Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №420/15552/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15552/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання направити для проходження ВЛК,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 надати направлення солдату ОСОБА_1 на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) з не направлення солдата ОСОБА_1 , який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_2 , на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров`я і його придатності до подальшої служби;

зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) направити ОСОБА_1 , який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_2 на проходження військово-лікарської комісії за місцем проходження військової служби для визначення стану здоров`я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарської комісії документами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.05.2026 року Позивач звернувся до Відповідача з рапортом про направлення на медичний огляд до профільних військово-лікарських комісій (ВЛК).

Листом від 05.05.2026 року Відповідач відмовив Позивачу у задоволенні вищезазначеного рапорту.

Позивач вважає відмову Відповідача необгрунтованою та протиправною. Рапорт було обґрунтовано тим, що під час мобілізації Позивача на військову службу, ВЛК формально віднеслась до з`ясування стану його здоров`я з метою визначення придатності до проходження військової служби.

На момент звернення Позивача із рапортом до Відповідача в першого було діагностовано ускладнення ряду захворювань, які можуть впливати на можливість проходження Позивачем військової служби.

Свою відмову у задоволенні рапорту Відповідач обґрунтував лише тією обставиною, що позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 16.06.2025 року.

Позивач не заперечує вищенаведену обставину. Дійсно, в зв`язку з незадовільним станом здоров`я і усними відмовами командування від направлення його на лікування та проходження ВЛК, з метою збереження свого життя та отримання належної медичної допомоги Позивач самовільно залишив військову частину з 16.06.2025 року.

На теперішній час Позивач притягується до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України (копія обвинувального акту від 30.03.2026 року у кримінальному провадженні ЄРДР №62025150020003066 від 08.05.2025 року).

Однак, на теперішній час, Позивача винним не визнано та Позивач має статус військовослужбовця.

В чинному законодавстві України не передбачено такої підстави для відмови у задоволенні рапорту військовослужбовця, як - самовільне залишення військової частини.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 29.05.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 27.05.26 у справі №420/15552/26 надіслано одержувачу – НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 27.05.26 22:33

Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету: 27.05.26 22:49

Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 29.05.26 у справі №420/15552/26 надіслано одержувачу – НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 29.05.26 12:42

Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету: 29.05.26 12:52

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12.06.2025 року ОСОБА_1 зараховано до особового складу та на всі види забезпечення, наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) №463-ОС, по особовому складу, у військовому званні «солдат».

Відповідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 21 червня 2025 року №485-OC «По особовому складу», солдат ОСОБА_2 вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 16 червня 2025 року. Встановлене з листа військової частини НОМЕР_2 від 05.05.2026 не заперечується позивачем.

30.03.2026 прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020003066 від 05.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно ОСОБА_1 .

01.05.2026 Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з рапортом про направлення на медичний огляд до профільних військово-лікарських комісій (ВЛК).

Листом №13.1/5319-26-Вих від 05.05.2026 Військова частина НОМЕР_2 відмовила Позивачу у задоволенні рапорту, зазначивши: «… Відповідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 21 червня 2025 року №485-OC «По особовому складу», солдат ОСОБА_2 вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 16 червня 2025 року.

Виплату грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, в тому числі і медичного забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців призупинено з 16 червня 2025 року до дня повернення до виконання військового обов`язку солдата ОСОБА_3 .

Рекомендуємо прибути до військової частини, з метою недопущення подальшого порушення чинного законодавства щодо проходження військової служби».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Приписами частини 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Статуту внутрішньої служби України Збройних Сил України визначено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях , утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Згідно вимог пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Частиною другої статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.

Військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов`язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються.

Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (далі Положення №1115/2009) (в редакції станом на 11.03.2026) визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Призупинення та продовження військової служби

48-1. Для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якщо інше не визначено законодавством (пункт 48-1 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента №615/2025 від 23.08.2025).

48-2. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення начальника органу Держприкордонслужби, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання органом Держприкордонслужби письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань) (пункт 48-2 в редакції Указу Президента №615/2025 від 23.08.2025).

48-3. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу.

Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яких призупинено, здійснюється наказами по особовому складу посадових осіб, зазначених у пункті 89 цього Положення.

48-4. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

48-5. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до загальної чисельності Держприкордонслужби.

48-6. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Звільнення військовослужбовців, військову службу яких призупинено, з військової служби здійснюється в установленому порядку посадовими особами, зазначеними в пункті 270 цього Положення (пункт 48-6 в редакції Указу Президента №615/2025 від 23.08.2025).

Як встановлено судом, 30.03.2026 прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020003066 від 05.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно ОСОБА_1 .

Також матеріали справи свідчать про призупинення проходження позивачем військової служби з 16.06.2025, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 21 червня 2025 року №485-OC «По особовому складу», через самовільне залишення військової частини.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про правомірність дій Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у направленні на проходження військово-лікарської комісії.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання направити для проходження ВЛК – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА

.