Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №400/2544/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 р. № 400/2544/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. в порядку спрощеного позовного провадження розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 11.02.2025 року по виплаті індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 1449,87 грн. на місяць за період з 01.03.2018 по 29.07.2019 року включно відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.203 №1078 у розмірі 8574,25 грн. згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 року у справі №400/13035/23 та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 11.02.2025 року по виплаті індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 1449,87 грн. на місяць за період з 01.03.2018 по 29.07.2019 року включно відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.203 №1078 у розмірі 8574,25 грн. згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 року у справі №400/13035/23, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 провадження №11-1329 aпп 18 та постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №400/8493/23 адміністративне провадження № К/990/11549/24.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні. Тому повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому відзначив, що військовою частиною фактично виконано рішення суду шляхом переказу коштів на картковий рахунок позивача, відтак, не можна вважати вказані нарахування як затримку виплати заробітної плати. Ст.117 КЗпП України не розповсюджується на правові відносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Ухвалою суду від 21.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та без проведення судового засідання.

Дослідив матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій НОМЕР_2 з 26.06.2014 року по 29.07.2019 року.

Наказом командира військової частини від 29.03.2022 р. № 77 позивача зараховано до списків особового складу частини, а наказом від 28.10.2023 р. № 280 – виключено зі списків особового складу.

12.10.2023 р. позивач звертався до відповідача з рапортом про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.07.2019 року та з 29.03.2022 року по дату виключення зі списків особового складу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 року у справі №400/13035/23 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 1449,87 грн. на місяць за період з 01.03.2018 року по 29.07.2019 року, включно в загальній сумі 24 647,79 грн., відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

11.10.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 року у справі №400/13035/23 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 1449,87 грн. на місяць за період з 01.03.2018 по 29.07.2019 року включно відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.203 №1078 у розмірі 8574,25 грн.

15.02.2025 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 11.02.2025 року по виплаті індексації грошового забезпечення у розмірі 8574,25 грн.

Військова частина відповіді не надала.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, в редакції, що діяла на дату виключення позивача із списків особового складу військової частини, а саме 21.09.2018 року, було передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ст.117 КЗпП України, в редакції, що діяла на дату виключення позивача із списків особового складу військової частини, а саме 29.07.2019 року, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Метою встановлення передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника (службовця) у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Законом України №2352-ІХ від 01.07.2022 в статтю 117 КЗпП України внесено зміни, якими передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Позивача звільнено з військової служби 29.07.2019. Повний розрахунок з позивачем проведено 11.02.2025 року в сумі 8574,25 грн.- індексацію грошового забезпечення у фіксованій величиниі 1449,87 грн.

Оскільки існувала затримка розрахунку з позивачем при звільненні, тому відповідно до ст.117 КЗпТ стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позовні вимоги в частині словосполучення «із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 провадження №11-1329aпп18» задоволенню не підлягають, оскільки на спірні правовідносини розповсюджується норми ст.116,117 КЗпП в редакції після внесення змін 19.07.2022, а рішення ВС стосується правовідносин, які виникли до внесення до них змін.

Тому позов належить задовольнити частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 11.02.2025 року по виплаті індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 1449,87 грн. на місяць за період з 01.03.2018 по 29.07.2019 року включно відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.203 №1078 у розмірі 8574,25 грн. згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 року у справі №400/13035/23.

3. Зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 11.02.2025 року по виплаті індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 1449,87 грн. на місяць за період з 01.03.2018 по 29.07.2019 року включно відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.203 №1078 у розмірі 8574,25 грн. згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 року у справі №400/13035/23, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №400/8493/23 адміністративне провадження №К/990/11549/24.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар