Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №340/4203/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4203/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач 1), ОСОБА_2 (надалі – позивач 2) до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (надалі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області за № 3747 та № 3746 від 30.01.2025 про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- зобов`язати Соколівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 7.48 га умовних кадастрових гектарів, яка належить їм як спадкодавцям на підставі сертифікату серії КР №0187983, виданого Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 05 грудня 1997 року та зареєстрованого на підставі рішення Новоукраїнської райдержадміністрації від 09 квітня 1997 року за № 271-р та зареєстрованого 05 грудня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 402 на території Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що є спадкоємцями ОСОБА_3 , якому належало право на земельну частку (пай) площею 7,48 умовних кадастрових гектарів на підставі сертифіката серії КР №0187983, виданого Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 05.12.1997 та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №402.

З метою реалізації успадкованого права звернулися до Соколівської сільської ради із заявами про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж відповідної земельної ділянки в натурі (на місцевості). Однак, рішеннями Соколівської сільської ради №3747 та №3746 від 30.01.2025 у задоволенні заяв позивачів відмовлено з посиланням на недійсність сертифіката серії КР №0187983, зокрема з огляду на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31.05.2001 та лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 21.02.2024. Вказують, що рішенням Новоукраїнського районного суду від 31.05.2001 недійсним було визнано сертифікат серії КР №0187984, тоді як належний їх спадкодавцю сертифікат має інший номер — НОМЕР_1 .

На підтвердження своєї позиції також послалися на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20.05.2025, якою відмовлено у виправленні номера сертифіката з №0187984 на №0187983 з огляду на те, що таке виправлення фактично призвело б до зміни змісту судового рішення. Наведене підтверджує, що зазначені сертифікати є різними документами, а тому визнання недійсним сертифіката №0187984 не впливає на чинність сертифіката №0187983. У зв`язку із цим вони виданий ОСОБА_3 сертифікат залишається дійсним та є належною підставою для реалізації успадкованого права на земельну частку (пай).

Стверджують, що оскаржувані рішення відповідача ґрунтуються на неправильному тлумаченні судових рішень та прийняті за відсутності передбачених законом підстав для відмови у реалізації права на земельну частку (пай), а тому не відповідають критеріям законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

З цих підстав просять позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначає, що під час розгляду заяв позивачів про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою було встановлено розбіжності у номерах сертифіката на право на земельну частку (пай), зазначених у рішенні Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31.05.2001, постанові Кропивницького апеляційного суду від 26.09.2024 та свідоцтві про право на спадщину від 11.11.2024. Саме неможливість однозначно встановити, який сертифікат належав ОСОБА_3 та якого сертифіката стосувалося судове рішення 2001 року, стала підставою для відмови позивачам у наданні відповідного дозволу.

Вказує, що згідно отримано від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області витягу із Книги реєстрації сертифікатів ОСОБА_3 було видано сертифікат серії КР №0187983, тоді як сертифікат серії КР №0187984 видано іншій особі — ОСОБА_4 .

Крім цього, зміст судових рішень свідчить про те, що предметом судового розгляду було саме право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 , який міг мати лише одну земельну частку (пай), а тому наявна розбіжність у номері сертифіката потребує окремого встановлення.

Звертає увагу, що спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як свідоцтво видане через 25 років, а у поданих документах відсутні відомості щодо визначення спадкоємцям додаткового строку для прийняття спадщини. З цих підстав Соколівська сільська рада звернулася до суду з позовом про скасування свідоцтва на право на земельну частку (пай) та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину; провадження у відповідній справі №390/1132/25 відкрито ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2025.

Зазначає, що оскільки правовідносини щодо паювання земель КСП «Диминське» виникли у 1995– 2001 роках, тому до них мають застосовуватися норми земельного законодавства, чинні на час виникнення таких правовідносин, а не положення Земельного кодексу України, який набрав чинності у 2002 році.

Крім того, стаття 118 ЗК України регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок і не поширюється на спірні правовідносини щодо реалізації права на земельну частку (пай).

Вважає також необґрунтованим об`єднання вимог двох позивачів в одній позовній заяві, оскільки кожен із них окремо звертався до сільської ради та за результатами розгляду кожної заяви прийнято окремий індивідуальний акт.

16.07.2026 представник позивачів подала суду письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву, у якому зазначила, що відповідач безпідставно намагається самостійно тлумачити зміст рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31.05.2001 та визначати, який саме сертифікат мав бути визнаний недійсним. Натомість ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20.05.2025 відмовлено у виправленні номера сертифіката з №0187984 на №0187983, оскільки таке виправлення призвело б до зміни змісту судового рішення. На її переконання сертифікати з різними номерами є окремими документами, а визнання недійсним сертифіката №0187984 не має наслідком недійсність сертифіката №0187983.

Наголошує, що позивачі ніколи не претендували на два сертифікати та зверталися до відповідача виключно щодо реалізації успадкованого права за сертифікатом серії КР №0187983 площею 7,48 га.

Стосовно доводів відповідача про неправомірність видачі свідоцтва про право на спадщину через сплив значного часу після смерті спадкодавця зазначила, що спадщина відкрилася до 01.01.2004, а тому до відповідних спадкових правовідносин підлягало застосуванню законодавство, чинне на той час. За такого правового регулювання допускалося фактичне прийняття спадщини, а за наявності документів, що підтверджують фактичний вступ у володіння спадковим майном, нотаріус мав можливість видати свідоцтво про право на спадщину. Крім того, питання правомірності видачі їм свідоцтва про право на спадщину не є предметом доказування у цій адміністративній справі.

Ухвалою суду від 26.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у відповідача докази по справі.

10.07.2025 до суду надійшло клопотання від представника відповідача про зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України до набрання законної сили рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області по справі №390/1132/25.

18.07.2025 ухвалою суду клопотання представника Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження в адміністративній справі №340/4203/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, до набрання законної сили рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області в справі №390/1132/25.

21.07.2025 відповідач подав суду додаткові письмові пояснення, у яких наполягає, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень була встановлена під час попереднього розгляду заяв невідповідність номерів сертифіката на право на земельну частку (пай) у поданих та наявних документах. Така розбіжність не давала можливості достовірно визначити, який саме сертифікат належав ОСОБА_3 , чи був він визнаний недійсним та, відповідно, чи могло право за ним бути успадковане позивачами. Саме з цих підстав сільською радою прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Знову ж таки зазначив, що спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відомості про визначення позивачам додаткового строку для прийняття спадщини у матеріалах справи відсутні. З огляду на це вважає сумнівним відкриття спадкової справи та оформлення спадщини через 25 років після смерті спадкодавця.

08.04.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі.

10.04.2026 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22.03.1990 (а.с. 36).

Розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 09.04.1997 №271-р «Про затвердження розміру та вартості земельної частки (паю) по КСП «Диминське» Диминської сільради» затверджено розмір земельної частки (паю) по КСП «Диминське» у 7,48 умовних кадастрових гектарів (а.с. 29).

05.12.1997 ОСОБА_3 видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) видано громадянину України - члену колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства) серії КР №0187983 на земельну частку розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) КСП "Диминське" (а.с. 37).

Відомості про видачу ОСОБА_3 сертифіката серії КР №0187983 внесено 05.12.1997 до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавалися Новоукраїнською районною державною адміністрацією по КСП «Диминське», за реєстраційним №402 (а.с. 42зв.-43).

Вказані обставини також підтверджені Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області у листі від 04.06.2025 №29-11-0.2-2188/2-25 (а.с. 42).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 34).

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31.05.2001 у справі №2-856, 868, 860, 865, 863, 867, 858, 857, 864, 861, 859, 137/2001 за позовами голови ліквідаційної комісії КСП «Диминське», серед іншого, було визнано недійсним сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0187984, який у резолютивній частині цього рішення зазначено як виданий ОСОБА_3 (а.с. 31).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26.09.2024 у справі №2-857/2001 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31.05.2001 в частині визнання недійсним виданого ОСОБА_3 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0187984 скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито (а.с. 17-20).

13.02.2024 Кропивницькою районною державною нотаріальною конторою Кіровоградської області заведено спадкову справу №24/2024 після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №75810433 від 13.02.2024 (а.с. 45).

11.11.2024 державним нотаріусом Кропивницької районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцями майна ОСОБА_3 є його батько ОСОБА_1 — у 1/2 частці спадщини та мати ОСОБА_2 — у 1/2 частці спадщини (а.с. 24, 24зв.)

До складу спадщини, зазначеної у цьому свідоцтві, увійшло право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Диминське», розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0187983, виданого Новоукраїнською районною державною адміністрацією 05.12.1997 на підставі розпорядження від 09.04.1997 №271-р та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів за №402.

09.12.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області із заявами про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 7,48 умовних кадастрових гектарів, посилаючись на успадковане ними право за сертифікатом серії КР №0187983 (а.с. 25).

За результатами розгляду цих заяв Соколівською сільською радою 30.01.2025 прийнято рішення №3747 «Про відмову громадянину ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» та рішення №3746 аналогічного змісту стосовно ОСОБА_2 (а.с. 10, 10зв.)

Зі змісту оскаржуваних рішень встановлено, що єдиною наведеною у них підставою для відмови позивачам стало те, що номер сертифіката на право на земельну частку (пай), зазначений у свідоцтві про право на спадщину від 11.11.2024 — КР №0187983, не відповідає номеру сертифіката, зазначеному в постанові Кропивницького апеляційного суду від 26.09.2024 у справі №2-857/2001 — КР №0187984.

31.03.2025 позивачі повторно звернулися до Соколівської сільської ради із заявами про надання відповідного дозволу, в яких звернули увагу відповідача на те, що рішення Новоукраїнського районного суду від 31.05.2001 стосувалося сертифіката серії КР №0187984, тоді як спадкодавцю фактично видано сертифікат серії КР №0187983 (а.с. 26-28).

Листом Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 15.05.2025 №03-31/729 відповідач повідомив представнику позивача, що 15.04.2025 за вихідними №03-31/570 та №03-31/571 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно були направлені відповіді на їх звернення. Також зазначив, що відправлення здійснено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» звичайними листами, а 15.04.2025 відповідь також направлено представнику позивачів на електронну адресу, зазначену при поданні заяв (а.с. 23).

13.02.2025 ОСОБА_1 , від імені якого діє представник – адвокат Майнард Наталія Олександрівна, звернувся до Кропивницького апеляційного суду із заявою про виправлення описки у постанові Кропивницького апеляційного суду від 26.09.2024, а саме викладення його резолютивної частини в новій редакції із зазначенням номера сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0187983, замість вказаного № 0187984.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20.05.2025 у задоволенні цієї заяви відмовлено. Апеляційний суд встановив, що предметом розгляду суду першої інстанції у справі 2001 року була вимога про визнання недійсним виданого ОСОБА_3 сертифіката серії НОМЕР_4 , саме цей номер зазначений у рішенні від 31.05.2001 та саме щодо цього сертифіката подавалася апеляційна скарга. Суд зазначив, що заміна номера №0187984 на №0187983 без відповідного виправлення рішення суду першої інстанції не є виправленням технічної описки, а матиме наслідком зміну змісту постанови апеляційного суду (а.с. 7).

Крім того, після виникнення спірних правовідносин Соколівська сільська рада звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому оспорювала належність ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) та правомірність видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину від 11.11.2024.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.10.2025 у справі №390/1132/25 у задоволенні позову Соколівської сільської ради про скасування сертифіката на право на земельну частку (пай) та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено (а.с. 147-148).

Під час розгляду вказаної цивільної справи судом, зокрема, встановлено наявність у Книзі реєстрації сертифікатів запису №402 від 05.12.1997 про видачу ОСОБА_3 сертифіката серії КР №0187983 на підставі розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації №271-р від 09.04.1997 та констатовано, що цей сертифікат недійсним не визнавався. Суд також не встановив передбачених законом підстав для визнання недійсним виданого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24.03.2026 апеляційну скаргу Соколівської сільської ради залишено без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.10.2025 у справі №390/1132/25 — без змін (а.с. 149).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі – Указ № 720/95), з метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва та відповідно до частини другої статті 25 Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" постановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У цьому ж пункті Указу № 720/95 зазначено, що паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Також, за змістом пунктів 2, 3, 5, 6 вищезгаданого Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон України від 05.06.2003 №899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-IV).

Частиною 1 статті 1 цього Закону встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

В свою чергу, у розумінні частини 1 статті 2 Закону №899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Частиною другою статті 2 Закону № 899-IV також визначено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

З вищенаведеними приписами Закону №899-IV і Указу №720/95 співвідносяться й пункти 8, 16, 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі – ЗК України), які передбачають таке.

Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Окрім цього, за змістом статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) закріплені у статті 5 Закону №899-IV, частиною першою якої передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом.

Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону № 899-IV, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

Згідно із частиною 1 статті 11 Закону № 899-IV встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 144 Конституції України чітко передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" (далі – Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (частини 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що особа, якій видано сертифікат на право на земельну частку (пай), має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), подавши до сільської, селищної, міської ради відповідну заяву. До заяви необхідно додати сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією (або свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай)).

За результатом розгляду заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) відповідна рада, реалізуючи надані їй повноваження, приймає рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), що є підставою для звернення до землевпорядної організації та укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), отримання заявником Витягу з Державного земельного кадастру та здійснення ним реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Як встановлено судом, право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів посвідчувалося сертифікатом серії НОМЕР_1 , виданим Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 05.12.1997 на підставі розпорядження від 09.04.1997 №271-р.

У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Диминське» міститься запис від 05.12.1997 №402 про видачу ОСОБА_3 саме сертифіката серії НОМЕР_1 .

Позивачі є спадкоємцями ОСОБА_3 . Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.11.2024 посвідчено право ОСОБА_1 на 1/2 частку та ОСОБА_2 на 1/2 частку спадщини, до складу якої включено право на земельну частку (пай) розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів, що належало спадкодавцю на підставі сертифіката серії КР №0187983.

Отже, на час звернення до відповідача позивачі мали документ, який відповідно до прямої вказівки статті 2 Закону №899-IV посвідчував успадковане ними право на земельну частку (пай).

Рішеннями Соколівської сільської ради від 30.01.2025 №3747 та №3746 позивачам відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Зі змісту оскаржуваних рішень убачається, що фактичною підставою для відмови визначено виключно невідповідність номера сертифіката, вказаного у свідоцтві про право на спадщину від 11.11.2024, номеру сертифіката, зазначеному в постанові Кропивницького апеляційного суду від 26.09.2024 у справі №2-857/2001.

Оцінюючи правомірність спірних рішень суд враховує, що рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 31.05.2001 у справі № 2-856, 868, 860, 865, 863, 867, 858, 857, 864, 861, 859, 137/2001 недійсним було визнано сертифікат серії КР №0187984, який у тексті цього рішення зазначений як виданий ОСОБА_3 .

Водночас постановою Кропивницького апеляційного суду від 26.09.2024 рішення Новоукраїнського районного суду від 31.05.2001 в частині визнання недійсним сертифіката серії КР №0187984, зазначеного як виданий ОСОБА_3 , скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито.

Таким чином, на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень не існувало чинного судового рішення про визнання недійсним ані сертифіката серії КР №0187984, зазначеного у рішенні 2001 року, ані, тим більше, фактично виданого ОСОБА_3 сертифіката серії КР №0187983.

При цьому суд звертає увагу, що сам факт зазначення у постанові Кропивницького апеляційного суду від 26.09.2024 номера КР №0187984 не створював суперечності з відомостями свідоцтва про право на спадщину, в якому зазначено сертифікат НОМЕР_1 .

Апеляційний суд переглядав рішення суду першої інстанції у тих межах, у яких воно було ухвалено, тобто стосовно сертифіката №0187984. Зазначення цього номера у постанові апеляційної інстанції не означає встановлення судом факту видачі ОСОБА_3 саме такого сертифіката та не свідчить про недійсність іншого сертифіката — №0187983.

Наведене додатково підтверджується ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20.05.2025, якою відмовлено у виправленні номера сертифіката у постанові від 26.09.2024. Апеляційний суд виходив із того, що предметом розгляду суду першої інстанції та предметом апеляційного перегляду був саме сертифікат №0187984, а тому заміна цього номера на №0187983 означала б не виправлення технічної описки, а зміну змісту судового рішення.

Отже, вказана ухвала не містить висновку про недійсність сертифіката серії КР №0187983. Навпаки, її зміст свідчить про неможливість ототожнення сертифікатів із різними номерами виключно шляхом припущення про наявність описки у попередньому судовому рішенні.

Крім того, відповідно до отриманих у подальшому Соколівською сільською радою відомостей із Книги реєстрації сертифікатів ОСОБА_3 було видано сертифікат серії КР №0187983, тоді як сертифікат серії КР №0187984 виданий ОСОБА_4 .

Таким чином, зазначена відповідачем підстава для відмови ґрунтувалася не на встановленій недійсності документа, що посвідчує право позивачів, а фактично на припущенні про те, що номер сертифіката у рішенні суду 2001 року міг бути зазначений помилково.

Більше того, свідоцтво про право на спадщину від 11.11.2024 на момент прийняття рішень №3746 та №3747 було чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавалося.

Орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями самостійно визнавати недійсним свідоцтво про право на спадщину або не враховувати його з мотивів сумнівів у правомірності вчиненої нотаріальної дії.

Відповідно до статті 1301 Цивільного кодексу України питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину вирішується судом.

Разом з тим, рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.10.2025 у справі №390/1132/25 у задоволенні позову Соколівської сільської ради відмовлено.

У цій цивільній справі судом, серед іншого, встановлено наявність у Книзі реєстрації сертифікатів запису №402 від 05.12.1997 про видачу ОСОБА_3 сертифіката серії КР №0187983 на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 09.04.1997 №271-р, а також те, що зазначений сертифікат недійсним не визнавався.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24.03.2026 апеляційну скаргу Соколівської сільської ради залишено без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду від 28.10.2025 — без змін.

Відтак доводи відповідача про неправомірність видачі ОСОБА_3 сертифіката, його вік на час паювання, членство у КСП «Диминське», а також доводи щодо неправомірності видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину не можуть слугувати підтвердженням правомірності оскаржуваних рішень.

Передусім такі обставини не зазначені в рішеннях №3746 та №3747 як підстави відмови.

Водночас правомірність індивідуального акта повинна оцінюватися насамперед виходячи з тих фактичних та правових підстав, якими суб`єкт владних повноважень керувався при його прийнятті. Наведення у відзиві нових мотивів не може усунути недоліки вже прийнятого адміністративного акта.

Суд також відхиляє доводи відповідача про неможливість застосування Закону №899-IV та чинного земельного законодавства з огляду на те, що право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) виникло у 1997 році.

Предметом цієї адміністративної справи не є питання встановлення права ОСОБА_3 на пай у 1997 році.

Спірні адміністративні правовідносини виникли у 2024– 2025 роках у зв`язку зі зверненням спадкоємців до органу місцевого самоврядування з метою реалізації вже існуючого та документально посвідченого права на земельну частку (пай).

Порядок реалізації такого права на час звернення позивачів прямо регулювався Законом №899-IV, який, більше того, спеціально відносить до осіб, що мають право на земельну частку (пай), спадкоємців права, посвідченого сертифікатом.

Тому застосування Закону №899-IV до процедури, розпочатої позивачами у 2024 році, не є наданням цьому Закону зворотної дії в часі.

Посилання позивачів у позовній заяві на положення статті 118 Земельного кодексу України не змінюють такого висновку.

Помилкове або неповне правове обґрунтування стороною своїх вимог не звільняє суд від обов`язку самостійно визначити норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Не впливають на правомірність оскаржуваних рішень і доводи відповідача щодо об`єднання вимог двох позивачів в одній позовній заяві. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ґрунтуються на одному спадковому правовідношенні, стосуються одного права на земельну частку (пай), підтверджуються переважно одними і тими самими доказами, заявлені до одного відповідача, а оскаржувані рішення мають однакові фактичні та правові підстави. Такі процесуальні заперечення у будь-якому разі не є обставиною, що підтверджує законність рішень №3746 та №3747.

Узагальнюючи наведене, суд доходить висновку, що на час прийняття Соколівською сільською радою рішень від 30.01.2025 №3746 та №3747 позивачі мали чинний документ, який відповідно до статті 2 Закону №899-IV посвідчував їх право на земельну частку (пай), — свідоцтво про право на спадщину від 11.11.2024, у якому право спадкодавця пов`язане із сертифікатом серії КР №0187983.

Жодного чинного судового рішення про визнання недійсним сертифіката серії КР №0187983 або свідоцтва про право на спадщину на час прийняття оскаржуваних рішень не існувало.

Натомість єдиною підставою для відмови відповідач визначив невідповідність номера сертифіката у свідоцтві про право на спадщину номеру сертифіката, зазначеному у постанові Кропивницького апеляційного суду від 26.09.2024.

Така обставина сама по собі не свідчить про відсутність у позивачів права на земельну частку (пай), не спростовує чинності наданого ними документа та не могла бути достатньою правовою підставою для відмови у реалізації права, передбаченого Законом №899-IV.

За цих обставин рішення Соколівської сільської ради від 30.01.2025 №3746 та №3747 не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про зобов`язання Соколівської сільської ради безпосередньо надати позивачам дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі Соколівська сільська рада, відмовивши позивачам виключно з мотивів розбіжності у номерах сертифікатів, фактично не надала оцінки іншим обставинам, що мають значення для подальшої реалізації процедури виділення земельної частки (паю) в натурі, зокрема питанням, пов`язаним із місцем розташування земель, документацією щодо організації території земельних часток (паїв), можливістю встановлення меж відповідної земельної ділянки та іншими обставинами, перевірка яких належить до компетенції органу місцевого самоврядування відповідно до Закону №899-IV.

Матеріали цієї справи не дають суду підстав для висновку, що всі передбачені законодавством умови для прийняття саме рішення про надання дозволу вже встановлені та не потребують додаткової оцінки відповідачем.

За таких обставин зобов`язання відповідача безпосередньо надати дозвіл означало б вирішення судом тих питань, які не були предметом належного розгляду Соколівської сільської ради, та втручання у дискреційні повноваження компетентного органу при здійсненні ним установленої законом процедури.

Тому, враховуючи положення частини другої статті 9 та статті 245 КАС України, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачів є зобов`язання Соколівської сільської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про реалізацію успадкованого права на земельну частку (пай) та прийняти за результатами їх розгляду рішення відповідно до вимог Закону №899-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивачів судовий збір у сумі 605,60 грн кожному за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій — задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 30.01.2025 №3747 «Про відмову громадянину ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».

Визнати протиправним та скасувати рішення Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 30.01.2025 №3746 «Про відмову громадянці ОСОБА_2 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».

Зобов`язати Соколівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої прийнято рішення від 30.01.2025 №3747 щодо реалізації успадкованого права на земельну частку (пай) розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0187983 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зобов`язати Соколівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої прийнято рішення від 30.01.2025 №3746, щодо реалізації успадкованого права на земельну частку (пай) розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0187983 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364905, вулиця Шевченка, 23, село Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641) судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364905, вулиця Шевченка, 23, село Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641) судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивачі: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) .

Відповідач - Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364905, вулиця Шевченка, 23, село Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК