Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №160/7221/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 30 серпня 2026 р.

Справа: №160/7221/26

Суддя: Турлакова Наталія Василівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №160/7221/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 14.05.2025 року №262240032072 щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26' код ЄДРПОУ: 21910427), зарахувати період роботи з 05.12.1988 року по 30.06.1998 року та період перебування на обліку у центрі зайнятості отримування допомоги по безробіттю з 07.04.1999 року по 03.10.1999 року до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 код ЄДРПОУ: 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , від 06.05.2025 з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням відповідача позивачу відмовлено в призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Також згідно оскаржуваного рішення позивачу не зараховано періоди роботи з 05.12.1988 року по 30.06.1998 року та період перебування на обліку у центрі зайнятості отримування допомоги по безробіттю з 07.04.1999 року по 03.10.1999 року. Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується, що і стало підставою звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ст.262 ч.5 "Ухвала про відкриття спрощеного провадження" (без повідомлення сторін) від 08.04.2026 №160/7221/26 було надіслано одержувачу Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 08.04.2026.

Відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду не надходив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).

Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно відповіді №2518017 від 26.03.2026 на запит суду щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної система соціальної сфери, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

06.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 14.05.2025 №262240032072 про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.

Так, в рішенні від 14.05.2025 №262240032072 зазначено зокрема наступне.

Пенсійний вік визначений пунктом 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.

Вік заявника 60 років.

Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки.

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 від 25 до 35 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 01 січня 2030 по 31 грудня 2030 необхідно не менше 15 років страхового стажу.

Згідно наданих документів та враховуючи дані індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж особи складає 14 років 8 місяців 19 днів, стаж для права - 17 років.

Результати розгляду документів, доданих до заяви.

Не враховано наступні періоди роботи: з 05.12.1988 по 30.06.1998, оскільки печатка УРСР; з 07.04.1999 по 03.10.1999, оскільки відсутня печатка.

В призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви від 06.05.2025 відмовлено, оскільки відсутній страховий стаж 32 роки.

Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.09.1982 року, яка містить належно оформлені записи про прийняття ОСОБА_1 на роботу 05.12.1998 та звільнення 30.06.1998, засвідчені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства та записи про отримання з 07.04.1999 по 03.10.1999 допомоги по безробіттю.

Не погоджуючись із незарахуванням до страхового стажу спірних періодів роботи та із відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Статтею 11 Закону № 1058-IV визначено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно чч. 1-4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років (ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Згідно п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, надання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Щодо наявності підстав для врахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 05.12.1988 по 30.06.1998 та з 07.04.1999 по 03.10.1999, суд зазначає наступне.

Так, згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 22.09.1982 у спірні періоди працювала:

- запис 9 - 05.12.1988 прийнята санітаркою приймального відділення із покладанням матеріальної відповідальності тимчасово (наказ №445 від 02.12.1988);

- запис 10 - 16.02.1989 переведено санітаркою приймального відділення постійно (наказ №75/к від 14.02.1989р.);

- запис11 - 01.07.1998 посада санітарки перейменовано на молодшу медсестру (штатний розпис);

- запис 12 - 30.06.1998 звільнено за власним бажанням ст.38 КЗпП (по догляду за дітьми до 15 років (наказ №204/к від 01.07.1998);

Державна служба зайнятості Іллічівський районний центр зайнятості

- запис 13 - 07.04.1994 розпочато виплату допомогу по безробіттю на підставі ст.29 п.1б ЗУ "Про зайнятість населення" (наказ 1362 від 08.04.1999);

- запис 14 - 03.10.1999 закінчено виплату допомоги по безробіттю на підставі ст.30 п.13 ЗУ "Про зайнятість населення".

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості.

Надана Позивачем трудова книжка містить усі необхідні реквізити, записи про прийняття та звільнення у період з 05.12.1988 по 30.06.1998 виконані відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58. Будь-яких виправлень або підроблень матеріали справи не містять.

Згідно довідки №14.2/441/14.1-17-26 від 02.03.2026 Покровської філії Донецького обласного центру зайнятості, ОСОБА_1 перебувала на обліку у Маріупольському міському центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю: з 07.04.1999 по 03.10.1999.

Із оскаржуваного рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії суд встановив, що відповідачем не зараховано до страхового стажу роботи період: з 05.12.1988 по 30.06.1998, оскільки печатка УРСР; з 07.04.1999 по 03.10.1999, оскільки відсутня печатка.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Положення пункту 1.5 Інструкції 1.5. вказують, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993р. №301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі первинних документів.

Відповідно до п.2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58) відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по-батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення-у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993р., у графі 2 трудової книжки записується" 05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Таким чином, відомості про трудову діяльність особи повинні бути внесені до трудової книжки акуратно та розбірливо, оскільки від якості заповнення трудової книжки та внесення усіх необхідних записів, що стосуються трудової діяльності особи, залежить можливість підтвердження наявного страхового стажу такої особи для призначення пенсії, за відсутності інших документів, зокрема архівних довідок про періоди роботи такої особи.

Окрім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 р. №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, не може впливати на його особисті права.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р.

Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, твердження відповідача про недоліки записів трудової книжки ОСОБА_1 не може бути підставою для виключення періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд враховує, що незарахування спірних періодів роботи позивача до стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім того, суд зазначає, що пенсійний орган не позбавлений права звертатись з запитами до організацій та установ різних форм власності для отримання необхідної інформації.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи.

Суд зауважує, що запис про звільнення позивач засвідчено печаткою колишнього УРСР не є належною підставою для відмови у призначенні пенсії за віком та не позбавляє права позивача на призначення пенсії, оскільки незаміна печатки не може впливати на права позивача.

З текстового зображення відтиску печатки роботодавця вбачається, що вона належить підприємству, де працювала позивач згідно із записами №№ 6-11 її трудової книжки.

Відтак, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою (без зазначення "УРСР"), не робить відомості у документах, які засвідчені такою печаткою, неправдивими.

Тому суд дійшов висновку, що оскільки в трудовій книжці позивача наявні відповідні записи щодо спірного періоду роботи, то ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його трудового стажу.

Така позиція суду (стосовно мотивів, що запис про звільнення завірений печаткою УРСР) узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.02.2018 у справі №275/615/17, які враховуються судом при вирішенні цієї справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

З урахуванням наведеного, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 14.05.2025 року №262240032072 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а спірні періоди роботи зарахування до загального страхового стажу позивача.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 06.05.2025 про призначення пенсії за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача сплачену ним суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.05.2025 року №262240032072 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 05.12.1988 року по 30.06.1998 року та період перебування на обліку у центрі зайнятості та отримування допомоги по безробіттю з 07.04.1999 року по 03.10.1999 року, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.09.1982 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2025 року про призначення пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua