Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/1630/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1630/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500580/2026/000009/1 від 17.01.2026; визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000014 від 17.01.2026.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що з метою митного оформлення товару, який надійшов за договором поставки №AUG-00D/5 від 01.04.2024 (далі-Договір), позивачем було подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580000175U5, в якій було визначено для митного оформлення товари №№1-3 загальною вартістю 31862,38 дол. США, визначеною по першому методу за ціною інвойсу (по договору). Позивач вважає, що він під час митного оформлення товарів надав документи, що містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору. Проте, за відсутності розбіжностей у поданих декларантом документах, які б могли вплинути на митну вартість товару, відповідачем протиправно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом резервним.

Ухвалою суду від 27.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову та стверджує, що при прийнятті картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України.

За доводами відповідача, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією (МД) №26UA500580000175U5 від 08.01.2026, контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2026/000009/1 від 17.01.2026 року, а саме: згідно п.1.4, п.3.1 та 3.2 зовнішньоекономічного контракту детальний опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях. Водночас, в специфікації до контракту відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 ст.52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У наданому комерційному рахунку №359/12/2025 відсутнє посилання на специфікацію №53096 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів. На момент відвантаження товару 06.11.2025 згідно даних коносамента, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (інвойс від 26.12.2025 №359/12/2025), що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів. Заявлені комерційні умови поставки DPU Київ, що означає доставку товару на місце з розвантаженням. У наданому коносаменті зазначено маршрут прямування товару NINGBO (Китай) – Gdansk (Польща). В наданій CMR №53096 наявні відомості про перевантаження товару з морського на автомобільний транспорт української транспортної кампанії, що свідчить про наявність витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи в порту Gdansk (Польща). Таким чином, заявлені умови поставки документально не підтверджуються поданими до митного оформлення транспортними документами. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Також не було надано документів про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України.

Зазначені обставини, як зауважує відповідач, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи. За результатом розгляду додатково наданих документів було встановлено, що додатково надані документи не дають можливості ідентифікувати їх як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару. Зазначені обставини стали підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Для визначення митної вартості товарів був застосований резервний метод.

У зв`язку із вказаним, митниця вважає правомірним прийняте спірне Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2026/000009/1 від 17.01.2026. У рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Також відповідачем до суду було надано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 31.08.2026 в його задоволені відмовлено.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

01.04.2024 між Компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (покупець) було укладено договір поставки №AUG-00D/5 (далі-Договір поставки), відповідно до п.1 якого, Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму. Товар, що поставляється за цим Договором - це сантехнічні вироби та комплектуючі до них. Сторони можуть домовитись про постачання інших категорій товарів за цим Договором.

Відповідно до п.1.4, 3.1 та 3.2 Договору поставки, детальний опис товару, що поставляється, його кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються сторонами у відповідних специфікаціях. Сторони погоджують та визначають обсяги та асортимент товару у специфікаціях, які з моменту підписання сторонами є невід`ємною частиною цього договору. Продавець зобов`язаний поставити покупцю товар належної якості в обумовленій специфікацією кількості.

Згідно з п. 2.1, 2.2, 2.4 Договору поставки, сторони погоджують та визначають умови та строки поставки товару у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Якщо інше не передбачено специфікацією, на кожну відвантажену партію товару продавець повинен надати: повний комплект товарно-транспортних документів (коносаментів, СМR тощо відповідно до умов поставки), оригінал інвойсу на відповідну партію товару, пакувальний лист. Якщо інше не зазначено в специфікації, право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент переходу ризиків втрати або пошкодження товару відповідно до погоджених умов поставки.

Пунктами 4.1 та 4.2. Договору поставки визначено, що загальна сума договору складається із суми вартості товару зазначеного у всіх погоджених сторонами специфікаціях та орієнтовно складає 5 000 000 США. Оплата за цим договором здійснюється за кожну поставку товару в порядку, визначеному специфікацією.

На виконання Договору поставки сторонами було складено та підписано специфікацію №53096 від 26.12.2025, якою погоджено поставку товару (душовий набір, лійка, кронштейн, змішувачі, кран, вилив для змішувача, ручка для змішувача, картридж, ручка для змішувача, кран-букса), на загальну суму 33184,33 дол.США.

Згідно з п.2-4 указаної специфікації №53096 від 26.12.2025, ціни розраховані на умовах DPU KYIV (відповідно до Інкотермс 2020). Ціна товару обумовлена в цій специфікації є остаточна та зміні після підписання специфікації не підлягає.

Умови поставки DPU KYIV (відповідно до Інкотермс 2020). Товар вважається поставленим в момент завершення митного оформлення. Продавець несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту коли товар буде вивантажений із прибувшого транспортного засобу в погодженому місці призначення та переданий у розпорядження покупця. Продавцем товару є компанія Alltag und Geratetechnik АG.

Оплата товару здійснюється покупцем не пізніше 45 (сорока п`яти) днів після отримання товару. Валюта ціни та валюта платежу долар США або євро.

Також продавцем було складено та надано покупцю Інвойс №359/12/2025 від 26.12.2025 на поставку позивачу товару (змішувачі, кран, вилив для змішувача, ручка для змішувача, картридж, кран-букса), на загальну суму 31862,38 дол.США.

Для здійснення митного оформлення товару ТОВ “ДАНН.” до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №26UA500580000175U5 від 08.01.2026, відповідно до якої за умовами поставки DPU (Київ) на митну територію України надійшов товар ТОВ «ДАНН.», а саме:

-товар №1 – крани змішувальні. Змішувач для ванни-6096шт. Змішувач для кухні - 210шт. Змішувач з душовою колоною -88шт. Торговельна марка : ZERIX. Країна виробництва: CN. Виробник: YUHUAN SUNSHI HVAC EQUIPMENTCO., LTD. Змішувач із душовою колоною -100шт. Торговельна марка: MIXXUS. Країна виробництва: CN. Виробник: YUHUAN SUNSHI HVAC EQUIPMENTCO., LTD;

-товар № 2 – крани. Кран для холодної води – 400 шт. Торговельна марка: ZERIX. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARETECHNOLOGY CO., LTD;

-товар №3 – частини змішувачів. Вилив для змішувача – 900 шт. Ручка для змішувача з кран-буксою -1000шт. Картридж для змішувача -1200шт. Ручка для змішувача з кран-буксами, пара – 2000 набір. Кран-букса – 1500 шт. Торговельна марка: ZERIX. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARETECHNOLOGY CO., LTD.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем були подані такі документи: пакувальний лист (Packing List) №359/12/2025 від 26.12.2025; рахунок – фактура (інвойс) (Commercial Invoice) №359/12/2025 від 26.12.2025; коносамент (Bill of Lading) № MEDUKV792255 від 06.11.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) №53096 від 05.01.2026; декларація про походження товару (Declaration of origin) №359/12/2025 від 26.12.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) № AUG – 00D/170824 від 20.08.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №53096 від 26.12.2025, №2 від 17.12.2024 та №5 від 04.08.2025.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями

На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, 17.01.2026 декларант додатково надіслав копію митної декларації країни відправлення (експортна декларація) від 06.11.2025 №310120251106587123, прайс б/н від 24.12.2025, експертне дослідження №31/26 від 1701.2026 та комерційну пропозицію.

За результатом розгляду додатково наданих документів, 17.01.2026 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500580/2026/000009/1, відповідно п. 33 якого, підставою для його прийняття є встановлення у, поданих до митного оформлення, документах розбіжностей, а саме:

- Оцінювана партія товару декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія), відправник HENGXIAN TRADING CORPORATION LIMITED (Китай), виробник YUHUAN SUNSHI HVAC EQUIPMENTCO.,LTD(Китай), торговельна марка MIXXUS.

Згідно п.1.4, п.3.1 та п.3.2 зовнішньоекономічного контракту детальний опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту згідно п.3.1. Водночас, у специфікації №53096, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У наданому комерційному рахунку №359/12/2025 відсутнє посилання на специфікацію №53096 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів.

На момент відвантаження товару 06.11.2025 згідно даних коносамента, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (інвойс від 26.12.2025 № 359/12/2025), що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів. Заявлені комерційні умови поставки DPU Київ, що означає доставку товару на місце з розвантаженням. У наданому коносаменті зазначено маршрут прямування товару NINGBO (Китай)– Gdansk (Польща). В наданій CMR №53096 наявні відомості про перевантаження товару з морського на автомобільний транспорт української транспортної кампанії, що свідчить про наявність витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи в порту Gdansk (Польща). Таким чином, заявлені умови поставки документально не підтверджуються поданими до митного оформлення транспортними документами.

Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Наразі, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару.

У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу, за наявності - такі витрати теж додаються до ціни товару (п.7 ч.10 ст.58 МКУ). Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.

Також у рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив, що 17.01.2026 декларант додатково надіслав копію митної декларації країни відправлення від 06.11.2025 №310120251106587123, в якій вказано порт відправлення XIAMEN (Китай), відмінний від зазначеного в поданому коносаменті – NINGBO, що свідчить про наявність перевантажень протягом маршруту прямування до кордону України, а також про наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення; комерційні пропозиції б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай; експертне дослідження від 17.01.2026 №31/26, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника. Згадані вище обставини не дають можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару. 17.01.2026 у своєму електронному повідомленні (лист імпортера №53096/2 від 17.01.2026) імпортер зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.

Відповідно до оскаржуваного рішення, заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митний орган запропонував визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу та ним здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом:

Тов.1 – - з 1.81 дол.США/кг до 4.019 дол.США/кг(МД 25UA205170030063U8 від 23.10.2025 за ціною угоди партія товару 12107 кг– 4.019 дол.США/кг товар «Крани змішувальні. Торговельна марка Lidz. Країна виробництва: CN»);

Тов.2- з 1,80 дол.США/кг до 4.02 дол.США/кг (МД 25UA205170031399U1 від 04.11.2025 за ціною угоди партія товару 8134 кг– 4.02 дол.США/кг товар «Крани змішувальні. Торговельна марка: Lidz. Країна виробництва : CN»);

Тов.3- з 1,80дол.США/кг до 4,02 дол.США/кг (МД 25UA205170031131U7 від 03.11.2025 за ціною угоди партія товару 788 кг– 4.02 дол.США/ кг «Частини змішувачів Торговельна марка: Марка: Miol. Країна виробництва: CN»), з урахуванням: опису товару, умов поставки та розміру партії.

Також, 17.01.2026 відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2026/000014, якою повідомлено про відмову в митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із тим, що винесено рішення про коригування митної вартості від 17.01.2026 № UA500580/2026/000009/1.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскаржуваним рішенню й картці відмови, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено в ч. 1, 2 ст.52 МУ України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).

При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п.п.1-4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано ряд документів, які містили числові показники ціни товару, подання яких не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони не підтверджують митну вартість імпортованого товару.

Втім, на думку суду такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, для митного оформлення товару, що надійшов від Компанії Alltag und Geratetechnik GmbH на виконання договору поставки №AUG-00D/5 позивачем надано Одеській митниці митну декларацію (МД) №25UA500580000175U5 та ряд документів, що підтверджують вид, кількість та ціну поставленого товару. Зокрема, такими документами є: зовнішньоекономічний контракт від 01.04.2024 № AUG - 00D/5; специфікація до зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2025 №53096; інвойс від 26.12.2025 №359/12/2025; пакувальний лист від 26.12.2025 №359/12/2025; коносамент від 06.11.2025 №MEDUKV792255; автотранспортна накладна від 53096 від 05.01.2026.

Вказані документи є основними документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, містять чіткі числові значення складових вартості поставленого товару, узгоджуються між собою та не містять розбіжностей.

На думку суду наявними у справі доказами, які в тому числі надавались митниці для митного оформлення товарів позивачем, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Суд зауважує, що відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судом встановлено, що шляхом укладення додатків до Договору поставки, специфікації, інвойсу сторони погодили вид товару, що є предметом поставки, та його ціну, що в наступному і було відображено у митній декларації.

Виходячи із вищенаведених положень МК України, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені зокрема наявністю розбіжностей між окремими документами, наявністю ознак підробки певних документів, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, відсутністю достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

На думку суду, подані разом із митною декларацією документи були достатніми для ідентифікації товару та давали можливість визначити його митну вартість за основним методом (ціною договору) з метою сплати митних платежів.

Суд не погоджується із твердженням відповідача, що відсутність в інвойсі та специфікації інформації щодо торгівельних марок, виробників, якісних характеристик та артикулів не дозволяє ідентифікувати ці документи із заявленою поставкою.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 1.4. Договору, детальний опис товару, що поставляться, його кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях.

Згідно пунктів 3.1-.3.2 Договору сторони погоджують та визначають обсяги та acoртимент Товару у Специфікаціях, які з моменту підписання Сторонами є невід`ємною частиною цього Договору. Продавець зобов`язаний поставити Покупцю Товар належної якості в обумовленій Специфікацією кількості.

Суд встановив, що відповідно до специфікації №53096 до договору поставки, сторонами договору узгоджено поставку конкретного переліку товарів, зазначені назви цих товарів, вказана кількість кожного товару, ціна та загальна вартість.

З наведеного слідує, що специфікація складена у відповідності до умов договору та містить ту інформацію, яка передбачена умовами договору, а саме: обсяг та асортимент товару.

Як уже зазначав суд, основні документи, які були надані декларантом (договір поставки, специфікація, інвойс) містять чіткі, узгоджені між собою відомості про кількість, вид та вартість товару, не містили розбіжностей та не суперечили один одному. Також дані документи містили відомості про постачальника та отримувача товару, реквізити договору по якому здійснюється поставка, що в сукупності давало можливість митному органу встановити відповідність між товаром, про поставку якого домовилися сторони, та товаром що був наданий позивачем для митного оформлення.

Відомості про виробників, торговельні марки, артикули тощо не є відомостями про числові значення складових митної вартості товарів. Відтак, їх відсутність сама по собі (за відсутності розбіжностей у документах та підтвердження ними числових значень усіх складових митної вартості товарів) не була достатньою підставою для зобов`язання декларанта надати додаткові документи, відповідно до ч.3 ст.53 МК України.

Окрім того, суд також зауважує, що на вимогу Одеської митниці 24.01.2025 декларант додатково надіслав: прайс продавця від 24.12.2025 б/н; комерційну пропозицію б/н; експертне дослідження від 17.01.2026 №31/26, які додатково у сукупності також підтверджують митну вартість товару. Пакувальний лист (Packing List) містить інформацію про виробника та торгову марку товару. Також наведена інформація зазначена у митній декларації поданій до митного оформлення.

Суд також погоджується з позицією позивача, що інвойс є фінансовим документом, що фіксує факт зобов`язання з оплати, і відсутність назви бренду та виробника у тексті контракту, інвойсу не є підставою для відмови у застосуванні 1-го методу визначення митної вартості згідно зі статтею 58 МКУ.

Законодавством не встановлено вимог до оформлення комерційного рахунку (є документом довільної форми), як і не встановлено вимог, щодо посилання на специфікацію, призначення платежу, а по-друге, у наданому до митного органу інвойсі №359/12/2025 міститься посилання на номер договору, а саме - № AUG-00D/5 від 01.04.2024 р. , який було укладено між сторонами. Крім того, митним органом не наведено обґрунтування впливу зазначених обставин на визначення митної вартості товару, у зв`язку з чим відповідний аргумент митного органу не може бути врахований.

Також відповідач в оскаржуваному рішенні вказує, що на момент відвантаження товару, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН.", що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів.

З даного приводу суд зазначає, що факт того, що на дату відвантаження товару 06.11.2025, зазначену в коносаменті, право власності на товар ще не перейшло до ТОВ «ДАНН.» та інвойс був оформлений пізніше — 26.12.2025 № 359/12/2025 не суперечить вимогам Митного кодексу України та міжнародній торговельній практиці, оскільки митне законодавство не пов`язує момент відвантаження товару з датою його продажу або виставлення інвойсу, а митна вартість визначається виходячи з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, за умови її документального підтвердження.

Комерційні умови поставки DPU Київ відповідно до Incoterms 2020 передбачають обов`язок продавця забезпечити доставку товару до узгодженого місця призначення з розвантаженням у Києві, при цьому Incoterms не регламентують структуру та зміст транспортних документів, кількість етапів перевезення або використання проміжних портів. В міжнародній торговельній практиці, особливо при використанні умов поставки DPU (Delivered at Place Unloaded), оформлення інвойсу після фактичного відвантаження товару є звичайною практикою. Це пов`язано з тим, що остаточна вартість товару може визначатися після завершення всіх логістичних операцій, включаючи транспортування та розвантаження. З матеріалів справи вбачається, що постачання здійснювалося з відстрочкою платежу. Таким чином, дата інвойсу не обов`язково має передувати даті відвантаження товару. Отже, подібні аргументи митного органу не можуть вважатися обґрунтованими та використаний як підстава для коригування митної вартості товару.

Щодо твердження про наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару, суд зазначає, що відповідно до умов поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) згідно Інкотермс, продавець несе всі витрати та ризики до моменту доставки та розвантаження товару в місці призначення. Умови DPU передбачають повне покриття витрат на доставку до місця розвантаження продавцем. Витрати, що виникають у проміжних логістичних пунктах, є частиною зобов`язань продавця за договором і враховані у вартості товару.

Відомості, зазначені у CMR №52926 щодо перевантаження товару з морського на автомобільний транспорт у порту Gdansk (Польща), також, поза розумним сумнівом, на думку суду, не підтверджують понесення додаткових витрат покупцем, оскільки навантажувально-розвантажувальні роботи та подальше транспортування є частиною виконання зобов`язань продавця за умовами DPU та включені до договірної ціни товару. Митним органом не надано жодних об`єктивних доказів того, що відповідні витрати були не враховані у заявленій митній вартості або сплачені покупцем окремо.

Щодо відсутності документів про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України суд зазначає, що страхування вантажу в рамках DPU не є обов`язковим.

Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом для підтвердження митної вартості лише у випадках, якщо здійснювалось страхування, про що зазначено в пункті 8 частини 3 статті 53 МК України.

Отже, позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки DPU, ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов`язань щодо страхування спірного товару, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Зазначена митним органом різниця між портом відправлення, вказаним у копії митної декларації країни відправлення від 06.11.2025 №310120251106587123 XIAMEN та даними, зазначеними у коносаменті (порт відправлення NINGBO) також на думку суду не свідчить про недостовірність поданих до митного оформлення документів, наявність непідтверджених перевантажень або існування інших коносаментів, які підлягали обов`язковому поданню.

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення це документ, за яким товар передається від виробника покупцю.

Митна декларація країни відправлення та коносамент є різними за правовою природою та функціональним призначенням документами: митна декларація фіксує митно-адміністративну точку експорту, тоді як коносамент відображає комерційні умови морського перевезення, включно з портом завантаження та місцем його видачі перевізником, що об`єктивно може не збігатися без порушення законодавства.

Зазначення у коносаменті порту відправлення NINGBO та місця його видачі XIAMEN є звичайною міжнародною логістичною практикою контейнерних перевезень і відображає організацію транспортного процесу, за якої вантаж формується у регіоні XIAMEN, а фактичне морське завантаження здійснюється в порту NINGBO як одному з основних експортних портів Китаю. Такі обставини не означають обов`язкового здійснення перевантажень у розумінні митного законодавства та не потребують оформлення окремих коносаментів за кожен внутрішній або допоміжний етап переміщення товару в межах країни відправлення.

Враховуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що надані декларантом митному органу документи містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями частини 2 статті 53 МК України для визначення вартості імпортованого товару.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

З приводу зауваження митниці щодо розбіжностей у додатково наданих документах, суд, враховуючи доводи позивача звертає увагу, що Комерційна пропозиція – це документ довільної форми продавця інформаційного характеру, який не може слугувати підставою для коригування митної вартості та в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товару. До того ж законодавством не визначено вимог до прайс листів та комерційних пропозицій, які викладаються виробниками чи постачальниками у довільній формі та, по своїй суті, є довідниками цін на товари та послуги, які адресовані невизначеному колу покупців. У зв`язку із цим, умови поставки у них визначені безвідносно до позивача, на відміну від специфікацій та інвойсів, які містять погоджені між продавцем та покупцем умови поставки згідно Інкотермс. Також, зазначення товарної марки (або її відсутність) жодним чином не впливає на числові значення митної вартості та не призводить до зміни ставки ввізного мита.

Суд вважає необґрунтованими твердженням відповідача щодо розбіжностей в порту відправлення в митній декларації країни відправлення та коносаменті, адже це у спірному випадку не є достатнім аргументом для відмови у визначені митної вартості за основним методом, оскільки іншими документами, передбаченими ч.2 ст.53 МК України, така митна вартість підтверджується.

Суд зауважує, що вищезазначені документи, що були надані декларантом на вимогу митного органу (прайс-лист, комерційна пропозиція, експертне дослідження тощо) не є основними документами, які визначають митну вартість товару. Вони надаються декларантом додатково з метою уточнення та доповнення певних відомостей, що необхідні для здійснення митного оформлення, і можуть бути оцінені митним органом на предмет перевірки (контролю) заявлених декларантом числових значень митної вартості лише у випадку, якщо подані документи, що зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, містять розбіжності. Тому недоліки у таких документах не мають визначального значення за умови, що основні документи (договір, специфікації, інвойси) давали можливість ідентифікувати товар та містили достатньо відомостей для визначення його митної вартості за основним методом.

Окрім того, у ч.3 ст.53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У спірному ж випадку, митний орган не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей, а ті, на які вказав відповідач, поза розумним сумнівом, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Також суд зауважує, що відповідач ні у оскаржуваному рішенні ні у відзиві не посилається на невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, що свідчить про те, що для митного оформлення фактично були надані товари, які за описом відповідали тим товарам, що зазначені у супровідних документах.

У розглядуваному випадку, позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Також суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є не обґрунтованим в частині наявності підстав для застосування другорядного методу резервного для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В той же час, у графі 33 оскаржуваного рішення міститься лише посилання на номери, дати митних декларацій, які були взяті митницею з метою коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також на загальну вагу партій товару та вартість за одиницю товару. Всупереч вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та ст. 55 МК України, рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань на комерційні умови, умови поставки, вид товару, виробника. Загалом з оскаржуваного рішення не зрозуміло чому саме ці товари та митні декларації були обрані з метою коригування митної вартості товарів позивача, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

При цьому, суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу ( постанови від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом. Адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Суд наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

На думку суду рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500580/2026/0000019/1 від 17.01.2026 та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000014 не відповідають критеріям обґрунтованості.

Підсумовуючи усе викладене вище у сукупності, суд приходить висновку, що позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, його вартість була визначена вірно за основним методом на підставі документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. А відтак, така митна вартість є об`єктивно визначеною та документально підтвердженою, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу резервного. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, за наслідком розгляду справи суд приходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного рішення, ним не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Усе викладене вище у сукупності свідчить на користь обґрунтованості заявлених ТОВ «ДАНН.» позовних вимог про визнати протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA500580/2026/0000019/1 від 17.01.2026 та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500580/2026/000014, а відтак і про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 4049,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500580/2026/0000019/1 від 17.01.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2026/000014.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» 4049,84 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН.», код ЄДРПОУ 40929000, адреса: вул.Солом`янська, 11, м.Київ, 03110.

Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул.Лип Івана та Юрія, 21-А, м.Одеса, 65078.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА