Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №340/5032/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5032/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинський елеватор» (вул. Чумацький шлях, б. 1, м. Долинська, Кіровоградська область, 28500, ЄДРПОУ 43356869)

до відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 25.06.2025 року №8329/0405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 163358,30 грн. та №8328/0405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 0,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні ППР винесені безпідставно, оскільки позивач не декларував та не мав узгоджених грошових зобов`язань з ПДВ у спірному періоді, не мав обов`язку їх сплачувати, а отже нарахування штрафу за несвоєчасну сплату таких сум є необґрунтованим та протиправним.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено проводити у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 47).

Від відповідача до суду 06.08.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав. Зазначив, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку, за результатами якої встановлено несвоєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, що й обумовило винесення оспорюваних ППР. Вважає дії та рішення контролюючого органу правомірними, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 50-52).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши надані сторонами письмові матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Долинський елеватор» зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС в Кіровоградській області, є платником ПДВ.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2024 року (а.с. 17-18), яка, відповідно до квитанції №2, прийнята ГУ ДПС 20.01.2025, реєстраційний номер 9418918712 (а.с. 12), позивачем задекларовано за вказаний період податкових зобов`язань на суму 3872766 грн. (рядок 9 декларації), податкового кредиту 18929260 грн. (рядок 17 декларації), від`ємне значення (рядок 19) 15056494 грн., підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника (рядок 20.2.1) 1633583 грн., сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду 13422911 грн. (рядок 21).

У подальшому, відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2024 року (а.с. 10-11), який, відповідно до квитанції №2, прийнятий ГУ ДПС 22.01.2025, реєстраційний номер 9005672312 (а.с. 8), позивачем задекларовано за вказаний період податкових зобов`язань на суму 3872766 грн. (рядок 9 розрахунку), податкового кредиту 18929260 грн. (рядок 17 розрахунку), від`ємне значення (рядок 19) 15056494 грн., сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду 15056494 грн. (рядок 21).

Також судом встановлено, що платником 19.03.2025 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2025 року (а.с. 22-23), яка, відповідно до квитанції №2, прийнята ГУ ДПС 19.03.2025, реєстраційний номер 9071166239 (а.с. 19), у якій позивачем задекларовано за вказаний період податкових зобов`язань на суму 1988080 грн. (рядок 9 декларації), податкового кредиту 20005218 грн. (рядок 17 декларації), від`ємне значення (рядок 19) 18017138 грн., зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1) 1853485 грн., сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду 16163653 грн. (рядок 21).

У подальшому відповідачем проведено камеральну перевірку щодо дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання ТОВ «Долинський елеватор» за період з 22.01.2025 по 28.03.2025, за результатами якої складено Акт №6702/11-28-04-05/1/43356869 від 29.05.2025.

Відповідно до змісту Акту перевірки вбачається, що за висновками контролюючого органу платником податку несвоєчасно сплачено податок на додану вартість за період з 22.01.2025 по 28.03.2025, а саме:

- за період з 25.03.2025 по 28.03.2025, борг – 0,94 грн., виник за документом «Уточнюючий розрахунок …» номер документа 9075660431, кількість днів прострочення 3, сума штрафних санкцій 0,05 грн.;

- за період з 22.01.2025 по 20.03.2025, борг – 1633583 грн., виник за документом «Уточнюючий розрахунок …» номер документа 9005672312, кількість днів прострочення 57, сума штрафних санкцій 163358,30 грн.

Матеріали справи свідчать про подання платником податків заперечень до Акту перевірки, проте тексту таких заперечень, як і результатів їх розгляду, сторонами до суду не надано.

Унаслідок виявлення порушень, викладених в Акті, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.06.2025:

- №8328/0405, яким застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 0,05 грн. (а.с. 6);

- №8329/0405, яким застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 163358,30 грн. (а.с. 7).

У матеріалах справи відсутні відомості про оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень до ДПС України в адміністративному порядку.

Натомість, не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу, позивачем ініційовано розгляд даної справи у Кіровоградському окружному адміністративному суді.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Зі змісту статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За приписами статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно п 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган у встановлених законом випадках зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Застосовуючи наведені норми закону до спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Що стосується правомірності ППР №8329/0405 від 25.06.2025, яким застосовано штраф у розмірі 163358,30 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання на суму 1633583 грн.

Зі змісту наданих сторонами документів вбачається, що наведене порушення пов`язане з тим, що позивачем не сплачено узгоджене грошове зобов`язання зі сплати ПДВ на суму 1633583 грн., яке, за твердженням відповідача, виникло унаслідок подання платником податків уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2024 року (а.с. 10-11), який, відповідно до квитанції №2, прийнятий ГУ ДПС 22.01.2025, реєстраційний номер 9005672312.

Так, в Акті перевірки саме з документом з номером 9005672312 пов`язується початок строку несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Разом з тим, суд зазначає, що документ №9005672312 - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2024 року, містить відомості щодо податкових зобов`язань на суму 3872766 грн. (рядок 9 розрахунку), податкового кредиту 18929260 грн. (рядок 17 розрахунку), від`ємного значення (рядок 19) 15056494 грн., суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду 15056494 грн. (рядок 21).

Отже, зазначеним документом платником податку задекларовано від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у розмірі 15056494 грн. (рядок 17 – рядок 9), а не позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 – рядок 17), яке сплачується до державного бюджету (має відображатись у рядку 18 декларації та/або уточнюючого розрахунку), оскільки значення рядка 17 (податковий кредит) у звітному періоді – 18929260 грн., суттєво перевищувало значення рядка 9 (податкові зобов`язання) – 3872766 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що унаслідок подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2024 року, останнім не задекларовано позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 – рядок 17), яке сплачується до державного бюджету, а отже у позивача не виникло й грошового зобов`язання зі сплати ПДВ, яке в силу п. 54.1 ст. 54 ПК України вважається узгодженим.

Обґрунтовуючи свої дії та рішення, відповідач у відзиві зазначає, що за даними ІКП платника станом на 20.01.2025 рахувався борг на суму 1785615,89 грн., тому після подання декларації за грудень 2024 року в ІКП відбулось погашення наявного боргу на суму 1633583 грн. (на суму заявленого бюджетного відшкодування), а після подання платником 22.01.2025 уточнюючого розрахунку, в ІКП платника податковий борг знову збільшено на ту ж суму.

Суд такі доводи не приймає та вважає безпідставними.

Так, відповідачем не надано до суду жодних доказів наявності у позивача боргу на вказану відповідачем суму 1785615,89 грн., не наведено дати виникнення відповідного боргу, підстав його виникнення (самостійне декларування відповідних зобов`язань, донарахування контролюючим органом, тощо), узгодження такого боргу та/або наявності спору щодо його нарахування та розміру. Натомість згідно наявної у матеріалах справи податкової звітності за грудень 2024 року, позивачем такі зобов`язання не декларувались.

Крім цього, відповідачем не надано жодного правового обґрунтування, яким чином та на якій підставі технічні операції у внутрішній інформаційній базі податкового органу ІКП – зменшення/збільшення боргу, впливають на виникнення у платника податків грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість та тим більше – його узгодження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що унаслідок подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2024 року, в останнього не виникло узгодженого грошового зобов`язання зі сплати до бюджету податку на додану вартість у сумі 1633583 грн., а отже й обов`язку з його сплати, а тому висновок контролюючого органу про несвоєчасність сплати таких зобов`язань, як і нарахування штрафу за несвоєчасність сплати узгодженого грошового зобов`язання, є безпідставними, а відповідне податкове повідомлення-рішення від 25.06.2025 №8329/0405 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності ППР №8328/0405 від 25.06.2025, суд зазначає наступне.

В силу вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до вимог п.п.4, 5 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог та їх належному обґрунтуванню не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

Разом з тим суд зазначає, що позивач, хоч і зазначив у резолютивній частині свого позову вимогу про визнання протиправним та скасування ППР №8328/0405 від 25.06.2025, жодних обґрунтувань та відповідних доказів щодо протиправності такого рішення в описовій частині позову не навів та до суду не надав. Фактично позивач не виклав навіть обставин виникнення відповідних правовідносин, оскільки як зміст позову, так і додані до нього документи (окрім власне копії ППР №8328/0405 від 25.06.2025) пов`язані виключно з обставинами, які стали підставою для винесення ППР №8329/0405 від 25.06.2025, а не ППР №8328/0405 від 25.06.2025.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги у вказаній частині, а отже такі вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 139 КАС визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

До матеріалів справи додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн. (а.с. 45), а отже на користь позивача підлягає стягненню пропорційно задоволених позовних вимог сума сплаченого судового збору у розмірі 1514,00 грн.

Відповідно до статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція випливає зі змісту статей 134, 139 КАС України, є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Згідно пунктів 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Представником позивача у позові заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, до суду надано ордер, договір про надання правничої допомоги, акт виконаних послуг, докази сплати за надану правову допомогу.

Відповідно до змісту зазначених документів, розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 11800,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11800,00 грн. явно не відповідає складності справи, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих адвокатом послуг.

Так, справа, що розглядається, є незначної складності, її розгляд проведений судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Враховуючи усталену судову практику з розгляду та вирішення аналогічних спорів, адвокат не мав витрачати значного часу для аналізу чинного законодавства, збору та підготовки документів, необхідних для складання позовної заяви (наданий адвокатом до суду об`єм матеріалів разом з позовною заявою становить усього 45 аркушів); у матеріалах справи відсутні будь-які дані про збір адвокатом додаткових доказів, необхідних для розгляду та вирішення справи, витребування ним документів, складання адвокатських запитів, тощо.

Оцінивши обставини цієї справи та надані докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, а також задоволення позовних вимог лише у частині, суд дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 5000,00 грн.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинський елеватор» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2025 №8329/0405.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долинський елеватор» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1514,00 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО