Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №320/1691/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Київ справа №320/1691/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національної поліції України

про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Національної поліції України, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо невиконання судового рішення про поновлення позивача на службі;

- скасувати наказ про звільнення позивача як незаконний;

- поновити порушені права позивача, пов`язані з проходженням служби в Національній

поліції України;

- стягнути з Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за весь

час вимушеного прогулу;

- стягнути з Національної поліції України моральну шкоду у розмірі, визначеному судом, але не менше заявленої ціни позов.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач зазначає, що після ухвалення рішення про поновлення на службі його права не були відновлені своєчасно та у повному обсязі. На його переконання, внаслідок невиконання судового рішення йому не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позивач також стверджує, що тривала невизначеність правового статусу, необхідність багаторічного судового захисту, погіршення матеріального становища та стану здоров`я спричинили йому моральні страждання. На підтвердження життєвих обставин він подав документи щодо участі в антитерористичній операції, статусу учасника бойових дій, стану здоров`я, інвалідності, внутрішнього переміщення та втрати житла у місті Бахмут.

Заявою про усунення недоліків від 21 січня 2026 року позивач уточнив, що скасований наказ про первинне звільнення не є самостійним предметом оскарження у цій справі.

Національна поліція України проти позову заперечила. Відповідач послався на те, що судовими рішеннями у справах № 805/1219/17-а та № 805/3191/18-а вже вирішено питання про виплати за встановлені періоди вимушеного прогулу, затримки поновлення та невиплати грошового забезпечення.

Щодо моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач не довів протиправної поведінки Національної поліції України, причинного зв`язку між такою поведінкою і заявленими стражданнями, а також не обґрунтував розміру компенсації.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

20 лютого 2026 року відповідач подав заяву про неможливість надання у встановлений строк особової справи позивача у зв`язку з її переміщенням до місця евакуації архівних документів, а також долучив наявні кадрові матеріали.

26 лютого 2026 року відповідач подав відзив та заяву про залишення позову без розгляду. 01 березня 2026 року позивач подав відповідь на відзив. Надалі сторони подавали додаткові пояснення та докази.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року відмовлено у прийнятті як заяви про зміну предмета та підстав позову документа позивача від 17 лютого 2026 року та повернуто його заявникові без розгляду. Тому вимога про компенсацію за невикористані відпустки до меж цього спору не увійшла.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року закрито провадження у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання судового рішення про поновлення позивача на службі та про поновлення порушених прав, пов`язаних із проходженням служби.

Отже, предметом розгляду по суті залишилися вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Оскільки справа розглядається у письмовому провадженні, а наявні матеріали є достатніми для вирішення вимог, що залишилися, суд не встановив необхідності проводити судове засідання або додатково витребувати докази.

IV. Обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області на посаді інспектора Бахмутського відділу поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 02 лютого 2017 року № 72 о/с позивача звільнено зі служби в поліції через службову невідповідність.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 805/1219/17-а, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, наказ № 72 о/с у частині звільнення позивача скасовано, ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції на посаді інспектора Бахмутського відділу поліції з 03 лютого 2017 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 лютого до 16 травня 2017 року у сумі 20 222,90 грн.

На виконання цієї постанови Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області видано наказ від 08 червня 2017 року № 262 о/с про скасування пункту наказу щодо звільнення та поновлення позивача з 03 лютого 2017 року на посаді інспектора Бахмутського відділу поліції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 805/1219/17-а заяву позивача, подану за статтею 383 КАС України у зв`язку з виконанням постанови від 16 травня 2017 року, залишено без задоволення.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26 квітня 2018 року № 166 о/с позивача звільнено зі служби у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі № 805/3191/18-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, у скасуванні наказу № 166 о/с та поновленні позивача на посаді відмовлено. Водночас стягнуто грошове забезпечення за періоди з 17 травня до 07 червня 2017 року, з 01 до 11 березня 2018 року, з 13 до 22 березня 2018 року та з 31 березня до 26 квітня 2018 року в загальній сумі 10 105 грн.

У цьому позові позивач не визначив початкової та кінцевої дати іншого періоду вимушеного прогулу, який не був би охоплений наведеними судовими рішеннями, не навів кількості робочих днів, середньоденного розміру виплати та розрахунку суми, яку просить додатково стягнути.

Подані форми ОК-5 та ОК-7 містять відомості про нарахування Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області доходу позивачу протягом 2017 року та у січні–квітні 2018 року. Наявні докази не вказують на наявність іншого (нового) періоду вимушеного прогулу та суму середнього заробітку в межах заявленої вимоги.

Медичні документи, посвідчення учасника бойових дій, довідки про участь в антитерористичній операції та документи щодо внутрішнього переміщення підтверджують відповідні обставини життя позивача. Водночас матеріали справи не містять медичного або іншого висновку, який би встановлював причинний зв`язок між конкретною протиправною поведінкою відповідача у межах вимог, що розглядаються по суті, та погіршенням здоров`я чи встановленням інвалідності.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку вимогам, що залишилися предметом розгляду, суд виходить із такого.

Щодо стягнення середнього заробітку.

Спір про виплати, пов`язані з проходженням та припиненням публічної служби, належить до адміністративної юрисдикції відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України. Така майнова вимога може бути розглянута самостійно, незалежно від процесуальної дії щодо вимоги з контролю за виконанням попереднього судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Заявляючи вимогу про стягнення середнього заробітку, позивач має визначити і довести період, протягом якого існувала відповідна підстава для виплати, та надати дані, необхідні для визначення її розміру.

У редакції, чинній у період спірних правовідносин, стаття 235 Кодексу законів про працю України передбачала виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні незаконно звільненої особи, а стаття 236 цього Кодексу — виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення. Це різні за фактичними підставами періоди, кожен з яких має бути визначеним.

Обставини, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, не доказуються повторно за умов, визначених частиною четвертою статті 78 КАС України. Суд враховує встановлені у справах № 805/1219/17-а та № 805/3191/18-а періоди та присуджені за них суми.

Постановою від 16 травня 2017 року вже вирішено питання про середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 лютого до 16 травня 2017 року. Рішенням від 30 березня 2020 року вирішено питання про виплату за період між ухваленням постанови про поновлення та виданням наказу № 262 о/с — з 17 травня до 07 червня 2017 року, а також за встановлені судом неоплачені періоди у березні–квітні 2018 року.

Таким чином, усі конкретні періоди вимушеного прогулу, затримки видання наказу про поновлення та невиплати грошового забезпечення, які були встановлені судами на підставі наданих сторонами доказів, вже охоплені судовими рішеннями, що набрали законної сили.

У цій справі позивач просить стягнути середній заробіток «за весь час вимушеного прогулу», проте не зазначає іншого конкретного календарного періоду та не доводить, що за такий період виплата не була присуджена або проведена. Суд не вправі самостійно формувати за позивача фактичну підставу майнової вимоги, визначати невказаний ним період і здійснювати розрахунок, виходячи з припущень.

Обставини фактичного допуску до служби після видання наказу № 262 о/с стосуються повноти виконання постанови від 16 травня 2017 року. Провадження щодо цих вимог закрито окремою ухвалою, тому в цьому рішенні суд не встановлює нового періоду затримки виконання рішення та не переоцінює висновки, зроблені в межах судового контролю у справі № 805/1219/17-а.

За відсутності доведеного іншого періоду, не охопленого попередніми судовими рішеннями, підстав для додаткового стягнення середнього заробітку немає. У цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Частина п`ята статті 21 КАС України допускає розгляд адміністративним судом вимоги про відшкодування шкоди, якщо вона заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Оскільки вимога про середній заробіток виникла з відносин проходження публічної служби та розглядається судом по суті, вимога про моральну шкоду також належить вирішенню в цьому провадженні.

За статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода може полягати, зокрема, у фізичному болю і стражданнях, душевних стражданнях, приниженні честі, гідності та ділової репутації. Для її відшкодування мають бути встановлені протиправність поведінки заподіювача, наявність моральної шкоди, причинний зв`язок між ними та обґрунтований розмір компенсації.

У постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 Верховний Суд зазначив, що позивач повинен пояснити, які саме рішення, дії чи бездіяльність спричинили страждання або приниження, у чому конкретно проявилася шкода, яким є причинний зв`язок і за якими критеріями визначено її розмір.

Суд не встановив порушення права позивача на додаткову виплату середнього заробітку, оскільки іншого неоплаченого періоду не доведено. Питання про належність виконання постанови від 16 травня 2017 року не розглядалося по суті в цьому позовному провадженні, а тому наведені позивачем твердження про формальне поновлення не можуть у цьому рішенні вважатися встановленою протиправною поведінкою відповідача.

Документи про стан здоров`я, участь в антитерористичній операції, інвалідність та внутрішнє переміщення підтверджують складні життєві обставини позивача, проте не доводять, що вони спричинені саме поведінкою Національної поліції України у межах вимог, які розглядаються по суті. Знищення житла у місті Бахмут відбулося внаслідок бойових дій і не перебуває у причинному зв`язку з діями чи бездіяльністю саме відповідача.

Позивач не навів розрахунку або критеріїв, за якими мінімальний розмір компенсації визначено у сумі 800 000 грн, не розмежував наслідки кадрового спору та наслідки інших життєвих обставин. Сам факт тривалого судового захисту без доведення необхідних елементів відповідальності не є достатньою підставою для присудження моральної шкоди.

Отже, вимога про відшкодування моральної шкоди є недоведеною та задоволенню не підлягає.

Інші доводи та подані документи не спростовують наведених висновків або стосуються вимог, які не увійшли до меж цього спору чи провадження за якими закрито, тому не потребують окремої оцінки.

VI. Судові витрати.

Позивач посилається на звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі статусом учасника бойових дій. Доказів понесення інших судових витрат, які підлягали б розподілу, матеріали справи не містять. З огляду на відмову в позові та приписи статті 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 21, 72– 78, 139, 241– 246, 255, 295–297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної поліції України – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.