Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №160/30150/24 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокуСправа №160/30150/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Сергієнком Дмитром Миколайовичем, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.08.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2024 про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 ;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.08.2024 про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.03.2022 позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 13.08.2024 позивач надіслав до військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку рапорт про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами - з підстави необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження зазначених у рапорті обставин до нього було додано необхідні копії документів. ОСОБА_1 просив звільнити його за нормами Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у редакції станом на 01.03.2022, оскільки Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції станом на 20.06.2024 звужує права позивача. Оскільки відповідачем не було повідомлено позивача про результати розгляду рапорту про звільнення з військової служби від 13.08.2024, представником позивача 03.10.2024 було направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит з вимогою повідомити про прийняте рішення по суті розгляду зазначеного рапорту. Рішенням від 13.09.2024, що було направлено як відповідь на адвокатський запит (лист військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2024 № 7098), військовою частиною НОМЕР_1 в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами солдата ОСОБА_1 відмовлено, оскільки ОСОБА_2 не є особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Відповідно до підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції станом на 01.03.2022 - час виникнення правовідносин між ОСОБА_1 та Міністерством оброни України) підставою для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, є необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Висновок ЛКК № 146 від 26.07.2024, виданий Комунальним некомерційним підприємством «Криворізький районний центр ПМСД» щодо потребування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійного стороннього догляду є передбаченим чинним законодавством документом, на підставі якого позивач має право на звільнення з військової служби. Під час розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.08.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами військова частина НОМЕР_1 застосовувала норми Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції станом на 20.06.2024 (зі змінами), що є порушенням гарантування Основним Законом конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Ухвалою від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

09.12.2024 надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що 18.05.2024 набрали чинності зміни до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 цього Закону передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Військовою частиною НОМЕР_1 направлено на адресу позивача листи від 28.08.2024 та 16.10.2024 про відмову у задоволенні вказаного рапорту. Позивачем було порушено порядок подання рапорту про звільнення. Рапорт має бути подано по команді разом із документами, які підтверджують підстави звільнення. Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують підставу звільнення. Позивачу було правомірно відмовлено у звільненні з військової служби.

Відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 05.10.2023 управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 .

Згідно із записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_4 01.03.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» його було призвано на військову службу за мобілізацією та 01.03.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

13.08.2024 засобами поштового зв`язку було надіслано до військової частини НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції станом на 01.03.2022 у зв`язку з тим, що мати позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком ЛКК № 146 від 26.07.2024, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Криворізький районний центр ПМСД».

У переліку доданих до рапорту документів зазначено нотаріально засвідчені копії документів, у тому числі свідоцтва про народження ОСОБА_1 , висновку ЛКК № 146 від 26.07.2024, форми первинної облікової документації № 080-4/о.

У свідоцтві про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_5 від 21.01.1982, зазначено, що його матір`ю є ОСОБА_2 .

Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії № 146 від 26.07.2024, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Криворізький районний центр ПМСД», ОСОБА_2 , 1957 року народження, за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

26.07.2024 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було видано висновок № 45 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма первинної облікової документації № 080-4/о). У висновку зазначено, що він надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

03.10.2024 представник позивача надіслав до військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит про надання інформації про результати розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.08.2024.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2024 № 7098 на запит представника позивача повідомлено, що рапорт ОСОБА_1 був розглянутий командиром військової частини НОМЕР_1 та надано відповідь вих. № 1941-р від 13.09.2024. До вказаного листа було додано копію листа військової частини НОМЕР_1 вих. № 1941-р від 13.09.2024, яким за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 (вх. № 4201 від 28.08.2024) повідомлено, що 18.05.2024 набрали чинності зміни до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 цього Закону передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Згідно з наданими копіями документів мати ОСОБА_1 – ОСОБА_2 не є особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Тому військова частина НОМЕР_1 не має можливості прийняти законне рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі також Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 3 цього Закону правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан продовжувався і триває на час розгляду справи.

24.02.2022 видано Указ Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». 12.08.2022 видано Указ Президента України № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації».

Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 цього Закону передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин норми статті 26 Закону № 2232-ХІІ містять виключний перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця зі служби.

Наявність таких сімейних обставин у позивача станом на час звернення 13.08.2024 з рапортом про звільнення з військової служби не доведено.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі також Положення № 1153/2008; у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Положення № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно зі статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

З матеріалів справи встановлено, що рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 13.08.2024, адресований командиру військової частини НОМЕР_1 , було надіслано засобами поштового зв`язку. У рапорті позивач зазначив підставою для звільнення підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції станом на 01.03.2022.

Однак, станом на вказану дату пункт 2 частини четвертої статті 26 цього Закону містив лише підпункти «а», «б», «в». Так, пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції станом на 01.03.2022 було передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454, (далі - Інструкція) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.

Відповідно до пункту 12.1 Інструкції (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»:

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_6 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;

у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;

у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;

у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» військовому званні - Президентом України.

Згідно з пунктом 14.10 Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19 до Інструкції) при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з оскарженням дій відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача від 13.08.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та відмови у задоволенні вказаного рапорту.

Судом встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 під час воєнного стану надіслав рапорт про звільнення з доданими до нього копіями документів засобами поштового зв`язку, тобто не подав рапорт з документами, які підтверджують підстави звільнення, безпосередньому начальнику, що є недотриманням приписів статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 233 Положення № 1153/2008.

Докази, які підтверджують підстави звільнення з військової служби, передбачені статтею 26 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, позивачем не надано.

Військовою частиною НОМЕР_1 листом № 1941-р від 13.09.2024 повідомлено про внесення змін до статті 26 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» в частині підстав звільнення з військової служби через сімейні обставини, якою передбачено звільнення з військової служби, зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Указано, що з доданих до рапорту копій документів встановлено, що мати позивача не є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, у зв`язку з чим немає можливості прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.

Отже, відповідачем не було вчинено протиправних дій щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби та правомірно відмовлено у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведених обставин та норм законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.08.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, та скасування рішення військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2024 про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 . Позовна вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, яка є похідною від вимог про визнання протиправними оскаржуваних дій відповідача та скасування рішення, у задоволенні яких судом відмовлено, також не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні. Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

Повний текст рішення складено 01.09.2026.

Суддя В.В. Рянська