Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №140/8755/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8755/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_2 , військова частина НОМЕР_3 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати наказ по стройовій частині командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 №13;

2) зобов`язати видати наказ по стройовій частині, яким виключити позивача зі списків Військової частини НОМЕР_1 з 30.01.2026 на підставі наказу Начальника Генерального штабу Збройних сил України (по особовому складу) від 30.01.2026 № 222-РС;

3) визнати протиправною бездіяльність щодо не видання наказу по стройовій частині про поновлення позивача на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу з 06.09.2025;

4) зобов`язати видати наказ по стройовій частині про поновлення позивача на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу 06.09.2025;

5) визнати бездіяльність протиправною щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 06.09.2025 по 30.01.2026;

6) зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 06.09.2025 по 30.01.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем Збройних Сил України. В період з 04.10.2024 по 30.01.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 30.08.2025 позивач самовільно залишив військову частину. 06.09.2025 ОСОБА_1 повернувся із самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 (батальйон резерву).

Наказом Голови адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 05.01.2026 № 4-РС наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 №13 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 05.09.2026.

Позивач вважає, вище зазначений наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 №13 протиправним, прийнятим з порушенням норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, неповним з`ясуванням всіх обставин справи, прийнятий всупереч нормам чинного законодавства України.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

22.07.2026 від представника відповідача надійшов відзив, в якому він заперечує проти позовних вимог. Вказав на те, що військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 окремий батальйон розмінування регіонального управління « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») є структурною одиницею Державної спеціальної служби транспорту. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України. Повноваження Генерального штабу Збройних сил України у взаємовідносинах з Державною спеціальною службою транспорту України врегульовано статтею 10 зазначеного Закону, Державна спеціальна служба транспорту України не є структурним підрозділом Збройних сил України.

Дія розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.08.2025 №142249/С/2-2024 не розповсюджується на Державну спеціальну службу транспорту. Порядок відрядження військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту до Збройних Сил України не визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170. Тому, відсутня можливість документального оформлення відрядження військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту, які самовільно залишили частину та прибули у батальйони резерву Збройних сил України.

Враховуючи вищезазначене, переміщення зазначених військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту до батальйонів резерву ЗСУ здійснюється у порядку, визначеному Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Розпорядженням Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 30.05.2025 №Р-114 (далі - Розпорядження) впорядковано заходи щодо переміщення військовослужбовців структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували та які добровільно прибули до відповідних військових частин Збройних Сил України. Зокрема п.1.1 Розпорядження передбачено, що у разі надходження від батальйону резерву документів, що підтверджують прибуття до батальйону резерву військовослужбовців, які здійснили СЗЧ, відпрацьовувати та направляти протягом доби, до управління персоналу головного штабу Адміністрації Держспецтрансслужби план переміщення на таких військовослужбовців.

Згідно п.1.3, п.1.4. Розпорядження військовослужбовці, які здійснили самовільне залишення військової частини (СЗЧ) та прибули до відповідних військових частин Збройних сил України, на підставі відповідного наказу Голови Адміністрації Держспецтрансслужби (по особовому складу) виключаються зі списків особового складу та всіх видів забезпечення днем повернення їх на військову службу із СЗЧ. Документи таких військовослужбовців надсилаються до нових місць служби засобами фельд`єгерського поштового зв`язку або передаються безпосередньо представником військової частини після отримання витягу з наказу голови Адміністрації Державної спеціальної служби. Зазначений алгоритм не передбачає поновлення таких військовослужбовців на всіх видах забезпечення військовою частиною Держспецтрансслужби, яку самовільно залишив військовослужбовець. Також не передбачено відрядження у батальйон резерву.

Відтак, вважає, що Військова частина НОМЕР_1 діяла відповідно до чинних нормативно-правових актів, а тому не допускала порушень законодавства та, як наслідок, порушень прав та інтересів позивача.

Від представника військової частини НОМЕР_2 22.07.2026 надійшли пояснення, в яких він вказав те, що Наказом начальника Генерального штабу Збройних сил України №222-РС від 30.01.2026 військовослужбовця ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Збройних сил України, присвоєно особистий номер та призначено на посаду. За наказом командира військової частини НОМЕР_2 №32/нст від 01.02.2026, старший солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення. Починаючи з 01.02.2026 Військова частина НОМЕР_2 здійснює повне забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 , в тому числі грошове, у відповідності до чинного законодавства України.

27.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №260 «Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам». Тобто, військова частина НОМЕР_1 була зобов`язана поновити ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення в тому числі і грошового, з дня повернення із СЗЧ, тобто з 06.09.2025.

28.07.2026 від представника позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту.

З приводу зазначеного клопотання суд зазначає, що відповідно до статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучаються до участі у справі у разі, якщо судове рішення може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Представником позивача не наведено належних доводів та не подано доказів того, що рішення у цій справі може вплинути на права чи обов`язки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, яку вона просить залучити як третю особу. За таких обставин суд не вбачає правових підстав для її залучення до участі у справі.

Від представника позивача також 28.07.2026 надійшло клопотання про витребування доказів у Військової частини НОМЕР_3 , а саме: копії Тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Закону України "Про внесення зміни до глави ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до статей 72, 73, 77 та 80 Кодексу адміністративного судочинства України витребування доказів є процесуальним засобом, що застосовується у разі необхідності для повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Дослідивши клопотання представника позивача, суд дійшов висновку, що витребування зазначених у ньому доказів не є необхідним для вирішення спору, оскільки наявні у матеріалах справи докази є достатніми для з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, відтак, необхідності у витребуванні додаткових доказів суд не вбачає.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України. В період з 04.10.2024 по 30.01.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

30.08.2025 позивач самовільно залишив військову частину (надалі - СЗЧ) НОМЕР_1 .

06.09.2025 ОСОБА_1 повернувся із самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 (батальйон резерву).

09.09.2025 позивач був відряджений військовою частиною НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №58/нст від «09» вересня 2025 року старшого солдата ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби до пункту тимчасового зосередження військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , обліковано як тимчасово прибулий особовий склад з 09.09.2025.

30.01.2026 наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) №222-PC, старшого солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , тимчасово прибулого з військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 призначено на посаду оператора відділення управління взводу електронної підтримки військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №32/нст від 01.02.2026 старшого солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 з 01.02.2026 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, період самовільного залишення частини з 30.08.2025 по 05.09.2025 не зараховано до загального строку військової служби та строку вислуги у військовому званні, згідно абзацу 2 пункту 143 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».

Наказом Голови адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 05.01.2026 № 4-РС наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 №13 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 05.09.2025.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

За змістом частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 3 Закону №2232-XII визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до тепер.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно з пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

В абзаці 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260).

Згідно положеннями розділу XVI цього Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260, у пункті 2 розділу І якого внормовано, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану (доповнено згідно з Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01.02.2023); допомоги.

Водночас у пункті 16 розділу І Порядку №260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Згідно з пунктом 15 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає.

30.08.2025 позивач самовільно залишив військову частину.

06.09.2025 ОСОБА_1 повернувся із самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 (батальйон резерву).

Наказом військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 № 249 «Старшому солдату військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , оператору 2 відділення механізованих засобів розмінування 2 взводу механізованого розмінування роти механізованого розмінування військової частини НОМЕР_1 , з 30.08.2025 у зв`язку з самовільним залишенням пункту постійної дислокації відповідно до наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 пункту 15 розділу І призупинити виплату грошового забезпечення та зняти з усіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення з 31.08.2025 внаслідок відсутності на службі без поважних причин».

Наказом Голови адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 05.01.2026 № 4-РС наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 №13 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 05.09.2026.

Відповідно до пункту 4 Алгоритму дій посадових осіб стосовно військовослужбовців, які самовільно залишили в/ч чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Закону України "Про внесення зміни до глави ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" від 21.11.2024 №4087-ІХ, прибули до визначених МОУ військових частин:

Командир військової частини, в якій проходить військову службу військовослужбовець, в день отримання повідомлення про прибуття військовослужбовця до батальйону резерву, з дня його повернення до батальйону резерву:

видає наказ (стройовій частині) про поновлення такого військовослужбовця на всіх видах забезпечення, крім котлового, та про направлення його у службове відрядження до військової частини, яка зазначена у цьому повідомлені, у встановленому порядку.

У пункті 5 Алгоритму дій посадових осіб стосовно військовослужбовців, які самовільно залишили в/ч чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Закону України "Про внесення зміни до глави ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" зазначено:

Командир військової частини, до якої прибуває такий військовослужбовець у службове відрядження, протягом доби:

видає наказ (по стройовій частині) щодо включення військовослужбовця до списку тимчасово прибулого особового складу та зарахування на продовольче забезпечення, визначає йому завдання;

обліковує військовослужбовця в книзі тимчасово прибулого особового складу;

після отриманням облікових даних від військової частини, в якій проходить військову службу військовослужбовець, готує проект Плану переміщення відповідної номенклатури посад та направляє його до відповідного органу військового управління для прийняття кадрового рішення.

Пунктом 6 Алгоритму дій посадових осіб стосовно військовослужбовців, які самовільно залишили в/ч чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Закону України "Про внесення зміни до глави ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" визначено, що служба персоналу відповідного органу військового управління протягом доби з моменту отримання проекту Плану переміщення готує проект наказу (по особовому складу) про призначення військовослужбовця на відповідну посаду.

Після видання наказу (по особовому складу) служба персоналу негайно надсилає витяг із такого наказу та/або повідомлення про прийняте кадрове рішення до відповідних військових частини встановленим порядком.

Пунктом 7 Алгоритму дій посадових осіб стосовно військовослужбовців, які самовільно залишили в/ч чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності Закону України "Про внесення зміни до глави ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців" визначено, що військовослужбовець, який прибув до військової частини у службове відрядження, користується правом на пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством України.

З цього слідує, що наказ про поновлення позивача на всіх видах забезпечення (крім котлового) та про направлення його у службове відрядження до військової частини, яка зазначена у повідомленні від резервного батальйону повинна була видавати Військова частина НОМЕР_1 .

Разом із тим, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, послуговуючись принципом верховенства права та спираючись на статтю 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суду враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи вищевказане суд приходить додо висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу по стройовій частині командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 №13 щодо виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 05.09.2025 підлягають до задволення, а відтак, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання В/ч НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині, яким виключити позивача зі списків Військової частини НОМЕР_1 з 30.01.2026 на підставі наказу Начальника Генерального штабу Збройних сил України (по особовому складу) від 30.01.2026 № 222-РС.

Вищевказаний спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Зважаючи на вищевикладене, з метою повного відновлення порушених прав позивача та повернення їх до попереднього стану, суд також вважає підставними позовні вимоги щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині про поновлення позивача на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу 06.09.2025.

Щодо позовних вимог про зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 06.09.2025 по 30.01.2026, суд зазначає таке.

Згідно з пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Згідно з абзацом 9 та 10 пункту 15 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не було нараховано грошове забезпечення з вересня 2025 року по січень 2026, що підтверджується картками грошового забезпечення військовослужбовця.

З огляду на те, що позивач добровільно повернувся до виконання обов`язків військової служби, що не заперечується відповідачем, нараховане йому грошове забезпечення за період з 06.09.2025 по 30.01.2026 має бути нараховано та виплачено.

Відтак, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ по стройовій частині командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 № 13.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині, яким виключити ОСОБА_1 зі списків Військової частини НОМЕР_1 з 30.01.2026.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу по стройовій частині про поновлення ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу з 06.09.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині про поновлення ОСОБА_1 на всіх видах забезпечення (крім котлового) у зв`язку з поверненням на службу 06.09.2025.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 06.09.2025 по 30.01.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 06.09.2025 по 30.01.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Третя особа: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )

Третя особа: військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Суддя В.В. Дмитрук