Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №640/2553/19 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 640/2553/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "С КАРД СЕРВІС" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0990711206 від 29.12.2018р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С КАРД СЕРВІС" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.12.2018р. №0990721206.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі камеральної перевірки ТОВ «С Кард Сервіс», проведеної Головним управлінням ДФС у м. Києві, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві було складено Акт камеральної перевірки № 19482/26-15-12-06-16/38605252 від 23.11.2018 р. (надалі - Акт перевірки), в якому було зазначено про порушення з боку ТОВ «С Кард Сервіс» норм податкового законодавства, а саме, встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (надалі - ПН/РК) за листопад 2017р., визначених п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України). У подальшому на підставі Акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0990721206 від 29.12.2018 р. (надалі - ППР від 29.12.2018р.), яким у зв`язку з висновком щодо порушення з боку ТОВ «С Кард Сервіс» граничних термінів реєстрації ПН/РК, згідно з пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54, на підставі п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 219 188 грн. 36 коп.

Позивач уважає вказане протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.12.2018р. №0990721206, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ТОВ «С Кард Сервіс» 30.11. 2017 р. було складено та 15.12.2017р. направлено (надіслано) через автоматизовану систему ДФС України «Єдине вікно подання електронних документів» на реєстрацію ПН/PK у кількості понад 12 845 шт. (№ПН/РК від №5578 до №18423). Зазначені ПН/PK складались згідно з вимогами податкового законодавства, відповідно до вищезазначених нормативно правових актів - у належному форматі, із заповненням обов`язкових реквізитів та граф, з накладанням ЕЦП тощо. Таким чином, ПН/PK були направлені ТОВ «С Кард Сервіс» для реєстрації з дотриманням п`ятнадцятиденного строку. При цьому, з квитанцій убачається, що документи доставлені до ДФС, проте не прийняті, із зазначенням причини, зокрема, «виявлені помилки, а саме: інформація, наведена в РК, не підтверджує наявність підстав, за якими платник зобов`язаний скласти розрахунок коригування», «виявлені помилки, а саме: у графі «Причина коригування»... повинно зазначатися «Зміна номенклатури» та інші причини. Після отримання відмови у реєстрації, перевіривши правильність заповнення ПН/РК (вибірково, з урахуванням загальної кількості ПН/РК, що повертались 15.12.18 без реєстрації), не виявивши будь-яких порушень вимог вищезазначених норм законодавства, TOB «С Кард Сервіс» було повторно направлено через автоматизовану систему ДФС ті ж самі ПН/РК без будь-яких виправлень та/або доповнень вже 20.12.2018р. - які, у підсумку, (всі ПН/РК) були успішно зареєстровані. Позивач вказує, що проаналізувавши зміст ПН/РК, направлених 15.12.2018 р. та зміст ПН/РК, направлених 20.12.2018 р. стає зрозумілим, що не прийняття ПН/РК 15.12.2018 р. є наслідком некоректної роботи автоматизованої системи ДФС України (або пов`язані з іншими причинами, не відомими позивачу). Всі без виключення випадки виявлення помилок, які зазначені у квитанціях від 15.12.2018 р. виявились безпідставними та алогічними. З урахуванням наведених обставин, позивач уважає, що винність TOB «С Кард Сервіс» у несвоєчасній реєстрації ПН/РК спростовується наданими доказами. Фактично позивачем не було вчинено податкового порушення. Позивач вказує, що аналіз норм законодавства, що регулюють дане питання дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової ндкладної, передбачених ст. 120-1 ПК України, лише за наявності його вини. Враховуючи вищевикладене, позивач уважає, що ППР від 29.12.2018р. прийняте відповідачем упереджено, за формальними ознаками правопорушення, без урахування фактичних обставин справи, які прямо вказують на відсутність вини TOB «С Кард Сервіс» у несвоєчасній реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, а рішення ДФС України прийнято помилково, без належної оцінки доводів та доказів позивача.

Вказаній справі присвоєно номер 640/2553/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

13.03.2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Головного управління ДФС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції, однак позивачем не було додано до матеріалів справи квитанції про прийняття/неприйняття податкових накладних. Таким чином, вказані податкові накладні не вважаються зареєстровані автоматично, оскільки контролюючим органом не могло бути надіслано квитанцію про прийняття чи неприйняття податкової накладної до моменту їх фактичної доставки до поштової скриньки ДФС України. Крім того, п. 120-1.1 ст. 120-1 Кодексу не передбачає можливість звільненні відповідальності в залежності від факту вини платника податків. Також звідвідач вказує на те, що позивач в своїй позовній заяві посилається лише на протиправність неприйняття податкових накладних, які були направлен реєстрацію, як зазначає позивач, 15.12.2018 року. При цьому, не наводить жодних аргументів порушення строків реєстрації накладних, які були виписані в інші дати.

26.04.2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав вказаних в позові.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ, визначено Ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).

Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399, матеріали адміністративної справи № 640/2553/19 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року, справа № 640/2553/19 передана судді Лебедєвій Г.В.

Ухвалою від 14.04.2025 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу № 640/2553/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "С КАРД СЕРВІС" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0990711206 від 29.12.2018р., розгляд справи розпочав спочатку, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України та замінив відповідача у цій справі з Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04665).

08.05.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, оскільки ГУ ДПС у м. Києві правомірно випеесно податкове повідомлення — рішення від 29.12.2018 року № 0990711206, виконавши обов`язок визначений статтею 19 Конституції України та законами України, а доводи, на які позивач посилається у своїй позовній заяві не спростовують виявленні порушення контролюючим органом та не можуть прийматися судом.

Ухвалою від 05.01.2026 року суд ухвалив розгляд справи № 640/2553/19 проводити в порядку загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 27.01.2026 року.

В підготовче засідання, призначене на 27.01.2026 року, з`явилися представники сторін.

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 27.01.2026 року, відклав підготовче засідання на 26.02.2026 року за клопотанням представника позивача.

18.02.2026 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду; зменшити позовні вимоги позивача та вважати їх наступними: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.12.2018р. №0990 721206 в частині застосування штрафних санкцій на суму 176 469 грн. 96 коп.

Вказана заява мотивована позивачем тим, що в процесі додаткового опрацювання документів, які були предметом камеральної перевірки, позивачем було встановлено, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення (далі по тесту ППР) є незаконним в частині.

Так, позивач вказує, що як в Акті перевірки, так і в оскаржуваному ППР міститься перелік ПН/РК, які, на думку відповідача, зареєстровані з порушенням строку для реєстрації, та розмір застосованих до позивача штрафних санкцій. Проте, відповідачем в порушенням норм закону в ППР було включено ПН/РК, які відсутні в переліку Акту перевірки. Зокрема, Акт перевірки не містить наступних ПН/РК: № 11213 від 14.03.2017; № 5523 від 30.10.2018; № 3403 від 18.10.2018; № 3450 від 18.10.2018; № 3717 від 19.10.2018; № 3535 від 18.10.2018; № 4194 від 23.10.2018; № 5382 від 29.10.2018; № 4177 від 23.10.2018; № 5923 від 31.10.2018; № 3076 від 17.10.2018; № 4782 від 25.10.2018; № 13398 від 04.10.2018; № 13399 від 09.10.2018; № 4146 від 22.10.2018; № 13400 від 10.10.2018; № 13403 від 09.10.2018; № 13402 від 10.10.2018; № 13404 від 04.10.2018; № 13409 від 30.10.2018; № 299 від 01.12.2018; № 13014 від 12.11.2018; № 302 від 01.12.2018; № 13410 від 31.10.2018; № 307 від 01.12.2018; № 301 від 01.12.2018; № 303 від 01.12.2018; № 13020 від 30.11.2018; № 306 від 01.12.2018; № 305 від 01.12.2018; № 300 від 01.12.2018; № 304 від 01.12.2018. Відповідно до норми статті 86 ПК України вбачається, що Акт перевірки є єдиною та виключною підставою для винесення ППР. Жодні додаткові порушення або документи не можуть бути включені до ППР, якщо вони не встановлені в Акті перевірки. Крім того, включення в ППР додаткових документів, які не були предметом перевірки свідчить виключно про порушення відповідачем принципу законності та про вихід податкового органу за межі своїх повноважень. ППР має бути обґрунтованим і ґрунтуватися виключно на фактах, встановлених Актом перевірки. Включення до ППР «нових» операцій, які не були предметом перевірки, робить рішення необґрунтованим та протиправним. Акт перевірки має містити повний опис усіх виявлених порушень, а ППР має відповідати акту. Враховуючи вищевикладене, позивач не погоджується з оскаржуваною ППР в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 67 403 грн. 08 коп.

Також позивач зазначає, що 30.11.2017р. відповідальними особами бухгалтерії позивача було складено та 08.12.2017р. направлено (надіслано) через автоматизовану систему ДФС України «Єдине вікно подання електронних документів» на реєстрацію ПН/РК у кількості понад 12 845 шт. (№№ ПН/РК від 5578 до 18423). Основна кількість ПН/РК була прийнята системою ДФС України, своєчасно зареєстрована та не є предметом даного спору. В той же час, згідно отриманих 14.12.2017р. квитанцій вбачається, що 815 ПН/РК були не прийняті, із зазначенням причини, зокрема, «виявлені помилки, а саме: інформація, наведена в РК, не підтверджує наявність підстав, за якими платник зобов`язаний скласти розрахунок коригування», «виявлені помилки, а саме: у графі «Причина коригування»… повинно зазначатися «Зміна номенклатури» та інші причини. Після отримання відмови у реєстрації, перевіривши правильність заповнення ПН/РК, виправивши зауваження, що були зазначені в квитанціях про неприйняття РК, позивачем 15.12.2017р., тобто в межах строків передбачених законодавством, було повторно направлено через автоматизовану систему ДФС ті ж самі 815 ПН/РК з включенням нового РК № 18387, які повторно були не прийняті системою. Після отримання повторної відмови у реєстрації, позивачем повторно було перевірено правильність заповнення ПН/РК та не виявлено будь-яких порушень вимог вищезазначених норм законодавства, у зв`язку з чим 20.12.2017 року всі 816 ПН/РК без будь-яких виправлень та/або коригувань було відправлено на реєстрацію, які, у підсумку, всі були успішно зареєстровані (електронні копії ПН/РК з квитанціями додаються до цієї заяви). Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши зміст ПН/РК, направлених 15.12.2017р. та зміст ПН/РК, направлених 20.12.2017р. вбачається, що не прийняття ПН/РК 15.12.2017р. є наслідком некоректної роботи автоматизованої системи ДФС України (або пов`язані з іншими причинами, не відомими позивачу). Всі без виключення випадки виявлення помилок, які зазначені у квитанціях від 15.12.2017р. виявились безпідставними та алогічними. Враховуючи вищевикладене, позивач не погоджується з оскаржуваною ППР в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 109 066 грн. 88 коп. у зв`язку з несвоєчасністю реєстрації наступних ПН/РК.

Таким чином, з підстав, що викладені в позовній заяві та з підстав, викладених в даній Заяві про зменшення позовних вимог, позивач не погоджується з оскаржуваною ППР в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 176 469 грн. 96 коп.

Підготовче судове засідання, призначене на 26.02.2026 року, відкладено на 04.03.2026 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

В підготовче засідання, призначене на 04.03.2026 року, з`явилися представники сторін.

В підготовчому судовому засіданні на обговорення учасників справи поставлено питання про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Представник позивача просила суд прийняти до розгляду заяву про зміну предмету позову та продовжити розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог.

Представник відповідача не заперечувала проти прийняття до розгляду заяви про зменшення позовних вимог.

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 04.03.2026 року, прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог по справі та продовжив розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог.

Ухвалою від 04.03.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 640/2553/19 до судового розгляду на 17.03.2026 року.

В судове засідання, призначене на 17.03.2026 року, з`явилися представники сторін.

У судовому засіданні 17.03.2026 року під час розгляду справи по суті сторони у вступному слові надали свої пояснення щодо змісту та підстав своїх вимог і заперечень щодо предмета позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

У судовому засіданні 17.03.2026 року суд з`ясував думку учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 17.03.2026 року, суд задовольнив клопотання учасників справи та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «С Кард Сервіс» за 2017 – 2018 роки, за результатами якого складено акт № 19482/26-15-12-06-16/38605252 від 23.11.2018 року (том 1 а.с. 17-35).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ТОВ «С Кард Сервіс» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017 – 2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п.201.10 ст.201 ПК України згідно таблиці.

На підставі вказаних висновків перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0990721206 від 29.12.2018 року, яким застосування штрафу на загальну суму 219188,36 грн., а саме: у розмірі 10% на суму 169858,07 грн. (затримка до 15 календарних днів); у розмірі 20% на суму 10659,18 грн. (затримка від 16 до 30 календарних днів); у розмірі 30% на суму 20636,40 грн. (затримка від 31 до 60 календарних днів); у розмірі 40% на суму 2975,18 грн. (затримка від 61 до 365 календарних днів); у розмірі 50% на суму 15058,90 грн. (затримка від 366 і більше) за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

В додатку до податкового повідомлення-рішення №0990721206 від 29.12.2018 року наведено розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН.

Незгода позивача із зазначеним податковим повідомленням-рішенням в частині застосування штрафу в сумі 176 469 грн. 96 коп. зумовила звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Складені позивачем податкові накладні підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом наступних 15 календарних днів.

Згідно з положеннями пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) настає фінансова відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

За визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Наведені нормативні положення дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації ( відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування ) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної ( розрахунку коригування ); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування ) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення , що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на який платник податку не має впливу.

У цьому контексті встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС в строк, встановлений цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №620/3609/18 прямо зазначив, що перша стадія залежить від платника податку та є результатом його дій, тоді як друга є результатом роботи програмного забезпечення контролюючого органу та/або дій його працівників, на які платник не має впливу. Суд касаційної інстанції також дійшов висновку, що відповідальність за пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України може застосовуватися у разі, якщо платник не надав (не надіслав) ПН/РК контролюючому органу у строк, встановлений статтею 201 ПК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (надалі - Порядок №1246 у редакції на день виникнення спірних правовідносин,) який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає.

Пунктом 2 Порядку № 1246 визначено поняття податкової накладної - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктами 13-15 Порядку № 1246 встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

З системного аналізу вказаних норм вбачаться , що Податковим кодексом України і Порядком №1246 передбачено, що у разі отримання контролюючим органом податкової накладної від платника податку, за результатами проведення перевірки яких, платнику податку надсилається квитанція про прийняття, неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

За п. 201.10 статті 201 ПК України якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, при вирішенні питання про правомірність застосування штрафу визначальним є встановлення того, чи вчинив платник у межах установленого строку необхідну від нього дію — направив відповідну ПН/РК до контролюючого органу, а не лише встановлення дати, коли така ПН/РК була фактично відображена як зареєстрована в ЄРПН.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із застосуванням до позивача штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом, позивачем 30.11.2017р. було складено та направлено (надіслано) через автоматизовану систему ДФС України «Єдине вікно подання електронних документів» на реєстрацію ПН/РК у кількості понад 12 845 шт. (№№ ПН/РК від 5578 до 18423).

Основна кількість ПН/РК була прийнята системою ДФС України, своєчасно зареєстрована та не є предметом даного спору.

Щодо спірних 815 ПН/РК встановлено, що вони були направлені позивачем на реєстрацію у межах передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України строку.

Факт направлення документів підтверджується відповідними електронними документами та квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, на момент їх первісного направлення позивач діяв у межах установленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України строку.

14.12.2017р. позивач отримав квитанції, з яких убачається, що 815 ПН/РК були не прийняті, із зазначенням причини, зокрема, «виявлені помилки, а саме: інформація, наведена в РК, не підтверджує наявність підстав, за якими платник зобов`язаний скласти розрахунок коригування», «виявлені помилки, а саме: у графі «Причина коригування»… повинно зазначатися «Зміна номенклатури» та інші причини.

Після отримання відмови у реєстрації, перевіривши правильність заповнення ПН/РК, виправивши зауваження, що були зазначені в квитанціях про неприйняття РК, позивачем 15.12.2017р., тобто в межах строків передбачених законодавством, було повторно направлено через автоматизовану систему ДФС ті ж самі 815 ПН/РК з включенням нового РК № 18387, які повторно були не прийняті системою.

Отже, станом на 15.12.2017 позивач виконав покладений на нього обов`язок щодо своєчасного направлення ПН/РК на реєстрацію.

Після отримання повторної відмови у реєстрації, позивачем повторно було перевірено правильність заповнення ПН/РК та не виявлено будь-яких порушень вимог вищезазначених норм законодавства, у зв`язку з чим 20.12.2017 року всі 816 ПН/РК без будь-яких виправлень та/або коригувань було відправлено на реєстрацію, які, у підсумку, всі були успішно зареєстровані (електронні копії ПН/РК з квитанціями долучені до матеріалів справи).

Суд ураховує, що 20.12.2017 року були повторно направлені ті самі ПН/РК без внесення до них виправлень чи інших змін, і саме ці документи були прийняті та зареєстровані контролюючим органом.

Таким чином подальше прийняття та реєстрація тих самих документів без будь-яких виправлень свідчить про те, що позивач не створював нових ПН/РК замість первісно направлених та не змінював їх зміст з метою усунення недоліків.

Подальше неприйняття зазначених документів контролюючим органом та їх остаточна реєстрація 20.12.2017 не можуть бути поставлені позивачу у вину, якщо після повторного направлення 15.12.2017 ним були вчинені всі залежні від нього дії, необхідні для реєстрації ПН/РК.

Отже, обставини справи не дають підстав вважати, що саме невиконанням або несвоєчасним виконанням позивачем свого обов`язку було зумовлено те, що ПН/РК були фактично зареєстровані 20.12.2017 року.

За таких обставин дата 20.12.2017 року не може бути покладена в основу висновку про порушення позивачем строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, без встановлення того, що позивач не виконав свій обов`язок у межах визначеного законом строку.

За таких обставин відсутня необхідна передумова для застосування штрафу, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, - порушення платником граничного строку реєстрації ПН/РК.

Сам факт відображення в ЄРПН дати реєстрації 20.12.2017 не є достатнім доказом несвоєчасного виконання позивачем свого обов`язку, оскільки платником відповідні документи були повторно направлені на реєстрацію 15.12.2017, у межах установленого законом строку.

Отже, у цій справі саме контролюючий орган повинен довести не лише факт пізнішої реєстрації ПН/РК, а й те, що така пізніша реєстрація була наслідком порушення позивачем установленого законом обов`язку, тобто несвоєчасного направлення відповідних документів на реєстрацію.

Водночас відповідачем не доведено, що саме недоліки ПН/РК, які залежали від позивача, перешкоджали їх реєстрації після 15.12.2017 року.

За таких обставин сам факт їх подальшої реєстрації 20.12.2017 року не є достатнім для висновку про вчинення позивачем податкового правопорушення.

Окремо суд оцінює доводи позивача щодо включення до розрахунку штрафу ПН/РК, які відсутні в акті камеральної перевірки №19482/26-15-12-06-16/38605252 від 23.11.2018 року.

Як установлено судом, у заяві про зменшення позовних вимог позивач конкретно зазначив ПН/РК, а саме: № 11213 від 14.03.2017; № 5523 від 30.10.2018; № 3403 від 18.10.2018; № 3450 від 18.10.2018; № 3717 від 19.10.2018; № 3535 від 18.10.2018; № 4194 від 23.10.2018; № 5382 від 29.10.2018; № 4177 від 23.10.2018; № 5923 від 31.10.2018; № 3076 від 17.10.2018; № 4782 від 25.10.2018; № 13398 від 04.10.2018; № 13399 від 09.10.2018; № 4146 від 22.10.2018; № 13400 від 10.10.2018; № 13403 від 09.10.2018; № 13402 від 10.10.2018; № 13404 від 04.10.2018; № 13409 від 30.10.2018; № 299 від 01.12.2018; № 13014 від 12.11.2018; № 302 від 01.12.2018; № 13410 від 31.10.2018; № 307 від 01.12.2018; № 301 від 01.12.2018; № 303 від 01.12.2018; № 13020 від 30.11.2018; № 306 від 01.12.2018; № 305 від 01.12.2018; № 300 від 01.12.2018; № 304 від 01.12.2018, які, на його думку, були включені до ППР, хоча в акті перевірки щодо них порушення не встановлювалися.

При цьому відповідачем не спростовано належними доказами твердження позивача щодо відсутності зазначених ПН/РК у відповідному акті перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформлюються актом або довідкою, в яких, зокрема, зазначаються факти встановлених порушень податкового законодавства.

Відтак податкове повідомлення-рішення повинно ґрунтуватися на фактичних обставинах, установлених контролюючим органом у межах відповідної перевірки.

Контролюючий орган не може вперше визначати у ППР податкові порушення, які не були встановлені під час перевірки та не відображені в акті за її результатами, оскільки це суперечило б самій процедурі податкового контролю та позбавляло б платника можливості реалізувати право на заперечення щодо конкретних висновків перевірки.

У цьому випадку включення до ППР сум штрафу щодо ПН/РК, які не були зазначені в акті перевірки як такі, за якими встановлено порушення, свідчить про невідповідність визначеного податкового зобов`язання фактичним результатам перевірки.

Отже, у цій частині ППР також не може вважатися таким, що прийняте на належній фактичній та правовій основі.

Отже, оцінюючи спірне податкове повідомлення-рішення в межах заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Щодо оскаржуваного рішення у сумі 109 066,88 грн, суд виходить із того, що контролюючий орган фактично ототожнив дату остаточної реєстрації 816 ПН/РК з датою виконання платником обов`язку щодо їх своєчасного направлення, не врахувавши, що відповідні документи були направлені позивачем до закінчення встановленого законом строку, а після їх неприйняття ті самі документи були повторно направлені та прийняті й зареєстровані без внесення до них виправлень.

За встановлених обставин подальша дата реєстрації ПН/РК не може сама по собі свідчити про порушення позивачем строку, оскільки контролюючий орган не довів, що саме позивач несвоєчасно виконав покладений на нього обов`язок.

Щодо іншої частини рішення у сумі 67 403,08 грн, суд зазначає, що контролюючий орган не довів, що відповідні порушення були встановлені за результатами проведеної камеральної перевірки та належним чином відображені в акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного ППР.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.12.2018 року №0990721206 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 176 469,96 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем за звернення до суду з даним позовом, сплачено судовий збір у розмірі 3287,82 грн., а саме 1,5 відсотка ціни позову 219188,36 грн.

В подальшому позивачем зменшено розмір позовних вимог та в результаті зменшення позовних вимог ціна позову стала складати 176469,96 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подання вказаного позову майнового характеру становить 2647,05 грн.

Враховуючи викладене, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2647,05 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд роз`яснює позивачу про необхідність звернення до суду з клопотання про повернення сплаченого судового збору у розмірі 640,77 грн (3287,82-2647,05).

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 242-246, 250, 262, 255-258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "С КАРД СЕРВІС" (01014, бул. Дружби Народів буд.35, код ЄДРПОУ 38605252) до Головне управління ДПС у м. Києві (04665, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0990711206 від 29.12.2018р. – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.12.2018 року № 0990721206 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "С КАРД СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 38605252) штрафу у розмірі 176 469 грн 96 коп.

Стягнути з Головне управління ДПС у м. Києві (04665, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "С КАРД СЕРВІС" (01014, бул. Дружби Народів буд.35, код ЄДРПОУ 38605252) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2647 (дві тисячі шістсот сорок сім) грн 05 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.08.2026 року.

Суддя Г.В. Лебедєва