Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №380/10555/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 рокусправа № 380/10555/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з вимогою:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) кошти за вчинення майнової шкоди у сумі 31430 грн 79 коп (тридцять одна тисяча чотириста тридцять гривень 79 копійок).

В обґрунтування позовних вимог представником позивача вказано, що внаслідок самовільного залишення відповідачем військової частини, за фактом чого відкрито кримінальне провадження, встановлено факт завдання матеріальних збитків державі, що виразилося в привласненні військового майна на загальну суму 31430,79 гривень, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Суд, на виконання вимог частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), керуючись частиною шостою цієї статті сформував запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 . У відповіді від 26.05.2026 №2790485 з Єдиного державного демографічного реєстру міститься інформація про місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 28.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

06.07.2026 від відповідача на адресу суду повернувся конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, на якому зазначено причини невручення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзацом другим частини четвертої цієї ж статті передбачено, що у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Разом з тим, частиною четвертою статті 126 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд даної справи у відповідності до ч.1 ст. 130 КАС України, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно із наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №1192-ОС від 12.10.2024 сержанта ОСОБА_2 зараховано у списки особового складу частини та на всі види забезпечення.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 13.06.2025 № 669-ОС солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, АДРЕСА_4 , зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення з 12.06.2025.

Відповідно до відпускного квитка від 24.10.2025 № 6396-ВДП/9937, солдату ОСОБА_1 надано відпустку терміном 15 календарних днів з 28.10.2025 та з наданням 4 днів на дорогу до Львівської області. Повинен був повернутися до місця проходження служби в термін до 24:00 15.11.2025.

О 23:50 15.11.2025 від чергового НОМЕР_4 приккшр капітана ОСОБА_3 надійшла доповідь про те, що до місця розосередження особового складу АДРЕСА_5 , не прибув після щорічної основної відпустки за 2025 рік інспектор прикордонної служби 2 категорії кулеметник другого відділення розвідки прикордонної розвідувальної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування солдат ОСОБА_1 .

На підставі наказу НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22.11.2025 № 6391-АГ «Про призначення службового розслідування» проведено службове розслідування за фактом нез`явлення 15.11.2025 після частини основної щорічної відпустки до тимчасового місця розташування підрозділу першої прикордонної комендатури швидкого реагування інспектора прикордонної служби 2 категорії – кулеметника другого відділення розвідки прикордонної розвідувальної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_1 (Висновок від 18.12.2025 № 25/1891/25-Вн).

Відповідно до наказу НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.12.2025 № 6919-АГ «Про результати службового розслідування» встановлено факт нез`явлення інспектора прикордонної служби 2 категорії – кулеметника другого відділення розвідки прикордонної розвідувальної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_1 з частини щорічної основної відпустки до тимчасового місця розташування підрозділу ( АДРЕСА_5 ) та перебування без поважних причин поза межами військової частини, тривалістю понад 3 доби та факт надмірно виплаченого грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за період з 16.11.2025 по 30.11.2025 (15 днів) на загальну суму 14660 грн. 79 коп. та привласненні закріпленого військового майна на суму 16770 грн. 00 коп.

Також відповідно до зазначеного наказу вирішено у зв`язку із порушенням вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, що виразилося в надмірно виплаченому грошовому забезпеченні солдату ОСОБА_1 за період з 16.11.2025 по 30.11.2025 (15 днів) у загальній сумі 14660 грн. 79 коп. та привласненню закріпленого військового майна на загальну суму 16770 грн. 00 коп., призвело до завдання матеріальної шкоди в особі НОМЕР_4 прикордонного загону та у відповідності до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» солдата ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 31430 грн. 79 коп. (тридцять одна тисяча чотириста тридцять гривень 79 копійок).

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 18.11.2025 № 1237-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 2 категорії – кулеметника другого відділення розвідки прикордонної розвідувальної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування, вирішено вважати таким, що залишив військову частину (місце проходження служби), з 16.11.2025, не зараховувати період військової служби до строку військової служби, вислугу у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії з 16.11.2025, виплату грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, припинити з 16.11.2025 до дня повернення до виконання військового обов`язку.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 29.11.2025 № 1284-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 2 категорії – кулеметника другого відділення розвідки прикордонної розвідувальної застави першої прикордонної комендатури швидкого реагування, зараховано в розпорядження начальника НОМЕР_4 прикордонного загону, з 16.11.2025.

З метою добровільного відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 був направлений лист про добровільне відшкодування шкоди солдату ОСОБА_1 , однак станом на момент подання позову відповіді від нього не надходило

Зазначене стало підставою для звернення військової частини НОМЕР_1 з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 9-1 Закону №2011-XII передбачено продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-XIV передбачено, що військове майно є державним майном, закріпленим за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

До військового майна, зокрема, належить речове майно.

Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Згідно із положеннями ст.12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем речового майна. Судом також встановлено, що відповідач, після завершення відпустки не з`явився до військової частини НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що на момент самовільного залишення військової частини, вартість речового майна, яка підлягала утриманню з відповідача складала 16770,00 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком №217 від 16.12.2025.

Доказів сплати вартості виданих предметів речового майна на загальну суму у розмірі 16770,00 грн, до суду відповідачем не надано.

Крім цього, відповідно до довідки про надмірно виплачене грошове забезпечення військовослужбовцю №09/96397/25-Вн від 20.11.2025, загальна сума переплати по грошовому забезпеченню становить 14660,79 гривень.

Відповідно до абзаців 1-4 частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу постановлено здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерства юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення №1115/2009), яке визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до пунктів 48-1 - 48-3 Положення №1115/2009, для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення начальника органу Держприкордонслужби, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення.

Підставою для призупинення військової служби є отримання органом Держприкордонслужби письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу.

Системний аналіз наведених норм права зумовлює висновок, що з дня самовільного залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби такому військовослужбовцю призупиняється виплата грошового забезпечення, про що видається відповідний наказ.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів, у тому числі у вигляді грошового забезпечення, не врегульовані нормами спеціального законодавства. Такі питання регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦК України).

Так, відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виснував, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України, як винятку із статті 1212 ЦК України, суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Судом зазначає, що в ході службового розслідування було встановлено факт неприбуття в НОМЕР_4 прикордонний загін відповідача та надмірної виплати йому грошового забезпечення за час самовільного залишення місця служби.

Вказані факти відповідачем не спростовано, відповідні накази начальника НОМЕР_4 прикордонного загону, якими встановлено факт неприбуття відповідача в розташування військової частини НОМЕР_1 , є чинними, відомостей про оскарження таких в адміністративному або судовому порядку судом не здобуто.

Викладене в сукупності зумовлює висновок суду про недобросовісність у діях відповідача, яка проявилась в отриманні грошового забезпечення під час самовільного залишення місця проходження військової служби, тому такі надмірно отримані грошові кошти підлягають поверненню позивачу як безпідставно набуті.

При цьому, вжиття військовою частиною НОМЕР_1 заходів щодо добровільної сплати відповідачем вартості предметів речового майна, строки носіння яких не закінчились та надмірно виплаченого грошового забезпечення не призвели до фактичної сплати відповідачем спірної суми.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися та надмірно виплаченого грошового забезпечення, суд вважає доведеним право позивача на стягнення такого відшкодування в сумі 31430,79 грн.

А відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись 14, 72-77, 139, 242-246, 255,293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 31430 (тридцять одну тисячу чотириста тридцять) грн 79 копійок.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна