комшелюк