Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/2458/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2458/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №№UA500020/2026/000012/1 від 16.01.2026;

визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500020/2026/000014 від 16.01.2026.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що з метою митного оформлення товару, який надійшов за договором поставки №AUG-00D/11 від 10.09.2024 (далі-Договір), позивачем було подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500020000298U0, в якій було визначено для митного оформлення товари №№1-2 загальною вартістю 11003, 34 дол. США, визначеною по першому методу за ціною інвойсу (по договору). Позивач вважає, що він під час митного оформлення товарів надав документи, що містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору. Проте, за відсутності розбіжностей у поданих декларантом документах, які б могли вплинути на митну вартість товару, відповідачем протиправно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом резервним.

Ухвалою суду від 04.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову та стверджує, що при прийнятті картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України.

За доводами відповідача, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією (МД) № 26UA500020/2026/000298 від 16.01.2026, контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000012/1 від 16.01.2026, а саме: у п.1.3 Контракту від 10.09.2024 №AUG - 00D/11 вказано, що відправником товару може бути третя особа, що не є стороною Договору (далі Вантажовідправник). В будь-якому випадку Вантажовідправник зазначається в Специфікації, але відомості про якого в Специфікації від 08.01.2026 №53188 відсутні. Відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу та згідно умов контракту поставка товарів здійснюється на умовах CFR(згідно Інкотермс 2010), тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. Також, відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У наданому до митного оформлення коносаменті наявна фраза Freight Prepaid, тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. В пакувальному листі від 08.01.2026 № 129/01/2026 серед описових відомостей зазначено щодо наявності товару торговельної марки MIXXUS, проте в інвойсі від 08.01.2026 № 129/01/2026 відомості щодо торговельної марки відсутні. З огляду на зміст наданого до митного контролю інвойсу, продавцем визначалась вартість товарів без урахування їх виробника та торгової марки. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару. У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості що страхування товару. Серед поданих до митного оформлення документів є коносамент №UTRUST25100130 від 19.10.2025 (без відміток митного органу країни відправлення), в якому зазначено, що перевезення здійснювалось з порту Shekou (CN) до порту (розвантаження, доставки) Odesa (UA) на судні «EVER LIFTING», проте відповідно до графи 21 МД товар прибув на судні MEDKON SIA (РА), що свідчить про перевантаження товару. До митного оформлення не надано копії митної декларації країни відправлення, що не дозволяє ідентифікувати партію товарів.

Зазначені обставини, як зауважує відповідач, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи. За результатом розгляду додатково наданих документів було встановлено, що додатково надані документи не дають можливості ідентифікувати їх як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару. Зазначені обставини стали підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Для визначення митної вартості товарів був застосований резервний метод.

У зв`язку із вказаним, митниця вважає правомірним прийняте спірне Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000012/1 від 16.01.2026 року. У рішенні про коригування митної вартості № UA500020/2026/000012/1 від 16.01.2026 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Також відповідачем до суду було надано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 31.08.2026 в його задоволені відмовлено.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

10.09.2024, з урахуванням додаткових угод, між Компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (покупець) було укладено договір поставки №AUG-00D/11 (далі-Договір поставки), відповідно до п.1 якого, продавець зобов`язується передати у зумовлені строки покупцеві товар та документи, що відносяться до нього, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити продавцю за нього обумовлену грошову суму. Товар, що поставляється за цим Договором - це сантехнічні вироби та комплектуючі до них, товари сантехнічного призначення. Сторони можуть домовитись про постачання інших категорій товарів за цим Договором.

Відповідно до п.1.4, 3.1 та 3.2 Договору поставки, детальний опис товару, що поставляється, його кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються сторонами у відповідних специфікаціях. Сторони погоджують та визначають обсяги та асортимент товару у специфікаціях, які з моменту підписання сторонами є невід`ємною частиною цього договору. Продавець зобов`язаний поставити покупцю товар належної якості в обумовленій специфікацією кількості.

Згідно з п. 2.1, 2.2, 2.4 Договору поставки, сторони погоджують та визначають умови та строки поставки товару у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Якщо інше не передбачено специфікацією, на кожну відвантажену партію товару продавець повинен надати: повний комплект товарно-транспортних документів (коносаментів, СМR тощо відповідно до умов поставки), оригінал інвойсу на відповідну партію товару, пакувальний лист. Якщо інше не зазначено в специфікації, право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент переходу ризиків втрати або пошкодження товару відповідно до погоджених умов поставки.

Пунктами 4.1 та 4.2. Договору поставки визначено, що загальна сума договору складається із суми вартості товару зазначеного у всіх погоджених сторонами специфікаціях та орієнтовно складає 10 000 000 США. Оплата за цим договором здійснюється за кожну поставку товару в порядку, визначеному специфікацією.

На виконання Договору поставки сторонами було складено та підписано специфікацію №53188 від 08.01.2026, якою погоджено поставку товару (раковина керамічна, кран для холодної води), на загальну суму 11003,34 дол.США.

Згідно з п.2-4 указаної специфікації №53188 від 08.01.2026, ціни розраховані на умовах CFR Odesa (відповідно до Інкотермс 2020). Ціна товару обумовлена в цій специфікації є остаточна та зміні після підписання специфікації не підлягає.

Умови поставки CFR Odesa (відповідно до Інкотермс 2020). Товар вважається поставленим в момент завершення митного оформлення. Продавець несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту коли товар буде вивантажений із прибувшого транспортного засобу в погодженому місці призначення та переданий у розпорядження покупця. Продавцем товару є компанія Alltag und Geratetechnik АG.

Оплата товару здійснюється покупцем не пізніше 45 (сорока п`яти) днів після отримання товару. Валюта ціни та валюта платежу долар США або євро.

Також продавцем було складено та надано покупцю Інвойс №129/01/2026 від 08.01.2026 на поставку позивачу товару (раковина керамічна, кран для холодної води), на загальну суму 11003,34 дол.США.

Для здійснення митного оформлення товару ТОВ “ДАНН.” до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №26UA500020000298U0 від 16.01.2026, відповідно до якої за умовами поставки CFR Odesa на митну територію України надійшов товар ТОВ «ДАНН.», а саме:

товар №1. Санітарно-технічні вироби з кераміки. Раковина керамічна- 462шт.Торговельна марка: MIXXUS. Країна виробництва : CN Виробник: YUHUAN SUNSHI HVAC EQUIPMENTCO., LTD

товар №2. Крани. Кран для холодної води -60шт.Торговельна марка: MIXXUS Країна виробництва: CN. Виробник : YUHUAN SUNSHI HVAC EQUIPMENTCO.,LTD.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем були подані такі документи: пакувальний лист (Packing List) №129/01/2026 від 08.01.2026; рахунок – фактура (інвойс) (Commercial Invoice) №129/01/2026 від 08.01.2026; коносамент (Bill of Lading) № UTRUST25100130 від 19.10.2025; навантажувальний документ (bordereau) №733 від 12.01.2026; декларація про походження товару (Declaration of origin) №129/01/2026 від 08.01.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) № AUG – 00D/11 від 10.09.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №53188 від 08.01.2026, №1 від 25.09.2024, №2 від 17.12.2024, №7 від 04.08.2025.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, 16.01.2026 декларант додатково надіслав копію митної декларації країни відправлення (експортна декларація) №530420251019563298 вiд 19.10.2025, прайс б/н від 07.01.2026, експертне дослідження №30/26 від 16.01.2026 та комерційну пропозицію.

За результатом розгляду додатково наданих документів, 16.01.2026 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500020/2026/000012/1, відповідно п. 33 якого, підставою для його прийняття є встановлення у, поданих до митного оформлення, документах розбіжностей, а саме:

1) у п.1.3 Контракту від 10.09.2024 № AUG- 00D/11 вказано, що відправником товару може бути третя особа, що не є стороною Договору (далі-Вантажовідправник). В будь-якому випадку Вантажовідправник зазначається в Специфікації, але відомості про якого в Специфікації від 08.01.2026 № 53188 відсутні.

2) відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу та згідно умов контракту поставка товарів здійснюється на умовах CFR(згідно Інкотермс 2010), тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. Також, відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У наданому до митного оформлення коносаменті наявна фраза Freight Prepaid, тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

3) в пакувальному листі від 08.01.2026 № 129/01/2026 серед описових відомостей зазначено щодо наявності товару торговельної марки MIXXUS, проте в інвойсі від 08.01.2026 № 129/01/2026 відомості щодо торговельної марки відсутні. З огляду на зміст наданого до митного контролю інвойсу, продавцем визначалась вартість товарів без урахування їх виробника та торгової марки.

4) Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару. У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості що страхування товару.

5) серед поданих до митного оформлення документів є коносамент №UTRUST25100130 від 19.140.2025 (без відміток митного органу країни відправлення), в якому зазначено, що перевезення здійснювалось з порту Shekou (CN) до порту(розвантаження, доставки) Odesa (UA) на судні «EVER LIFTING», проте відповідно до графи 21 МД товар прибув на судні MEDKON SIA (РА), що свідчить про перевантаження товару.

6) до митного оформлення не надано копії митної декларації країни відправлення, що не дозволяє ідентифікувати партію товарів.

Також у рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив, що 16.01.2026 митним органом отримано експертне дослідження від 16.01.2026 №30/26, митну декларацію країни відправлення від 19.10.2026 № 530420251019563298, комерційну пропозицію від 07.01.2026 б/н. Також надано лист уповноваженої особи від 16.01.2026 № 53188/2 з повідомленням, що у встановлений термін інші додаткові витребувані митним органом надаватись не будуть.

Відповідно до оскаржуваного рішення, заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митний орган з метою забезпечення повноти оподаткування, провів аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановив, що з урахуванням заявленого коду:

- товару № 1 згідно УКТЗЕД (6910900000), країни виробництва (CN), опису товарів (Раковина керамічна) , митне оформлення яких здійснено у найближчий до митного оформлення час товару (жовтень2025р.) є більшим і становить 1,69 дол. США/кг (МД від 22.10.2025 №UA205170/2025/029938), ніж заявлено декларантом 0.75 дол. США/кг,

- товару № 2 згідно УКТЗЕД (8481801900), країни виробництва (CN), опису товарів (Кран для холодної води) , митне оформлення яких здійснено у найближчий до митного оформлення час товару (жовтень2025р.) є більшим і становить 4,02 дол. США/кг (МД від 21.10.2025 № UA401060/2025/014037), ніж заявлено декларантом 1,82дол. США/кг.

Також, 16.01.2026 відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2026/000014, якою повідомлено про відмову в митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із тим, що винесено рішення про коригування митної вартості від 16.01.2026 № UA500020/2026/000012/1.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскаржуваним рішенню й картці відмови, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено в ч. 1, 2 ст.52 МУ України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).

При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п.п.1-4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано ряд документів, які містили числові показники ціни товару, подання яких не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони не підтверджують митну вартість імпортованого товару.

Втім, на думку суду такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, для митного оформлення товару, що надійшов від Компанії Alltag und Geratetechnik GmbH на виконання договору поставки №AUG-00D/11 позивачем надано Одеській митниці митну декларацію (МД) №25UA500020000298U0 від 16.01.2026 та ряд документів, що підтверджують вид, кількість та ціну поставленого товару. Зокрема, такими документами є: зовнішньоекономічний контракт від 10.09.2024 № AUG - 00D/11; специфікація до зовнішньоекономічного контракту від 08.01.2026 №53188; інвойс №129/01/2026 від 08.01.2026; пакувальний лист від 08.01.2026 №129/01/2026; коносамент від UTRUST25100130; документ щодо перевезення (наряд №733) від 12.01.2026.

Вказані документи є основними документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, містять чіткі числові значення складових вартості поставленого товару, узгоджуються між собою та не містять розбіжностей.

Зазначена у специфікації сума поставки товарів відповідає вартості товару згідно інвойсу та відображена декларантом у митній декларації. Окрім того, види і кількість товару зазначені у митній декларації відповідають виду та кількості товару, що зазначений у специфікації та інвойсі, що дозволяє ідентифікувати товар з метою його митного оформлення.

На думку суду наявними у справі доказами, які в тому числі надавались митниці для митного оформлення товарів позивачем, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Суд зауважує, що відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судом встановлено, що шляхом укладення специфікації, інвойсу сторони погодили вид товару, що є предметом поставки, та його ціну, що в наступному і було відображено у митній декларації.

Виходячи із вищенаведених положень МК України, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені зокрема наявністю розбіжностей між окремими документами, наявністю ознак підробки певних документів, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, відсутністю достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

На думку суду, подані разом із митною декларацією документи були достатніми для ідентифікації товару та давали можливість визначити його митну вартість за основним методом (ціною договору) з метою сплати митних платежів.

Щодо зауваження митного органу про відсутність у специфікації найменування вантажовідправника, слід зазначити, що пунктом 1.3 Контракту встановлено можливість, а не безумовний обов`язок залучення третьої особи як Вантажовідправника. Позивач у своєму позові зауважив, що в даному випадку, відсутність зазначення Вантажовідправника у специфікації свідчить про те, що у межах конкретної поставки відправником товару є сам продавець, а не третя особа.

Стосовно зауважень митниці про відсутність інформації про здійснення/не здійснення страхування товару, суд зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, у спірному випадку поставка товару здійснювалась на умовах CFR Odesa.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до умов поставки CFR, а ні у покупця, а ні у продавця не має обов`язку страхування вантажу. Крім того, за умовами поставки CFR всі витрати на транспортування товару до порту призначення покладаються на продавця товару.

Відтак, оскільки умови поставки CFR не передбачають обов`язкового страхування товару, та як вказує позивач, ним не здійснювалось страхування товару, відтак обов`язку надавати документи для підтвердження вартості страхування товару позивач не має.

Щодо документів про вартість перевезення товарів суд зауважує, що ані положення Митного кодексу України, ні наказу МФУ № 599 не встановлюють обов`язку подання документів про вартість перевезення у випадку, коли такі витрати вже включені до договірної ціни товару та не заявляються як окрема складова митної вартості. Розділ ІІІ Правил, затверджених наказом МФУ № 599, регламентує порядок документального підтвердження складових митної вартості, а не встановлює безумовний перелік документів, які мають подаватися у кожному випадку незалежно від умов поставки та структури ціни. Таким чином, посилання митного органу на відсутність документів про вартість перевезення без з`ясування питання, чи є такі витрати окремою складовою митної вартості, є формальним та таким, що не відповідає змісту зазначених Правил.

Умови CFR Odesa передбачають, що доставка товарів включена у їх вартість, а напис «Freight Prepaid» відповідає вказаним умовам, оскільки вартість доставки сплачена відправником та не підлягає окремому обрахунку, жодних документів стосовно сплати фрахту чи визначення його вартості імпортер мати не може оскільки він сплачений відправником, в даному випадку, продавцем товарів.

Суд також вважає безпідставними і тверджень митниці про те, що у пакувальному листі від 08.01.2026 № 129/01/2026 міститься інформація про торговельну марку MIXXUS, тоді як в інвойсі від 08.01.2026 №129/01/2026 відомості щодо торговельної марки відсутні, у зв`язку з чим митний орган дійшов висновку, що продавцем визначалася вартість товару без урахування виробника та торговельної марки, з огляду на таке.

Інвойс є комерційним розрахунковим документом, основною функцією якого є відображення: сторін зовнішньоекономічної операції, найменування товару, кількості, договірної ціни, загальної вартості поставки.

Пакувальний лист, у свою чергу, є допоміжним логістичним документом, що містить деталізовані відомості щодо фізичних характеристик товару (упаковка, кількість місць, маркування тощо) та не визначає комерційну вартість товару.

Жодна норма Митного кодексу України не встановлює обов`язку зазначення торговельної марки саме в інвойсі, а також не вимагає ідентичності переліку описових відомостей у всіх товаросупровідних документах.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, митний орган зобов`язаний оцінювати документи в сукупності, а не шляхом формального порівняння окремих реквізитів різних документів. Митна вартість товарів відповідно до статей 49, 57 Митного кодексу України визначається, виходячи з ціни договору, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за товар.

Сам по собі факт зазначення або незазначення торговельної марки у конкретному документі не свідчить про те, що ціна товару не враховує бренд чи виробника, бренд може бути складовою договірної ціни без окремого виділення в інвойсі.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що формальні розбіжності в описі товару в різних документах не є самостійною підставою для сумнівів у митній вартості. Так, у постанові КАС ВС від 15.05.2018 у справі № 809/984/18 Суд зазначив, що: митний орган не має права робити висновки про недостовірність митної вартості на підставі формальних невідповідностей у товаросупровідних документах без доведення їх впливу на ціну товару. Таким чином, наявність у пакувальному листі відомостей про торговельну марку MIXXUS та відсутність таких відомостей в інвойсі: відповідає різній функціональній природі зазначених документів; не суперечить вимогам Митного кодексу України; не свідчить про неврахування торговельної марки у договірній ціні товару; не є належною та достатньою підставою для сумнівів у заявленій митній вартості.

Відтак, позиція митного органу ґрунтується на припущеннях, а не на встановлених фактах та доказах, і не відповідає вимогам законності та обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень.

Щодо зауваження митниці про те, що серед поданих до митного оформлення документів наявний коносамент №UTRUST25100130 від 19.10.2025 (без відміток митного органу країни відправлення), в якому зазначено, що перевезення здійснювалося з порту Shekou (CN) до порту Odesa (UA) на судні «EVER LIFTING», тоді як відповідно до графи 21 митної декларації товар прибув на судні MEDKON SIA, що, на думку митного органу, свідчить про перевантаження товару та ставить під сумнів достовірність поданих документів суд вказує, що Коносамент відповідно до міжнародної торговельної практики та положень митного законодавства є документом, що підтверджує прийняття вантажу до перевезення, зокрема морського.

Нормами Митного кодексу України не встановлено заборони на перевантаження товару під час міжнародного морського перевезення. Розбіжність між судном, зазначеним у коносаменті (EVER LIFTING), та судном, зазначеним у графі 21 митної декларації (MEDKON SIA), об`єктивно свідчить про перевантаження товару, що є звичайною та допустимою практикою у морських перевезеннях.

Сам по собі факт перевантаження товару не впливає на кількість, характеристики або вартість товару; не свідчить про недостовірність поданих документів; не є підставою для сумніву в митній вартості.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Митного кодексу України, сумніви митного органу щодо достовірності заявлених відомостей мають бути обґрунтованими та підтвердженими конкретними невідповідностями, які унеможливлюють ідентифікацію товару або перевірку митної вартості. Формальне посилання на зміну судна таким вимогам не відповідає.

Стосовно ненадання митної декларації країни відправлення суд враховує, що дійсно при поданні митної декларації до митного оформлення такого документу позивачем надано не було.

Однак, зазначений документ було подано на запит митного органу в межах процедури митного контролю, що підтверджується листом декларанта № 53188/1 від 16.01.2026, про що також було відображено у спірному рішенні про коригування митної вартості.

Таким чином, твердження митного органу про неможливість ідентифікації партії товару у зв`язку з ненаданням митної декларації країни відправлення спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами справи.

Разом із тим, у спірному рішенні відсутня будь-яка оцінка змісту наданої митної декларації країни відправлення, не наведено зауважень щодо її форми, реквізитів, ідентифікаційних ознак партії товару, спів ставності з іншими товаросупровідними документами або будь-яких конкретних невідповідностей. Митний орган обмежився формальною констатацією того, що подані документи нібито не підтверджують митну вартість товару, без наведення мотивованих причин та без аналізу поданих доказів.

Враховуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що надані декларантом митному органу документи містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями частини 2 статті 53 МК України для визначення вартості імпортованого товару.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не спростовані митним органом, та залишені без уваги.

Суд наголошує, що у ч.3 ст.53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У спірному ж випадку, митний орган не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей, а ті, на які вказав відповідач, поза розумним сумнівом, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Також суд зауважує, що відповідач ні у оскаржуваному рішенні ні у відзиві не посилається на невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, що свідчить про те, що для митного оформлення фактично були надані товари, які за описом відповідали тим товарам, що зазначені у супровідних документах.

У розглядуваному випадку, позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Також суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є не обґрунтованим в частині наявності підстав для застосування другорядного методу резервного для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В той же час, у графі 33 оскаржуваного рішення міститься лише посилання на номери, дати митних декларацій, які були взяті митницею з метою коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також на загальну вагу партій товару та вартість за одиницю товару. Всупереч вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та ст. 55 МК України, рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань на комерційні умови, умови поставки, вид товару, виробника. Загалом з оскаржуваного рішення не зрозуміло чому саме ці товари та митні декларації були обрані з метою коригування митної вартості товарів позивача, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

При цьому, суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу ( постанови від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом. Адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Суд наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

На думку суду рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500020/2026/000012/1 від 16.01.2026 та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500020/2026/000014 не відповідають критеріям обґрунтованості.

Підсумовуючи усе викладене вище у сукупності, суд приходить висновку, що позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, його вартість була визначена вірно за основним методом на підставі документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. А відтак, така митна вартість є об`єктивно визначеною та документально підтвердженою, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу резервного. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, за наслідком розгляду справи суд приходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного рішення, ним не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Усе викладене вище у сукупності свідчить на користь обґрунтованості заявлених ТОВ «ДАНН.» позовних вимог про визнати протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA500020/2026/000012/1 від 16.01.2026 та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500020/2026/000014, а відтак і про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000012/1 від 16.01.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2026/000014.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН.», код ЄДРПОУ 40929000, адреса: вул.Солом`янська, 11, м.Київ, 03110.

Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул.Лип Івана та Юрія, 21-А, м.Одеса, 65078.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА