Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №140/3324/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3324/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі – відповідач, ГУНП у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності з приводу не проведення остаточного розрахунку при звільненні з органів поліції – 30.01.2026, та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 8987,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 07.11.2015 по 30.01.2026 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ГУНП у Волинській області. 31.01.2026 позивач звільнений зі служби ГУНП у Волинській області.

Позивач зазначає, що відповідачем 10.02.2026 проведена виплата на його картковий рахунок у розмірі 49754,5 грн, призначення – заробітна плата.

Позивач вважає, що відповідач всупереч нормам чинного законодавства не здійснив з ним повного розрахунку при звільненні, чим допустив протиправну бездіяльність, а тому просить стягнути з останнього середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.18).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги позивача не визнав та зазначив, що відповідно до наказу ГУНП у Волинській області від 09.01.2026 №l5 o/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з 09.01.2026. Однак, станом на 09.01.2026 ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 6 по 29 січня 2026 року відповідно до листка тимчасової непрацездатності комунального некомерційного підприємства «Нововолинська центральна міська лікарня» №9808142-2037283290-1.

Таким чином, нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень 2026 року проведено по 29 січня поточного року в сумі 15810,06 грн, тобто за весь період перебування на лікуванні (розрахунковий лист за січень 2026). Виплата вказаних коштів в сумі 14814,03 грн (за врахуванням військового збору, внесків до профспілки та спортклубу) проведена 28.01.2026, що підтверджується відомістю №01-2026-13;01-2026-19 та платіжною інструкцією №372.

В подальшому, наказом ГУНП у Волинській області від 30.01.2026 №57 о/с внесено зміни до наказу від 09.01.2026 №15 о/с, згідно якого ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з 30.01.2026 за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». При звільненні у нього залишились невикористаними відпустки в кількості 92 доби. За невикористані дні відпустки ОСОБА_1 проведено нарахування компенсації в сумі 51827,96 грн. Розрахунок компенсації проведений з розрахунку місячного грошового забезпечення, установленого йому на день звільнення зі служби (посадовий оклад 2400 грн, оклад за спеціальним званням 2000 грн, надбавка за стаж служби 2200 грн та премія 10300,42 грн ((2400+2000+2200+10300.42) 30 днів х 92 доби = 51827,96 грн).

Крім того, у зв`язку із зміною дати звільнення, йому донараховано грошове забезпечення за 1 день (30 січня 2026 року) в сумі 545,19 грн.

При цьому представник відповідача зазначає, що станом на 30.01.2026 бюджетні асигнування для виплати грошового забезпечення на рахунку ГУНП у Волинській області відсутні, що підтверджується випискою з рахунку за 30.01.2026, що додається.

Виплату вищевказаних коштів за вирахуванням військового збору 5% проведено при надходженні коштів на рахунок ГУНП 06.02.2026 шляхом зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується відомістю №02-2026-22 та платіжними інструкціями №466, 467.

Таким чином, ГУНП у Волинській області здійснило виплату грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 повністю, в строки та розмірах, встановлених законодавством України.

З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.

09.04.2026 від позивача через систему Електронний суд отримано відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.35-36).

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 19.05.2026 судді Валюха В.М. на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 розпорядженням керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/548/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Плахтій Н.Б. для розгляду вказаної справи.

Ухвалою суду від 29.05.2026 про прийняття справи до провадження прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП у Волинській області.

Наказом ГУНП у Волинській області від 09.01.2026 №15 о/с інспектора взводу №1 роти №2 (забезпечення мобільності безпілотних груп) батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП, майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 09.01.2026 (а.с.27).

Наказом ГУНП у Волинській області від 30.01.2026 №57 о/с внесено зміни до наказу ГУНП у Волинській області від 09.01.2026 №15 о/c в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0067007), а саме: замінивши слова та цифри «09 січня 2026 року», словами та цифрами «30 січня 2026 року»; в частині виплати компенсації доповнивши абзац: «за 03 доби основної оплачуваної відпустки та 01 добу додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2026 році»; замінивши слова та цифри «стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років в календарному обчисленні та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить 25 років 04 місяці 26 днів», словами та цифрами «стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років в календарному обчисленні та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить 25 років 05 місяців 17 днів»; слова та цифри «усього вислуга років для обчислення пенсії - 26 років 05 місяців 12 днів», словами та цифрами «усього вислуга років для обчислення пенсії - 26 років 06 місяців 03 дні». В решті наказ залишено без змін (а.с.27зворот).

З огляду на внесені зміни до наказу про звільнення відповідач виплатив компенсацію за невикористані 92 дні відпустки та грошове забезпечення за 1 день служби 06.02.2026 у розмірі 49754,50 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №466, №467 від 05.02.2026 та відомістю на виплату за лютий 2026 року №02-2026-22 (а.с.31зворот-32зворот). При цьому сума нарахувань становила 52373,16 грн, що підтверджується розрахунковим листом за січень 2026 року (а.с.31).

Оскільки відповідач у день звільнення не провів остаточний розрахунок, а тому позивач вважає, що, відповідно до статті 117 КЗпП України, має право на виплату середнього грошового забезпечення за весь період затримки такого розрахунку, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України закріплює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини перша, друга, четверта та сьома).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі – Закон №580-VIII).

Як зазначено у частині 10 статті 62 Закону №580-VIII, поліцейський, зокрема своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

За правилами, визначеними у статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно з частиною 2 статті 94 Закону №580-VІІІ порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 94 Закону №580-VІІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Водночас питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні приписів КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №808/2122/18.

Так, приписами частини першої статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012, за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в цій справі пов`язане з несвоєчасною виплатою позивачу (у зв`язку зі звільненням) грошового забезпечення за 1 день перебування на службі (30.01.2026) та компенсації за невикористані 92 дні відпустки.

Так, судом встановлено, що позивач 30.01.2026 звільнений зі служби в поліції, тоді як остаточний розрахунок з ним було проведено лише 06.02.2026, що слідує з платіжних інструкцій №466, №467 від 05.02.2026 (а.с.31зворот-32), після чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України.

Наведене дає підстави для висновку, що відповідач не дотримався обов`язку виплатити позивачу при звільненні всі належні йому суми.

Отже, за встановлених обставин справи до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення частини першої статті 117 КЗпП України, згідно з якою на відповідача покладається відповідальність у вигляді обов`язку виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

У постанові від 13.05.2020 у справі №810/451/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивачки, суд враховує наступне.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Абзацом 3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку №100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Підпунктом «б» пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до пункту 5 розділу VI Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як встановлено пунктом 8 розділу VI Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із довідкою про доходи №32 (а.с.28) нараховане грошове забезпечення позивача з листопада 2025 року по грудень 2025 року, тобто за два останні повні місяці перед звільненням, становить 37246,31 грн: 20086,66 грн за листопад 2025 року та 17159,65 грн за грудень 2025 року.

Виходячи з цього, середньоденне грошове забезпечення становить 610,60 грн (37246,31 грн/61, де 61 кількість календарних днів у листопада-грудні 2025 року).

Щодо періоду затримки, то враховуючи норми статті 117 КЗпП України, такий становить з першого дня після звільнення та закінчується днем, що передує дню остаточного розрахунку, але не більше шість місяців.

У розглядуваному випадку період затримки розрахунку при звільненні обчислюється з 31.01.2026 (наступний день після звільнення зі служби) по 06.02.2026 (день проведення остаточного розрахунку з позивачем).

Таким чином, період затримки становить 6 календарних днів.

Середнє грошове забезпечення за відповідний час затримки розрахунку при звільненні становить 3663,60 грн (610,60 грн х 6 календарних днів).

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення своєчасного розрахунку при звільненні позивача зі служби в поліції, стягнення з ГУНП у Волинській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3663,60 грн та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити, що відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів і їх сплата є обов`язком роботодавця та працівника. Тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податків та інших обов`язкових платежів, визначених законодавством.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного розрахунку при звільненні зі служби в поліції.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3663,60 грн (три тисячі шістсот шістдесят три грн 60 коп.) без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, код ЄДРПОУ 40108604).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій