Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №320/56674/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Київ справа №320/56674/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахуванню та невиплати позивачу, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 13.09.2023 по 29.10.2023 та з 31.03.2023 по 20.03.2024;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі збільшеному до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 13.09.2023 по 29.10.2023 та з 31.03.2023 по 20.03.2024.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він є військовослужбовцем, який у лютому та червні 2023 року під час виконання військових обов`язків, пов`язаних із захистом Батьківщини, отримав вибухові травми. Внаслідок цих обставини починаючи з 13.09.2023 по 29.10.2023 та з 31.03.2023 по 20.03.2024 позивач перебував на довготривалому лікуванні, проте військова частина не виплатила додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивач під час участі у бойових діях, пов`язаних з захистом Батьківщини 04.02.2023 отримав акубаротравму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, 20.06.2023 отримав вибухову травму (струс головного мозку). В зазначені у позовній заяві спірні періоди позивач знаходився на стаціонарному лікуванні, документи про лікування були надіслані військовослужбовцем в фінансову службу через месенджер «Сигнал» в форматі фотографій зроблених на телефон військовослужбовця. Рапорт про перерахунок додаткової винагороди за періоди стаціонарного лікування з копіями медичних документів відповідач від позивача не отримував. У відповідача відсутні правові підстави на виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн за періоди його перебування на стаціонарному лікування за спірні періоди. Періоди стаціонарного лікування позивача не були пов`язані з отриманими бойовими травмуваннями. Виплата додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 за періоди стаціонарного лікування, якщо воно не пов`язано з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, не передбачено.

Разом з тим, відповідач у відзиві зазначив, що позивачем в частині зазначених позовних вимог пропущено тримісячний строк звернення до суду, оскільки представник позивача звернувся із позовом лише 27.11.2024 року (позивач звільнений з військової служби за станом здоров`я 15.06.2024).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Зобов`язати відповідача подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі належним чином завірені копії всіх матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства щодо обставин, викладених у позовній заяві.

08.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив не позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 є громадянином України, проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.07.2023 №2576, виданої ВЧ НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 04.02.2023 одержав вибухову травму: ЗЧМТ, струс ГМ. За обставин: стрілецько-мінометний бій в зоні ведення воєнних бойових дій поблизу с. Золота Нива, Волноваського району, Донецької області. За клінічними ознаками не знаходився в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Був вдягнений у засоби індивідуального захисту. Контузія отримана під час проходження військової служби. Так, пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.07.2023 №2575, виданої ВЧ НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 20.06.2023 одержав вибухову травму: струс головного мозку, акубаротравма. За обставин: артилерійський обстріл в зоні ведення воєнних бойових дій поблизу с. Золота Нива, Волноваського району, Донецької області. За клінічними ознаками не знаходився в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Був вдягнений у засоби індивідуального захисту. Контузія отримана під час проходження військової служби. Так, пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» від 18.04.2024 №9449 у розділі “Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва” вказано: різко виражений стійкий посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант розвитку з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю, інсомнія. Наслідку органічного ураження ЦНС у вигляді помірного когнітивного зниження. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини, та також, що позивач є потребує звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на термін, необхідний для оформлення звільнення.

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Листом від 22.10.2024 №3991 відповідач повідомив, що виплата додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за періоди стаціонарного лікування, якщо воно не пов`язано з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, не передбачено.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168, у розмірі по 100000,00 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, неправомірною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Положеннями статті 65 Основного Закону визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до рішення Великої палати Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018, виходячи зі змісту статей 17, 65 Основного Закону України Конституційний Суд України вважає, що громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції. Тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення. Щодо осіб, на яких покладається обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, встановленими у статті 46 Основного Закону України. Отже, закріплення в Конституції України обов`язку держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищають Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, є запорукою його реалізації державою та недопущення зниження рівня соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей.

У рішенні Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(II)/2022 наголошено на тому, що Конституційний Суд України зважає на реалії, пов`язані зі збройною агресією російської федерації проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, тож від їх захисту залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.

З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України.

Виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни – України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Беручи до уваги, що врегулювання відповідних питань належить до розсуду Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади в межах їх конституційних повноважень, Конституційний Суд України також наголошує на тому, що заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України. (Абзаци четвертий – сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини) Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Захист суверенітету та територіальної цілісності України є "найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу" (частина перша статті 17 Основного Закону України). В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі по тексту також - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991№ 2011-XII (далі по тексту також - Закон № 2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та від 24.02.2022 №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 №419 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168” доповнено таким змістом: “в абзаці другому пункту 1-1 слова “діях та заходах” замінити словами “діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань”.

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233 (який застосовується з 01.02.2023) внесено зміни до Порядку №260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: “XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану”.

Пунктами 11, 12 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України 07.06.2018 №260та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, яким, серед іншого, у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24 лютого 2022 року).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку № 5).

У Довідці обов`язково зазначити: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою №168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

При цьому, правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

В умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

Як вже зазначалося судом, в силу положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Спірні правовідносини в межах означеної справи виникли у зв`язку з невиплатою збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманням травми під час безпосередньої участі військовослужбовця (позивача) у бойових діях, під час захисту Батьківщини.

У справі, що розглядається, ключовим питанням є наявність/відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови № 168 за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, отриманим 21.10.2023, з приводу чого суд зазначає таке.

Як вже зазначалося судом, згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведеної правової норми висновується, що додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому у період, який охоплює час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, приписи Постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із таким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Позиція аналогічного змісту викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2025 у справі № 600/3296/23-а.

У період, який охоплює час перебування військовослужбовця у відпустці для лікування, приписи Постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23, від 27.08.2025 у справі № 280/7364/23, від 24.09.2025 у справі №620/3407/24 та інші.

Судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 видано позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)

від 26.07.2023 №2576, виданої ВЧ НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 04.02.2023 одержав вибухову травму: ЗЧМТ, струс ГМ. За обставин: стрілецько-мінометний бій в зоні ведення воєнних бойових дій поблизу с. Золота Нива, Волноваського району, Донецької області. За клінічними ознаками не знаходився в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Був вдягнений у засоби індивідуального захисту. Контузія отримана під час проходження військової служби. Так, пов`язана із захистом Батьківщини;

від 26.07.2023 №2575, виданої ВЧ НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 20.06.2023 одержав вибухову травму: струс головного мозку, акубаротравма. За обставин: артилерійський обстріл в зоні ведення воєнних бойових дій поблизу с. Золота Нива, Волноваського району, Донецької області. За клінічними ознаками не знаходився в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Був вдягнений у засоби індивідуального захисту. Контузія отримана під час проходження військової служби. Так, пов`язана із захистом Батьківщини.

У довідці ВЛК від 16.04.2024 №9449 зазначено, що захворювання, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Наявними в матеріалах справи виписками з медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого підтверджено:

- первинним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 002611/2023 підтверджено находження позивача на стаціонері з 13.09.2023 по 05.10.2023, з діагнозом наслідки перенесеного МВТ, ЗЧМТ (струсу г/м, акубаротравми від 20.06.2023);

- випискою з медичної карти стаціонарного хворого №2650 підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 05.10.2023 по 29.10.2023 з діагнозом – вертеброгенна тораколюмболгія в стадії загострення на тлі дегенеративних змін хребта, поширеного остеохондрозу грудного та поперекового відділів, больовий та м`язово-тонічний синдром; супутній діагноз - наслідки перенесених повторних МВТ (04.02.2023, повт. 20.06.2023);

- виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення №2197 підтверджено перебування позивача на стаціонарі з 31.10.2023 по 14.11.2023 з діагнозом – вертеброгенна тораколюмболгія в стадії загострення на тлі дегенеративних змін хребта, ураження міжхребцевих дисків грудного та поперекового відділів. Синдром вибухового пошкодження. Глухота на праве вухо, приглухуватість на ліве. Хронічний цистіт. Хронічний гастрит, ст. загострення;

- випискою із медичної карти стаціонарного хворого терапевтичного відділення №2298 підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 14.11.2023 по 05.12.2023;

- випискою із медичної карти стаціонарного хворого №3575 підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 05.12.2023 по 29.12.2023 з основним діагнозом – розлад адаптації у вигляді тривожно-депресивного синдрому з інсомнію, асоційований з перенесенням бойовим стресом; супутній діагноз – МВТ (04.02.2023, повт. 20.06.2023);

- первинним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 2655 підтверджено находження позивача на стаціонері з 29.12.2023 по 16.01.2024, з діагнозом наслідки перенесеного МВТ, ЗЧМТ (струсу г/м, акубаротравми від 20.06.2023);

- виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №151 підтверджено перебування позивача на стаціонарі з 16.01.2024 по 06.02.2024 з діагнозом – посттравматичний стресовий розлад. Наслідки перенесених МВТ, ЗЧМТ, Струс головного мозку. АБТ (04.02.2023, 20.06.2023);

- виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №2025 підтверджено перебування позивача на стаціонарі з 14.02.2024 по 20.03.2024 з діагнозом – органічне ураження головного мозку травматично-судинного генезу (МВТ, ЗЧМТ, СГМ, АБТ 04.02.2023, повторно 20.06.2023).

Тобто, підтвердженими документально є періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку із таким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини з 13.09.2023 по 05.10.2023, 05.10.2023 по 29.10.2023, з 31.10.2023 по 14.11.2023, 14.11.2023 по 05.12.2023, з 05.12.2023 по 29.12.2023 та з 29.12.2023 по 16.01.2024, з 16.01.2024 по 06.02.2024 та з 14.02.2024 по 20.03.2024.

Як вже зазначалося судом, у період, який охоплює час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, приписи Постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із таким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Що стосується доводів відповідача про те, що позивач до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про перерахунок додаткової винагороди за періоди стаціонарного лікування з копіями медичних документів відповідач від позивача не отримував, суд зазначає таке.

Суд зазначає про те, що направлення військовослужбовця на лікування та повернення здійснюється відповідно до Статуту внутрішньої служби ЗС України.

Так, відповідно до приписів статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) до направлення пораненого військовослужбовця на лікування поза розташуванням військової частини, вона надсилається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого приписаний військовослужбовець, який отримав травму (каліцтво, поранення, контузію), протягом 30 днів з дня отримання травми (каліцтва, поранення, контузії) або протягом 30 днів з дня надходження відповідної вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 261 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про прибуття військовослужбовців, яких направлено до військового закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування, начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний у той самий день повідомити командира військової частини, з якої вони прибули, а про військовослужбовців, які прибули з інфекційними захворюваннями, - також найближчий санітарно-епідеміологічний заклад охорони здоров`я. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

Наведене свідчить, що між медичними закладами та військовими частинами, в яких проходять службу військовослужбовці існує документообіг медичних документів, що, насамперед, спростовує факт необізнаності відповідача про перебування позивача на лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

При цьому у пункті 1-2 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, зокрема, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, встановивши факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, відповідач був зобов`язаний включити його до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.

Отже поведінка відповідача у межах спірних правовідносин дійсно є протиправною бездіяльністю.

Таким чином, враховуючи наявність у виписках із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 у періоди з 13.09.2023 по 05.10.2023, 05.10.2023 по 29.10.2023, з 31.10.2023 по 14.11.2023, 14.11.2023 по 05.12.2023, з 05.12.2023 по 29.12.2023 та з 29.12.2023 по 16.01.2024, з 16.01.2024 по 06.02.2024 та з 14.02.2024 по 20.03.2024 основного та супутнього діагнозу - МВТ, ЗЧМТ, СГМ, АБТ 04.02.2023, повторно 20.06.2023, визнаного довідкою ВЛК від 16.04.2024, пов`язаним із захистом Батьківщини, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди за означені періоди відповідно до Постанови №168 у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за періоди з 13.09.2023 по 05.10.2023, 05.10.2023 по 29.10.2023, з 31.10.2023 по 14.11.2023, 14.11.2023 по 05.12.2023, з 05.12.2023 по 29.12.2023 та з 29.12.2023 по 16.01.2024, з 16.01.2024 по 06.02.2024 та з 14.02.2024 по 20.03.2024 додаткової винагороди, передбаченої постановою №168 у розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача вчинити ті дії, від виконання яких він безпідставно ухилився, а саме: зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу за періоди з 13.09.2023 по 05.10.2023, 05.10.2023 по 29.10.2023, з 31.10.2023 по 14.11.2023, 14.11.2023 по 05.12.2023, з 05.12.2023 по 29.12.2023 та з 29.12.2023 по 16.01.2024, з 16.01.2024 по 06.02.2024 та з 14.02.2024 по 20.03.2024 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням виплачених сум.

При цьому, задоволення вимог у такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

В свою чергу, підставою для припинення здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі, передбаченої Постановою №168, є припинення підстав, за яких така додаткова винагорода нараховується та виплачується позивачу, зокрема, зміна тяжкості отриманої позивачем травми/зміна причинного зв`язку поранення/припинення статусу позивача як військовослужбовця тощо.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, згідно з наведеними нормативними приписами передбачено можливість встановлення в КАС України та інших законах спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що врегульовували б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати в разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-IX) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 через свого представника звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Листом від 22.10.2024 №3991 відповідач повідомив, що виплата додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за періоди стаціонарного лікування, якщо воно не пов`язано з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, не передбачено.

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом 27.11.2024.

Доказів ознайомлення позивача зі складовими його грошового забезпечення до жовтня 2024 року відповідач не надав.

З огляду на це суд зазначає, що позивач дотримався строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 233 КЗпП України.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

VI. Судові витрати.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за періоди з 13.09.2023 по 05.10.2023, 05.10.2023 по 29.10.2023, з 31.10.2023 по 14.11.2023, 14.11.2023 по 05.12.2023, з 05.12.2023 по 29.12.2023 та з 29.12.2023 по 16.01.2024, з 16.01.2024 по 06.02.2024 та з 14.02.2024 по 20.03.2024 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за періоди з 13.09.2023 по 05.10.2023, 05.10.2023 по 29.10.2023, з 31.10.2023 по 14.11.2023, 14.11.2023 по 05.12.2023, з 05.12.2023 по 29.12.2023 та з 29.12.2023 по 16.01.2024, з 16.01.2024 по 06.02.2024 та з 14.02.2024 по 20.03.2024 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.