Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 30 серпня 2026 р.
Справа: №420/18043/26
Суддя: Білостоцький О.В.
Справа № 420/18043/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.03.2026 року за №932440153695;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2026 року нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» з урахуванням раніше проведених виплат;
- відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- відповідно до ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України допустити до негайного виконання рішення суду у частині перерахунку та виплати пенсії позивача за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію по інвалідності 1-ої групи по захворюванню, пов`язаному з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Водночас, з 01.01.2026 року його пенсія почала виплачуватись із застосуванням понижуючого коефіцієнту на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778, внаслідок чого він звернувся із заявою через веб-портал Пенсійного фонду України задля перерахунку пенсії без використання понижуючого коефіцієнту.
Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №932440153695 від 04.03.2026 року було відмовлено у здійсненні перерахунку.
На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними та такими, що не відповідають Конституції України, положенням частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з огляду на що він звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою суду у справі №420/18043/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України. Вказаною ухвалою судом було залучено до участі в якості співвідповідача по справі №420/18043/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи в електронній формі.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області адміністративний позов позивача з додатками, а також ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 23.06.2026 року, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
У визначений КАС України п`ятнадцятиденний строк відзив на адміністративний позов відповідачем наданий не був, будь-яких клопотань щодо продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено, будь-яких пояснень щодо неможливості надання відзиву у строк, встановлений судом, не надано.
Ухвалою суду від 28.07.2026 року провадження у справі №420/18043/26 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому було поновлено ухвалою суду від 24.08.2026 року.
На виконання вищевказаної ухвали суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області надіслав до суду примірник протоколу перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 року.
Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію по інвалідності 1-ої групи по захворюванню, пов`язаному з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Судом встановлено, що з 01.01.2026 року розмір пенсії позивача був визначений у розмірі 58 169,41 грн., але до цього розміру пенсії були застосовані понижуючі коефіцієнти, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778, та пенсія почала становити 34 880,94 грн.
Враховуючи вищевказані обставини, позивач звернувся із заявою через веб-портал Пенсійного фонду України задля перерахунку його пенсії без використання понижуючого коефіцієнту.
За принципом екстериторіальності заяву позивача була розподілена на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, яким було прийнято оскаржуване рішення №932440153695 від 04.03.2026 року про відмову у здійсненні перерахунку, посилаючись на ненадання заявником документів, необхідних для проведення перерахунку.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до ч.1 статті 1 Закону №1058-IV пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
За ч.1 ст.30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII (далі – Закон №796-XII).
Згідно п.1 ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
За ст.49 Закону №796-XII вбачається, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 року №4695-IX установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, але не виключно, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30.12.2025 року №1778 (далі – Постанова №1778).
Згідно п.1 Постанови №1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, але не виключно, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
За п.2 Постанови №1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.
Ця постанова набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 1 січня 2026 року (п.4 Постанови №1778).
Аналізуючи вищевказане, фактично Законом України "Про Державний бюджету України на 2026 рік" від 03.12.2025 року №4695-IX та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 змінено умови виплати пенсій шляхом застосування коефіцієнтів до розміру пенсій (які перевищують у певну кількість разів прожитковий мінімум) та подальшого обмеження розміру таких пенсій, призначених згідно Закону №796-XII.
Конституційний Суд України неодноразово у своїх рішенням з питань соціального захисту звертав увагу, що законом про Державний бюджету України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України).
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відтак, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Тобто, оскільки Законом №796-XII не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, то до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 року №4695-IX і постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
У постанові від 09.06.2022 року у справі №520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Аналізуючи вищевказані правові позиції суд доходить висновку, що застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №796-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778, якою фактично змінюються умови пенсійного забезпечення, є протиправним.
Відтак, суд у даній справі доходить висновку, що виплата позивачу пенсії із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році, є протиправною.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вже було зазначено судом раніше, з 01.01.2026 року розмір пенсії позивача був визначений у розмірі 58 169,41 грн., але до цього розміру пенсії були застосовані понижуючі коефіцієнти, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778, пенсія почала становити 34 880,94 грн.
Враховуючи вищевказані обставини, позивач звернувся із заявою через веб-портал Пенсійного фонду України задля перерахунку його пенсії без використання понижуючого коефіцієнту.
За принципом екстериторіальності заяву позивача була розподілена на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, яким було прийнято оскаржуване рішення №932440153695 від 04.03.2026 року про відмову у здійсненні перерахунку, посилаючись на ненадання заявником документів, необхідних для проведення перерахунку.
Водночас, за час розгляду справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не було доведено обґрунтованості застосування до пенсії позивача з 01.01.2026 року понижуючих коефіцієнтів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778, а тому, на думку суду, оскаржуване рішення пенсійного органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд також зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/18043/26 суд вважає за необхідне для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії без застосування до пенсії коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк з, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України одночасно з прийняттям рішення по суті позовних вимог.
Щодо вимоги позивача звернути рішення до негайного виконання в межах одного місяця суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3)поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
З аналізу наведених норм вбачається, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Разом з тим, положеннями КАС України не передбачено негайне виконання всіх судових рішень, а стаття 371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно. Так, негайному виконанню підлягає, зокрема, судове рішення, яким не лише присуджено виплату пенсії, а також задоволено вимогу позивача про стягнення конкретно визначеної суми пенсії, з якої і виокремлюється сума стягнення за один місяць.
Таким чином, при вирішенні питання, чи є підстави допустити негайне виконання рішення, суду необхідно встановити, яких саме спірних правовідносин стосується предмет спору та який саме обрано спосіб захисту порушених прав особи.
Оскільки судом у справі №420/18043/26 не приймалось рішення про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сум пенсійних виплат, а прийнято рішення зобов`язального характеру, яке не відноситься до судових рішень, що підлягають негайному виконанню, підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення у справі до негайного виконання відсутні.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів , передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судового збору не здійснювати.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №932440153695 від 04.03.2026 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії без застосування до пенсії коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Київська обл., місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548).
Суддя О.В. Білостоцький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua