Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №160/35131/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №160/35131/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я ОСОБА_1 після звільнення з полону;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я ОСОБА_1 після звільнення з полону за період з 20.04.2025 по 01.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він з 25.07.2019 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . За час проходження служби приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в районах виконання бойових дій у складі підрозділів військової частини НОМЕР_1 . Станом на 24.02.2022 в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 ніс службу у АДРЕСА_1 . 12.04.2022 під час ворожого обстрілу позивач отримав поранення, був контужений та потрапив в полон до ворожих військових формувань російської федерації. Звільнений з полону в результаті обміну 19.04.2025. До теперішнього часу проходить тривале лікування тяжких травм та розладів здоров`я отриманих при захисті Батьківщини та за час перебування в полоні. При цьому додаткову грошову винагороду в розмірі 100 тис. грн. пропорційно дням такого перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я не отримав. 22.10.2025 до відповідача подавався рапорт з приводу виплати йому додаткової винагороди. До рапорту додавалися копії усіх медичних документів про проходження лікування. Також, представником позивача – адвокатом Тарнаповичем І.В. до відповідача подано адвокатський запит на отримання документів, в тому числі і з питання виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я. Вказані звернення відповідачем опрацьовані частково. У своїй відповіді від 28.10.2025 Військова частина НОМЕР_1 не заперечувала право позивача на отримання додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні і у відпустках за станом здоров`я, проте додаткової винагороди не нараховано та не виплачено. За вказаних обставин позивач вважає наявною бездіяльність з боку відповідача, що полягає у не нарахуванні та не виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я після звільнення з полону, тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/35131/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ): довідку про нараховане та фактично виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення (з розбивкою на складові) за період з квітня 2025 року по листопад 2025 року включно.

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

Ухвалою суду від 10.02.2026 повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ): інформацію про нараховане та фактично виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення (з розбивкою на складові) за період з квітня 2025 року по листопад 2025 року включно.

19.02.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне. Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки. ОСОБА_1 додаткову винагороду за період лікування в травні 2025 року було нараховано згідно з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №4549 від 04.05.2025 року та перераховано на картковий рахунок в сумі 63333,33 грн. За іншими зазначеними позивачем в позовній заяві періодами лікування інформації, рапортів і заяв щодо нарахування додаткової винагороди за період лікування не надходило. Враховуючи викладене у Військової частини НОМЕР_1 відсутня заборгованість перед ОСОБА_1 з виплати додаткової винагороди за підтверджені періоди його стаціонарного лікування. З вказаних обставин, вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

До відзиву долучено картку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за період 2025 рік.

У відзиві відповідач просив поновити строк для подання відзиву.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною п`ятою статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

За змістом пункту 1 частини першої статті 175 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Зі змісту доводів відповідача на обґрунтування клопотання вбачається, що останнім вказано на обставини воєнного стану, пов`язані з труднощами з електропостачанням, віддаленістю структурних підрозділів, що у сукупністю зумовило несвоєчасність підготування відзиву.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час розгляду питання не припинив свою дію.

В силу положень частини першої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, судів.

Відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII у умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З урахуванням викладеного, враховуючи наведені відповідачем обставини, виходячи із завдань адміністративного судочинства, а також з метою забезпечення реалізації процесуальних прав учасників справи в умовах воєнного стану, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання відповідача та про наявність підстав для поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України ID-картка № НОМЕР_3 , виданого 25.04.2025, орган, що видав 0501, з 25.07.2019 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (наказ командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 25.07.2019 №230), має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серія НОМЕР_4 від 15.09.2021.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27.07.2025 №754 солдат ОСОБА_1 12.04.2022 одержав післятравматичні рубці тім`яної та лобної ділянок, тулуба, лівого колінного суглобу, післятравматичні садна правої гомілки, післятравматичні забійні рани лівої гомілки. За обставин: під час виконання бойового завдання в місті Маріуполь Донецької області, внаслідок невдалого прориву з металургійного заводу імені Ілліча потрапив в полон до держави-агресора. Травмування трапилось при виконанні бойового завдання та перебування в полоні, під час проходження військової служби та пов`язаними із захистом Батьківщини.

Згідно з довідкою Служби безпеки України №34/К-673д від 30.04.2025 про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, солдат ОСОБА_1 в період з 12.04.2022 по 19.04.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №929/25 Військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_2 солдат стрілець-зенітник ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 20.04.2025 по 06.05.2025 з діагнозом: F43.2 - Порушення адаптації. Опис діагнозу: Розлад адаптації, інсомнія. Віддалені наслідки МВТ, акубаротравми (квітень 2022 р. анамнестично) у вигляді шуму у вухах (суб`єктивного). Вертеброгенна цервікалгія, стадія нестійкої ремісії. Остеохондроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом. Викривлення носової переділки. Хронічний ларингіт. Короткий анамнез: МВТ у квітні 2022 року. Медична допомога не надавалась. В полоні перебував з 12.04.2022 по 19.04.2025, де піддавався психологічним та фізичним тортурам. Для подальшого лікування переводиться до Військової частини НОМЕР_6 Міністерства оборони України.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №2390 Військової частини НОМЕР_6 Міністерства оборони України солдат стрілець-зенітник ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.05.2025 по 19.05.2025 з діагнозом: Основний - F43.2 - Порушення адаптації. Опис діагнозу: Розлад адаптації, інсомнія. Супутній - L20 - Атопічний дерматит. Опис діагнозу: Атопічний дерматит. Епідермофітія. J34.2 - Зміщена носова перегородка. Опис діагнозу: Опис діагнозу: Викривлення носової перетинки з порушенням носового дихання. J37.0 - Хронічний ларингіт Опис діагнозу: Опис діагнозу: Хронічний ларингіт в ст.нестійкої ремісії. Для продовження лікування та реінтеграції переводиться до ДЗ «Центр психічного здоров`я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України.

Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №1202 Державного закладу «Центр психічного здоров`я та реабілітації ветеранів « Лісова поляна» Міністерства охорони здоров`я України» військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 знаходився в центрі на стаціонарному лікуванні з 20.05.2025 по 19.06.2025 з діагнозом: Основний: F43.23 Розлад адаптації, з переважання емоційних порушень, інсомнія. Супутній: Розповсюджений остеохондроз хребта, дегенеративно-дистрофічні зміни ШВХ, ускладнені протрузіями С3-С4, С5-С6, ГВХ ускладнені протрузіями. Th 10-Th11, правостороннім сколіозом, ПВХ ускладнені протрузією LA-L5м/х диску, стійким м`язево-тонічним синдромом із стато-динамічними порушеннями, вертеброгенним больовим синдромом. МВТ. ЗЧМТ. Струс головного мозку (зі слів квітень 2022р.), стійкий цефалічний синдром. Синкопальні стани. Гіпомнестичний синдром. Астено-невротичний синдром з інсомнією. МР-ознаки астрогліозу ( від. 29.05.25р.) Атопічний дерматит. Епідермофітія. Викривлення носової перетинки з порушенням носового дихання. Сольовий діатез: фосфатурія. Для продовження лікування переводиться в КНП «Львівське територіальне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги».

Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №53109 Комунального некомерційного підприємства « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 19.06.2025 по 18.07.2025 з діагнозом: Основне захворювання: F43.1 - Посттравматичний стресовий розлад. Функціональний діагноз: Посттравматичний стресовий розлад внаслідок участі у бойових діях, перебування у полоні та перенесення тортур з тривожно-депресивною симптоматикою та емоційно-вольовою нестійкістю.

Відповідно до довідки від 17.07.2025 №2025-0717-0921-3254-3 госпітальної ВЛК «ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» щодо солдата ОСОБА_1 проведено медичний огляд та постановлено діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): F43.1 Опис діагнозу: Посттравматичний стресовий розлад внаслідок участі у бойових діях, перебування у полоні та перенесення тортур з тривожно-депресивною симптоматикою та емоційно-вольовою нестійкістю. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. На підставі статті 17г графи II розкладу хвороб потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №72090 Комунального некомерційного підприємства « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 18.08.2025 по 02.09.2025 з діагнозом: Основний Гастроезофагеальний рефлюкс без езофагіту Недостатність хіатуса 3 ст. ГЕРХ. Еритематозна гастропатія. Дуодено-гастральний рефлюкс. Наслідки акубаротрави (квітень 2022р) у вигляді шуму у вухах. Порушення адаптації, інсомнія. Стан після перебування у полоні, наслідки перенесених тортур. Вертеброгенна цервікалгія, стадія нестійкої ремісії. Остеохондроз поперекового відділу хребта з болевим синдромом. Складний міопічний астигматизм. Синдром сухого ока. Ангіоспазм. Рекомендоване подальше лікування з приводу інсомнії.

Відповідно до довідки від 26.08.2025 №2025-0826-0928-3628-3 госпітальної ВЛК «ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» щодо солдата ОСОБА_1 проведено медичний огляд та постановлено діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): K21.9 Опис діагнозу: ГЕРХ. Еритематозна гастропатія. Недостатність хіатуса III ст. Дуодено-гастральний рефлюкс. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. F43.1 Опис діагнозу: Посттравматичний стресовий розлад внаслідок участі у бойових діях, перебування у полоні та перенесення тортур з тривожно-депресивною симптоматикою та емоційно-вольовою нестійкістю. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. На підставі статті 56, 17г графи II розкладу хвороб потребує тривалого лікування протягом 60 календарних днів.

Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №77372 Комунального некомерційного підприємства « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 03.09.2025 по 01.10.2025 з діагнозом: Основне захворювання: F43.1 - Посттравматичний стресовий розлад. Функціональний діагноз: Посттравматичний стресовий розлад внаслідок участі у бойових діях, перебування у полоні та перенесення тортур з тривожно-депресивною симптоматикою та емоційно-вольовою нестійкістю. Супутнє захворювання: Т74.1 - Фізична жорстокість; Наслідки перенесених тортур у вигляді післятравматичних рубців тім`яної та лобної ділянок, тулуба, лівого колінного суглобу, післятравматичні садна правої гомілки, післятравматичні забійні рани лівої гомілки.

Відповідно до довідки від 30.09.2025 №2025-0930-0928-4848-3 госпітальної ВЛК «ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» щодо солдата ОСОБА_1 проведено медичний огляд та постановлено діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): F43.1 Опис діагнозу: Посттравматичний стресовий розлад внаслідок участі у бойових діях, перебування у полоні та перенесення тортур з тривожно-депресивною симптоматикою та емоційно-вольовою нестійкістю. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. T74.1 Опис діагнозу: Наслідки перенесених тортур у полоні у вигляді післятравматичних рубців тім`яної та лобної ділянок, тулуба, лівого колінного суглобу, післятравматичних саден правої гомілки, післятравматичних забійних ран лівої гомілки. Поранення, Травма, ТАК, пов?язана із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370): Травма відноситься до тяжких. На підставі статті 17г графи II розкладу хвороб потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

22.10.2025 позивач звернувся із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив, зокрема, вирішити питання про нарахування та виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., за період його перебування на стаціонарному лікуванні та відпустці.

На вимогу суду відповідачем надано картку особового рахунку позивача за 2025 рік, згідно з якою ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду до грошового забезпечення: за квітень 2025 р. у сумі 100000,00 грн.; за травень 2025 р. – 63333,33 грн.; за червень 2025 р. – 0,00 грн., за липень 2025р. – 0,00 грн., за серпень 2025р. – 0,00 грн., за вересень 2025 р. – 0,00 грн., за жовтень 2025 р. – 0,00 грн., за листопад 2025 р. – 0,00 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. з 20.04.2025 по 01.11.2025, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Пунктами другим та третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За змістом абзацу 1 пункту четвертого статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, воєнний стан в країні неодноразово продовжувався та станом на час спірних правовідносин та розгляду справи не скасований та не припинений.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).

До Постанови №168 неодноразово вносилися зміни та доповнення.

Так, пунктом 1-1 Постанови КМУ № 168, в редакції чинної на час спірних правовідносин, установлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-2 Постанови №168 визначено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Згідно з абзацом 2 пункту четвертого статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260 в редакції чинної на час спірних правовідносин).

Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

У розділі ХХХІV Порядку №260 визначено особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Так, відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується, зокрема, в таких розмірах:

На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

Відповідно до пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260 командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.

За змістом пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 Розділу XXXIV Порядку № 260).

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки (пункт 13 Розділу XXXIV Порядку № 260).

З системного аналізу наведених норм права вбачається, що військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму або каліцтво) після введення воєнного стану та пов`язаного із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.

При цьому, з наведених норм права вбачається необхідним дотримання лише двох умов для включення пораненого військовослужбовця до виплати додаткової винагороди розмірі 100000 гривень, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

У ході судового розгляду встановлено, про що відсутній спір між сторонами, позивач з 25.07.2019 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та 12.04.2022 відповідно до довідки про обставини травми від 27.07.2025 №754 одержав післятравматичні рубці тім`яної та лобної ділянок, тулуба, лівого колінного суглобу, післятравматичні садна правої гомілки, післятравматичні забійні рани лівої гомілки під час виконання бойового завдання в місті Маріуполь Донецької області та внаслідок невдалого прориву з металургійного заводу імені Ілліча потрапив в полон до держави-агресора, у якому перебував до 19.04.2025, травмування отримане при виконанні бойового завдання та перебування в полоні, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки ВЛК від 30.09.2025 №2025-0930-0928-4848-3 отримані позивачем травми (поранення, контузії, каліцтва), такі як посттравматичний стресовий розлад внаслідок участі у бойових діях, перебування у полоні та перенесення тортур з тривожно-депресивною симптоматикою та емоційно-вольовою нестійкістю, наслідки перенесених тортур у полоні у вигляді післятравматичних рубців тім`яної та лобної ділянок, тулуба, лівого колінного суглобу, післятравматичних саден правої гомілки, післятравматичних забійних ран лівої гомілки, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини та за ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370) відносяться до тяжких, що за змістом медичної документації із встановленими діагнозами зумовило тривале стаціонарне лікування позивача в медичних закладах охорони здоров`я.

На переконання суду, про отриманні позивачем 12.04.2022 травмування під час виконання бойового завдання в місті Маріуполь Донецької області та про наявність наслідків від тортур ворога за час перебування позивача у полоні з 12.04.2022 по 19.04.2025, через які позивач проходив тривале стаціонарне лікування, відповідачу було достеменно відомо.

При цьому, суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів пов`язаність отриманих позивачем травм (поранення, контузії, каліцтва) із захистом Батьківщини, їх тяжкість, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку із якими у періоді з 20.04.2025 по 06.05.2025, з 06.05.2025 по 19.05.2025, з 20.05.2025 по 19.06.2025, з 19.06.2025 по 18.07.2025, з 18.08.2025 по 02.09.2025, з 03.09.2025 по 01.10.2025, а також з 19.07.2025 по 17.08.2025, з 02.10.2025 по 01.11.2025 - у відпустці у зв`язку з травмами (поранення, контузії, каліцтва), пов`язаних із захистом Батьківщини, які відносяться до тяжких за висновком ВЛК.

За таких обставин, суд констатує, що позивач має право на отримання додаткової допомоги із розрахунку 100000 грн за періоди перебування його на стаціонарному лікуванні та у лікувальних відпустках за висновком ВЛК протягом з 20.04.2025 по 01.11.2025.

Разом з цим, матеріали справи містять докази нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень лише квітень 2025 року та частково за травень 2025 року, а саме: у сумі 63 333,33 грн., тобто за 19 днів.

Докази нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період з 20.05.2025 по 01.11.2025 включно матеріали справи не містять, а відповідачем не наведено обґрунтованих причин не включення позивача до наказу на спірні виплати.

Суд звертає увагу, що ані Постанова №168, ані Розділ XXXIV Порядку № 260 не містять жодних обмежень щодо періоду(ів) та/або кількості перебувань військовослужбовця, який отримав поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із таким пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), за яке передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень.

Так само, у разі перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії виплата додаткової винагороди йому здійснюється в розмірі 100 000 гривень.

Суд зазначає, що формулювання пункту 1 Постанови КМУ № 168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.

Відповідний правовий висновок Верховним Судом в постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24, який враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Верховний Суд також звернув увагу, що Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.

У судовій правозастосовчій практиці Верховного Суду України (постанова від 13.06.2017 у справі №21-1393а17), а також Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), від 13.12.2018 у справі №800/434/17 та інших) неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин щодо часткового нарахування спірних виплат за період з квітень 2025 року по 19.05.2025, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а також у лікувальних відпустках за висновком ВЛК, за період з 20.05.2025 по 01.11.2025, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я, а також у лікувальних відпустках за висновком ВЛК, за період з 20.05.2025 по 01.11.2025.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а також у лікувальних відпустках за висновком ВЛК, за період з 20.05.2025 по 01.11.2025 включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а також у лікувальних відпустках за висновком ВЛК, за період з 20.05.2025 по 01.11.2025 включно.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова