Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №140/5457/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5457/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо незарахування до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді, що становить 3 роки, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 2 роки 5 місяців, а також стаж безпосередньої роботи на посаді судді тривалістю 20 років 3 місяці 17 днів, а загалом - 25 років 8 місяців 17 днів; зобов`язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді, що становить 3 роки, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 2 роки 5 місяців, а також стаж безпосередньої роботи на посаді судді тривалістю 20 років 3 місяці 17 днів, а загалом - 25 років 8 місяців 17 днів, та провести з 09.01.2026 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з його розміру у 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з врахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що Указом Президента України від 21.09.2005 №1305/2005 її призначено на посаду судді Шацького районного суду Волинської області, а постановою Верховної Ради України від 09.09.2010 №2512-VI обрано на цю посаду безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 08.01.2026 №2/0/15-26 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

13.01.2026 позивач звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач вказує, що відповідач призначив їй довічне грошове утримання, виходячи зі стажу роботи суддею 20 років 5 днів та у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

На думку позивача, відповідач неправильно визначив її стаж, оскільки не врахував 3 роки стажу роботи у галузі права, який був необхідний для призначення на посаду судді, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 2 роки 5 місяців, а також не врахував період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, внаслідок чого неправильно визначив стаж безпосередньої роботи на посаді судді як 20 років 5 днів замість 20 років 3 місяців 17 днів. Наголосила, що такий самий стаж визначено в рішенні Вищої ради правосуддя про її звільнення у відставку.

У зв`язку наведеними вище обставинами позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 07.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що з 13.01.2026 позивачці призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виходячи зі стажу роботи на посаді судді 20 років 5 днів та у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди.

Відповідач посилається на статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та зазначає, що до стажу роботи на посаді судді зараховуються визначені законом періоди роботи. При цьому стаж професійної діяльності у сфері права та стаж роботи, необхідний для призначення на посаду судді, можуть бути зараховані відповідно до частини другої статті 137 Закону №1402-VIII.

Водночас відповідач вважає, що правові підстави для зарахування половини строку навчання позивачки у Волинському державному університеті імені Лесі Українки відсутні, оскільки чинним законодавством такий період до стажу роботи на посаді судді не включається.

У зв`язку з цим Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вважає, що стаж роботи позивачки на посаді судді становить 20 років 5 днів, а призначення довічного грошового утримання у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди здійснено відповідно до наявного стажу.

Відповідач також зазначає про відсутність правових підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач Указом Президента України від 21.09.2005 №1305/2005 була призначена на посаду судді Шацького районного суду Волинської області.

Як слідує з матеріалів справи постановою Верховної Ради України від 09.09.2010 №2512-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 08.01.2026 №2/0/15-26 позивачку звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

13.01.2026 позивачем було подано заяву до ГУ ПФУ у Волинській області про призначення довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно з протоколом призначення від 21.01.2026 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 50 %. Стаж судді у відставці складає 20 років 05 днів.

Відповідно до листа ГУ ПФУ у Волинській області від 20.02.2026 на звернення ОСОБА_1 від 28.01.2026, підтверджено, що після опрацювання заяви позивача від 13.01.2026 про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, було прийнято рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% відсотків заробітної плати у розмірі 50 448,00 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу спірного стажу до стажу роботи на посаді судді, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України №1402-VІІІ, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Частиною 3 статті 142 Закону України №1402-VІІІ визначає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною першою статті 116 Закону України №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Абзацом 4 пункту 34 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1402-VIIІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України зокрема зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України».

Таким чином, згадані вище положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII втратили чинність з 18 лютого 2020 року.

Як наслідок, з 18 лютого 2020 року на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону №1402-VIII.

Суд зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не розмежовує поняття «суддівський стаж» в розрізі його правозастосування (чи то при звільненні, чи то при обрахунку суми щомісячного довічного утримання).

Позивачка була призначена на посаду судді Шацького районного суду Волинської області строком на п`ять років з 21.05.2005 і на час призначення на посаду судді питання визначення стажу, який дає право судді на відставку, регулювався частиною 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII.

У зв`язку із цим, суд застосовує положення абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII стосовно визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день обрання позивача безстроково.

Вища рада правосуддя, при визначенні наявного у позивачки стажу роботи, який дає право на відставку та призначення довічного грошового утримання, також застосувала аналогічний підхід.

Як слідує з рішення Вищої ради правосуддя №2/0/15-26 від 08.01.2026 загальний стаж роботи судді Шацького районного суду Волинської області ОСОБА_1 , що дає право на відставку становить 25 років 08 місяців 17 днів в т.ч.: стаж роботи на посаді судді – 20 років 03 місяці 17 днів; стаж роботи вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді – 3 роки; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 2 роки 5 місяців.

На день обрання ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на звільнення у відставку, регулювалося Законом України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі Закон № 2862-ХІІ) у відповідній редакції та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному Арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Із матеріалів справи установлено, що станом на день розгляду Вищою радою правосуддя заяви судді ОСОБА_1 стаж її роботи безпосередньо на посаді судді становив 20 років 03 місяці 17 днів.

Абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (у редакції, чинній на день обрання суддею 21.09.2005) встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1994 по 30.06.1999 (4 роки 10 місяців) навчалася за денною формою навчання у Волинському державному університеті імені Лесі Українки за спеціальністю «правознавства» та здобула кваліфікацію юриста, що підтверджується архівною довідкою Волинського національного університету імені Лесі Українки №03-25/01/4019 від 31.12.2025 та трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Отже, зарахуванню до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 підлягає половина строку навчання за денною формою 02 роки 05 місяців у Волинському державному університеті імені Лесі Українки

Так, за змістом правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 727/4435/17, невключення до стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та врахування для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Крім того, як випливає із правових позицій Верховного Суду (зокрема, у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №766/17221/16-а), визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання без врахування до стажу роботи на посаді судді згаданих в Указі Президента №248/2008 та постанові КМУ № 865 періодів трудової діяльності є неправомірним.

За встановлених обставин відмова відповідача у зарахуванні до стажу роботи позивача на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі є протиправною.

Разом з тим, судом встановлено, що на час виходу у відставку та призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ (далі по тексту - Закон України №1402-VІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону України №1402 VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

- судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

- члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Разом з тим, частиною 2 цієї статті прямо передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Виходячи з того, що позивачку на посаду судді обрано 21.09.2005, то для визначення такого обов`язкового стажу застосовується Закон України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» у відповідній редакції.

Частиною 2 статті 127 Конституції України (станом на час обрання позивачки на посаду судді) було визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.03.1999 ОСОБА_1 у період з 23.03.1999 по 19.11.2001 працювала на посаді юриста у ВАТ «Волиньагрохім»; у період з 02.01.2002 по 27.02.2004 працювала у Волинському обласному управлінні юстиції; з 01.03.2004 по 26.09.2005 працювала на посаді секретаря судових засідань апеляційного суду Волинської області. В подальшому з 27.09.2005 призначена на суддю Шацького районного суду Волинської області.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, також три роки роботи у галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18, погодившись з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вказала, що частину 2 статті 137 Закону України №1402-VІІІ (в редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Щодо зарахування до страхового стажу період роботи на посаді судді тривалістю 20 років 03 місяці 17 днів суд зауважує, що Указом Президента України від 21.09.2005 №1305/2005 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Шацького районного суду Волинської області та рішенням Вищої ради правосуддя №2/0/15-26 від 08.01.2026 року звільнено з посади судді Шацького районного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Зазначені обставини підтверджуються даними трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 . Разом з тим, рішенням Вищої ради правосуддя №2/0/15-26 від 08.01.2026 визначено, що стаж роботи позивачки на посаді судді становить 20 років 03 місяці 17 днів.

Таким чином, суд вважає, що пенсійний орган неправомірно не враховано стаж роботи позивачки на посаді судді тривалістю 20 років 03 місяці 17 днів, визначений рішенням Вищої ради правосуддя №2/0/15-26 від 08.01.2026, та безпідставно визначив такий стаж лише у розмірі 20 років 05 днів, у зв`язку з чим відповідне рішення відповідача в цій частині є протиправним.

Таким чином, враховуючи наведені вище висновки суду, загальний страховий стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 , який дає їй право на відставку становить 25 років 08 місяців 17 днів.

Відтак щомісячне довічне грошове утримання позивачки повинно їй виплачуватись відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII в розмірі 60% відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді:

кількість повних років стажу роботи, що дає право на відставку, на посаді судді понад 20 років становить 5 років (25-20 = 5);

50 % + 5 х 2 % = 60 %.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 559/443/17 та від 09.11.2018 у справі № 713/1064/17.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності вчинених дій або ж неналежного визначення відповідача за вказаним позовом.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці, трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, двох років п`яти місяців навчання у вищому юридичному навчальному закладі та повного безпосереднього стажу роботи на посаді судді тривалістю двадцять років три місяці сімнадцять днів вимоги щодо яких визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та, відповідно, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати відповідний стаж, а також здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з дати призначення довічного грошового утримання судді у відставці (09.01.2026) у розмірі 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з врахуванням фактично виплачених сум.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, що підтверджується відповідною квитанцією від 01.05.2026, тому він підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці, трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, двох років п`яти місяців навчання у вищому юридичному навчальному закладі та повного безпосереднього стажу роботи на посаді судді тривалістю двадцять років три місяці сімнадцять днів вимоги щодо яких визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці, трьох років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, двох років п`яти місяців навчання у вищому юридичному навчальному закладі та повного безпосереднього стажу роботи на посаді судді тривалістю двадцять років три місяці сімнадцять днів та здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з дати призначення довічного грошового утримання судді у відставці (09.01.2026) у розмірі 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з врахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Суддя А.Я. Ксензюк