Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №320/11410/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Київ справа №320/11410/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за грудень 2022 року та січень 2023 року;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», збільшення додаткової винагороди, з врахуванням сплати податків і зборів, за грудень 2022 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач вважає, що має право на збільшену додаткову винагороду за 22 доби грудня 2022 року та 31 добу січня 2023 року, оскільки виконував бойові завдання, що підтверджується бойовими розпорядженнями та рапортами №27р від 02.01.2023 і №1821р від 03.02.2023. Також вказує, що наказ АДПСУ №628/0/81-22-АГ не може звужувати умови виплати, встановлені постановою КМУ №168.

Відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, що безпосередня участь позивача підтверджена лише за 9 діб грудня 2022 року, за які винагороду вже виплачено. Щодо решти 22 діб грудня та 31 доби січня належного документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або відповідних заходах немає.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.04.2023 залишено без руху.

Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) на посаді старшого розвідника (помічника оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу головного оперативно-розшукового відділу, що, зокрема, підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2023 №12/482.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 02.12.2022 №4094-ОС ОСОБА_1 призначено на посаду старшого розвідника (помічника оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу.

За грудень 2022 року та січень 2023 року позивачу виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць.

Так, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.12.2022 №4613-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та графи 1718 додатку №1 до вказаного наказу ОСОБА_1 за 31 добу за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 визначено до виплати додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03.02.2023 №56-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та графи 1681 додатку №1 до вказаного наказу ОСОБА_1 за 31 добу за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 визначено до виплати додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до бойових розпоряджень за грудень 2022 року ОСОБА_1 01.12.2022 перебував у складі групи військовослужбовців, яка здійснювала заходи у межах населених пунктів Райгородка та ОСОБА_2 на відповідних службових автомобілях; з 02.12.2022 по 08.12.2022 здійснював заходи у межах населеного пункту Черкаське на відповідних службових автомобілях; з 09.12.2022 по 16.12.2022 здійснював заходи у межах населеного пункту Хрестище на відповідних службових автомобілях; з 17.12.2022 по 23.12.2022 перебував у складі групи військовослужбовців, які організовували оперативно-чергову службу та охорону місця тимчасової дислокації у АДРЕСА_2 ; з 24.12.2022 по 31.12.2022 здійснював заходи у межах населеного пункту Мирне на відповідних службових автомобілях.

Відповідно до бойових розпоряджень за січень 2023 року 01.01.2023 ОСОБА_1 здійснював заходи у межах населеного пункту Мирне на відповідних службових автомобілях; з 02.01.2023 по 29.01.2023 здійснював заходи у межах населеного пункту Святогірськ на відповідних службових автомобілях; 30.01.2023 та 31.01.2023 здійснював заходи у межах населених пунктів Підлиман, Борова, ОСОБА_3 , Першотравневе, ОСОБА_4 , Шийківка та Новосергіївка на відповідних службових автомобілях.

Начальником головного оперативно-розшукового відділу прикордонного загону полковником ОСОБА_5 керівнику відповідача подано рапорт вх. №27р від 02.01.2023 з клопотанням про виплату особовому складу головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону збільшеної додаткової винагороди за час виконання завдань у бойових умовах особовому складу, який залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у розмірі 70000,00 грн на місяць на одного військовослужбовця пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема ОСОБА_1 за 31 добу у грудні 2022 року.

Також начальником головного оперативно-розшукового відділу прикордонного загону полковником ОСОБА_5 керівнику відповідача подано рапорт вх. №1821р від 03.02.2023 з клопотанням про виплату збільшеної додаткової винагороди, зокрема ОСОБА_1 за 31 добу у січні 2023 року.

Разом з тим, відповідно до Журналу службово-бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.02.2022 №2-ДСК у розділі ІІ «Облік ведення бойових дій» зафіксовано вогневі ураження по м. Краматорську 03.12.2022, 04.12.2022, 06.12.2022, 13.12.2022, 17.12.2022, 22.12.2022, 23.12.2022, 25.12.2022 та 31.12.2022.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 08.01.2023 №13-ОС «Про виплату додаткової винагороди» ОСОБА_1 нараховано збільшену додаткову винагороду за 9 діб грудня 2022 року, а саме за 03.12.2022, 04.12.2022, 06.12.2022, 13.12.2022, 17.12.2022, 22.12.2022, 23.12.2022, 25.12.2022 та 31.12.2022.

27.01.2023 відповідно до наказу від 08.01.2023 №13-ОС позивачу виплачено 20017,74 грн, що відповідає виплаті збільшеної додаткової винагороди за 9 діб грудня 2022 року з урахуванням відповідних утримань.

За інші 22 доби грудня 2022 року збільшена додаткова винагорода позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

За 31 добу січня 2023 року наказ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової винагороди не видавався, відповідна винагорода за січень 2023 року йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.01.2023 №1 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій за грудень 2022 року.

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», зі змінами, внесеними наказом від 14.02.2023 №35, визначено райони ведення воєнних (бойових) дій за січень 2023 року. З наданих матеріалів вбачається, що у грудні 2022 року Донецька та Луганська області були включені до районів ведення воєнних (бойових) дій, а у січні 2023 року до таких районів віднесено окремі територіальні громади Донецької області.

З матеріалів справи також вбачається, що у січні 2023 року позивач, зокрема, перебував у межах населеного пункту Святогірськ, який відноситься до Святогірської територіальної громади.

Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», яким визначено порядок та умови виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану.

Пунктом 2 наказу від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ визначено перелік бойових (спеціальних) завдань, виконання яких у районах ведення бойових дій віднесено до безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Пунктом 3 наказу від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ визначено документи, якими підтверджується безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, а саме: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах із зазначенням кількості днів такої участі.

Пунктом 15 наказу від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ визначено, що він набирає чинності та застосовується з 01.12.2022.

За розрахунком позивача, за 22 доби грудня 2022 року йому не нараховано збільшену додаткову винагороду у розмірі 49677,41 грн, що після утримання військового збору у розмірі 1,5% становить 48932,26 грн, а за 31 добу січня 2023 року — 70000,00 грн, що після відповідних утримань становить 68950,00 грн.

Загальну суму невиплаченої збільшеної додаткової винагороди за грудень 2022 року та січень 2023 року позивач визначив у розмірі 119677,41 грн, а з урахуванням сплати податків і зборів — 117882,26 грн.

Позивач вважає, що відповідачем порушено його права та охоронювані законом інтереси, оскільки збільшену додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за 22 доби грудня 2022 року та 31 добу січня 2023 року йому не нараховано та не виплачено, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

V. Норми права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, а Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

На виконання зазначених указів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (у редакції, чинній у спірний період), військовослужбовцям Державної прикордонної служби України виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Порядок реалізації вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у Державній прикордонній службі України у спірний період визначався наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».

Відповідно до пункту 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ до безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах віднесено виконання визначених цим наказом бойових (спеціальних) завдань у районах ведення бойових дій.

Згідно з пунктом 3 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або заходах підтверджується сукупністю документів, зокрема бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), журналами бойових дій (службово-бойових дій), журналами ведення оперативної обстановки, бойовими донесеннями, постовими відомостями та рапортами (донесеннями) командирів підрозділів із зазначенням конкретних військовослужбовців та кількості днів їх участі.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або заходах, здійснюється штабами органів Державної прикордонної служби України, а виплата збільшеної додаткової винагороди проводиться на підставі відповідних наказів начальників (командирів).

Пунктом 15 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ передбачено, що цей наказ набирає чинності та застосовується з 01.12.2022.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

VI. Оцінка суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин щодо грошового забезпечення військовослужбовців у спірний період здійснювалося, зокрема, Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Приписами статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається відповідними керівниками органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У редакції постанови №168, яка застосовувалася до спірних правовідносин у грудні 2022 року, пунктом 1 було установлено виплату військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн у розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Редакція постанови від 18.10.2022 була сформована, зокрема, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146.

Отже, із буквального змісту пункту 1 постанови №168 вбачається, що законодавець розмежував право військовослужбовця на основну додаткову винагороду та право на її збільшений розмір до 100000 грн. Для виникнення права на збільшену винагороду недостатньо самого факту проходження військової служби під час воєнного стану, перебування військовослужбовця у Донецькій чи Луганській області або виконання ним обов`язків військової служби. Визначальним є встановлення факту безпосередньої участі конкретного військовослужбовця у відповідних бойових діях або заходах та часу такої участі, оскільки виплата проводиться саме пропорційно цьому часу.

З матеріалів справи судом установлено, що позивач проходив військову службу на посаді старшого розвідника (помічника оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 . У відповіді на відзив позивач посилається на довідку військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2023 №12/482 та витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 02.12.2022 №4094-ОС.

При цьому між сторонами відсутній спір щодо виплати позивачу за грудень 2022 року та січень 2023 року додаткової винагороди у розмірі 30000 грн на місяць. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 26.12.2022 №4613-ОС позивачу за 31 добу з 01.12.2022 по 31.12.2022 визначено додаткову винагороду у розмірі 30000 грн, а відповідно до наказу від 03.02.2023 №56-ОС — 30000 грн за 31 добу з 01.01.2023 по 31.01.2023.

Також не є спірним, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 08.01.2023 №13-ОС позивачу було нараховано збільшену додаткову винагороду за 9 діб грудня 2022 року, а саме за 03.12.2022, 04.12.2022, 06.12.2022, 13.12.2022, 17.12.2022, 22.12.2022, 23.12.2022, 25.12.2022 та 31.12.2022. Позивач зазначає, що фактично 27.01.2023 ним отримано 20017,74 грн після відповідних утримань.

Водночас предметом спору є право позивача на збільшену додаткову винагороду ще за 22 доби грудня 2022 року та 31 добу січня 2023 року.

Щодо доводу позивача про те, що довідка військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2023 №12/482 підтверджує його право на збільшену винагороду за весь спірний період, суд зазначає наступне.

Сам по собі факт зазначення у довідці обставин безпосередньої участі позивача з 28.10.2022 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони не дає підстав для висновку про таку участь кожного календарного дня грудня 2022 року та січня 2023 року.

Пункт 1 постанови №168 пов`язує розмір виплати саме з часом безпосередньої участі, а тому для вирішення питання про виплату за конкретний місяць має бути встановлено конкретний період такої участі. Натомість зі змісту матеріалів, наведених сторонами, не вбачається, що довідка від 10.02.2023 №12/482 містить розподіл безпосередньої участі позивача за кожною із заявлених ним 22 діб грудня 2022 року та 31 добою січня 2023 року. Відповідач у відзиві також звертав увагу на відсутність у цій довідці конкретних часових проміжків.

Отже, зазначена довідка підтверджує загальні обставини проходження служби та участі позивача у відповідних заходах, однак сама по собі не доводить тривалість безпосередньої участі за кожну зі спірних календарних діб.

Щодо посилань позивача на бойові розпорядження суд зазначає наступне.

Відповідачем разом із відзивом надано витяги з бойових розпоряджень за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.01.2023.

Зі змісту зазначених документів, у тому вигляді, в якому їх відтворено сторонами у процесуальних документах, установлено, що 01.12.2022 позивач був включений до складу групи, яка здійснювала заходи у межах населених пунктів Райгородка та Миколаївка; з 02.12.2022 по 08.12.2022 — у межах населеного пункту Черкаське; з 09.12.2022 по 16.12.2022 — у межах населеного пункту Хрестище; з 17.12.2022 по 23.12.2022 — перебував у складі групи, яка організовувала оперативно-чергову службу та охорону місця тимчасової дислокації у м. Краматорську; з 24.12.2022 по 31.12.2022 — здійснював заходи у межах населеного пункту Мирне.

За січень 2023 року зазначено, що 01.01.2023 відповідні заходи здійснювалися у населеному пункті Мирне, з 02.01.2023 по 29.01.2023 — у Святогірську, а 30.01.2023 та 31.01.2023 — у населених пунктах Підлиман, Борова, Піски-Радьківські, Першотравневе, Чернешина, Шийківка та Новосергіївка.

Разом з тим, наявність бойового розпорядження та включення військовослужбовця до складу групи, яка повинна виконувати певні завдання, підтверджує його залучення до виконання такого завдання, однак не є безумовним доказом того, що протягом кожної доби періоду дії такого розпорядження військовослужбовець фактично здійснював саме ту безпосередню участь, з якою пункт 1 постанови №168 пов`язує збільшення винагороди до 100000 грн.

Відповідач у відзиві зазначає, що бойові розпорядження готувалися на кожен день, містили загальну інформацію та визначали завдання для управління загону, а не індивідуальне підтвердження фактичної участі кожного військовослужбовця у конкретній бойовій події.

Таким чином, суд відхиляє твердження позивача про те, що сам факт наявності бойового розпорядження автоматично утворює право на збільшену додаткову винагороду за кожну календарну добу строку дії такого розпорядження.

Щодо рапортів начальника головного оперативно-розшукового відділу полковника ОСОБА_5 вх. №27р від 02.01.2023 та вх. №1821р від 03.02.2023 суд ураховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що зазначеними рапортами порушено клопотання про виплату особовому складу головного оперативно-розшукового відділу збільшеної додаткової винагороди у розмірі 70000 грн пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань, зокрема позивачу — за 31 добу грудня 2022 року та 31 добу січня 2023 року.

Суд погоджується, що такі рапорти є доказами, які підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи, та підтверджують факт подання безпосереднім начальником відповідного клопотання.

Разом з тим, рапорт начальника структурного підрозділу про виплату не є тотожним наказу уповноваженого начальника органу Держприкордонслужби про нарахування і виплату грошового забезпечення та не усуває необхідності перевірки фактичних підстав, зазначених у такому рапорті.

Саме тому суд не може погодитися з доводом відповіді на відзив про те, що факт зазначення у рапортах 31 доби грудня та 31 доби січня сам по собі безумовно встановлює право позивача на спірну виплату.

Цей висновок узгоджується й з фактичними обставинами справи: за грудень 2022 року при наявності рапорту вх. №27р від 02.01.2023 про 31 добу уповноваженим начальником було видано наказ від 08.01.2023 №13-ОС про виплату позивачу збільшеної винагороди лише за дев`ять конкретно підтверджених діб. Тобто сам рапорт у практиці застосування відповідного механізму не був документом, який без додаткової перевірки визначав остаточну кількість днів для виплати.

Щодо доводу позивача про відсутність державної реєстрації наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації у порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» установлено державну реєстрацію нормативно-правових актів, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Аналогічні положення у спірний період містило Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731.

Наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ, наданий до матеріалів справи, визначає перелік бойових (спеціальних) завдань, порядок документального підтвердження безпосередньої участі, порядок формування списків та виплати винагороди і передбачає у пункті 15, що він набирає чинності та застосовується з 01.12.2022.

Матеріали справи не містять відомостей про державну реєстрацію наказу №628/0/81-22-АГ у Міністерстві юстиції України.

Водночас сам по собі цей недолік не означає, що право позивача на 70000 грн за всі 22 доби грудня та 31 добу січня автоматично виникає.

Визначальною нормою для вирішення цього спору є безпосередньо пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, яка має вищу юридичну силу та сама встановлювала матеріальну умову для збільшення винагороди — безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів та виплату пропорційно часу такої участі.

Більше того, у подальшому Верховний Суд, оцінюючи саме накази Адміністрації Держприкордонслужби №392-АГ та №628-АГ, звернув увагу, що, незважаючи на відсутність їх державної реєстрації, при вирішенні спорів щодо виплат за 2022 рік підлягають урахуванню обставини їх фактичного виконання органами Держприкордонслужби, зокрема щодо документування безпосередньої участі військовослужбовців. Такий підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №200/193/23 та застосовано у постанові від 08.08.2024 у справі №280/2754/23.

При цьому суд наголошує, що зазначена судова практика наводиться як тлумачення механізму застосування правових норм, тоді як матеріальне право позивача визначається законодавством, чинним у спірний період.

Щодо доводу позивача про те, що наказом №628/0/81-22-АГ протиправно запроваджено додаткову умову у вигляді вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником, якої не містить постанова №168, суд зазначає таке.

Дійсно, пункт 1 постанови №168 не формулює універсальної умови, за якою будь-який вид безпосередньої участі повинен обов`язково супроводжуватися вогневим контактом.

Разом з тим наказ №628 не зводить усі передбачені ним випадки лише до одного критерію. На сторінках 1– 2 наказу визначено окремі види бойових (спеціальних) завдань, для кожного з яких передбачено відповідні умови. Зокрема, для завдань на лінії бойового зіткнення у складі першого ешелону оборони або наступу та для завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби передбачена умова вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; окремо визначені завдання з відбиття збройного нападу на об`єкти, пошуку та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, виявлення й ураження повітряних цілей та інші випадки.

Тому довід позивача про те, що відповідач мав право перевірити виключно два формальні критерії — виконання будь-якого завдання, пов`язаного з національною безпекою і обороною, та перебування у відповідному районі — не враховує змісту поняття «безпосередня участь», ужитого Кабінетом Міністрів України у постанові №168.

Водночас суд не покладає відмову у позові виключно на відсутність вогневого контакту, оскільки предметом доказування є ширше питання — чи підтверджена безпосередня участь позивача у діях або заходах, передбачених пунктом 1 постанови №168, за кожну зі спірних 53 діб.

Щодо доводу позивача про помилковість позиції відповідача стосовно необхідності одночасної наявності трьох документів, визначених пунктом 3 наказу №628, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 наказу №628 визначено такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, службово-бойових дій чи інший визначений документ; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу із зазначенням конкретного військовослужбовця та кількості днів його участі.

Разом з тим для вирішення справи відсутня необхідність надавати категоричне тлумачення щодо того, чи можуть зазначені документи існувати виключно «у сукупності» як формальна передумова права на виплату.

Суд оцінює докази відповідно до їх змісту та взаємного зв`язку. Відсутність одного документа сама по собі не може замінювати оцінку фактичної участі військовослужбовця, так само як і наявність окремого бойового розпорядження чи рапорту сама по собі не доводить участь протягом усіх зазначених у ньому календарних днів.

У спірному випадку вирішальне значення має те, що матеріали містять конкретне документальне підтвердження безпосередньої участі позивача лише щодо дев`яти днів грудня 2022 року, а саме 03, 04, 06, 13, 17, 22, 23, 25 та 31 грудня 2022 року. Відповідні обставини зафіксовані в розділі II Журналу службово-бойових дій №2-ДСК.

Витягів із Журналу службово-бойових дій №2-ДСК, які б підтверджували безпосередню участь позивача протягом інших 22 діб грудня 2022 року та протягом 31 доби січня 2023 року, відповідачем не встановлено; у відзиві прямо зазначено про їх відсутність.

Щодо доводів позивача про перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій суд зазначає, що ця обставина сама по собі також не є достатньою.

Факт перебування військовослужбовця у визначеному районі є однією зі складових, передбачених пунктом 1 постанови №168, проте норма вимагає одночасно наявності факту безпосередньої участі у відповідних діях або заходах.

Тому віднесення певної території до району ведення воєнних (бойових) дій не означає, що кожний військовослужбовець, який у цей час перебував на такій території, автоматично набуває право на збільшену до 100000 грн винагороду за кожну добу перебування.

Так само суд відхиляє довід позивача про те, що за листопад 2022 року йому було виплачено 70000 грн, а тому за відсутності істотної зміни пункту 1 постанови №168 відповідач повинен був продовжити таку виплату у грудні 2022 року та січні 2023 року.

Із розрахункового листа, на який посилається позивач, дійсно вбачається нарахування у грудні 2022 року за наказом від 08.12.2022 №4207-ОС 70000 грн додаткової винагороди за листопад 2022 року.

Проте право на збільшену винагороду визначається не статусом, набутим військовослужбовцем один раз на весь період воєнного стану, а пропорційно часу фактичної безпосередньої участі у відповідних діях та заходах. Тому виплата за листопад 2022 року підтверджує наявність установлених підстав за той період, але не створює презумпції існування таких самих обставин протягом усіх наступних місяців.

Щодо твердження позивача, що відповідач своїм відзивом фактично визнав усі обставини позову, суд зазначає, що таке твердження не відповідає змісту відзиву.

Відповідач визнав проходження позивачем військової служби, виконання ним завдань на підставі бойових розпоряджень, отримання 30000 грн за грудень 2022 року і січень 2023 року, а також отримання збільшеної винагороди за дев`ять днів грудня 2022 року. Водночас відповідач послідовно заперечує факт підтвердженої безпосередньої участі позивача за інші 22 доби грудня та 31 добу січня й просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Отже, визнання відповідачем факту виконання військовослужбовцем завдань у певній місцевості не є визнанням юридичного факту безпосередньої участі протягом кожної спірної доби в розумінні пункту 1 постанови №168.

Суд також ураховує приписи статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності його поведінки покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати всі наявні у нього документи й матеріали, які можуть бути використані як докази.

Вказаний розподіл обов`язку доказування не означає, що обставина, з якою закон пов`язує виникнення суб`єктивного права позивача на підвищену виплату, вважається встановленою лише через заявлення відповідної вимоги.

У цій справі відповідачем надано витяги з бойових розпоряджень, журналу службово-бойових дій, рапорти вх. №27р від 02.01.2023 та №1821р від 03.02.2023, накази від 26.12.2022 №4613-ОС, від 08.01.2023 №13-ОС, від 03.02.2023 №56-ОС, розрахункові документи та документи щодо визначення районів ведення бойових дій. Перелік відповідних додатків прямо наведений у відзиві.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності, суд установив, що належними матеріалами підтверджено право позивача на збільшену додаткову винагороду за дев`ять діб грудня 2022 року, за які відповідачем таку винагороду нараховано та виплачено.

Натомість стосовно 22 діб грудня 2022 року та 31 доби січня 2023 року наявність бойових розпоряджень і рапортів свідчить про залучення позивача до виконання визначених командуванням завдань та подання його безпосереднім начальником до виплати, однак у сукупності з іншими матеріалами справи не підтверджує фактичної безпосередньої участі позивача протягом кожної із заявлених ним діб у тому значенні, яке закріплено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу збільшеної додаткової винагороди за 22 доби грудня 2022 року та 31 добу січня 2023 року.

Відтак відсутні правові підстави як для визнання протиправною оскаржуваної бездіяльності, так і для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 48932,26 грн за грудень 2022 року та 68950,00 грн за січень 2023 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.