Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №541/2640/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600

Справа № 541/2640/26

Провадження № 1-кп/541/293/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170550001139 від 13 листопада 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Буди Харківського району Харківської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, що входить до прибережної захисної смуги водного об`єкта, діючи всупереч вимогам земельного законодавства України, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу щодо передачі йому земельної ділянки у власність або користування, державної реєстрації речового права та будь-яких правовстановлюючих документів, самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 1,0079 га, яка входить до прибережної захисної смуги водного об`єкта – річки Озниця та знаходиться за межами населених пунктів на території Комишнянської територіальної громади Миргородського району Полтавської області.

Самовільне зайняття земельної ділянки було здійснено шляхом її розорення з порушенням меж прибережної захисної смуги річки Озниця та посіву сільськогосподарської культури – соняшника.

Вказана земельна ділянка площею 1,0079 га є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 5323255400:00:001:0095 та використовувалася єдиним масивом без наявності у ОСОБА_5 правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 1,0079 га.

Унаслідок вчиненого кримінального правопорушення Комишнянській селищній раді заподіяно шкоду в сумі 27921 грн 59 коп., яку в ході досудового розслідування відшкодовано у повному обсязі.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив самовільне зайняття земельної ділянки, що входить до прибережної захисної смуги водного об`єкта та належить до земель в охоронній зоні, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та беззастережно, підтвердив фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому та не оспорював правову кваліфікацію своїх дій.

Після роз`яснення учасникам судового провадження положень ч. 3 ст. 349 КПК України та з`ясування того, що вони правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження, добровільність своєї позиції та наслідки розгляду справи у такому порядку, учасники судового провадження не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину, фактичні обставини кримінального провадження ним не оспорювалися, судом було встановлено добровільність та усвідомленість його позиції, а також роз`яснено наслідки такого порядку судового розгляду, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 умисно вчинив самовільне зайняття земельної ділянки, що входить до прибережної захисної смуги водного об`єкта та належить до земель в охоронній зоні.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 197-1 КК України.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_5 раніше не судимий, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Враховуючи наведене, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, а також повне відшкодування завданої шкоди, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді обмеження волі.

Разом із тим, з огляду на особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, щире каяття, повне визнання вини та відшкодування завданої шкоди, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування призначеного покарання.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік та поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України за наявності таких речових доказів у матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373–376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України учасники судового провадження не мають права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального провадження, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких суд визнав недоцільним.

Суддя ОСОБА_1