Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №340/2204/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2204/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (надалі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за 62 дні невикористаної щорічної основної відпустки ОСОБА_2 , який загинув під час виконання обов`язків військової служби;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію за 62 дні невикористаної щорічної основної відпустки ОСОБА_2 , виходячи з розміру його грошового забезпечення на день виключення зі списків особового складу частини;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), яка полягає у нездійсненні повного розрахунку вислуги років ОСОБА_2 із застосуванням пільгового заліку (один місяць служби за три місяці) за періоди його безпосередньої участі у бойових діях (АТО та під час повномасштабного вторгнення рф), згідно з підпунктом «а» пункту 3 Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_2 з урахуванням пільгового обчислення (один місяць за три) за періоди участі у бойових діях, зазначені у військовому квитку серії НОМЕР_6 , та за результатами такого перерахунку виготовити і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нову довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_2 для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням коректного розміру надбавки за вислугу років;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, заподіяної тривалою протиправною бездіяльністю, що призвела до суттєвого погіршення стану здоров`я Позивачки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її син ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання обов`язків військової служби. Оскільки є матір`ю загиблого військовослужбовця та членом його сім`ї, тому має право на передбачені законодавством виплати, пов`язані з проходженням ним військової служби та його загибеллю.

Стверджує, що на день загибелі її син не використав належні йому дні щорічної основної відпустки, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок нарахувати та виплатити членам його сім`ї грошову компенсацію за невикористані 62 дні щорічної відпустки. Разом із тим така компенсація їй не була нарахована та виплачена, у зв`язку з чим неодноразово зверталася з цього приводу до військової частини із відповідними запитами.

Крім того вказує, що при визначенні вислуги років ОСОБА_2 відповідачем не враховано у пільговому обчисленні періоди його безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 підлягають зарахуванню з розрахунку один місяць служби за три місяці. Зокрема, той розпочав військову службу ще у 2015 році, безпосередньо брав участь у бойових діях у складі сил АТО (періоди з 20.01.2016 по 23.11.2016 та пізніші), а також брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони під час повномасштабного вторгнення рф до моменту загибелі у вересні 2025 року. Неправильне обчислення вислуги років призвело також до неправильного визначення розміру надбавки за вислугу років та, як наслідок, складових грошового забезпечення військовослужбовця. Зокрема, у грошовому атестаті загиблого надбавку за вислугу років зазначено у розмірі 0 відсотків.

Вірне визначення вислуги років та відповідного розміру надбавки має безпосереднє значення як для обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпустки, так і для визначення грошового забезпечення, яке враховується при призначенні та перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Вважає, що відповідач протиправно не здійснив належного обчислення вислуги років загиблого військовослужбовця, не врахував періоди служби, які підлягають пільговому обчисленню, не визначив належний розмір надбавки за вислугу років, не здійснив нарахування та виплату належної компенсації за невикористані дні відпустки, а також не оформив відповідні відомості про грошове забезпечення для їх подальшого врахування органом Пенсійного фонду України.

Вказує на заподіяння їй моральної шкоди, яку пов`язує з тривалою невиплатою належних коштів, необхідністю неодноразово звертатися до військової частини та відстоювати свої права після загибелі сина, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 50000 грн на відшкодування моральної шкоди.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 29.04.2025 №119 старшого солдата ОСОБА_2 було призначено на посаду водія-електрика відділення безпілотних авіаційних комплексів та поставлено на всі види забезпечення, а наказом від 05.08.2025 №217 у зв`язку зі смертю його виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Вказує, що за фактом невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку відповідач було проведено службове розслідування, за результатами якого командиром військової частини НОМЕР_1 начальнику фінансово-економічної служби — головному бухгалтеру наказано здійснити виплату грошової компенсації за 63 дні невикористаної щорічної відпустки за час проходження ОСОБА_2 військової служби. Відтак відповідач визнав факт попередньої невиплати такої компенсації та зазначив, що вжив заходів для усунення допущеного порушення.

Заперечуючи проти стягнення моральної шкоди зазначив, що для її відшкодування необхідним є доведення наявності моральної шкоди, протиправності поведінки, причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а також інших обставин, що характеризують характер і глибину душевних страждань. У даному ж випадку позивачем не доведено, що погіршення стану її здоров`я перебуває у безпосередньому причинному зв`язку саме з бездіяльністю військової частини. Подані медичні документи не підтверджують, що відповідні розлади здоров`я виникли виключно внаслідок спірної бездіяльності. Відтак вимога про стягнення 50000 грн моральної шкоди є необґрунтованою.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

15.04.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_7 від 18.03.1992 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_8 від 22.09.2022 (а.с. 12, 13).

ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в результаті артилерійського обстрілу бойової позиції в районі с. Лиман Чугуївського району Харківської області (а.с. 14).

Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 проходив військову службу з 2015 року, військову присягу прийняв 06.12.2015. У військовому квитку також містяться записи щодо його участі у бойових діях у складі сил антитерористичної операції, а також щодо подальшого проходження військової служби у складі Збройний Сил України (а.с. 51-58).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 23.04.2025 №97-РС ОСОБА_2 призначено на посаду водія-електрика відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 по стройовій частині від 29.04.2025 №119 ОСОБА_2 з 29.04.2025 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , на всі види забезпечення та вважався таким, що прийняв справи і посаду та приступив до виконання службових обов`язків. Цим же наказом йому встановлено посадовий оклад у розмірі 2820 грн, щомісячну премію у розмірі 523 % посадового окладу та надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (а.с. 89зв.)

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 по стройовій частині від 05.08.2025 №217 ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю виключено зі списків особового складу військової частини. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (захистом Батьківщини) (а.с. 90).

Цим же наказом установлено, що станом на час виключення зі списків особового складу за ОСОБА_2 обліковувалися невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021, 2022, 2023 та 2025 роки загальною тривалістю 63 календарні дні.

Водночас відповідно до оформленого військовою частиною НОМЕР_3 грошового атестата №34/523 від 22.09.2025 станом на 31.07.2025 обчислена вислуга років ОСОБА_2 становила 0 років 5 місяців 14 днів, пільгова вислуга зазначена як 0 років 0 місяців 0 днів, а надбавка за вислугу років визначена у розмірі 0 відсотків (а.с. 16).

19.12.2025 представник позивача — адвокат Біденко О.С., звернувся до командування військової частини із запитом щодо невиплати грошової компенсації за невикористані ОСОБА_2 дні відпустки, а також щодо надання відомостей та документів, пов`язаних із проходженням ним військової служби (а.с. 45).

Крім того, 27.01.2026 в інтересах позивача через гарячу лінію Міністерства оборони України подав звернення №БІ-19764755 з питання невиплати матері загиблого військовослужбовця грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки. Вказане звернення 27.02.2026 надійшло для розгляду до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 50).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.03.2026 №732 призначено службове розслідування з метою з`ясування причин та умов, які призвели до невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки родичам загиблого ОСОБА_2 (а.с. 83).

За результатами службового розслідування складено Акт від 11.03.2026, згідно якого до військової частини НОМЕР_3 заяви від родичів ОСОБА_2 про виплату грошової компенсації за всі невикористані ним за час проходження військової служби дні щорічної основної та додаткової відпусток не надходили. У зв`язку із цим службовим розслідуванням зроблено висновок про відсутність вини військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 у невиплаті такої компенсації. Разом з тим наказано начальнику фінансово-економічної служби — головному бухгалтеру військової частини здійснити виплату родичам загиблого ОСОБА_2 грошової компенсації за 63 дні невикористаної щорічної основної відпустки відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 №37 (а.с. 84-86).

Водночас надані суду матеріали доказів фактичного перерахування позивачу грошової компенсації за невикористані ОСОБА_2 дні відпустки матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що станом на 26.09.2025 завершено організаційні заходи з переформування, зокрема, військової частини НОМЕР_3 у військову частину НОМЕР_1 . Умовне найменування військової частини НОМЕР_3 та її ідентифікаційний код анульовано (а.с. 77).

Із виписок з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Міська поліклініка №17» Харківської міської ради та листків непрацездатності за період з 28.07.2025 по 16.11.2025 (номери 18104010, 19488281 та інші) вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагнози: варикозна хвороба нижніх кінцівок з трофічними виразками (з проведенням 04.12.2025 радіочастотної абляції вен), виразкова хвороба шлунка без кровотечі із загостренням, хронічний ерозивний гастродуоденіт, хронічний некалькульозний холецистит, хронічний панкреатит, жирова дистрофія печінки, цукровий діабет ІІ типу; призначалась фармакотерапія антидепресантами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 вказаного закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами пунктів 1, 8, 14 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту (14) військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Частиною 22 статті 10-1 Закону №2011-XII встановлено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткових відпусток виплачується членам його сім`ї, а в разі їх відсутності — входить до складу спадщини.

Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 №37 (далі — Порядок №37).

Вказаний порядок визначає механізм виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток військовослужбовців у разі їх загибелі (смерті). Розрахунок такої компенсації здійснюється виходячи, зокрема, з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, на які військовослужбовець мав право на день загибелі (смерті).

Відповідно до пункту 2 Порядку №37 у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі невикористані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, і додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України "Про відпустки", після здійснення встановлених законом відрахувань виплачується:

у разі наявності особистого розпорядження на випадок полону - особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного в особистому розпорядженні на випадок полону розміру частки у відсотках;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - особам, визначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", рівними частками;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, визначених в абзаці третьому цього пункту, - особам, визначеним в абзаці п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", рівними частками.

У разі відсутності визначених осіб грошова компенсація за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток входить до складу спадщини.

Виплата грошової компенсації заявникам здійснюється за їх заявою, складеною у довільній формі та поданою у паперовій або електронній формі на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини, органу, закладу, установи, організації за місцем проходження служби загиблих (померлих) військовослужбовців, поліцейських (п. 6 Порядку №37).

Відповідно до пункту 8 Порядку №37 командир (начальник, керівник) військової частини, органу, закладу, установи, організації протягом 15 днів з дня подання заяви приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошової компенсації, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця право на отримання грошової компенсації за всі невикористані ним за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток переходить до визначених законом осіб, а за відсутності таких осіб відповідні кошти входять до складу спадщини. Реалізація цього права здійснюється шляхом подання відповідною особою заяви, після отримання якої на командування військової частини покладається обов`язок у п`ятнадцятиденний строк прийняти рішення про виплату компенсації або про відмову в її виплаті та письмово повідомити заявника.

Як установлено судом, ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 05.08.2025 №217 ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю виключено зі списків особового складу військової частини. Цим же наказом установлено, що за ним обліковувалися невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021, 2022, 2023 та 2025 роки загальною тривалістю 63 календарні дні.

27.01.2026 представником ОСОБА_1 в її інтересах через гарячу лінію Міністерства оборони України подано звернення №БІ-19764755 про виплату грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки ОСОБА_2 . Вказане звернення було спрямоване до військової частини НОМЕР_1 та надійшло до відповідача 27.02.2026.

Зміст цього звернення свідчить про чітке волевиявлення заявника на отримання виплати у розумінні пункту 6 Порядку №37. При цьому сама військова частина фактично сприйняла зазначене звернення саме як підставу для вирішення питання про виплату компенсації, оскільки за його результатами призначила та провела службове розслідування щодо причин її невиплати.

У ході службового розслідування відповідачем встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 05.08.2025 №217 за ОСОБА_2 обліковувалося 63 дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2021, 2022, 2023 та 2025 роки.

Більше того, за результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 безпосередньо наказано начальнику фінансово-економічної служби — головному бухгалтеру здійснити виплату грошової компенсації за 63 дні невикористаної щорічної основної відпустки ОСОБА_2 відповідно до Порядку №37.

Отже, наявність у загиблого військовослужбовця права на відповідну компенсацію, кількість невикористаних ним днів щорічної основної відпустки та сам обов`язок здійснити належну виплату фактично визнані відповідачем.

Посилання відповідача на те, що до військової частини НОМЕР_3 до загибелі чи одразу після неї не надходила окрема заява родичів про виплату компенсації, не спростовує факту виникнення у відповідача відповідного обов`язку після надходження звернення позивача. Після отримання такого звернення відповідач зобов`язаний був діяти у порядку, визначеному пунктами 6 та 8 Порядку №37, тобто прийняти у встановлений строк рішення щодо виплати та забезпечити його реалізацію.

Разом із тим доказів фактичного перерахування ОСОБА_1 належної грошової компенсації матеріали справи не містять. У відзиві відповідач також зазначає лише про встановлення факту невиплати компенсації та вжиття заходів для усунення такого порушення, однак не підтверджує фактичне здійснення виплати.

Водночас прийняття внутрішнього наказу про необхідність здійснити виплату не свідчить про належне виконання покладеного законом обов`язку та не відновлює порушеного права . Суд також враховує, що позивач просить захистити її право в частині компенсації за 62 дні невикористаної щорічної основної відпустки, тоді як самим відповідачем документально встановлено наявність у ОСОБА_2 63 невикористаних днів.

За таких обставин суд доходить висновку, що невиплата позивачу грошової компенсації за заявлені нею 62 дні невикористаної щорічної основної відпустки ОСОБА_2 після надходження до відповідача відповідного звернення та спливу встановленого Порядком №37 строку свідчить про допущення військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності.

Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 62 дні невикористаної ОСОБА_2 щорічної основної відпустки та зобов`язання відповідача здійснити її нарахування і виплату відповідно до вимог Закону №2011-XII та Порядку №37, з урахуванням належного розміру грошового забезпечення військовослужбовця на день його загибелі.

Щодо вимог, пов`язаних з обчисленням вислуги років ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пільгові умови обчислення вислуги років установлені постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі — Постанова №393).

Пунктом 3 Постанови №393 передбачено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зараховується на пільгових умовах:

1) особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану;

2) особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби - один місяць служби за 40 днів;

особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця;

особам, які проходять службу в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування засуджених, хворих на інфекційні та психічні захворювання, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції.

Верховний Суд у постанові від 11.08.2022 у справі №380/12042/20 виходив із того, що періоди безпосередньої участі у відповідних заходах, для яких законодавством передбачене пільгове обчислення, підлягають врахуванню при визначенні вислуги, яка впливає на право та розмір щомісячної надбавки за вислугу років.

Отже, пільгове обчислення відповідних підтверджених періодів військової служби має правове значення не лише для визначення пенсійної вислуги, а й для правильного визначення розміру надбавки за вислугу років, а відтак — грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 29.04.2025 №119 ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини та встановлено йому, крім іншого, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків до посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 проходив військову службу з 2015 року, військову присягу прийняв 06.12.2015. У військовому квитку також містяться записи щодо його участі у бойових діях у складі сил антитерористичної операції, а також щодо подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України.

Натомість згідно з грошовим атестатом, виданим військовою частиною НОМЕР_3 (правонаступник — військова частина НОМЕР_1 ) надбавка за вислугу років визначена у розмірі 0 відсотків, пільгова вислуга фактично не відображена, а загальна тривалість вислуги визначена у розмірі, який очевидно не охоплює всіх документально підтверджених періодів проходження ним військової служби.

Таким чином, відсутність у грошовому атестаті відомостей про пільгову вислугу за наявності документів про попереднє проходження військової служби потребувало перевірки відповідачем усіх відомостей особової справи військовослужбовця та здійснення належного розрахунку вислуги років.

У відзиві на позовну заяву відповідач будь-яких пояснень щодо підстав визначення надбавки за вислугу років у розмірі 0 відсотків, а також доказів проведення перевірки всіх документів його особової справи суду не надав.

Водночас обчислення вислуги років здійснюється згідно матеріалів особової справи військовослужбовця та інших документів, що підтверджують проходження ним військової служби, із застосуванням законодавства, чинного у відповідний період служби.

Крім того, суд не повинен підміняти уповноважений кадровий орган при здійсненні ним розрахункових функцій, коли для такого розрахунку необхідне дослідження повного комплекту документів особової справи.

За змістом статей 5 та 9 КАС України суд вправі обрати такий спосіб захисту, який є ефективним і забезпечує реальне поновлення порушеного права, а за необхідності — вийти за межі буквального формулювання позовних вимог.

З огляду на викладене належним способом захисту в цій частині є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок вислуги років ОСОБА_2 на підставі документів його особової справи та інших документів, які підтверджують проходження військової служби, із урахуванням передбаченого законодавством пільгового обчислення тих періодів служби, щодо яких документально підтверджено наявність відповідних законодавчих підстав, та за результатами такого перерахунку визначити належний відсоток надбавки за вислугу років.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нову довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_2 , суд виходить з такого.

Правовідносини щодо пенсійного забезпечення членів сімей військовослужбовців регулюються Законом України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі — Закон №2262-XII).

Відповідно до статті 29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, зокрема, якщо годувальник помер у період проходження служби.

Статтею 36 Закону №2262-XII розмір пенсії в разі втрати годувальника визначено у відсотковому співвідношенні до грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника. Таким чином, грошове забезпечення померлого військовослужбовця є безпосередньою розрахунковою величиною, від правильності визначення якої залежить розмір пенсійного забезпечення членів його сім`ї.

За змістом частини третьої статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам з числа військовослужбовців, які проходили військову службу не за призовом на строкову військову службу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення з урахуванням відповідних окладів за посадою, окладів за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення — надбавок, доплат, підвищень — та премій у розмірах, установлених законодавством.

Отже, законодавець безпосередньо відніс надбавку за вислугу років до складових грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсії не лише самого військовослужбовця, а й членів його сім`ї, яким призначається пенсія у разі втрати годувальника.

Аналогічне нормативне регулювання міститься у пункті 7 Порядку №393, згідно з яким пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення з урахуванням, серед іншого, відповідного окладу за посадою, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років.

Неправильне визначення вислуги років та, як наслідок, надбавки за вислугу років у розмірі 0 відсотків потенційно впливає не лише на величину самої надбавки за вислугу років, але й на розмір інших видів щомісячного грошового забезпечення, базою для обчислення яких є, серед іншого, така надбавка.

Водночас судом у цій справі встановлено необхідність проведення відповідачем повторного обчислення вислуги років ОСОБА_2 за документами його особової справи з урахуванням тих періодів проходження військової служби, які відповідно до законодавства підлягають зарахуванню на пільгових умовах.

Відтак результат такого перерахунку об`єктивно може змінити розмір надбавки за вислугу років, а відповідно — і розмір грошового забезпечення, який має бути врахований при пенсійному забезпеченні позивачки у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок документального оформлення пенсійного забезпечення цієї категорії осіб врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі — Порядок №3-1).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку №3-1 до документів, які використовуються для пенсійного забезпечення, віднесено грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII за формою згідно з додатком 8 до цього Порядку.

При цьому підпунктом 6 пункту 3 розділу ІІ Порядку №3-1 прямо передбачено, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються документи померлого годувальника, передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу. Тобто грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення і премію є нормативно визначеними документами, на підставі яких орган Пенсійного фонду України встановлює грошове забезпечення померлого військовослужбовця для обчислення пенсії члену його сім`ї.

Отже, така довідка є документом пенсійної справи, що містить вихідні дані для визначення органом Пенсійного фонду України розміру пенсії.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №3-1 уповноважений орган (структурний підрозділ) зобов`язаний оформити всі необхідні документи та подання про призначення пенсії і направити їх до органу, що призначає пенсію, а згідно з пунктом 2 цього ж розділу — надавати допомогу в одержанні необхідних для пенсійного забезпечення документів.

Пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно встановлювати тривалість військової служби померлого військовослужбовця, визначати періоди її пільгового обчислення, змінювати відсоток надбавки за вислугу років чи самостійно коригувати дані грошового атестата та довідки, виданих військовим органом. Вирішення таких питань потребує дослідження наказів, послужного списку, довідок про безпосередню участь у бойових діях, інших документів особової справи, які перебувають у розпорядженні відповідного військового органу.

Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей здійснюється за документами, що містяться у пенсійній справі, а також з урахуванням додаткових документів, які дають право на підвищення пенсії.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимога про оформлення та направлення нової довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області є похідною від вимоги про правильне обчислення вислуги років, водночас є необхідною для ефективного відновлення порушеного права.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 за результатами перерахунку вислуги років ОСОБА_2 оформити нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону №2262-XII та направити цю довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області для вирішення питання про перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника.

Надаючи оцінку доводам позову щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

В силу статті 1173 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частини друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а та від 20.09.2022 у справі №803/2375/14.

Водночас, факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Позивач бґрунтовує заявлену вимогу про стягнення моральної шкоди тривалим невиконанням відповідачем обов`язку щодо здійснення належних виплат та погіршенням у зв`язку із цим стану її здоров`я. На підтвердження таких доводів до матеріалів справи долучила медичні документи.

Разом із тим надані медичні документи підтверджують наявність певних захворювань та звернення позивача за медичною допомогою, однак не містять відомостей, які б дозволяли встановити причинно-наслідковий зв`язок між відповідними розладами здоров`я та саме протиправною бездіяльністю військової частини.

Матеріали справи не містять висновку лікаря або іншого належного доказу про те, що погіршення стану здоров`я позивача було спричинене або істотно посилене саме невиплатою компенсації чи неправильним обчисленням вислуги років її загиблого сина.

Натомість, моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Відтак наявність протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах є підставою для відновлення порушених майнових та пенсійних прав ОСОБА_1 , однак за встановлених у справі обставин не свідчить про доведеність усіх необхідних умов для стягнення моральної шкоди.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивачки 50000 грн моральної шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання про розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 8 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір” звільнена від сплати судового збору.

У позовній заяві представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 20000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн до суду надано копії: ордеру на надання правничої допомоги серія ВА № 1145961 та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 31.03.2026.

Водночас, договір про надання правничої допомоги, акт приймання-здавання послуг, платіжних доручень тощо до матеріалів справи не подано. Також відсутні документи, на підставі яких можна встановити погоджені між позивачем та адвокатом умови визначення та сплати гонорару, остаточний обсяг та вартість фактично наданих в цій справі послуг, а також суму, яку вона сплатила або зобов`язана сплатити адвокату.

Наданий ордер підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів позивачки в суді, однак не підтверджує розміру витрат на професійну юридичну допомогу та не містить відомостей про умови визначення гонорару.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат також не може бути визнаним достатнім доказом їх понесення або виникнення обов`язку щодо їх сплати, оскільки містить лише прогнозовану суму витрат, які сторона зазнала або очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити реальність заявлених витрат, встановити їх фактичний або належний до сплати розмір та оцінити їх співмірність із обсягом наданої адвокатом юридичної допомоги.

Відтак заявлені позивачем витрати на професійну юридичну допомогу не підтверджені належними та достатніми доказами, у зв`язку з чим підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій — задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 62 дні невикористаної щорічної основної відпустки ОСОБА_2 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 62 дні невикористаної щорічної основної відпустки ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 №37.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення належного обчислення вислуги років ОСОБА_2 з урахуванням документально підтверджених періодів проходження ним військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_2 на підставі документів його особової справи та інших документів, що підтверджують проходження ним військової служби, із зарахуванням на пільгових умовах, у тому числі з розрахунку один місяць служби за три місяці, тих періодів служби, щодо яких відповідно до законодавства, чинного у відповідний період, та документів особової справи наявні підстави для такого пільгового обчислення, та за результатами такого перерахунку визначити належний розмір надбавки за вислугу років.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 за результатами проведеного перерахунку вислуги років ОСОБА_2 оформити нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зазначенням у ній надбавки за вислугу років у розмірі, визначеному за результатами такого перерахунку, та направити зазначену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області для вирішення питання про перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач — ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) .

Відповідач – Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 та адресою АДРЕСА_2 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК