Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №160/15322/24 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокуСправа №160/15322/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років, яку оформлено рішенням про відмову у призначенні пенсії від 24.10.2022 № 047250009036;

- визнати право ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції від 09.12.2012;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції від 09.12.2012 з 23.12.2020, та виплатити заборгованість, що утворилася з 23.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі № 160/4181/22 відповідачем було розглянуто заяву позивача про призначення пенсії від 23.12.2020 та втретє прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 047250009036 від 24.10.2022. Вказане рішення позивач отримала 16.01.2024 після неодноразових звернень. Вважає його протиправним, зазначає, що відповідачем визнано наявність у неї спеціального стажу 25 років 08 місяців 20 днів станом на 09.12.2020, однак під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019. Належним та ефективним способом захисту свого порушеного права позивач вважає зобов`язання відповідача призначити і виплачувати їй пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції від 09.12.2012 з 23.12.2020, та виплатити заборгованість, що утворилася з 23.12.2020.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 зазначену справу було передано на розгляд судді Сидоренку Д.В.

Ухвалою від 18.06.2024 (головуючий суддя Сидоренко Д.В.) відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі відповідачу строк для подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, витребувано у відповідача відомості щодо дати отримання позивачем оскаржуваного рішення від 24.10.2022 № 047250009036, які постановлено надати суду разом із відзивом.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 639д від 04.10.2024 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді призначено повторний автоматизований розподіл справи № 160/15322/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 справу № 160/15322/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд судді Рянській В.В.

Ухвалою від 09.10.2024 прийнято справу до провадження, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано у відповідача копію заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.12.2020 з копіями доданих до заяви документів, відомості з підтверджуючими доказами про дату отримання ОСОБА_1 оскаржуваного рішення від 24.10.2022 № 047250009036.

04.12.2024 надійшло клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи. Відомості з підтверджуючими доказами про дату отримання позивачем оскаржуваного рішення від 24.10.2022 № 047250009036 відповідач не надав.

Від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 23.12.2020 про призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з відомостями комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 160/3363/21, що набрало законної сили 18.06.2021, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 для призначення як спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, періоди з 14.10.2011 до 17.01.2013, з 01.10.2013 до 13.08.2015, з 17.08.2015 до 27.07.2016, з 15.05.2017 до 22.12.2020, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.12.2020, з урахуванням висновків суду.

У вказаному рішенні судом встановлено, що листом від 02.02.2021 № 0400-010303-8/14769 відділу призначення пенсії Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі № 160/4181/22, що набрало законної сили 02.09.2022, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо незарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ ОСОБА_1 періодів з 09.08.1993 до 02.01.1994, з 01.09.2016 до 16.02.2017, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 25.08.2021 № 047250009036 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ ОСОБА_1 періоди з 09.08.1993 до 02.01.1994, з 01.09.2016 до 16.02.2017; повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2020 про призначення пенсії та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

У вказаному рішенні судом встановлено, що 25.08.2021 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на виконання рішення суду від 18.05.2021 у справі № 160/3363/21 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 047250009036, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі № 160/4181/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.10.2022 № 047250009036, у якому зазначено дату звернення – 23.12.2020, вік заявниці – 49 років, страховий стаж становить 25 років 08 місяців 20 днів у тому числі спеціальний стаж - 25 років 08 місяців 12 днів (з них 10 місяців 24 дні (з 09.08.1993 до 02.01.1994, з 01.09.2016 до 16.02.2017) зараховано на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі № 160/4181/22), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Указано, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, які займають посади за Переліком закладів і установ охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993, за наявності спеціального стажу, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: 25 років – на 01.04.2015, 25 років 6 місяців – на 01.01.2016, 26 років 6 місяців – на 11.10.2017.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно з положеннями статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має такий зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Враховуючи викладене, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII, та при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачу пенсії, відповідач зазначив, що у позивача недостатньо спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії (вислуги років). До такого стажу відповідачем зараховано 25 років 8 місяців 12 днів. При цьому, в оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 8 місяців 20 днів.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.

03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно з пунктом 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Враховуючи положення п. 2-1 та п. 16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно з положеннями пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.

Згідно з розрахунком стажу позивача (формою РС-право) від 24.10.2022 до спеціального стажу позивача як працівника охорони здоров`я зараховано період роботи з 09.08.1993 до 02.01.1994, період навчання з 03.01.1994 до 28.02.1994, періоди роботи: з 18.08.1994 до 31.12.2003, з 01.01.2004 до 12.10.2011, з 14.10.2011 до 17.01.2013, з 01.10.2013 до 13.08.2015, з 17.08.2015 до 27.07.2016, з 01.09.2016 до 16.02.2017, безробіття з 18.04.2017 до 14.05.2017, період роботи з 15.05.2017 до 22.12.2020.

Вказані у розрахунку стажу періоди відповідають записам у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

У листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.01.2023 № 0400-010304-5/5815 зазначено, що станом на 11.10.2017 спеціальний стаж позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, становив 22 роки 27 днів.

Правильність обчислення відповідачем тривалості спеціального стажу, позивач не оскаржує.

Суд дійшов висновку, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 не мала права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-ХІІ, оскільки станом на 11 жовтня 2017 року, тобто на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», її стаж був меншим ніж 25 років.

Такий висновок відповідає викладеному у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період роботи з 11.10.2017 до 22.12.2020 позивач набула після 11.10.2017 – дня набрання чинності Законом № 2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.10.2022 № 047250009036 про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та відсутність підстав для його скасування.

Позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити і виплачувати позивачу пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції від 09.12.2012 з 23.12.2020, та виплатити заборгованість, що утворилася з 23.12.2020, не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії, у задоволенні якої судом відмовлено.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

За подання до суду даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 1211,20 грн (3028,00 х 0,4).

Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1211,80 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.3660347796.1 від 21.05.2024. Отже, надміру сплачено судовий збір у сумі 0,60 грн (1211,80-1211,20).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову розподіл понесених позивачем витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Повний текст рішення складено 01.09.2026.

Суддя В.В. Рянська