Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №703/5520/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5520/26

2/703/3225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м.Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

установив:

18.08.2026 позивач через представника, адвоката Кондратюка В.М., використовуючи систему «Електронний суд», звернувся до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Свої вимоги мотивує тим, що 09.08.2013 він та відповідачка зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, про що складений актовий запис №213.

Від шлюбу мають двох неповнолітніх доньок – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач стверджує, що спільне життя у подружжя не склалося, оскільки втратили взаємоповагу та довіру один до одного, виникли різні погляди на сімейне життя, разом, як подружжя, не проживають, тому шлюбні відносини фактично припинені. Позивач вважає, що спільне життя та збереження шлюбу неможливі, шлюб існує формально, а тому просить розірвати шлюб.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21.08.2026 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачка ОСОБА_2 25.08.2026 подала до суду заяву, у якій позовні вимоги визнала у повному обсязі, не заперечувала проти розірвання шлюбу та просила їй залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України наслідком визнання відповідачем позову є ухвалення рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, які відповідають правовідносинам, врегульованим нормами СК України щодо припинення шлюбу.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 09.08.2013 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, про що складений актовий запис №213.

Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Від шлюбу мають двох доньок – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-якої обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

За змістом ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Судом встановлено, що сторони спільно не проживають, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, не підтримують шлюбних стосунків. Формальне перебування у шлюбі суперечить їх інтересам, тому шлюб необхідно розірвати відповідно до ст. 112 СК України.

За положеннями ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позов містить волевиявлення відповідачки продовжити називатися прізвищем, що набуте в шлюбі « ОСОБА_5 ».

Частиною 2 ст. 114 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З матеріалів справи не вбачається існування будь-яких обставин, які б спростовували добровільність визнання відповідачем позову чи перешкоджали їй вчинити відповідний правочин іншим чином.

Вказане визнання не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, відтак позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 279 ЦПК України).

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідачки надійшла заява про визнання позову, позивач при зверненні до суду з позовною заявою відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», був звільнений від сплати судового збору, а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, наявні підстави для стягнення з відповідачки, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, на користь держави 50 відсотків судового збору, належного до сплати при зверненні до суду із позовом про розірвання шлюбу.

Відомості про наявність інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, в матеріалах справи відсутні.

На підставі ст. 24, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст. 5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 260, 265, 280-282 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 09.08.2013 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області (актовий запис №213).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 665,60 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 31.08.2026.

Суддя І.В. Овсієнко