Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №380/13039/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 рокусправа № 380/13039/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Радехівської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Радехівської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Радехівської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену у формі довідки Радехівської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.03.2025 № 2025-0311-2150 про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , придатним до військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.03.2025 № 228 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» в частині призову та відправки у військову частину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваного під час загальної мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 12.03.2025 № 75 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до списків особового складу військової частини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 вилучити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11 березня 2025 року приблизно о 12:00 год. під час руху на велосипеді по дачному масиву у м. Шептицькому був примусово зупинений (шляхом збиття мікроавтобусом марки Опель Віваро червоного кольору) та затриманий трьома працівниками Червоноградського (станом на зараз ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – Відповідач 1). Вказані особи не представилися, застосували до позивача заходи фізичного впливу, проігнорували вимогу скласти протокол про затримання і повідомити захисника, висловивши погрози фізичною розправою.

Позивача проти його волі було доставлено до приміщення Відповідача 1, де службові особи Відповідача 1 протиправно вилучили у позивача засіб зв`язку телефон марки Моторола та примушували підписати невідомі позивачу, але потрібні їм, документи, від чого позивач відмовився через протиправні дії щодо нього зазначених осіб, зокрема, неправомірне затримання позивача, незабезпечення позивачу права на правову допомогу, тримання позивача у непридатних та принизливих для людської гідності умовах. Того ж дня цивільна дружина позивача – ОСОБА_2 звернулася на гарячу лінію « 102» із повідомленням про викрадення людини. Слідчий поліції, який прибув на виклик, прийняв від позивача письмову заяву про викрадення та опис протиправних подій.

Позивач вказує, що утримувався службовими особами Відповідача 1 насильно протягом доби в непридатних для цього, принизливих для людської гідності умовах (у підвальному приміщенні Відповідача 1 без надання їжі та води) з метою психологічного тиску для підписання згаданих вище документів. Протягом доби, поки позивач перебував у підвалі, лікарі Радехівської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при другому відділі Червоноградського (станом на зараз ІНФОРМАЦІЯ_4 за відсутності позивача та, навіть, за відсутності будь-яких його медичних документів, у своїх кабінетах склали документи про нібито проходження медичного огляду позивачем та визнали позивача придатним до військової служби.

11 та 12 березня 2025 року ОСОБА_2 намагалася подати Відповідачу 1 документи, які свідчать про те, що позивач подав до Шептицького міського суду Львівської області заяву для оформлення догляду/опіки над його важкохворою матір`ю - ОСОБА_3 , яка страждає на складне психіатричне захворювання (хвороба Альцгеймера, деменція) та потребує постійного стороннього догляду. Службові особи Відповідача 1 категорично відмовилися приймати вказані документи до розгляду та не допустили ОСОБА_2 до приміщення.

12 березня 2025 року службові особи Відповідача 1 із застосуванням фізичної сили та погроз («штрафбатом» та розстрілом) примусово перевезли позивача на полігон у АДРЕСА_3 на блокпост, де він пояснював військовослужбовцям, що його мобілізація незаконна, в нього тяжко хвора матір, просив допомоги, щоб його прийняв юрист та щоб дозволили зателефонувати захиснику. Просив, щоб його відвезли до суду розібратись у законності його затримання. На знак законного протесту проти грубого свавілля представників влади позивач оголосив голодування так нічого і не підписавши.

Після того, як позивача привезли до Військової частини НОМЕР_3 (далі Відповідач 3), він одразу повідомив командиру Відповідача 3 про всі вчинені щодо нього злочини. Просив надати можливість зв`язатися із захисником та доставити до суду, щоб суд перевірив законність його затримання, мобілізації, та повідомити в Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, про злочини, вчинені стосовно нього, а також про той факт, що він на голодуванні на знак протесту проти дій службових осіб Відповідача 1 та Відповідача 3. У відповідь на це командир Відповідача 3 почав змушувати позивача підписати документи в обмін на те, що він надасть позивачу можливість зателефонувати захиснику. Оскільки позивач нічого не підписав і продовжував голодування, командир повів його до лікаря. Лікар Відповідача 3 попросив позивача написати заяву про те, що він відмовляється від їжі і при цьому категорично заборонив уточнювати причину голодування. Зважаючи на те, що позивач все одно намагався зазначити причину голодування, - заяву про голодування лікар Відповідача 3 у позивача не прийняв.

13 березня 2025 року, перебуваючи у стані крайнього розпачу через нелюдське поводження, позивач розітнув собі вени, після чого під час транспортування до лікарні вимушено залишив службових осіб Відповідача 3, адже перебував у відчаї у зв`язку з таким поводженням до себе з боку службових осіб Відповідача 1 та Відповідача 3, а до того ж його догляду потребувала тяжко хвора повністю недієздатна мати.

Позивач також зазначає, що на сьогоднішній день за фактом вказаних протиправних дій Шептицьким районним відділом поліції ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140110003300 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини) та частиною 1 статті 366 (Службове підроблення) Кримінального кодексу України.

Також позивач дізнався про існування довідки ВЛК від 11.03.2025 № 2025-0311 2150, наказу Відповідача 1 від 12.03.2025 № 228 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» та наказу Відповідача 3 від 12.03.2025 № 75 щодо зарахування позивача до списку особового складу Відповідача 3 лише 09.03.2026 при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженню № 62025140110002268 від 13.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.

Те, що позивач раніше не був ознайомлений із довідкою ВЛК від 11.03.2025 № 2025-0311-2150, наказом Відповідача 1 від 12.03.2025 № 228 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» та наказом Відповідача 3 від 12.03.2025 № 75 щодо зарахування позивача до списку особового складу Відповідача 3 підтверджується:

- копіями довідки ВЛК від 11.03.2025 № 2025-0311-2150 та акту Червоноградського (станом на зараз ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.03.2025 № 3277, надісланими з листом-відповіддю Відповідача 1 від 30.04.2026 № 4330 на адвокатський запит представника позивача – адвоката Єльченка Д. М. від 23.04.2026 (примірник адвокатського запиту та копія відповіді на нього додаються). Так, у довідці відсутній підпис позивача про ознайомлення з нею, а в акті відсутня інформація про те, що позивача ознайомлювали з наказом Відповідача 1 від 12.03.2025 № 228 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації»;

- копією наказу Відповідача 3 від 12.03.2025 № 75 щодо зарахування позивача до списку особового складу Відповідача 3, надісланою з листом-відповіддю Відповідача 3 від 05.04.2026 № 8033/1 на адвокатський запит представника позивача– адвоката Єльченка Д. М. від 23.04.2026 (копія адвокатського запиту та відповіді додаються) та безпосередньо інформацією, викладеною у зазначеному вище листі відповіді Відповідача 3. Так, у наказі Відповідача 3 від 12.03.2025 № 75 щодо зарахування позивача до списку особового складу Відповідача 3 відсутній підпис позивача. А в тексті листа-відповіді Відповідача 3 зазначено, що «наказ по стройовій частині (прим.: до якого відноситься і наказ Відповідача 3 щодо зарахування позивача до списку особового складу Відповідача 3) до особового складу на ознайомлення під підпис не доводиться».

Позивач вважає, що дії службових осіб Відповідача 1 щодо його примусового затримання та доставки до Відповідача 1 з метою мобілізації були явно протиправними.

Крім цього, за результатами ознайомлення з копіями направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією від 11.03.2025 № 1536, яке мало бути (але не було) видане Відповідачем 1 позивачу, Картки обстеження та медичного огляду позивача (направлення та картка отримані від Відповідача 1 09.05.2026 представником позивача – адвокатом Єльченком Д. М. на адвокатський запит останнього), довідки ВЛК від 11.03.2025 № 2025-0311-2150, встановлено, що: здійснюючи поспіхом службове підроблення службові особи Відповідача 1 сформували позивачу направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією від 11.03.2025 № 1536 за формою, визначеною в додатку 14 до Положення про ВЛЕ, що згідно з абзацом другим п. 6.2 глави 6 розділу II Положення про ВЛЕ передбачена для військовослужбовців, а не для військовозобов`язаних. Відповідно до абзацу першого п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про ВЛЕ позивачу, як військовозобов`язаному, направлення мало бути сформоване відповідно до Порядку проведення призову. Зважаючи на це, у направленні, сформованому позивачу, відсутня вся інформація, визначена абзацом 2 п. 74 Порядку проведення призову, зокрема, дата початку медичного огляду; в Картку обстеження та медичного огляду позивача не внесено результати щодо здачі позивачем жодного аналізу, а також щодо його обстеження стоматологом та дерматологом, адже він, як вже зазначалось вище, медичного огляду взагалі не проходив. Разом із тим, шляхом службового підроблення до Картки обстеження та медичного огляду позивача внесено результати начебто флюорографії органів грудної клітки позивача, а також результати начебто огляду позивача терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОРом, психіатром; Картка обстеження та медичного огляду позивача 11.03.2025 підписана, крім голови ВЛК та секретаря ВЛК, ще трьома членами ВЛК, у той час, як довідка ВЛК від 11.03.2025 № 2025-0311-2150 в цей же день, крім голови ВЛК та секретаря ВЛК, підписана лише двома членами ВЛК, а також у ній поряд з діагнозами відсутні коди згідно чинного НК 025, що відповідно до абзацу другого пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення про ВЛЕ обов`язково має бути доданий; у довідці ВЛК від 11.03.2025 № 2025-0311-2150 поряд з діагнозом відсутній код згідно чинного НК 025, який відповідно до форми цієї довідки, що є додатком № 4 до Положення про ВЛЕ, має бути зазначений; на довідці ВЛК від 11.03.2025 № 2025-0311-2150 відсутня печатка закладу охорони здоров`я (установи), в якій ВЛК утворена, що є порушенням п.п. 2.5.11 п. 2.5 глави 2 розділу I Положення про ВЛЕ.

Також, станом на 11.03.2025 позивач мав наявні психічні та неврологічні порушення здоров`я, що підтверджуються висновком експериментально-психологічного дослідження від 04.01.2017 та епікризом психіатричного стаціонарного лікування від 06.02.2018. Зазначені документи підтверджують наявність у позивача тривалих психічних та резидуально-органічних порушень та розладів, які підлягали обов`язковому врахуванню під час проведення військово-лікарської експертизи. Проте ці обставини не знайшли свого відображення ні в Картці обстеження та медичного огляду позивача від 11.03.2025, ні в довідці ВЛК від 11.03.2025 № 2025-0311-2150, що є додатковим підтвердженням того, що медичного огляду позивача 11.03.2025 не проводилося.

Вважає, що складання/заповнення лікарями ВЛК документів, які мають складатись/заповнюватись під час медичного огляду або за його результатами, без фактичного проведення медичного огляду позивача (позивач навіть фізично був відсутній в приміщенні ВЛК), є грубим порушенням законодавства, спростовує легітимність ухваленого рішення та містить ознаки службового підроблення, що підтверджується відкритим кримінальним провадженням за ч. 1 ст. 366 КК України.

Позивач стверджує, що з огляду на те, що він фактично не проходив огляд у жодного лікаря під час так званого «медичного огляду» та не здавав жодного аналізу, із тих, що встановлені Положенням про ВЛЕ для визначення його придатності або непридатності до військової служби, а весь час перебування у Відповідача 1 знаходився позбавлений волі в підвальному приміщенні Відповідача 1 – постанова ВЛК, що оформлена у формі довідки ВЛК від 11.03.2025 № 2025-0311-2150, є такою, що оформлена протиправно, з істотним порушенням Положення про ВЛЕ та підлягає скасуванню.

Вважає, що протиправні дії службових осіб Відповідача 1, а саме протиправне позбавлення його волі (тримання 11 та 12 березня 2025 року в підвальному приміщенні Відповідача 1) та протиправна та безпідставна відмова на той час цивільній дружині позивача – ОСОБА_2 в подачі Відповідачу 1 на розгляд документів, що підтверджували право позивача на відстрочку у зв`язку із постійним доглядом за тяжко хворою матір`ю – ОСОБА_3 , грубим чином позбавили позивача у праві на звернення для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Оскільки рішення ВЛК, вказане в довідці ВЛК від 11.03.2025 № 2025-0311-2150, про придатність до військової служби є протиправним та сфальсифікованим, а право позивача на відстрочку було проігноровано, наказ Відповідача 1 від 12.03.2025 № 228 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» в частині призову на військову службу за мобілізацією позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно, наказ Відповідача 3 від 12.03.2025 № 75 в частині зарахування позивача до списків особового складу Відповідача 3 є похідним від незаконного акта призову, а тому також є протиправним і підлягає скасуванню з виключенням позивача зі списків.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_5 , та відповідач-2, Радехівська територіальна позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія при другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 , правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористались, свою позицію стосовно позову не висловили. Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу-1 в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відповідно до якої документ доставлено до електронного кабінету 30.06.2026. Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу-2 в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відповідно до якої документ доставлено до електронного кабінету 20.06.2026.

За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач-3, Військова частина НОМЕР_3 , щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 12.03.2025 № 75 солдата ОСОБА_1 який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента в Україні від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» для проходження базової та фахової підготовки зараховано до списків особового складу, постановлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду курсанта , шпк солдат.

Зокрема вказує, що за змістом пункту 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі- військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Отже командир військової частини НОМЕР_3 наділений правом видавати накази по особовому складу.

Вказує, що підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини, відповідно до п. 14 Розділу ІІ Інструкції № 280, є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

У межах повноважень військова частина НОМЕР_3 , на підставі наказу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки, поставила його на всі види забезпечення та призначила на посаду курсанта. Відтак протиправних дій військової частини НОМЕР_3 щодо зарахування позивача до списків особового складу - немає. Командир військової частини не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже він отримав усі передбачені чинним законодавством документи (іменні списки) та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу. Військова частина НОМЕР_3 , видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу, діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_6 , та виходила з презумпції належного виконання цим органом обов`язку щодо перевірки наявності або відсутності підстав для надання відстрочки.

Відтак, після видання наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 08.10.2025 №295 між сторонами виникли нові правовідносини, пов`язані з проходженням військової служби, правове регулювання яких здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та згаданим Положенням. Вказаними актами не передбачено можливості припинення таких правовідносин шляхом судового скасування раніше виданого наказу про призначення до військової частини. Такий спосіб не є юридично ефективним та не призведе до фактичного поновлення порушеного права. З дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця. Після того, як припинились правовідносини щодо призову позивача на військову службу, виникли правовідносини між позивачем та Державою Україна щодо проходження військової служби, які врегульовані Законом № 2232-XII, Положенням №1153/2008 та іншими нормативно правовими актами з питань проходження військової служби. Порядок та підстави припинення військової служби передбачені Законом №2232-XII я та Положенням № 1153/2008.

На думку Відповідача-3, наказ про призов на військову службу та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період, а також наказ про зарахування до списків особового складу військової частини як акти індивідуальної дії реалізовано їх застосуванням, а тому їх оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача. Отже, відсутні правові підстави для звільнення з військової служби позивача та виключення із списків особового складу частини. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в спростування заперечень відповідача-3, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 06.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_3 про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Постановою Радехівської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при другому відділі Червоноградського (на сьогодні - ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленою у формі довідки від 11.03.2025 №2025-0311-2150, позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано придатним до військової служби.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 12.03.2025 №228, позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 .

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 12.03.2025 №75, позивача з 12.03.2025 зараховано до списку особового складу військової частини та всі види забезпечення.

Вважаючи протиправними оскаржувані постанову ВЛК, накази про призов на військову службу та про зарахування до особового складу військової частини, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на дату прийняття рішення у справі.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Ці строки неодноразово продовжувалися та тривають на дату прийняття рішення у справі.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543–ХІ1 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон №3543-ХІІ).

Стаття 1 Закону №3543-XII визначає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За змістом ст. 2 Закону №3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону №3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону №3543-XII, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Зі змісту положень статті 23 Закону №3543-XII вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1.1. розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За правилами п.1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

- установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать:

- Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

- ВЛК регіону.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016р. за №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Відповідно до пп. 2.5.1 п. 2.5 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ, ВЛК ТЦК та СП, ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (абз. 15 пп. 2.3.4 п. 2.3 розділу I Положення №402).

У відповідності до пп. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються обов`язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

За правилами пп. 2.4.10 п. 2.4 розділу І Положення №402, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Разом з тим, згідно із п. 3.3 та п. 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016р. №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Положеннями п. 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.

Відповідно до п. 1.2 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Згідно з п. 1.4 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 11.03.2025 медичний огляд позивача проведено Радехівською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при другому відділі Червоноградського (на сьогодні - ІНФОРМАЦІЯ_4 , результати якого оформлені постановою у формі довідки від 11.03.2025 №2025-0311-2150 із висновками про придатність позивача до військової служби, підпорядкованою ВЛК регіону, що узгоджується з приписами пп. 2.5.1 п. 2.5 розділу І Положення №402.

Пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 чітко визначено порядок оскарження постанов ВЛК районних (міських) ТЦК СП.

Зокрема, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку даної комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись за підпорядкованістю до ВЛК обласної ТЦК СП, дії яких в свою чергу оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

В межах проведення даного оскарження, та перевірки рішень ВЛК ТЦК СП штатною комісією може бути здійснено направлення на контрольне медичне обстеження за наявності для цього підстав.

Крім цього, Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.

При цьому, позивач своїм правом на звернення зі скаргою до ВЛК вищого рівня, як визначено Положенням №402, не скористався.

Відповідно до матеріалів справи, 19.01.2026 позивачем подано на адресу 16-тої Регіональної військово-лікарської комісії Повідомлення про недійсність скарги, поданої без його згоди, за змістом якого позивач повідомляє, що скарга на постанову позаштатної ВЛК (відповідача-2), подана 07.01.2026 адвокатом Зошієм Ю.Й. від імені позивача – не відповідає дійсності; подана без згоди позивача, без його участі та без будь-яких довіреностей; не відображає волевиявлення позивача; є підставою для подання заяви про кримінальне правопорушення. Позивач, зокрема, просить не розглядати зазначену скаргу як подану від його імені.

Будь-яких інших доказів оскарження постанови позаштатної ВЛК (відповідача-2) від 11.03.2025 матеріали справи не містять.

Тобто, позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Згідно висновками Верховного Суду у постанові від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18 надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Водночас, доводи представника позивача про недотримання відповідачем-2 процедури проведення медичного огляду позивача судом відхиляються, оскільки перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби, ВЛК регіону чи ЦВЛК, не приймали, а отже суд робить висновок про недотримання позивачем вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у позивача наявне право надати лікарям ВЛК свої медичні документи, що свідчать про наявність у нього певних захворювань, оскаржувати прийняте рішення до ВЛК вищого рішення та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями іншої ВЛК, оскільки, як вже зазначено вище, ВЛК вищого рівня наділені правом перегляду рішень ВЛК нижчого рівня, а Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з Положенням №402 постанови будь-якої ВЛК.

Аналогічна позиція щодо порядку оскарження рішень позаштатної ВЛК викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі за №810/5009/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводів представника позивача про те, що позивач фактично не проходив огляд у жодного лікаря, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3.2 Положення кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Отже, під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом.

Із наявної в матеріалах справи копії Картки обстеження та медичного огляду позивача від 11.03.2025 суд встановив, що позивач був оглянутий терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОРом, психіатром, що підтверджується особистим підписом та печаткою кожного лікаря.

Разом з тим, відсутність підпису позивача про його ознайомлення не може слугувати беззаперечною та єдиною підставою для скасування оскаржуваної постанови ВЛК.

Крім цього, в матеріалах справи наявна копія Акту від 12.03.2025, згідно якого працівниками відповідача-1 складено даний Акт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовився ставити власноручний підпис на документах під час оформлення документів на відправку на військову службу по мобілізації, зокрема ОСОБА_1 відмовився від підпису в медичних документах.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу про призов під час мобілізації та наказу про зарахування до списків особового складу військової частини, суд зазначає наступне.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 12.03.2025 №228, на виконання вимог Законів України «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 , відповідно до списку військовозобов`язаних (резервістів) (додаток до наказу від 12.03.2025 №228).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 12.03.2025 №75 рядового ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_10 , ВОС-100, з 12.03.2025 зараховано до списку особового складу військової частини на всі види забезпечення.

Пункт 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначає, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 у справі №3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України №9-рп/2008 від 22.04.2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до приписів пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначені Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частина 3 ст. 24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

З наведеного вбачається, що оскаржувані накази відповідача-1 та відповідача-3 є актами індивідуальної дії, тобто актами одноразового застосування, які станом на час вирішення справи вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.

Тобто, після видання спірних наказів виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачене звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.

Щодо питання скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності. Зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17.

У контексті встановлених обставин справи, суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, в якій Суд виснував, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Отже, скасування висновку ВЛК, призначення проведення нового медичного огляду особи військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положенням №402, не впливає на відновлення порушених прав позивача з урахуванням його призову на військову службу, відміни якої, зокрема, намагається досягти останній за наслідком вирішення спору, в тому числі шляхом скасування наказу в частині призову його на військову службу або наказу військової частини щодо зарахування до списків особового складу, із подальшим прийняттям рішення про звільнення від проходження військової служби.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на час прийняття оскаржуваних наказів, позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а тому відсутні законодавчо визначені підстави для нездійснення призову останнього для проходження військової служби під час мобілізації, а у Військової частини НОМЕР_3 для не зарахування його до списків особового складу військової частини.

Таким чином, оскаржувані накази вичерпали свою дію фактом їх виконання.

Щодо твердження представника позивача про те, що протиправні дії службових осіб відповідача-1 щодо протиправної та безпідставної відмови в подачі на розгляд документів, що підтверджували право позивача на відстрочку від призову на військову службу у зв`язку із постійним доглядом за тяжко хворою матір`ю, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 у справі №200/4189/22 вказав, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Згідно п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

З аналізу вищенаведеного пункту Положення №154 вбачається, що оформлення відстрочки від призову для військовозобов`язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Вони також ведуть спеціальний облік цих осіб.

Водночас, відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про актуальну місце праці й посаду.

Подібний висновок Верховний Суд виклав також у постанові від 18.01.2024р. у справі №280/6033/22.

Так, однією із підстав для звернення до суду з цим позовом, позивач зазначає те, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а відповідач, здійснюючи призов по мобілізації, діяв з порушенням вимог Закону №3543-ХІІ, зокрема статті 23.

Однак, позивач не виконав зазначені вимоги та не скористався своїм правом подання до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяви про надання відстрочки, тобто не реалізував своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що відповідно вказує на відсутність порушень з боку працівників відповідача-1 в цій частині під час його мобілізації. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що отримати відстрочку від призову на підставі ст. 23 Закону №3543-XII можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця. Після зарахування до особового складу військової частини подання заяви з відповідними документами про відстрочку, навіть якщо у особи є для цього підстави, втрачає свою мету.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову повністю.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Радехівської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 31.08.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович