Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №140/4825/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4825/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку; зобов`язання відповідача внести відомості до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до військового квитка від 05.08.2020 серії НОМЕР_1 , позивач був визнаний непридатним до військової служби на підставі графи І ст.38а Наказу МО України 2008 року №402 з виключенням з військового обліку та виключено з обліку 05.08.2020. Однак, відповідно до електронного військово-облікового документу, сформованого 09.03.2026, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як «військовозобов`язаний». У зв`язку з цим позивач через підсистему «Резерв+» звернувся до ТЦК та СП із заявою про виключення його з військового обліку (порядок дій: «Сервіс» – «Виправити дані онлайн» – «Я вже не маю бути на обліку»), однак у задоволенні зазначеної заяви представниками ТЦК та СП було відмовлено. Після повторного формування 10.04.2026 електронного військово-облікового документа статус його військового обліку не змінився, а недостовірні відомості щодо нього в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів виправлені не були.

Крім того, з метою з`ясування обставин представник позивача - адвокат Літвінов О. В. 18.03.2026 направив на електронну адресу відповідача адвокатський запит №б/н, у якому просив надати відповідну інформацію та документи, водночас станом на дату звернення до суду відповідь на вказаний адвокатський запит надана не була, а про причини ненадання відповіді відповідач належним чином не повідомив.

Позивач вважає дії відповідача щодо взяття його на військовий облік протиправними, оскільки чинне законодавство не містить норм, які б передбачали механізм та підстави для поновлення на військовому обліку осіб, які попередньо були виключені з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що на виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.03.2026 ОСОБА_1 поновлено на військовому обліку та запропоновано пройти повторний медичний огляд.

Водночас відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 був визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку за графою І статті 38 «а» Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.

За доводами відповідача, ОСОБА_1 не проходив медичного огляду як військовозобов`язаний за графою ІІ з метою визначення ступеня його придатності до військової служби. При цьому, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 05.08.2020, 09.03.2020 його було визнано непридатним до військової служби на підставі графи І статті 38 «а» зазначеного Розкладу хвороб з виключенням з військового обліку, а 05.08.2020 року відповідний запис було внесено до військового обліку.

Відповідач також зазначив, що у зв`язку з відсутністю медичних висновків щодо актуального стану здоров`я ОСОБА_1 в умовах дії воєнного стану зміни щодо категорії його військового обліку можуть бути внесені лише за результатами проходження медичного огляду та затвердження відповідного висновку регіональною військово-лікарською комісією

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін, суд встановив такі обставини.

Відповідно до книги протоколів засідань комісії з питань приписки юнаків 2003 року народження до призовної дільниці Камінь-Каширського району Волинської області в 2020 році, ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 38а Гр. І Наказу МОУ №402-2008.

Згідно з записами військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 з 05.08.2020.

Однак, згідно з військово-обліковим документом у застосунку «Резерв+» станом на 09.03.2026, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний.

18.03.2026 за вих. №б/н представник позивача – адвокат Літвінов О. В. звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив повідомити, на підставі якого документу ОСОБА_1 був поставлений на військовий облік як « ІНФОРМАЦІЯ_8 »; надати копії документів, підтверджуючі його зарахування в запас як «Військовозобов`язаний»; чи проходив ОСОБА_1 військово-лікарську комісію 09.03.2020, якщо так, яке рішення було прийнято ВЛК; надати копію Постанови та Довідки Військово-лікарської комісії від 09.03.2020, яким ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби на підставі графи І ст.38а Наказу МО України 2008 року №402 з виключенням з військового обліку та виключено з обліку 05.08.2020; надати копію Витягу з журналу, у якому наявна інформація про проходження військово- лікарської комісії ОСОБА_1 та визнано непридатним до військової служби на підставі графи І ст.38а Наказу МО України 2008 року №402 з виключенням з військового обліку, а також Медичну карту проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 09.03.2020.

Однак, відповіді на запит не було надано.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (пункт 20 Порядку №1487).

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 з відображенням інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у полі «категорія обліку» - військовозобов`язаний.

Статтею 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону №1951-VІІІ основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як передбачено частиною першою статті 6 Закону №1951-VІІІ, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VІІІ до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VІІІ установлено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі- Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити актуальну інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Обов`язок із забезпечення актуалізації бази даних покладений на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Поряд з тим у розглядуваному випадку має місце не невідповідність між даними у військово-обліковому документі у паперовій формі та відомостями Реєстру, а повторне взяття на військовий облік позивача, який був виключений з військового обліку. Тож належить вирішити питання наявності правових підстав для взяття на військовий облік позивача, який був визнаний непридатним до військової служби та за відомостями військово-облікового документа був виключений з військового обліку.

Так за даними Реєстру станом на 09.03.2026 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний. Водночас, відповідно до книги протоколів засідань комісії з питань приписки юнаків 2003 року народження до призовної дільниці Камінь-Каширського району Волинської області в 2020 році, ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 38а Гр. І Наказу МОУ №402-2008. Згідно з записами військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 з 05.08.2020.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (в редакції станом на 05.08.2020) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

За приписами чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби (пункт 3).

Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» в чинній редакції для виключення з військового обліку має формулювання «визнані непридатними до військової служби», що суті не змінює.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 (пункт 39).

Суд зауважує, що під час розгляду справи відповідач не надав суду належних доказів перегляду або скасування постанови ВЛК від 05.08.2020, натомість у відзиві на позовну заяву стверджує, що у зв`язку з відсутністю медичних висновків щодо актуального стану здоров`я громадянина ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, зміни у категорії обліку можуть бути внесені лише за результатами проходження медичного огляду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800: далі - Положення №402, тут і далі зі змінами станом на 18 жовтня 2018 року), військово-лікарська експертиза визначає, зокрема, придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії (пункт 2.1 глави 2 розділу І Положення №402).

Згідно з абзацом другим підпункту “б” пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: “Непридатний: до військової служби з виключенням з військового обліку”.

Пунктами 22.4, 22.5 глави 22 розділу ІІ Положення №402 визначено випадки складення свідоцтва про хворобу у мирний час та у воєнний час (стосується військовослужбовців; курсантів ВВНЗ; офіцерів запасу; військовозобов`язаних, резервістів, призваних на збори; учнів військових ліцеїв). Обумовлено, що у всіх інших випадках постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК.

Норми Положення №402 (зокрема, і в чинній редакції) та інші положення законодавства не наділяють повноваженнями ТЦК та СП та безпосередньо його керівника щодо ревізування, відміни або скасування висновків ВЛК про непридатність осіб до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов`язаних.

Оскільки постанова ВЛК є чинною (докази про її скасування у встановленому законом порядку відсутні), а як видно з військового квитка серії НОМЕР_1 та книги протоколів засідань комісії з питань приписки юнаків 2003 року народження до призовної дільниці Камінь-Каширського району Волинської області в 2020 році, позивач був виключений з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII, то дії відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку у спірних правовідносинах не відповідають визначеному частиною другою статті 2 КАС України критерію законності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій (на підставі норм закону та у встановлений спосіб) щодо взяття позивача на військовий облік та внесення інформації про це в Реєстр.

Отже, взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних з внесенням в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів таких відомостей; зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1064,96 грн за подання позовної заяви, що був сплачений квитанцією від 14.04.2026.

Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 09.03.2026 №09/03/26, додаткову угоду від 09.03.2026 №1 до договору про надання правової допомоги від 09.03.2026 №09/03/26, рахунок від 09.03.2026 №09/03/26, платіжну інструкцію від 11.04.2026, із яких слідує, що адвокат Літвінов О. В. надав послуги із складання та подання до Волинського окружного адміністративного суду адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку; зобов`язання відповідача внести відомості до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на суму 15000,00 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Відтак суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст та характер наданих послуг, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та позивачу необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 4064,96 грн. (з них: судовий збір в сумі 1064,96 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних з внесенням в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів таких відомостей.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних та внести про це відомості в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 4064,96 грн (чотири тисячі шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).

Суддя О. О. Андрусенко