Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/15742/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15742/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 від 21.10.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1620076-2408-1511 від 21.10.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивачу на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 391.4 кв.м, адже згідно довідки №53 від 11.11.2025 року, виданої Комунальним підприємством «Арцизьке бюро технічної інвентаризації» Арцизької міської ради 07.11.2025 року була здійснена повторна технічна інвентаризація, в ході якої виявлена помилка при перенесенні даних з технічної інвентаризації від 04.03.2011 інв. № 9-52, реєстр. №34900256 до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 17.10.2011 року. У листопаді 2025 року було здійснено перереєстрацію права власності з архівного Реєстру прав власності на нерухоме майно до дійсного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на належний позивачу житловий будинок, із зазначенням правильної загальної площі житлового будинку – 391,4 кв.м., замість неправильної - 526,80 кв.м.

Водночас, Головним управлінням ДПС в Одеській області 21.10.2025 року були винесені ППР за №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік за житловий будинок площею 526,80 кв.м у розмірі 25 270,42 грн. та ППР за №1620076-2408-1511 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2024 рік за житловий будинок площею 526,80 кв.м у розмірі 25 288,83 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою суду 02.06.2026 року по справі №420/15742/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи в електронній формі.

15.06.2026 року від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що тільки у листопаді 2025 року відбулася перереєстрація об`єкту нерухомого майна з 526,8 кв.м на 391,4 кв.м. Станом на дату прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 21.10.2025 року позивачем не проведено процедуру внесення змін до реєстраційних даних відповідно до Закону №1952-IV та Порядку №1127, тобто не внесені зміни речових прав на нерухоме майно. На час винесення спірних податкових повідомлень-рішень за податкові періоди за 2023, 2024 роки, технічні характеристики зазначеного об`єкту нерухомого майна відрізнялися, які міститься у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована площа 526,8 кв.м, реєстраційний номер майна 34900256. На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що ППР від 21.10.2025 року №1620088-2408-1511- UA51060010000033212 (за 2023 рік) на суму 25 270,42 грн. та ППР від 21.10.2025 року №1620076-2408-1511 (за 2024 рік) на суму 25288,83 грн. прийняті законно та обґрунтовано.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Рішення винесено у строки, встановлені КАС України, з урахуванням перебування головуючого судді у щорічній відпустці.

Судом у справі встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.10.2011 року серії НОМЕР_1 .

Зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.10.2011 року.

Згідно довідки №53 від 11.11.2025 року, виданої Комунальним підприємством «Арцизьке бюро технічної інвентаризації» Арцизької міської ради, вбачається, що 07.11.2025 року була здійснена повторна технічна інвентаризація, в ході якої виявлена помилка при перенесенні даних з технічної інвентаризації від 04.03.2011 інв. № 9-52, реєстр. №34900256 до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 17.10.2011 року.

Враховуючи вказане, 18.11.2025 року було здійснено перереєстрацію права власності з архівного Реєстру прав власності на нерухоме майно до дійсного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на належний позивачу житловий будинок, із зазначенням правильної загальної площі житлового будинку – 391,4 кв.м., що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав №453260012 від 24.11.2025 року.

Актуалізація відомостей про загальну площу житлового будинку 391,4 кв.м також підтверджується відповідним технічним паспортом та записом у Реєстрі будівельної діяльності.

Разом з цим, в лютому 2026 року позивач дізналась про наявні податкові повідомлення-рішеннями, винесені Головним управлінням ДПС в Одеській області 21.10.2025 року, а саме:

1) №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 на суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік за житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , площею 526,80 кв.м, у розмірі 25 270,42 грн.;

2) №1620076-2408-1511 на суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2024 рік за житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , площею 526,80 кв.м, у розмірі 25 288,83 грн.

Враховуючи вказане, позивач направила до відповідача заяву від 11.03.2026 року про здійснення перерахунку розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в якій просила відкликати надіслані податкові повідомлення-рішення, що не відповідають фактичним обставинам, та перерахувати суму податку, оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням встановленої законом пільги у 120 кв.м, має становити: за 2023 рік – 391.40 кв.м -120 кв.м=271,4 кв.м, помножити на ставку податку 0,01% від 6700 грн. (0,67 грн. за один кв.м), 271,4 * 0,67 грн. дорівнює 181,84 грн., та за 2024 рік – 391.40 кв.м -120 кв.м=271,4 кв.м, помножити на ставку податку 0,01% від 7100 грн. (0,71 грн. за один кв.м), 271,4 * 0,71 грн. дорівнює 192,69 грн.

Однак, листом від 14.04.2026 року Головне управління ДПС в Одеській області було фактично відмовлено у здійсненні перерахунку розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив, а також інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, але не виключно, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За п.41.1 ст.41 ПК України вбачається, що податкові органи є контролюючими органами. В свою чергу податковий орган (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) здійснює контроль щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

За правилами статті 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Згідно з п.п.266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

У відповідності до п.п.266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган використовує: (1) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; або (2) відомості з оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документи на право власності; або (3) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документів, наданих платником, у сукупності.

Отже, законодавець передбачив кілька джерел, з яких податковий орган може отримати відомості, необхідні для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 2 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

За правилами частини 2 статті 12 Закону №1952-IV, відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Питання застосування норми частини 2 статті 12 Закону №1952-IV неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема, у постановах від 24.01.2020р. у справі №910/10987/18, від 26.10.2022р. у справі №538/2185/14-ц, від 20.02.2018р. у справі №917/553/17, Верховний Суд дійшов висновку, що нормою частини 2 статті 12 Закону №1952-IV законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.

Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 р. у справі №911/3594/17, від 19.01.2021 р. у справі №916/1415/19, відомості Державного реєстру презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Отже, за загальним правилом, якщо особа заперечує актуальність відомостей, внесених до Державного реєстру, такі можуть бути спростовані шляхом надання для дослідження документів, на підставі яких відповідне право було набуто чи припинено.

Аналогічний підхід впроваджено законодавцем і у нормі підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, яка передбачає можливість встановлення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки на підставі відомостей Державного реєстру, але й з урахуванням оригіналів документів платника податків, зокрема документів про право власності. Під документами про право власності слід розуміти як документи щодо набуття такого права, так і щодо його втрати платником податків.

Порядок взаємодії між платником податків та контролюючим органом, зокрема, унормований підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК, відповідно до якого платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

З цього приводу суд враховує, що позивач зверталась до податкового органу із заявою від 11.03.2026 року про здійснення перерахунку розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в якій просила відкликати надіслані податкові повідомлення-рішення, через зміну відомостей про площу житлового будинку на підставі оригіналів відповідних документів. Водночас, податковий орган перерахунок суми податку не здійснив, та нові податкові повідомлення-рішення позивачу не надіслав.

Отже, підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК прямо передбачає, що за наявності розбіжностей між даними податкового органу і даними платника податків, пріоритет мають дані, підтверджені таким платником на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності (його набуття чи втрати).

Враховуючи наведене, при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий орган має використовувати не тільки дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але й наявні відомості, що містяться в оригіналах відповідних документів платника податків, зокрема в документах на право власності. За наявності розбіжностей у таких даних оригінали документів, надані платником, зокрема документи на право власності, мають пріоритет над даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд також враховує правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2024р. по справі №440/9997/22, де також зазначено, що при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий орган повинен використовувати не тільки дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але й наявні відомості, що містяться в оригіналах відповідних документів платника податків, зокрема в документах на право власності (за умови їх подання). За наявності розбіжностей у таких даних оригінали документів, надані платником, зокрема документи на право власності, мають пріоритет над даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, згідно довідки №53 від 11.11.2025 року, виданої Комунальним підприємством «Арцизьке бюро технічної інвентаризації» Арцизької міської ради, вбачається, що 07.11.2025 року була здійснена повторна технічна інвентаризація, в ході якої виявлена помилка при перенесенні даних з технічної інвентаризації від 04.03.2011 інв. № 9-52, реєстр. №34900256 до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 17.10.2011 року. Враховуючи вказане, 18.11.2025 року було здійснено перереєстрацію права власності з архівного Реєстру прав власності на нерухоме майно до дійсного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на належний позивачу житловий будинок, із зазначенням правильної загальної площі житлового будинку – 391,4 кв.м., що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав №453260012 від 24.11.2025 року.

При цьому, варто зазначити, що суд критично ставиться до посилань податкового органу на те, що перереєстрація об`єкту нерухомого майна з 526,8 кв.м на 391,4 кв.м. відбулась лише у листопаді 2025 року, оскільки внесення змін до Державного реєстру речових прав в частині площі житлового будинку відбулось не через відчуження позивачем частини житлового будинку, а задля виправлення помилки, яка була допущена ще у 2011 році через внесення невірних відомостей про площу житлового будинку у правовстановлюючі документи.

Аналізуючи вищевказане, площа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який почав належати позивачу на праві власності з 2011 року, з самого початку відповідав 391,4 кв.м, а тому факт внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав лише у 2025 року, враховуючи подання позивачем до податкового органу оригіналів відповідних документів із відомостями про вірну площу житлового будинку (391,4 кв.м.), не може бути належною підставою для відмови у здійсненні перерахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2023 та 2024 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевказані обставини, а саме той факт, що податковим органом не було доведено правомірності відмови у здійсненні перерахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2023 та 2024 роки, із врахуванням вірної бази оподаткування, то суд доходить висновку про протиправність винесених Головним управлінням ДПС в Одеській області податкових повідомлень-рішень №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 від 21.10.2025 року та №1620076-2408-1511 від 21.10.2025 року.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого судового збору у розмірі 2 129,92 грн. з Головного управління в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 від 21.10.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1620076-2408-1511 від 21.10.2025 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 129,92 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).

Суддя О.В. Білостоцький