Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №320/56154/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Київ №320/56154/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогні Гестії" до Житомирської митниці про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вогні Гестії" з позовом до Житомирської митниці, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товару № UA101000/2024/000151/1 від 08.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що для митного оформлення товару (ікри мойви замороженої) ним подано митну декларацію №24UA101020017015U6 від 07.05.2024 та необхідний пакет документів, зокрема зовнішньоекономічний контракт, інвойс, сертифікат якості, CMR, ветеринарний сертифікат, сертифікат походження, платіжний документ, документи щодо транспортно-експедиційних послуг, договір перевезення та митну декларацію країни відправлення. На думку позивача, подані документи містили достатні та достовірні відомості для визначення митної вартості товару за основним методом — за ціною договору, однак митний орган без належного обґрунтування відмовився від застосування першого методу та визначив митну вартість за резервним методом. Позивач посилається на те, що в оскаржуваному рішенні не наведено конкретних обставин, які унеможливлювали визначення митної вартості за ціною договору, а також не зазначено належного обґрунтування числового значення митної вартості, визначеної митним органом. Позивач вважає, що при застосуванні резервного методу митний орган був зобов`язаний зазначити конкретні джерела інформації, використані для визначення митної вартості, а також навести пояснення щодо здійснених коригувань з урахуванням обсягів партії, умов поставки та комерційних умов. На думку позивача, таких відомостей оскаржуване рішення не містить. Обґрунтовуючи позов, позивач також посилається на правову позицію Верховного Суду у справі №820/7133/15, відповідно до якої сама лише вказівка митного органу на наявність розбіжностей у поданих документах без зазначення їх конкретного змісту, впливу на визначення митної вартості та причин неможливості застосування першого методу не є достатньою підставою для переходу до іншого методу визначення митної вартості. Крім того, позивач посилається на вимоги статті 55 Митного кодексу України та зазначає, що рішення про коригування митної вартості повинно містити не лише інформацію, яка стала підставою для такого коригування, а й обґрунтування визначеного митним органом числового значення митної вартості та фактів, які вплинули на її коригування. У зв`язку з наведеним позивач вважає рішення Житомирської митниці від 08.05.2024 №UA101000/2024/000151/1 протиправним, оскільки митний орган без належних правових та фактичних підстав застосував резервний метод визначення митної вартості, та просить суд визнати зазначене рішення протиправним і скасувати його. Крім того, позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач надіслав відзив відповідача на позов, у якому зазначив про те, що подані позивачем документи містили розбіжності та не підтверджували належним чином відомості щодо ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за товар. Зокрема, митниця звертає увагу на відсутність у контракті відомостей про продавця та його уповноваженого представника, а також на ненадання специфікації, передбаченої умовами контракту. Відповідач вказує, що банківський платіжний документ від 19.04.2024 не підтверджував оплату саме оцінюваної партії товару, оскільки платіж здійснено до виставлення інвойсу та специфікації, а реквізити рахунку одержувача не відповідали реквізитам, зазначеним у контракті. Крім того, митниця зазначає, що документи щодо транспортних витрат не містили достатніх відомостей для ідентифікації перевезення, зокрема інформації про товар, його вагу та реквізити CMR, у зв`язку з чим достовірність заявлених транспортних витрат не могла бути перевірена. У зв`язку з виявленими розбіжностями митний орган витребував у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Водночас, на думку відповідача, позивач не надав повного переліку витребуваних документів, а надані додаткові документи не усунули сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості. Відповідач зазначає, що з декларантом було проведено консультацію, під час якої його повідомлено про встановлені розбіжності та надано інформацію щодо вартості схожого товару. За твердженням митниці, під час консультації додаткових документів декларантом не надано. За таких обставин митниця вважала наявними передбачені Митним кодексом України підстави для відмови у визначенні митної вартості за першим методом та переходу до другорядних методів її визначення. Митну вартість товару відповідач визначив за резервним методом на підставі раніше визнаної митними органами митної вартості схожого товару за митною декларацією №23UA205140075967U3 від 18.09.2023, виходячи з вартості 6,712 євро за кілограм. Також відповідач посилається на те, що позивач подав нову митну декларацію №24UA101020017189U1 від 08.05.2024, сплатив митні платежі виходячи з митної вартості, визначеної митницею, та отримав товар у вільний обіг із застосуванням фінансової гарантії. На думку митниці, такі дії свідчать про погодження декларанта з визначеною митним органом митною вартістю. У зв`язку з цим відповідач вважає рішення про коригування митної вартості від 08.05.2024 №UA101000/2024/000151/1 та картку відмови правомірними, а підстави для їх скасування відсутніми.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

17.11.2022 між ТОВ «Вогні Гестії» та компанією Pelagia AS (Норвегія) укладено контракт №17/11/2022, відповідно до якого здійснюється постачання рибної продукції.

07.05.2024 з метою митного оформлення товару «ікра мойви заморожена», код УКТЗЕД 0303919000, що ввозився на адресу ТОВ «Вогні Гестії», декларантом до відділу митного оформлення «Оліївка» митного поста «Житомир-центральний» Житомирської митниці подано митну декларацію № 24UA101020017015U6. Митну вартість товару декларант визначив за основним методом (за ціною договору) у розмірі 5,26 євро за 1 кг.

Разом із митною декларацією декларантом були подані документи, які, на його думку, підтверджували заявлену митну вартість товару, зокрема контракт № 17/11/2022 від 17.11.2022, інвойс №144425 від 24.04.2024, CMR від 03.05.2024, банківський платіжний документ від 19.04.2024, рахунок та довідку щодо транспортних витрат № 152 від 07.05.2024, лист виробника та договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 190220 від 19.02.2020. Крім того, у позові зазначено про подання сертифіката якості, ветеринарного сертифіката, сертифіката походження, договору перевезення, інформації про результати офіційного контролю та копії митної декларації країни відправлення.

Під час здійснення митного контролю Житомирська митниця дійшла висновку про наявність у поданих документах розбіжностей та відсутність у них усіх необхідних відомостей щодо ціни товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зокрема, митний орган звернув увагу на те, що у преамбулі контракту №17/11/2022 відсутні відомості про продавця та уповноважену особу або представника продавця. На думку митниці, це створювало сумніви щодо повноважень особи, яка підписала контракт від імені продавця. Крім того, відповідно до пункту 5.1 контракту умови поставки мали визначатися для кожного замовлення або відвантаження у специфікації на відповідну партію товару, однак така специфікація на момент митного оформлення подана не була.

Окремі зауваження митного органу стосувалися платіжного документа від 19.04.2024. Митниця встановила, що платіж було здійснено до виставлення інвойсу №144425 від 24.04.2024, тобто до моменту, коли, відповідно до наданих документів, сторони погодили перелік, кількість та ціну товару. Крім того, кошти були перераховані на банківський рахунок, реквізити якого відрізнялися від реквізитів, зазначених у контракті. У зв`язку з цим митний орган поставив під сумнів те, що зазначений платіжний документ стосується саме товару, заявленого до митного оформлення.

Також відповідач зазначив про розбіжність щодо документального підтвердження транспортних витрат. Товар декларувався на умовах поставки FCA Klaipeda, у зв`язку з чим витрати на транспортування є складовою митної вартості. Наданий рахунок на оплату транспортних витрат № 152 від 07.05.2024, за твердженням відповідача, не містив інформації про конкретний товар, його вагу та реквізити CMR. Крім того, у рахунку було зазначено заявку № 25 від 01.05.2024, яку до митного оформлення декларантом не подано. Це, на думку митниці, не давало можливості достовірно встановити, що зазначені транспортні витрати стосувалися саме оцінюваної партії товару.

У зв`язку з виявленими розбіжностями митний орган направив декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, митниця вимагала договір із третіми особами, пов`язаний із поставкою товару, рахунки щодо платежів третім особам на користь продавця, бухгалтерські документи, висновок спеціалізованої експертної організації про вартісні характеристики товару та копію митної декларації країни відправлення.

У відповідь на вимогу митниці декларантом, як зазначає відповідач, було додатково подано специфікацію № 3 до контракту від 24.04.2024. Водночас копію митної декларації країни відправлення, яку митниця витребувала, декларантом, за твердженням відповідача, фактично не було долучено.

Після аналізу додатково поданих документів митний орган не вважав усунутими виявлені розбіжності. Зокрема, митниця повторно послалася на невідповідність дат між платіжним документом та інвойсом і специфікацією, а також на відмінність банківських реквізитів продавця. У зв`язку з цим відповідач дійшов висновку, що платіжний документ не підтверджує оплату саме оцінюваної партії товару.

З метою визначення можливості застосування другорядного методу митної вартості митницею була проведена консультація з декларантом. Під час консультації декларанта було поінформовано про виявлені розбіжності та надано інформацію щодо митної вартості схожого товару. Також митницею було направлено митну декларацію № 23UA205140075967U3 від 18.09.2023, яка була використана надалі як джерело інформації для визначення митної вартості. Факт проведення консультації відповідач підтверджує електронним повідомленням.

За результатами проведеного контролю Житомирська митниця дійшла висновку про неможливість визначення митної вартості товару за основним методом — за ціною договору. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів митниця також не застосувала, посилаючись на відсутність відповідної цінової інформації. Методи віднімання та додавання вартості, за позицією відповідача, не могли бути застосовані через відсутність необхідної основи для їх використання.

08.05.2024 Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000151/1. Митну вартість було визначено за резервним методом із використанням інформації про раніше визнану митним органом митну вартість схожого товару за митною декларацією № 23UA205140075967U3 від 18.09.2023. Відповідно до цієї декларації митна вартість схожої замороженої ікри мойви виробництва Pelagia Maloу становила 6,712 євро за 1 кг.

Унаслідок коригування митної вартості збільшився розмір митних платежів, що підлягали сплаті при митному оформленні товару. За твердженням позивача, сума додатково сплачених митних платежів становить 49 123,64 грн.

Для випуску товару у вільний обіг 08.05.2024 декларантом було подано нову митну декларацію №24UA101020017189U1. Товар було випущено у вільний обіг із застосуванням фінансової гарантії відповідно до статті 55 Митного кодексу України. Сума забезпечення сплати митних платежів становила 49 123,64 грн.

Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митних декларацій, позивач звернувся до суду.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI /далі МК України/.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами першою та другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу цієї норми вбачається, що Митним кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин другої - третьої, шостої - сьомої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами першою та другою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Згідно з частиною другою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в статті 58 Митного кодексу України.

Так, згідно з частинами першою третьою цієї статті метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу /частина третя статті 57 МК України/.

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і підставою його незастосування є, обставини, визначені частиною першою статті 58 Митного кодексу України, та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як свідчать матеріали справи, під час перевірки документів, поданих декларантом на підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №24UA101020017015U6 від 07.05.2024, митним органом встановлено наявність розбіжностей та відсутність у поданих документах усіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар.

Зокрема, митним органом встановлено, що відповідно до пунктів 1.2, 2.1 та 6.1, 6.2 контракту № 17/11/2022 від 17.11.2022 асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами у специфікації та/або рахунку-фактурі, а оплата за товар здійснюється на підставі інвойсу у розмірі 100 % передплати. Водночас до митного оформлення декларантом було подано банківський платіжний документ від 19.04.2024, тоді як рахунок-фактуру № 144425 було виставлено 24.04.2024, а специфікацію № 3 до контракту сторони уклали також 24.04.2024. Таким чином, оплата за товар була здійснена до моменту документального погодження сторонами конкретної партії товару, її кількості та ціни.

Крім того, у поданому платіжному документі містилося посилання лише на контракт №17/11/2022, без зазначення інвойсу або іншого документа, який дозволяв би ідентифікувати здійснений платіж саме з оцінюваною партією товару. При цьому митним органом встановлено, що оплата була здійснена на банківський рахунок, реквізити якого відрізнялися від реквізитів, зазначених у контракті та додатково поданій специфікації. У зв`язку з цим митний орган дійшов висновку, що зазначений платіжний документ не дає можливості достовірно встановити його належність саме до товару, митна вартість якого визначалась.

Також митним органом звернуто увагу на документи, що підтверджують транспортні витрати. Товар був задекларований на умовах поставки FCA Klaipeda, у зв`язку з чим витрати на транспортування є складовою митної вартості товару. Разом із тим рахунок на оплату транспортних витрат № 152 від 07.05.2024 не містив відомостей про товар, що транспортувався, його вагу та реквізити автотранспортної накладної. Крім того, у зазначеному рахунку містилося посилання на заявку № 25 від 01.05.2024, яка до митного оформлення декларантом не подавалася. За таких обставин митний орган вказав на неможливість перевірити, чи стосуються зазначені у рахунку транспортні витрати саме оцінюваної партії товару та чи відповідає їх розмір фактично понесеним витратам.

Крім того, митний орган зазначив, що у преамбулі контракту № 17/11/2022 від 17.11.2022 відсутні відомості про продавця та уповноважену особу (представника) продавця, яка підписала контракт, що, на думку митниці, не давало можливості перевірити обсяг повноважень особи, яка діяла від імені продавця. Також відповідно до пункту 5.1 контракту умови поставки кожного конкретного замовлення або відвантаження мали визначатися у специфікації на відповідну партію товару, однак на момент первинного митного оформлення така специфікація митному органу не була подана.

У зв`язку з виявленими розбіжностями митним органом декларанту було направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, зокрема договорів із третіми особами, рахунків щодо платежів третім особам на користь продавця, бухгалтерських документів, висновку про вартісні характеристики товару та копії митної декларації країни відправлення.

На виконання вимог митного органу декларантом було додатково подано специфікацію №3 від 24.04.2024. Водночас, незважаючи на зазначення у відповіді на повідомлення митниці про надання копії митної декларації країни відправлення, такий документ фактично до митного оформлення не було долучено.

За результатами перевірки поданих документів та проведеної консультації митний орган дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для невизнання заявленої декларантом митної вартості за основним методом. У зв`язку з відсутністю необхідних цінових відомостей щодо ідентичних та подібних товарів митна вартість за методами 2а та 2б визначена не була, а методи 2в та 2г не застосовувалися через відсутність необхідної основи для віднімання та додавання вартості. У подальшому митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі раніше визнаної митним органом митної вартості схожого товару за митною декларацією № 23UA205140075967U3 від 18.09.2023, яка становила 6,712 євро за 1 кг.

Щодо зауважень митного органу стосовно здійснення оплати за товар до оформлення інвойсу та специфікації, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов контракту №17/11/2022 від 17.11.2022 конкретні умови поставки товару, зокрема його асортимент, кількість та вартість, визначалися у відповідних комерційних документах. При цьому платіжний документ від 19.04.2024 передує даті інвойсу №144425 від 24.04.2024 та специфікації №3 від 24.04.2024.

Разом з тим сама обставина здійснення оплати до оформлення інвойсу та специфікації не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не є безумовною підставою для її коригування. Вирішальним у цьому випадку є встановлення того, чи підтверджує сукупність поданих до митного оформлення документів фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті, ціну товару.

Суд враховує, що здійснення попередньої оплати за зовнішньоекономічним контрактом не суперечить характеру договірних відносин сторін та не виключає можливості подальшого визначення конкретної партії товару, її кількості та ціни у рахунку-фактурі та специфікації.

Отже, посилання митного органу виключно на хронологічну невідповідність дат платіжного документа, інвойсу та специфікації не може саме по собі свідчити про наявність розбіжностей, які унеможливлюють визначення митної вартості за ціною договору. Для висновку про недостовірність заявленої митної вартості митний орган повинен був встановити конкретні обставини, які б свідчили про те, що здійснений платіж не стосується оцінюваної партії товару або що зазначена в документах ціна не відповідає фактичній ціні операції.

Таким чином, зазначене митним органом зауваження щодо здійснення оплати 19.04.2024 до оформлення інвойсу та специфікації не є достатньою підставою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Крім того, пунктом 6.2 Контракту визначено, що Покупець зобов`язується оплатити товар шляхом перерахування 100 % авансового платежу на розрахунковий рахунок.

Відтак, позивачем заздалегідь внесено авансовий платіж на розрахунковий рахунок Продавця.

А тому, надані позивачем до митного оформлення платіжні доручення є достатніми та належними доказами здійснення покупцем оплати товару.

Щодо посилання в платіжному документі на лише на контракт суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14 розділу ІІ Положення "Про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах", затвердженого постановою Правління національного банку України від 28.08.2008 № 216, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601 (надалі - Порядок № 216) платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); 3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; 4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста); 5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор); 6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова); 13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.

Пунктом 15 розділу ІІ Порядку № 216 визначено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Суд зазначає, що відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980. Отже, фактична оплата або не оплата за отриманий позивачем товар не впливає на його митну вартість.

Щодо зауважень митного органу стосовно документального підтвердження витрат на транспортування товару суд зазначає таке.

Судом встановлено, що товар декларувався на умовах поставки FCA Klaipeda, у зв`язку з чим витрати на його транспортування до митної території України підлягали врахуванню при визначенні митної вартості товару.

Разом з тим митний орган, обґрунтовуючи наявність розбіжностей у поданих документах, послався на те, що рахунок на оплату транспортних витрат №152 від 07.05.2024 не містить відомостей про найменування товару, його вагу та реквізити CMR, а також містить посилання на заявку №25 від 01.05.2024, яка до митного оформлення не подавалася.

Водночас відсутність у рахунку на оплату транспортних послуг окремих відомостей не свідчить про те, що понесені витрати не стосуються оцінюваної партії товару. Суд має оцінювати не окремий документ ізольовано, а сукупність поданих декларантом документів, які дозволяють встановити факт перевезення, його маршрут, вартість транспортних послуг та їх зв`язок із товаром, митна вартість якого визначається.

При цьому митним органом не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що транспортні послуги фактично не надавалися, їх вартість є іншою, ніж зазначено у поданих документах, або що такі витрати стосуються іншої партії товару. При цьоому, посилання на відсутність у рахунку окремих реквізитів та ненадання заявки №25 не спростовує факту понесення відповідних транспортних витрат.

Суд також враховує, що заявка №25 від 01.05.2024 була зазначена у самому рахунку на оплату транспортних витрат, а тому митний орган, маючи інформацію про існування такого документа, мав можливість витребувати його у декларанта та перевірити відповідність зазначених у ньому відомостей даним інших документів, поданих для митного оформлення.

Отже, зазначені митним органом недоліки у документальному підтвердженні транспортних витрат не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості та не доводять неможливості її визначення за основним методом.

Щодо зауважень митного органу стосовно змісту контракту №17/11/2022 від 17.11.2022 та ненадання специфікації на момент подання митної декларації суд зазначає таке.

Судом встановлено, що до митного оформлення позивачем було подано зовнішньоекономічний контракт №17/11/2022 від 17.11.2022, інвойс №144425 від 24.04.2024 та інші документи, що стосуються поставки оцінюваного товару. Отже, митний орган мав у своєму розпорядженні документи, які у сукупності дозволяли ідентифікувати сторони зовнішньоекономічної операції, її предмет та умови поставки.

Саме по собі відсутність у преамбулі контракту окремих відомостей про уповноважену особу продавця не свідчить про недостовірність відомостей щодо ціни товару та не впливає безпосередньо на визначення його митної вартості. Митним органом не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що контракт підписано неуповноваженою особою або що його умови не є обов`язковими для сторін.

Щодо ненадання специфікації суд враховує, що відповідна специфікація №3 від 24.04.2024 у подальшому була подана декларантом на вимогу митного органу. Таким чином, зазначена обставина була усунута ще під час митного оформлення товару та до прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому митним органом не встановлено, що відомості, зазначені у специфікації №3, суперечать даним інвойсу №144425 від 24.04.2024 або іншим документам, поданим для митного оформлення, чи що такі розбіжності унеможливлюють визначення дійсної ціни товару.

Отже, відсутність специфікації на момент первинного подання митної декларації за умови її подальшого надання на вимогу митного органу не може сама по собі свідчити про недостовірність заявленої митної вартості. Так само відсутність у преамбулі контракту окремих відомостей про представника продавця за відсутності доказів недійсності договору чи відсутності повноважень особи, яка його підписала, не є достатньою підставою для висновку про неможливість визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, суд доходить висновку, що наведені відповідачем обставини щодо змісту контракту та первинного ненадання специфікації не підтверджують наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої позивачем митної вартості та не можуть самостійно слугувати підставою для відмови у застосуванні основного методу її визначення.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що подані позивачем до митного оформлення документи у своїй сукупності дають змогу підтвердити митну вартість товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що використані позивачем відомості під час обчислення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), були об`єктивними, піддавалися обчисленню та підтверджувалися документально, натомість у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, прийняті без урахування обставин, які мали значення для їх прийняття, за відсутності підстав для їх винесення, а відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Враховуючи, що предметом цього спору є рішення Житомирської митниці про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, яке прийнято у зв`язку з коригуванням митної вартості товару та з тих самих підстав, що й рішення про коригування митної вартості, суд, з урахуванням наведених вище висновків щодо необґрунтованості визначення митної вартості, доходить висновку про протиправність такого рішення про відмову.

Оскільки судом не встановлено належних та достатніх підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості та її коригування митним органом, підстави, покладені в основу рішення про відмову у митному оформленні, також є необґрунтованими.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Житомирської митниці про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Вогні Гестії» задоволенню.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 3692,61 грн згідно платіжної інструкції від 10.12.2024 № 9818170.

Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 3692,61 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товару № UA 101000/2024/000151/1 від 08.05.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вогні Гестії» (код ЄДРПОУ: 34647220, юридична адреса: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (код ЄДРПОУ: 44005610, адреса місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 25) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3692 (три тисячі шістсот дев`яносто дві) грн 61 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.