Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №280/3127/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2026 року Справа № 280/3127/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у нерозгляді по суті заяви про встановлення (перегляд) ступеню тяжкості отриманої травми згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за № 902/14169 та внесення відповідних змін до довідок ВЛК, поданої представником –адвокатом Зелінською О.С. в інтересах ОСОБА_1 14.01.2026;

зобов`язати Командування Медичних Сил Збройних Сил України(у тому числі шляхом надання відповідних розпоряджень підпорядкованим органам та військово-лікарським комісіям) розглянути заяву про встановлення (перегляд) ступеню тяжкості отриманої травми згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за № 902/14169 та внесення відповідних змін до довідок ВЛК, поданої представником – адвокатом Зелінською О.С. в інтересах ОСОБА_1 14.01.2026, з внесенням відповідних змін у наступні довідки ВЛК: Довідці ВЛК № 1308 від 14.06.2022; Довідці ВЛК № 2469 від 11.08.2022; Довідці ВЛК № 3637 від 22.09.2022; Довідці ВЛК № 6219 від 15.06.2023; Довідці ВЛК №1776 від 11.07.2022, з урахуванням довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (Форма №5) від 19.03.2023 № 46 та всіх наданих медичних документів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що унаслідок формального розмежування повноважень між військово-лікарськими комісіями та з урахуванням аналізу всіх отриманих відповідей, фактично склалася ситуація, за якої жодна з інстанцій, до яких здійснювалися послідовні звернення, не спромоглася забезпечити правильне встановлення ступеня тяжкості отриманої травми. Пройшовши всі передбачені етапи розгляду, питання фактично повернулося до 20 регіональної військово-лікарської комісії — органу, з якого розпочинався весь процес, що свідчить про відсутність ефективного механізму прийняття результативного рішення та унеможливлює досягнення законного й обґрунтованого результату. За наведених обставин було прийнято рішення про звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке є не лише обґрунтованим, а фактично єдиним дієвим механізмом подолання ситуації, що склалася. Тривале невирішення питання правильного встановлення ступеня тяжкості отриманої травми, попри проходження всіх передбачених процедур і звернення до всіх компетентних військово-лікарських комісій, призвело до фактичної неможливості реалізації військовослужбовцем своїх законних прав. Відсутність єдиного підходу та результативного застосування чинних норм створює суттєві процедурні перепони, які не лише ускладнюють, а й унеможливлюють прийняття належного рішення по суті. За таких умов втручання ІНФОРМАЦІЯ_1 є необхідним для надання чітких і однозначних рекомендацій військово-лікарським комісіям, усунення існуючих протиріч та відновлення порушених прав військовослужбовця. За таких обставин,14.01.2026р.о 12 год. 56 хв. мною, адвокатом Зелінською О.С. в інтересах Позивача було направлено заяву про встановлення (перегляд) ступеню тяжкості отриманої травми згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за № 902/14169 та внесення відповідних змін до довідок ВЛК з додатками на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте станом на дату подання позовної заяви відповіді по суті порушених у заяві питань від 14.01.2026 р. від ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу адвоката чи Позивача так і не надійшло. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 13.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 27.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що Сфера компетенції військово-лікарської експертизи чітко окреслена частиною першою статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», згідно з якою військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико- соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Надання медичного висновку про ступінь тяжкості травми не відноситься до цієї сфери, а відповідно до пункту 6 Класифікатора №370, це відноситься до компетенції лікарсько-експертних комісій лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала. Згідно з пунктом 3.3. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі за текстом – Положення №402), штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій. Отже діагнози, в тому числі ступінь тяжкості травм, встановлюються лікарями-спеціалістами у закладах охорони здоров`я у формулюваннях, визначених загальноприйнятими класифікаціями захворювань. Штатні ВЛК не мають повноважень встановлювати, відміняти чи переглядати діагнози, в тому числі ступінь тяжкості травм. Відповідні роз`яснення надані військовою частиною НОМЕР_1 у листі представниці позивача у відповідь на звернення від 20.01.2026 року, яким одночасно, це звернення надіслане за належністю до військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач проходив лікування і військово-лікарську комісію. Зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 не має процедурної можливості перегляду постанов військово-лікарських комісій або надання їм рекомендацій через відсутність відповідної компетенції. Передусім військова частина НОМЕР_1 є органом військового управління –командуванням одного з виду сил, що визначені у статті 3 Закону України “Про Збройні Сили України”. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 01.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у відпустці.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

20.01.2026 представником позивача було направлено заяву про встановлення (перегляд) ступеню тяжкості отриманої травми згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за № 902/14169 та внесення відповідних змін до довідок ВЛК з додатками на офіційну електронну адресу Командування Медичних Сил Збройних Сил.

Проте, станом на день подання позовної відповідачем не було розглянуто відповідну заяву. Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 1.2. розділу 1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з абз. 1-7 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2.2. розділу І Полження №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Як передбачено вимогами підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.4.5 п. 2.4 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. п. 2.4 розділу І Положення №402).

Згідно із пунктами 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Таким чином, із наведених вище норм Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктом 1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Відповідно до пунктів 21.1 та 21.2 розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у осіб, звільнених з військової служби, визначають штатні ВЛК; у осіб, звільнених з військової служби, інших військових формувань та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19. У випадку прийняття штатними ВЛК рішення про відсутність підстав для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, у розділ X протоколу, оформленого за формою, наведеною в додатку 19 до цього Положення, заноситься відповідне рішення (п. 21.3 розділу II Положення №402).

Судом встановлено, що 20.01.2026 представником позивача було направлено заяву про встановлення (перегляд) ступеню тяжкості отриманої травми згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за № 902/14169 та внесення відповідних змін до довідок ВЛК з додатками на офіційну електронну адресу Командування Медичних Сил Збройних Сил. В прохальній частині заяви було зазначено наступне:

1. Переглянути у нище зазначених довідках ВЛК ступінь тяжкості отриманої травми згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за № 902/14169, з подальшим скасуванням попередніх висновків у цій частині та прийняттям нової постанови (протоколу комісії) із коректно зазначеним (зміненим) ступенем тяжкості отриманих травм відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (Форма-5) від 19.03.2023 р. № 46, отриманої військовослужбовцем ОСОБА_1 , а саме: Довідці ВЛК № 1308 від 14.06.2022 р.; Довідці ВЛК № 2469 від 11.08.2022 р.; Довідці ВЛК № 3637 від 22.09.2022 р.; Довідці ВЛК № 6219 від 15.06.2023 р.; Довідці ВЛК № 1776 від 11.07.2022р.

2. У разі відсутності у ІНФОРМАЦІЯ_1 повноважень щодо безпосереднього перегляду та зміни ступеня тяжкості отриманих травм, прошу скерувати цю заяву за належністю до відповідного уповноваженого органу (військово-лікарської комісії), який згідно з чинним законодавством наділений повноваженнями розглядати питання та приймати рішення щодо зміни ступеня тяжкості отриманих травм військовослужбовця ОСОБА_1 , із забезпеченням її розгляду по суті.

3. Надати офіційне роз`яснення військово-лікарським комісіям щодо повноважень і порядку розгляду питань, пов`язаних зі зміною ступеня тяжкості отриманих травм, з метою забезпечення їх злагодженої та єдиної медико-експертної практики, усунення процедурних розбіжностей і забезпечення законного та результативного розгляду заяви ОСОБА_1 .

З листа від 16.05.2026 №510/8736 (а.с. 127) вбачається, що Командуванням Медичних сил Збройних Сил України розглянуто заяву позивача від 20.01.2026. Відповідачем зазначено:

«…Відповідно до пункту 6 Класифікатору розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.07.2007 № 370, медичний висновок про ступінь тяжкості травми дають лікарсько-експертні комісії лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала.

Відповідно до статті 70 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров`я”, військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза у Збройних Силах України організована згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, зі змінами (далі – Положення).

Постанови ВЛК про ступінь придатності до військової служби приймаються за встановленими діагнозами, відповідно до вимог Положення.

Діагнози, в тому числі ступінь тяжкості травм, встановлюються лікарями-спеціалістами у закладах охорони здоров`я у формулюваннях, визначених загальноприйнятими класифікаціями захворювань.

Ураховуючи зазначене, штатні ВЛК не мають повноважень встановлювати, відміняти чи переглядати діагнози, в тому числі ступінь тяжкості травм.

Для вирішення питання по суті, звернення адвоката Зелінської О.С. надсилається для розгляду та надання відповіді заявнику за належністю до військової частини НОМЕР_2 …».

Суд наголошує, що відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, вказаний лист від 16.05.2026 №510/8736 в розумінні статті 4 КАС України є індивідуальним актом - актом (рішення) суб`єкта владних повноважень, який виданий (прийнятий) на підставі заяви позивача та стосується прав або інтересів позивача.

Виходячи з вищезазначеного, відповідачем розглянуто в межах компетенції заяву позивача та прийнято відповідне рішення.

Необхідно зазначити, що відповідно до Положення №402 ІНФОРМАЦІЯ_1 не має повноважень щодо встановлення, відміни чи перегляду встановлених діагнозів, в тому числі ступенів тяжкості травм.

Згідно з ст.15 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст.20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 статті 7 Закону №393/96-ВР).

При цьому частинами третьою, четвертою статті 7 Закону №393/96-ВР передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства звернення громадян мають розглядатися тим органом, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 9901/128/20, від 03 березня 2021 року в праві №9901/241/20, від 12 серпня 2021 року в справі №9901/313/20.

Суд зазначає, що оцінка дотримання відповідачем строків розгляду відповідної заяви позивача є передчасною, оскільки, спірним у даній справі є незгода позивача з бездіяльністю відповідача щодо не розгляду заяви від 20.01.2026.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідачем розглянуто заяву позивача від 20.01.2026, а отже, відповідачем не допущено протиправної бездіяльності.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України та доказів наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова