Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №320/39250/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Київ справа №320/39250/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 25.02.2025р. щодо відмови у призначенні позивачці пенсії у разі втрати годувальника згідно ЗУ №2262-12, та відповідно, зобов`язання відповідача призначити позивачці спірну пенсію з 11.10.2022р. у розмірі 30% від заробітку її чоловіка на момент смерті (20 550,75 грн.).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відтак, суд, з урахуванням приписів ст. 162 КАС України, здійснюватиме розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ, починаючи з 10.03.2016.

04.10.2014 між позивачем – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Витягом з Книги реєстрації померлих осіб Республіки Хорватія, виданим Адміністративною конторою державної адміністрації та майново-правових питань Бродо-Посавської області Республіки Хорватії.

На день смерті ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

23.08.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 30% пенсії заробітку годувальника відповідно до ст. 30, п. б ст. 36 Закону № 2262-ХП.

Рішенням Головного управління ПФУ у Волинській області від 31.08.2023 № 930050880780 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 позивачці було відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку з переходом на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, оскільки в ході розгляду заяви з доданими до неї документами було встановлено що заявниця надала довідку № 37 від 26.04.2023 про спільне проживання за однією адресою з померлим годувальником, видану ОСББ «Наше Майбутнє», інших підтверджуючих документів не надано.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся до суду.

Рішенням КОАС від 29.02.2024 у справі № 320/45552/23 вирішено:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, починаючи з 11.10.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.08.2023 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 30% пенсії заробітку годувальника відповідно до ст. 30, п. б ст. 36 Закону № 2262-ХП, з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 320/45552/23, ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 23.08.2023 з урахуванням рішення суду, та прийняло рішення від 25.02.2025, яким відмовило ОСОБА_1 у призначені пенсії у разі втрати годувальника, мотивуючи його відсутністю підтверджуючих документів про спільне проживання або перебування на утриманні померлого годувальника ОСОБА_2 ОСОБА_1 .

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, повторно звернувся до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІУ.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст. 4 Закон України №1058-ІУ).

Статтею 8 Закону України №1058-ІУ передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІУ за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Суд зазначає, що позивачу призначена пенсія за віком згідно цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058-ІУ особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Зі статті 29 Закону №.2262-ХІІ вбачається, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно статті 30 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Також суд зазначає, що Постановою Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.01.2007 року № 3-1 (далі Порядок) врегульовано порядок подання документів для призначення пенсії в т.ч. пенсії у разі втрати годувальника.

Згідно п. 5 ст. З Розділу II вищевказаного Порядку зазначено, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу.

Таким чином суд зазначає, що відповідач, помилково дійшов висновків про обов`язковість надання документів про спільне проживання за однією адресою при поданні відповідної заяви про призначення пенсії. Оскільки позивач є дружиною померлого годувальника, що підтверджується відповідними доказами і не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ПФУ в м. Києві від 25.02.2025 щодо відмови у призначенні позивачці пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ, починаючи з 11.10.2022, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позовні вимоги в частині виплати пенсії щодо призначення пенсії у розмірі 30% від грошового забезпечення її чоловіка на момент його смерті - задоволенню не підлягають, оскільки на момент розгляду справи відповідний тип пенсії позивачці ще не призначено, а тому права позивача у цій частині (щодо визначення розміру пенсії) ще не є порушеними.

Водночас, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, відтак у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Враховуючи, що територіальними органами ПФУ вже вдруге прийнято протиправне рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача саме призначити позивачці запитувану пенсію.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судовий збір підлягає розподіленню на підставі ч. 3 ст. 139 КАС України.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню у розмірі 800,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255 КАС України, cуд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в м. Києві від 25.02.2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

3. Зобов`язати Головне управління ПФУ в м. Києві призначити з 11.10.2022 ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. ст. 30, 36 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 800,00 (вісімсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ПФУ в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368).

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.