Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/14235/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14235/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2018 в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 15.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести починаючи з 15.11.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2018 в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії за віком, із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 1.30003, без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу, починаючи з 01.07.2001 до 30.09.2003 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.11.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести, починаючи з 15.11.2025, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 1.30003, без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу, починаючи з 01.07.2001 до 30.09.2003 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням періодів страхового стажу з 01.07.2001 до 30.09.2003.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.08.2019.

За твердженням представника позивача, для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки, в розмірі 6188,89 гривень.

Представник позивача вказує, що для забезпечення індексації пенсії відповідач мав щороку збільшувати саме цей показник на коефіцієнти, установлені постановами Кабінету Міністрів України, натомість збільшував показник станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн, визначений пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124.

У позовній заяві зазначено, що пункт 5 цього Порядку в цій частині суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Представник позивача вказує, що коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно та кумулятивно, а тому резолютивна частина рішення має містити їх усі, навіть якщо судовому захисту підлягає період, що починається з 15.11.2025.

Представник позивача також зазначає, що відповідач лише формально вказав про застосування механізму оптимізації заробітку, а фактично залишив у розрахунку періоди з 01.07.2001 до 09.09.2003, за які дохід дорівнює нулю. За належного виключення цих періодів індивідуальний коефіцієнт заробітної плати мав становити 1.30003, а не 1.24119.

Позивач вважає, що з 104 місяців заробітної плати 27 місяців не є страховим стажем, оскільки за них не сплачено страхові внески, а тому індивідуальний коефіцієнт заробітної плати належить обчислювати з 77 місяців.

Крім того, представник позивача просить зобов`язати відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії в загальному порядку, а не з окремо виокремлених видатків на виконання судових рішень, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 та на бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 №127.

За твердженням представника позивача, ця вимога є складовою ефективного способу захисту та такою, що не є передчасною.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що абзацом 4 частини 2 статті 42 Закону №1058 визначено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

За твердженням представника відповідача, вищезгадана норма Закону неконституційною не визнавалась і на сьогодні залишається чинною та обов`язковою до застосування.

Представник відповідача наголошує, що частиною 2 статті 42 Закону № 1058 не передбачено, що індексуватися має саме показник, з урахуванням якого призначено конкретну пенсію за зверненням у конкретному році.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що запроваджений Порядком №124 механізм спрямований на зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, та узгоджується з принципом рівноправності застрахованих осіб, закріпленим статтею 7 Закону №1058-IV.

Представник відповідача у тексті відзиву на позовну заяву наводить показники середньої заробітної плати, застосовані ним при перерахунках, та зазначає, що позивачу з 01.07.2021 установлено щомісячну доплату 100,00 грн, а з 01.03.2022 - надбавку 135,00 грн, а з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 проведено перерахунки пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Щодо коефіцієнта заробітної плати представник відповідача зазначає, що заробітна плата за періоди з 01.07.2001 до 30.09.2003 під час розрахунку коефіцієнта заробітної плати не застосована, оскільки ці періоди разом із періодом з 01.12.2000 до 30.06.2001 виключені з підрахунку в межах 10 відсотків тривалості страхового стажу. У позовній заяві не наведено розрахунку, за яким отримано коефіцієнт 1,30003, а застосування заробітку за 7 місяців з 01.12.2000 до 30.06.2001, який є низьким порівняно із середньою заробітною платою за цей період, призведе до зменшення коефіцієнта заробітної плати та розміру пенсії.

Представник відповідача також наголошує, що обов`язок відповідача довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 21.05.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області копію електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .

Дослідивши заяви по суті справи та наявні в матеріалах справи докази, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх належними і допустимими доказами, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію з 19.08.2019 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 20.02.2020, коефіцієнт страхового стажу становить 0,29000, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії – 7681,59 грн, розмір пенсії за віком з 19.08.2019 – 2227,66 грн (7681,59 х 0,29000).

Відповідно до відомостей з розрахунку заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 , для обчислення пенсії враховано заробітну плату за 104 місяці за періоди з 01.12.1991 до 30.11.1996, з 01.07.2000 до 09.09.2003, з 01.01.2004 до 29.02.2004 та з 01.04.2004 до 30.06.2004. Сума коефіцієнтів заробітної плати до оптимізації становить 89,76262, індивідуальний коефіцієнт для обчислення (до оптимізації) - 0,86310.

За тим самим розрахунком, з підрахунку заробітної плати в межах 10 відсотків тривалості страхового стажу виключено 34 місяці - періоди з 01.12.2000 до 30.09.2003. Кількість місяців заробітної плати після оптимізації становить 70, сума коефіцієнтів заробітної плати після оптимізації - 84,15287, страховий стаж за місяці врахованої заробітної плати - 67,80000 (70 - 4 + 54/30), індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації - 1,24119.

Суд встановив, що у складі виключених 34 місяців 27 місяців (з 01.07.2001 до 09.09.2003) є місяцями з нульовим показником заробітної плати, а 7 місяців (з 01.12.2000 до 30.06.2001) - місяцями, за які позивач мав заробіток із коефіцієнтами 0,82596, 0,96571, 0,88390, 0,78294, 0,78715, 0,67207 та 0,69202. Зазначену обставину підтверджує розрахунок заробітку в пенсійній справі, у якому за кожним із цих місяців проставлено відмітку про оптимізацію.

Матеріалами справи підтверджено, що середній заробіток за три попередні роки, застосований при обчисленні пенсії позивача, становить 6188,89 грн (за 2016-2018 роки), що підтверджує розділ «Розрахунок заробітку для обчислення» розрахунку заробітку в пенсійній справі; ця обставина відповідачем визнана у відзиві на позовну заяву від 09.06.2026.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 24.04.2026 №2100-0211-8/17111, перерахунки пенсій з 01.05.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 відповідач проводив із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти підвищення, та цей показник становив: з 01.05.2020 - 4888,83 грн; з 01.03.2021 - 5426,60 грн; з 01.03.2022 - 6186,32 грн; з 01.03.2023 - 7405,03 грн; з 01.03.2024 - 7994,47 грн; з 01.03.2025 - 8913,83 грн; з 01.03.2026 - 9992,40 грн.

У цьому ж листі відповідач зазначив: «Враховуючи те, що при призначенні пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні розмірі 6188,89 грн, який є більшим за той, що використовувався під час індексації пенсій у 2020-2022 роках, застосування останнього під час перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 у 2020-2022 роках є недоцільним, адже приводить до зменшення основного розміру пенсії, визначеного відповідно до статті 27 Закону».

За протоколами про перерахунок пенсії, що містяться в пенсійній справі, розмір пенсії позивача становив: з 19.08.2019 - 2227,66 грн; з 01.12.2021 - 2327,66 грн (з урахуванням доплати 100,00 грн з 01.07.2021); з 01.03.2022 - 2462,66 грн (з урахуванням надбавки 135,00 грн); з 01.03.2023 - 2665,40 грн (9191,05 х 0,29000); з 01.03.2024 - 2877,57 грн (9922,66 х 0,29000); з 01.03.2025 - 3208,49 грн (11063,76 х 0,29000); з 01.03.2026 - 3596,72 грн (12402,47 х 0,29000).

Суд встановив, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, застосований відповідачем при кожному з перерахунків, дорівнює добутку збільшеного показника середньої заробітної плати та індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача 1,24119: 7405,03 х 1,24119 = 9191,05; 7994,47 х 1,24119 = 9922,66; 8913,83 х 1,24119 = 11063,76; 9992,40 х 1,24119 = 12402,47. Ці обставини підтверджують протоколи про перерахунок пенсії за 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, наявні в пенсійній справі позивача.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 15.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026, а також протиправними дії щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 1,30003, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, а тому, вирішуючи спір, суд керується такими нормами.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою цієї статті, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом четвертим цієї ж частини передбачено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII, індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання наведених приписів Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 №124 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Згідно з пунктом 2 Порядку №124, перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону №1058-IV. Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок. Пунктом 4 Порядку №124 визначено також, що перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №124 встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього ж пункту передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, установлені пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 - 1,11; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 - 1,11; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 - 1,14; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 - 1,197; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 - 1,0796; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 - 1,115; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 - 1,121.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо не проведення перерахунку пенсії та про зобов`язання провести такий перерахунок, суд зазначає таке.

Порівняння абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV та абзацу першого пункту 5 Порядку №124 показує, що ці приписи по-різному визначають показник, який збільшується на коефіцієнт: Закон вимагає збільшувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тоді як Порядок - показник, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24:

«Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення» (пункт 88 постанови).

У пункті 96 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив:

«З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата доходить висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним».

Наведений висновок суд визнає застосовним до спірних правовідносин, оскільки обставини справи, у якій його сформульовано, є подібними до обставин цієї справи за предметом спору (перерахунок пенсії у зв`язку з щорічною індексацією), суб`єктним складом (пенсіонер та територіальний орган Пенсійного фонду України) та змістом правовідносин (застосування органом Пенсійного фонду показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 замість показника, врахованого при призначенні конкретної пенсії).

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2026 у справі №140/8002/24:

«Суд зазначає, що індексація пенсій відповідно до постанов КМУ № 127, № 118, № 168 та № 185 здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх коефіцієнтів суперечить правовій природі індексації» (пункт 26 постанови).

У пункті 27 тієї ж постанови Верховний Суд вказав:

«Тому, навіть у межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, суд зобов`язаний застосувати усі встановлені законодавством коефіцієнти індексації, починаючи з 01.03.2021, у тому числі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796, що підлягають послідовному застосуванню до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії».

Застосовуючи цей алгоритм до встановлених обставин, суд виходить з того, що пенсію позивачу призначено з 19.08.2019 за зверненням, яке надійшло 29.10.2019, тобто до 31.12.2019, а отже його пенсія відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №124 підлягала перерахунку в межах щорічної індексації починаючи з перерахунку 2020 року. Показником, який враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, є середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн, що підтверджено розрахунком заробітку в пенсійній справі та визнано відповідачем.

Отже, для забезпечення індексації пенсії позивача збільшенню на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 підлягав показник 6188,89 грн, а не показник 3764,40 грн станом на 01.10.2017. Оскільки відповідач збільшував саме останній показник, його дії щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника 6188,89 грн є протиправними.

Визначаючи період, з якого підлягає проведенню перерахунок, суд виходить з того, що позивач заявив вимоги за період, який починається з 15.11.2025, а позовну заяву сформовано та підписано в системі «Електронний суд» 15.05.2026. Заявлений позивачем період перебуває в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а суд згідно з частиною другою статті 9 КАС України розглядає справу в межах позовних вимог. Тому перерахунок належить провести починаючи з 15.11.2025, застосувавши при цьому послідовно всі коефіцієнти збільшення, які передували цій даті, а з 01.03.2026 - додатково коефіцієнт 1,121.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV не передбачає збільшення саме того показника, з урахуванням якого призначено конкретну пенсію, та що показники, передбачені частиною другою статті 42 та абзацом четвертим частини другої статті 40 Закону №1058-IV, не є тотожними. Закон не містить приписів про існування окремого, спеціально визначеного для індексації показника середньої заробітної плати: абзац перший частини другої статті 42 Закону №1058-IV прямо називає той показник, «який враховується для обчислення пенсії», тобто показник, застосований у формулі частини другої статті 40 цього Закону при обчисленні конкретної пенсії. Уведення іншої базової величини здійснено не законом, а пунктом 5 Порядку №124, тобто підзаконним актом.

Суд враховує твердження відповідача про те, що абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону №1058-IV повноваження визначати розмір та порядок збільшення показника надано Кабінету Міністрів України та що ця норма є чинною, проте зазначає, що надане законом повноваження визначати розмір та порядок збільшення показника не охоплює повноваження змінювати сам об`єкт збільшення, визначений законом. Тому чинність абзацу четвертого частини другої статті 42 Закону №1058-IV не спростовує висновку суду.

Суд вважає помилковими доводи відповідача щодо мети запровадженого механізму - зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, - та щодо його узгодженості з принципом рівноправності застрахованих осіб, закріпленим статтею 7 Закону №1058-IV. Стаття 7 Закону №1058-IV поряд із принципом рівноправності застрахованих осіб закріплює принципи законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу). Механізм, за якого пенсія обчислена з вищого показника середньої заробітної плати, індексується від нижчої умовної величини, не усуває диспропорцій, а нівелює диференціацію, на якій ґрунтується обчислення пенсії за статтями 27 і 40 Закону №1058-IV.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивачу проведено всі передбачені законодавством перерахунки та встановлено доплати в розмірі 100,00 грн та 135,00 грн. Матеріалами справи підтверджено, що розмір пенсії позивача з 19.08.2019 до 01.03.2023 залишався незмінним - 2227,66 грн, а збільшення відбувалося виключно за рахунок доплат 100,00 грн та 135,00 грн. Установлення фіксованої доплати не є перерахунком пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, якого вимагає частина друга статті 42 Закону №1058-IV, а тому не свідчить про належне проведення індексації.

За результатом розгляду справи, суд доходить висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника 6188,89 грн на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 15.11.2025, та 1,121, починаючи з 01.03.2026, є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Обґрунтованою є і похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок пенсії.

Вирішуючи позовну вимогу про здійснення виплати перерахованої пенсії у загальному порядку, а не з видатків на виконання судових рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Судовому захисту підлягає порушене право, а не таке, порушення якого є можливим у майбутньому.

Суд встановив, що перерахунок пенсії позивача у спосіб, визначений цим рішенням, відповідач ще не проводив, а тому виплата перерахованої пенсії не здійснювалась та жодного порядку такої виплати відповідач до позивача не застосовував.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що ця вимога не є передчасною, оскільки стосується вже чинного правового режиму виконання судових рішень. Наявність нормативного регулювання сама по собі не свідчить про порушення права конкретної особи, а порушення виникає лише за умови фактичного застосування відповідного механізму до виплат позивачу, чого на час розгляду справи не відбулось.

Суд також враховує, що Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» визнано протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026.

Отже, підзаконний акт, застосування якого до себе позивач вважає загрозою, на час ухвалення цього рішення нечинний.

Суд відхиляє доводи позивача про ризик застосування у майбутньому іншого підзаконного акта з аналогічним змістом, оскільки такий ризик має ймовірний характер та не є порушенням права, яке підлягає судовому захисту.

За таких обставин, позовна вимога про здійснення виплати перерахованої пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи позовні вимоги про перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 1.30003, суд зазначає таке.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону №1058-IV, за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у п.34-36 постанови від 18.07.2018 у справі №461/4328/16-а:

«Тобто, законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.

Єдиний виняток із цього правила встановлювався в абзаці 3 ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV, який передбачав допустимість за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періодів до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом 3 ч. 1 ст. 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Водночас закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції».

Наведений висновок Верховний Суд підтвердив у постанові від 19.03.2021 у справі №345/3150/16-а, зазначивши, що не знаходить підстав для відступу від нього.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.06.2023 у справі №818/153/18:

«Другий варіант передбачає можливість виключення будь-якого періоду страхового стажу.

Водночас, у цьому випадку передбачено можливість виключення лише безперервного періоду страхового стажу – підряд.

При цьому, в обох випадках періоди, які виключаються, не можуть перевищувати 60 календарних місяців страхового стажу, а виключення окремих періодів страхового стажу передбачене в цілях обчислення пенсії, яке здійснюється при її призначенні, і не є самостійною підставою для перерахунку вже призначеної пенсії».

Наведені висновки суд визнає застосовними до спірних правовідносин, оскільки в обох справах предметом спору була вимога пенсіонера про виключення періодів страхового стажу з підрахунку заробітку для обчислення пенсії за абзацом третім частини першої статті 40 Закону №1058-IV, а суб`єктний склад та зміст правовідносин є подібними до цієї справи.

Застосовуючи наведені висновки до встановлених обставин, суд виходить з того, що пенсію позивачу призначено з 19.08.2019, та саме при призначенні пенсії відповідач провів оптимізацію заробітку, виключивши з підрахунку безперервний період з 01.12.2000 до 30.09.2003 тривалістю 34 місяці, що не перевищує 10 відсотків тривалості страхового стажу позивача, врахованого в одинарному розмірі (348 х 10 % = 34,8).

Позивач же просить провести перерахунок пенсії з 15.11.2025 із застосуванням іншого коефіцієнта заробітної плати, тобто вимагає повторної оптимізації заробітку під час перерахунку раніше призначеної пенсії, що суперечить наведеним висновкам Верховного Суду.

Суд наголошує, що наведена норма визначає лише межі виключення періодів, а мета такого виключення випливає з формули частини другої статті 40 Закону №1058-IV: виключення періодів має забезпечити найбільше значення показника (Ск : К), тобто найвищий індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, а отже і найбільший розмір пенсії.

Суд вважає помилковим твердження позивача про те, що відповідач лише формально зазначив про застосування механізму оптимізації заробітку, а фактично залишив у розрахунку періоди з 01.07.2001 до 09.09.2003, за які дохід дорівнює нулю.

Розрахунок заробітку для обчислення пенсії, наявний у пенсійній справі позивача та доданий до листа відповідача від 24.04.2026 №2100-0211-8/17111, спростовує це твердження: усі 27 місяців із нульовим показником заробітної плати (з 01.07.2001 до 09.09.2003) мають відмітку про виключення з підрахунку та не увійшли до 70 місяців, за якими обчислено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати.

Так, суд встановив, що сума коефіцієнтів заробітної плати до оптимізації становить 89,76262, а після оптимізації - 84,15287, а різниця 5,60975 точно дорівнює сумі коефіцієнтів заробітної плати за 7 місяців з 01.12.2000 до 30.06.2001 (0,82596 + 0,96571 + 0,88390 + 0,78294 + 0,78715 + 0,67207 + 0,69202 = 5,60975).

Оскільки за 27 місяців з 01.07.2001 до 09.09.2003 коефіцієнти заробітної плати дорівнюють нулю, їх виключення на суму коефіцієнтів не вплинуло, проте зменшило кількість місяців, на яку ця сума ділиться, - саме тому індивідуальний коефіцієнт заробітної плати зріс з 0,86310 до 1,24119.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що для обчислення індивідуального коефіцієнта заробітної плати належить урахувати 77 місяців (104 місяці за вирахуванням 27 місяців з нульовим заробітком).

Виключивши в межах 10 відсотків тривалості страхового стажу 34 місяці (348 х 10 % = 34,8), тобто не лише 27 місяців з нульовим заробітком, а й 7 місяців з найнижчими коефіцієнтами заробітної плати, відповідач застосував найвигідніший для позивача варіант: за такого варіанта до розрахунку увійшло 70 місяців, страховий стаж за місяці врахованої заробітної плати становить 67,80000, а індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,24119 (84,15287 : 67,80000).

За варіантом же, на якому наполягає позивач, до розрахунку увійшли б 77 місяців, страховий стаж за місяці врахованої заробітної плати становив би 74,80000 (77 - 4 + 54 : 30), а індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,20004 (89,76262 : 74,80000), тобто був би меншим за застосований відповідачем.

Обидва варіанти не порушують установленої абзацом третім частини першої статті 40 Закону №1058-IV мінімальної межі у 60 календарних місяців.

Суд наголошує також, що будь-який варіант, за якого 27 місяців з нульовим показником заробітної плати виключалися б понад межу 10 відсотків тривалості страхового стажу, а в межах цієї межі додатково виключалися б місяці з найнижчими коефіцієнтами заробітної плати, потребував би виключення місяців, які не йдуть підряд, - зокрема жовтня та грудня 1993 року, травня, вересня, листопада та грудня 1994 року, окремих місяців 2000, 2001 і 2004 років. Такий спосіб виключення суперечить наведеному висновку Верховного Суду у справі №818/153/18 про те, що за другим варіантом передбачено можливість виключення лише безперервного періоду страхового стажу - підряд. Крім того, виключення 27 місяців з нульовим показником заробітної плати понад межу 10 відсотків одночасно з виключенням у межах цієї межі ще 34 місяців залишило б для обчислення заробітку лише 43 місяці (104 - 27 - 34), тобто менше, ніж 60 календарних місяців, як цього вимагає абзац третій частини першої статті 40 Закону №1058-IV.

Натомість, доводи відповідача про те, що застосування заробітку за 7 місяців з 01.12.2000 до 30.06.2001 призведе до зменшення коефіцієнта заробітної плати, є обґрунтованим, та суд його враховує, оскільки він підтверджується наведеним вище розрахунком.

Суд наголошує, що у цій справі питання про допустимість виключення місяців з нульовим показником заробітної плати поза межею 10 відсотків тривалості страхового стажу взагалі не виникає: усі 27 таких місяців відповідач уже виключив з підрахунку заробітку - у межах цієї межі та разом із 7 місяцями з найнижчими коефіцієнтами заробітної плати. Тому мета, задля якої закон допускає виключення періодів, - отримання найвищого значення показника (Ск : К) - у розрахунку пенсії позивача досягнута.

Суд враховує аргументи відповідача про те, що обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач стверджує, що належним є індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1.30003, проте ні позовна заява, ні інші матеріали справи не містять розрахунку, за яким отримано це значення, і суд, перевіривши дані розрахунку заробітку в пенсійній справі, такого значення не отримав за жодним із можливих варіантів виключення періодів у межах, установлених абзацом третім частини першої статті 40 Закону №1058-IV.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 1.30003 та про зобов`язання провести такий перерахунок задоволенню не підлягають.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а також стосуються обставин, що не входять до предмета доказування у спірних правовідносинах, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2130,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, не включаються витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволеної частини позову.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Решта судового збору в розмірі 1064,96 грн відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Водночас позивачем надмірно сплачено судовий збір у розмірі 0,08 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, на підставі ухвали суду, зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж установлено законом.

Отже, питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в розмірі 0,08 грн може бути вирішене судом за відповідним клопотанням позивача в порядку, встановленому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, Херсонська обл., 73028, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 15.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести починаючи з 15.11.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО