Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №753/11548/26 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 753/11548/26

Провадження № 2-а/529/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Чуб К.В.,

секретаря с/з – Онищенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до суду про скасування постанови серії ЕНА №7207118 від 16.05.2026 про притягнення його адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, винесеної інспектором 2 взводу 3 роти 4 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в м. Києві - старшим лейтенантом Коркачем А.В.

Позов обґрунтовано тим, що постановою інспектора патрульної поліції Коркачем А.В. серії ЕНА № 2707118 від 16.05.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 16.05.2026 здійснив перетин подвійної суцільної лінії та рух по зустрічній смузі. Позивач заперечує дані обставини та вказує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, всупереч положень КУпАП та Правил дорожнього руху, за відсутності доказів, які б вказували на порушення ним ПДР, працівником поліції не було всебічно, повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Також зазначає, що під час розгляду справи інспектором було порушено встановлений законом порядок розгляду справи, не було забезпечено належної реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Посилаючись на вказані обставини позивач просить скасувати зазначену постанову, а провадження по справі - закрити.

21.08.2026 у справі відкрито провадження за вказаним позовом з призначенням судового засідання з розгляду справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому зазначив про підтримання позовних вимог.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву, в якому просить розгляд справи проводити у його відсутності та відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на порушення, провів розгляд справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням. Права, передбачені ст. 268 КУпАП, не можуть розглядатися як формальна підстава для скасування постанови за відсутності об`єктивних даних про те, що суб`єкт владних повноважень перешкоджав особі реалізувати такі права. Матеріали справи не містять доказів того, що працівник поліції обмежував позивача у наданні пояснень, подачі клопотань чи отримання правничої допомоги. Також представник відповідача у відзиві зазначає, що законодавством передбачена спрощена процедура розгляду посадовими особами патрульної поліції справ про адміністративні правопорушення, передбачені КУпАП, яка виключає необхідність дотримання інпектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне првопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, на ознайомлення з матеріалами справи, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №7207118 від 16.05.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. за те, що він 16.05.2026 о 18:04 год. в м. Києві по вул. Михайла Бойчука, 45, керуючи автомобілем “AUDI A5”, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух по зустрічній смузі руху та перетнув подвійну суцільну лінію, чим порушив п. 11.4 ПДР.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" (далі – Закон) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до положень Закону України "Про дорожній рух" порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У пункті 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 11.4 ПДР передбачено, що на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Положеннями ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями.

Санкція цієї норми передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, віднесено до компетенції органів Національної поліції, діяти від імені яких мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з приписами чч. 2, 4 ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення.

Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до чч. 2,3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Аналіз змісту наведених положень КУпАП дає підстави для висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинно ґрунтуватися не лише на обставинах, які візуально встановив працівник органу поліції, але й на інших доказах, зокрема матеріалах фото або відеофіксації.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, згідно з якою візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач надав відзив на позов, до якого долучив відео нагрудної камери реєстр. № 759100. Оцінюючи наданий відповідачем відеозапис, суд зазначає, що з його змісту не вбачається чіткого та послідовного підтвердження обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови. Даний відеозапис не містить події правопорушення, а фіксує розгляд справи працівником поліції. Крім того, з відеозапису вбачається, що після встановлення особи, тобто на початку розгляду справи поліцейським не було роз`яснено позивачеві права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Оскільки відеозапис не фіксує повної та безперервної послідовності подій у спосіб, який би усував сумніви щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, наданий відеозапис не може бути визнаний достатнім доказом події адміністративного правопорушення та вини позивача у його вчиненні, а інших належних та достатніх доказів, які б підтвердили факт вчинення позивачем правопорушення, відповідачем не надано, викладені в оскаржуваній постанові обставини залишаються належним чином не підтвердженими.

Обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача, проте останнім не надано суду жодного належного та допустимого доказу наявності події правопорушення, вчиненого позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, якими, зокрема, можуть бути фото-, відеозапис, на яких зафіксовано факт правопорушення, або будь-яких інших допустимих доказів на підтвердження вчинення правопорушення.

За вказаних обставин суд вважає, що оскаржувану постанову від 16 травня 2026 року прийнято за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того варто зазначити, що положеннями КУпАП у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення (притягнення особи до адміністративної відповідальності). Разом з тим, такий порядок стосується розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення без складення протоколу, та він не виключає необхідність дотримання інспектором поліції зокрема такої процедури, як роз`яснення прав особі, що притягається до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки, як вказано вище, не доведено наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, то відповідно провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн.

За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 № 543/775/17, за подачу позову про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності має бути сплачений судовий збір. Разом з тим Верховний Суд зазначив, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026 становить 665,60 грн.

Разом з тим, ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву подано в електронній формі, розмір судового збору за цим позовом становить 532 грн 48 коп.

Враховуючи результат розгляду справи (задоволення позову), відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 532 грн 48 коп.

Керуючись статтями 7, 77, 78, 243-246, 286, 293 КАС України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7207118 від 16.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий: К.В. Чуб