Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №640/7887/20 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Київ №640/7887/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогранд 1" до Антимонопольного комітету України, треті особи: Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автогранд 1» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовною заявою до Антимонопольного комітету України, треті особи: Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в якій просить суд визнати протиправним та скасування рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 19.03.2020 №5295-р/пк-пз.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою від 31.01.2025 суд прийняв адміністративну справу до провадження та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.03.2020 №5295-р/пк-пз замовника зобов`язано скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ФОП ОСОБА_1 та рішення про визначення ТОВ «Автогранд 1» переможцем процедури закупівлі. На думку позивача, висновки органу оскарження є необґрунтованими, оскільки тендерна пропозиція ФОП ОСОБА_1 не відповідала вимогам тендерної документації, а виявлені замовником невідповідності не могли розглядатися як формальні (несуттєві) помилки. Позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 на підтвердження досвіду виконання аналогічних договорів надала договори, які не відповідали договорам, зазначеним у відповідній довідці, що, на думку позивача, свідчить про невиконання вимог тендерної документації. Також позивач не погоджується з висновком відповідача щодо документів про відповідність стандартам ISO 9001:2015 та ISO 14001:2015, посилаючись на те, що такі документи повинні видаватися суб`єктами, які мають відповідні повноваження у сфері оцінки відповідності та акредитації. Крім того, позивач вважає помилковим висновок органу оскарження щодо можливості здійснення ФОП ОСОБА_1 діяльності з поводження з побутовими відходами без відповідної ліцензії, оскільки, на думку позивача, передача відходів для подальшого перероблення або захоронення передбачає дотримання встановлених законодавством вимог. Окремо позивач заперечує висновок відповідача про невідповідність тендерної пропозиції ТОВ «Автогранд 1» вимогам тендерної документації. Позивач зазначає, що тендерною документацією встановлювалася вимога щодо надання довідки про наявність працівників відповідної кваліфікації, однак форма такої довідки, визначена замовником у додатку до тендерної документації, не містила окремої графи щодо освіти працівників. У зв`язку з цим позивач вважає, що, подавши довідку за встановленою замовником формою, він не порушив вимог тендерної документації. Позивач також посилається на те, що за змістом Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна пропозиція повинна відповідати встановленим замовником кваліфікаційним критеріям та вимогам тендерної документації, а виявлені порушення є підставою для її відхилення. З огляду на наведене позивач вважає, що рішення №5295-р/пк-пз від 19.03.2020 прийнято відповідачем необґрунтовано та з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим просить суд визнати його протиправним та скасувати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що Колегія діяла в межах повноважень, визначених статтею 18 Закону України «Про публічні закупівлі», розглянувши скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення замовника щодо відхилення її тендерної пропозиції та визначення переможцем ТОВ «АВТОГРАНД 1». На думку відповідача, ФОП ОСОБА_1 неправомірно була відхилена замовником, оскільки у складі її тендерної пропозиції містилися документи, які підтверджували наявність необхідного досвіду виконання аналогічних договорів. Відповідач вказує, що тендерна документація вимагала підтвердження досвіду щонайменше одним аналогічним договором, а учасником було надано відповідні документи. Відповідач також вважає безпідставним відхилення пропозиції ФОП ОСОБА_1 через сертифікати ISO 9001:2015 та ISO 14001:2015, оскільки тендерна документація не містила окремої вимоги щодо органу, який повинен видавати такі сертифікати. У складі пропозиції учасника відповідні сертифікати були надані, а тому Колегія дійшла висновку про відсутність порушення умов документації в цій частині. Щодо документів на підтвердження можливості утилізації або захоронення відходів відповідач зазначає, що законодавством утилізація відходів як окремий вид діяльності не віднесена до діяльності, що підлягає ліцензуванню. У зв`язку з цим відсутність у складі тендерної пропозиції ліцензії саме на утилізацію не могла бути підставою для її відхилення. Разом з тим відповідач встановив, що тендерна пропозиція ТОВ «АВТОГРАНД 1» не відповідала умовам тендерної документації, оскільки подана ним довідка про наявність працівників не містила відомостей про їх освіту, які передбачалися умовами документації. Відповідач вважає, що замовник був зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію ТОВ «АВТОГРАНД 1» відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки вона не відповідала умовам тендерної документації. Таким чином, на думку відповідача, замовник неправомірно відхилив пропозицію ФОП ОСОБА_1 та одночасно не відхилив пропозицію ТОВ «АВТОГРАНД 1», чим порушив принцип недискримінації учасників та право скаржника на об`єктивний і неупереджений розгляд його пропозиції. Враховуючи встановлені порушення, відповідач вважає, що рішення №5295-р/пк-пз від 19.03.2020 прийнято правомірно, а підстави для його скасування та задоволення позову відсутні.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження суд зазначає, що наведені ним обставини щодо значної вартості закупівлі, її суспільного інтересу та складності спору самі по собі не свідчать про необхідність проведення судового засідання з викликом сторін. З урахуванням предмета спору, характеру спірних правовідносин та наявних у справі доказів суд не вбачає підстав для зміни порядку розгляду справи, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Треті особи не скористалися правом подачі пояснень щодо предмету спору.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

27.01.2020 Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області в електронній системі закупівель оголошено процедуру відкритих торгів за предметом закупівлі: послуги з вивезення твердих побутових відходів та великогабаритних відходів на території села Фонтанка Лиманського району Одеської області, код ДК 021:2015 – 90510000-5 «Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям», обсягом 33 482 мі та очікуваною вартістю 3 473 137,00 грн з ПДВ. Ідентифікатор процедури закупівлі – UA-2020-01-27-004910-a.

Для участі у зазначеній процедурі свої тендерні пропозиції подали, зокрема, ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «АВТОГРАНД 1», ТОВ «ЧАСТЮЛЯ» та ТОВ «ТВ-Серрус».

18.02.2020 замовником за результатами розгляду тендерних пропозицій прийнято рішення про відхилення тендерної пропозиції ФОП ОСОБА_1 та визначення ТОВ «АВТОГРАНД 1» переможцем процедури закупівлі.

Не погодившись із рішенням замовника, ФОП ОСОБА_1 звернулася до органу оскарження зі скаргою від 27.02.2020 № UA-2020-01-27-004910-a.a12, у якій посилалася на порушення замовником порядку проведення процедури закупівлі та просила, зокрема, скасувати рішення про відхилення її тендерної пропозиції та рішення про визначення ТОВ «АВТОГРАНД 1» переможцем.

02.03.2020 рішенням Колегії №3902-р/пк-пз зазначену скаргу прийнято до розгляду. Замовнику запропоновано надати пояснення щодо доводів скарги, які останній подав засобами електронного зв`язку та шляхом розміщення відповідної інформації в електронній системі закупівель.

Під час розгляду скарги Колегією досліджувалися, зокрема, підстави відхилення тендерної пропозиції ФОП ОСОБА_1 та відповідність тендерної пропозиції ТОВ «АВТОГРАНД 1» вимогам тендерної документації.

Однією з підстав відхилення пропозиції ФОП ОСОБА_1 замовник визначив ненадання копій договорів, зазначених у довідці про досвід виконання аналогічних договорів. У довідці від 12.02.2020 №1202-307 ФОП ОСОБА_1 зазначила чотири договори, зокрема договори від 25.04.2018 №8089.0418ТПВМ та від 22.04.2019 №8406.0419ТПВМ, однак замовник вважав, що копії саме цих договорів у складі пропозиції відсутні.

ФОП ОСОБА_1 заперечувала проти такого висновку, зазначаючи, що у складі тендерної пропозиції були надані відповідні договори, а розбіжність у сумі одного з договорів є технічною опискою. Крім того, учасником були надані й інші договори, якими, на її думку, у повному обсязі підтверджувався необхідний досвід виконання аналогічних договорів.

Колегія встановила, що тендерна документація передбачала необхідність підтвердження досвіду виконання аналогічного договору та дозволяла підтвердити такий досвід як одним договором, так і декількома договорами. При цьому документація не містила вимоги про необхідність підтвердження кожного договору, зазначеного учасником у відповідній довідці.

За результатами дослідження документів Колегія дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_1 не порушила вимог тендерної документації в цій частині, а тому її тендерна пропозиція була неправомірно відхилена замовником.

Іншою підставою відхилення пропозиції ФОП ОСОБА_1 було ненадання, на думку замовника, належних сертифікатів ISO 9001:2015 та ISO 14001:2015. У складі пропозиції учасника містилися відповідні сертифікати, видані ТОВ «БЮРО СЕРТИФІКАЦІЇ». Замовник вважав, що зазначений суб`єкт не був акредитований Національним агентством з акредитації України та тому не мав повноважень видавати такі сертифікати.

Водночас Колегія встановила, що тендерна документація містила вимогу про надання чинних сертифікатів ISO 9001:2015 та ISO 14001:2015, однак не містила окремої вимоги щодо органу, який повинен їх видавати. У складі тендерної пропозиції ФОП ОСОБА_1 відповідні сертифікати були надані, у зв`язку з чим Колегія дійшла висновку про відсутність порушення учасником умов тендерної документації в цій частині.

Також замовник відхилив пропозицію ФОП ОСОБА_1 з підстав ненадання копії ліцензії спеціалізованої організації на здійснення діяльності з утилізації або захоронення побутових відходів. У складі пропозиції учасник надав договір про надання послуг з утилізації від 02.02.2020 №2-МАО, укладений з ФОП ОСОБА_2 , а також лист-роз`яснення щодо ліцензування.

ФОП ОСОБА_1 зазначала, що діяльність з утилізації відходів сама по собі не підлягає ліцензуванню, тоді як замовник виходив із того, що відповідні операції з відходами охоплюють, зокрема, перероблення або захоронення, які підлягають ліцензуванню.

Колегія, дослідивши вимоги тендерної документації та подані учасником документи, встановила, що законодавством ліцензуванню підлягає діяльність з перероблення та захоронення побутових відходів, тоді як утилізація відходів як окремий вид діяльності ліцензуванню не підлягає. У зв`язку з цим Колегія дійшла висновку, що пропозиція ФОП ОСОБА_1 була неправомірно відхилена і з цієї підстави.

Окремо Колегія розглянула доводи ФОП ОСОБА_1 щодо відповідності тендерної пропозиції ТОВ «АВТОГРАНД 1» вимогам тендерної документації.

Зокрема, скаржник посилалася на те, що у складі пропозиції ТОВ «АВТОГРАНД 1» була подана довідка про наявність працівників відповідної кваліфікації, однак у ній не зазначено відомостей про освіту працівників. За результатами перевірки Колегія встановила, що тендерна документація передбачала зазначення у відповідній довідці, серед іншого, ПІБ, посади та відомостей про освіту працівників.

Встановивши, що подана ТОВ «АВТОГРАНД 1» довідка не містила передбачених документацією відомостей про освіту працівників, Колегія дійшла висновку про невідповідність тендерної пропозиції позивача умовам тендерної документації. Відповідно, на думку Колегії, замовник повинен був відхилити пропозицію ТОВ «АВТОГРАНД 1».

За результатами розгляду скарги Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України 19.03.2020 прийняла рішення №5295-р/пк-пз, яким зобов`язала Фонтанську сільську раду скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ФОП ОСОБА_1 та рішення про визначення ТОВ «АВТОГРАНД 1» переможцем процедури закупівлі.

Не погодившись із зазначеним рішенням органу оскарження, ТОВ «АВТОГРАНД 1» звернулося до суду з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Колегії від 19.03.2020 №5295-р/пк-пз.

Позивач вважає спірне рішення необґрунтованим, зокрема, у частині висновків Колегії щодо правомірності відхилення пропозиції ФОП ОСОБА_1 , правомірності використання нею сертифікатів ISO, необхідності надання ліцензії на утилізацію відходів, а також щодо невідповідності пропозиції самого ТОВ «АВТОГРАНД 1» вимогам тендерної документації.

Таким чином, предметом розгляду у цій справі є правомірність рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.03.2020 №5295-р/пк-пз, прийнятого за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 щодо проведення зазначеної процедури публічної закупівлі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Частиною першою статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема передбачено, що Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.

Згідно з частиною вісімнадцятої - двадцятої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: 1) висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; 2) висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; 3) підстави та обґрунтування прийняття рішення; 4) у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.

Рішення органу оскарження містить таку інформацію: 1) найменування органу оскарження; 2) короткий зміст скарги; 3) мотивувальну частину рішення; 4) резолютивну частину рішення; 5) строк оскарження рішення.

Системний аналіз вищевикладених положень дає підстави для висновку про те, що рішення за результатами розгляду скарги повинно бути обґрунтованим та включати в себе висновок органу оскарження, зокрема, про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі.

Відповідно до частини двадцять третьої статті 18 Закону №922-VIII рішення органу оскарження може бути оскаржене суб`єктом оскарження, замовником до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель.

Аналізуючи вказані норми законодавства убачається, що право на оскарження рішення органу оскарження мають виключно замовник та суб`єкт оскарження.

Отже, правом на оскарження рішень органу оскарження наділені лише суб`єкти, які беруть участь у його прийнятті в порядку, передбаченому законом. Інші учасники закупівлі, які не є суб`єктами оскарження, не мають права оскаржувати таке рішення органу оскарження за результатами розгляду скарги.

Судом встановлено, що замовником у процедурі закупівлі UA-2020-01-27-004910-a є Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області, а рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.03.2020 №5295-р/пк-пз прийнято за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 від 27.02.2020 №UA-2020-01-27-004910-a.a12.

Водночас, ТОВ «АВТОГРАНД 1» було учасником зазначеної процедури закупівлі та рішенням замовника від 18.02.2020 визначено переможцем процедури, однак не є суб`єктом оскарження за скаргою ФОП ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення №5295-р/пк-пз.

Отже, у спірних правовідносинах позивач не має статусу ані замовника, ані суб`єкта оскарження, за скаргою якого були прийняті оскаржувані рішення, а тому положення частини двадцять третьої статті 18 Закону №922-VIII не надають йому права на їх оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.07.2022 у справі №640/9046/21, відповідно до якої інші учасники процедури закупівлі, крім замовника та суб`єкта оскарження, не наділені правом оскаржувати рішення органу оскарження, прийняті за результатами розгляду скарги іншого учасника.

Також, подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.05.2026 у справі №320/18468/25, відповідно до якої право на оскарження рішення органу оскарження у сфері публічних закупівель мають виключно замовник та суб`єкт оскарження, тобто особа, яка звернулася до органу оскарження зі скаргою, за результатами розгляду якої прийнято відповідне рішення. Інші учасники процедури закупівлі такого права не мають. Верховний Суд також зазначив, що адміністративному суду необхідно встановити, чи створює оскаржуване рішення права та обов`язки саме для позивача та чи призвело воно до безпосереднього порушення його прав або охоронюваних законом інтересів; сама участь особи у процедурі закупівлі не є достатньою підставою для виникнення права на судове оскарження рішення органу оскарження.

З огляду на наведене, у цій справі суд враховує, що ТОВ «АВТОГРАНД 1» хоча і було учасником процедури закупівлі UA-2020-01-27-004910-a та за результатами її проведення було визначено замовником переможцем, однак оскаржуване рішення від 19.03.2020 №5295-р/пк-пз прийнято за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 від 27.02.2020 №UA-2020-01-27-004910-a.a12.

Відтак, саме ФОП ОСОБА_1 була суб`єктом оскарження у правовідносинах, за результатами яких прийнято спірне рішення, тоді як ТОВ «АВТОГРАНД 1» такого статусу не мало.

При цьому обставина, що оскаржуваним рішенням Колегії замовника зобов`язано скасувати рішення про визначення ТОВ «АВТОГРАНД 1» переможцем процедури закупівлі, не змінює статусу позивача як особи, яка не була суб`єктом оскарження за відповідною скаргою.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.05.2026 у справі №320/18468/25, суд доходить висновку, що ТОВ «АВТОГРАНД 1» не належить до кола осіб, яким частиною двадцять третьою статті 18 Закону України №922-VIII надано право на оскарження рішення органу оскарження, прийнятого за результатами розгляду скарги іншого учасника процедури закупівлі.

Отже, відсутність у ТОВ «АВТОГРАНД 1» статусу суб`єкта оскарження за скаргою ФОП ОСОБА_1 є самостійною підставою для висновку про відсутність у позивача права на оскарження рішення Колегії від 19.03.2020 №5295-р/пк-пз.

Водночас суд враховує, що оскаржуваним рішенням Колегії безпосередньо скасовано рішення замовника про визначення ТОВ «АВТОГРАНД 1» переможцем процедури закупівлі, а тому таке рішення безумовно вплинуло на становище позивача у відповідній процедурі закупівлі та спричинило для нього негативні наслідки.

Разом з тим факт негативного впливу рішення органу оскарження на права та інтереси учасника процедури закупівлі не означає автоматичного виникнення у такого учасника права на судове оскарження рішення Колегії.

Закон України «Про публічні закупівлі» спеціально визначає коло осіб, наділених правом на оскарження рішення органу оскарження. З огляду на те, що рішення від 19.03.2020 №5295-р/пк-пз прийнято за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 , саме вона була суб`єктом оскарження у відповідних правовідносинах. ТОВ «АВТОГРАНД 1» таким суб`єктом не було, хоча й зазнало негативних наслідків унаслідок прийняття зазначеного рішення.

Отже, у цій справі питання полягає не у відсутності негативного впливу оскаржуваного рішення на становище позивача, а у відсутності у ТОВ «АВТОГРАНД 1» передбаченого спеціальним законом права на оскарження рішення органу оскарження, прийнятого за скаргою іншої особи.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Також суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19 зазначив, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19, суд вважає відсутніми правові підстави для надання оцінки суду по суті правомірності оспорюваного рішення, адже відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Резюмуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач не наділений правом на оскарження рішення органу оскарження, прийнятого за результатами розгляду скарги іншого учасника процедури закупівлі.

З огляду на це, відсутність у позивача права на звернення до суду з відповідною вимогою є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, без надання судом оцінки доводам позивача щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваного рішення по суті.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із системного тлумачення положень Кодексу адміністративного судочинства України, особа має право звернутися до адміністративного суду у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи законні інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому обов`язковою передумовою надання судового захисту є встановлення факту порушення прав, свобод чи законних інтересів саме позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, однак не означає безумовного надання судового захисту незалежно від наявності порушеного права чи законного інтересу.

Отже, у межах цієї адміністративної справи першочерговому встановленню підлягає питання про те, чи порушено оскаржуваним рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.03.2020 №5295-р/пк-пз права, свободи або законні інтереси ТОВ «АВТОГРАНД 1».

Судом встановлено, що зазначене рішення прийнято за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 , поданої щодо рішення Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про відхилення її тендерної пропозиції та визначення ТОВ «АВТОГРАНД 1» переможцем процедури закупівлі UA-2020-01-27-004910-а.

За результатами розгляду цієї скарги Колегія зобов`язала замовника скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ФОП ОСОБА_1 та рішення про визначення ТОВ «АВТОГРАНД 1» переможцем процедури закупівлі.

Таким чином, суд враховує, що оскаржуване рішення безпосередньо вплинуло на становище ТОВ «АВТОГРАНД 1» у процедурі закупівлі, оскільки ним передбачено скасування рішення замовника про визначення позивача переможцем.

Водночас зазначена обставина не є визначальною для вирішення питання про наявність у позивача права на судове оскарження рішення органу оскарження.

Так, відповідно до спеціального правового регулювання у сфері публічних закупівель право на оскарження рішення органу оскарження належить визначеному законом колу осіб, зокрема замовнику та суб`єкту оскарження, тобто особі, яка подала скаргу, за результатами розгляду якої прийнято відповідне рішення.

Судом встановлено, що ТОВ «АВТОГРАНД 1» не подавало скаргу, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 19.03.2020 №5295-р/пк-пз, та не мало статусу суб`єкта оскарження у відповідному провадженні. Таким суб`єктом була ФОП ОСОБА_1 .

Отже, хоча оскаржуване рішення і мало негативні наслідки для ТОВ «АВТОГРАНД 1» як учасника процедури закупівлі та визначеного замовником переможця, позивач не належить до визначеного законом кола осіб, наділених правом на оскарження цього рішення органу оскарження.

При цьому обставина, що рішення Колегії вплинуло на результат процедури закупівлі, не може розглядатися як така, що наділяє позивача спеціальним правом на оскарження рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги іншого учасника.

За таких обставин суд доходить висновку, що питання правомірності висновків Колегії щодо відповідності чи невідповідності тендерних пропозицій ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АВТОГРАНД 1» вимогам тендерної документації не підлягає оцінці по суті в межах цього позову, оскільки позивач не має передбаченого законом права на оскарження рішення органу оскарження, прийнятого за скаргою іншої особи.

Відтак, відсутність у ТОВ «АВТОГРАНД 1» права на оскарження рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.03.2020 №5295-р/пк-пз є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову без надання оцінки доводам позивача щодо правомірності висновків, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Як наслідок, відсутні підстави розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.