Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №365/505/26 — Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/505/26

Номер провадження: 3/365/132/26

ПОСТАНОВА

іменем України

01 вересня 2026 року селище Згурівка

Суддя Згурівського районного суду Київської області Хижний Р.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 справу про адміністративне правопорушення за адміністративним матеріалом, який надійшов від Сектору поліцейської діяльності № 2 Відділу поліції № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Згурівського районного суду Київської області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який переданий для розгляду судді Хижному Р.В.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 673872 від 23.05.2026 встановлено, 23.05.2026 о 21:24 год. в с. Мала Березанка по вул. Шевченка поблизу будинку № 5, Броварського району Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу ALCOTEST DRAGER 6810 AZRH-0287, під відеозапис портативного відеореєстратора 855871, результат 0,90 ‰ проміле, тест № 1136, чим порушив вимоги п. 2.9.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Прокурор, повідомлений про розгляд справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії» щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, на розгляд справи не з`явився, що не перешкоджає розгляду.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав та пояснив наступне. 23.05.2026 у вечірній час він разом з цивільною дружиною ОСОБА_2 та його сином від попереднього шлюбу приїхали на автомобілі Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 до місця сового проживання в с. Мала Березанка. В цей час він був повністю тверезий, алкоголь не вживав. По приїзду додому, він загнав автомобіль у двір. Через деякий час у двір заїхала поліція разом з його колишньою дружиною. Між ним та його колишньою дружиною існує конфлікт щодо участі у спілкуванні з сином. Поліцейські повідомили, що приїхали за викликом його колишньої дружини, яка повідомила про вчинення сімейного насильства її колишнім чоловіком ОСОБА_1 . Почалася суперечка, колишня дружина хотіла забрати сина. Працівники поліції почали розпитувати про сімейний конфлікт. В цей час ОСОБА_1 почав сильно нервувати та два рази ходив до будинку щоб випити чарку горілки щоб розслабитися. До цього моменту він алкоголь в цей день не вживав. Після його чергового повернення з будинку, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився та пройшов відповідний огляд, який показав, що він вживав алкоголь. ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції, що вжив алкоголь вже по приїзду додому щоб зняти стрес. Його слова підтверджувала і його цивільна дружина ОСОБА_2 . Проте поліцейські не зважили на його слова та склали протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом було досліджено докази у справі та надано їм належну оцінку.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повністю підтвердила пояснення ОСОБА_1 . Свідок підтвердила, що до приїзду додому її чоловік алкоголь не вживав та був повністю тверезим. В ході конфлікту з колишньою дружиною, який мав місце вдома за участю працівників поліції, ОСОБА_1 почав сильно нервувати та декілька разів ходив до будинку, як потім з`ясувалося щоб випити алкоголь.

Судом також були досліджені письмові докази у справі: протокол про адміністративне правопорушення серії 673872 від 23.05.2026 (а.с. 1), чек тесту № 1136 ALCOTEST DRAGER 6810, прилад № ARZH-0287, результат – 0,90 ‰ проміле (а.с. 2), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп”яніння в умовах закладу охорони здоров”я (а.с. 3), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, який зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням ALCOTEST DRAGER 6810, прилад № ARZH-0287 (а.с. 4), розписка (а.с. 5), відеозаписи, долучені до адміністративного матеріалу (а.с. 1). ОСОБА_1 посвідчення водія отримував (а.с. 6). Протягом року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягувався, а саме: 23.05.2026 за ч. 2 ст, 122 КупАП, штраф 510 грн (а.с. 7-9).

Дослідивши докази у справі, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів,

Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правилами п.1.9 ПДР України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного сп`яніння.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає, зокрема у формі керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Суб`єкт адміністративного правопорушення спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керує транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Адміністративний матеріал не містить беззаперечних доказів того, що 23.05.2026 о 21:24 год. в с. Мала Березанка по вул. Шевченка поблизу будинку № 5, Броварського району Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння заперечує, зазначаючи, що вжив алкоголь вже після завершення керування, перебуваючи вдома. Пояснення ОСОБА_1 повністю підтверджуються пояснення свідка ОСОБА_2 . З наданих відеозаписів вбачається, що працівники поліції більше години ведуть розмову з ОСОБА_3 проте не помічають ознак алкогольного сп`яніння. В ході розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 декілька разів заходить до приміщення будинку. Лише після того, працівники поліції помічають у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Відеозаписи, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, не містять фіксації перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння в процесі керування транспортним засобом. Доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння суду не надано.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Національне законодавство України повністю узгоджується і з усталеною судовою практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». При цьому розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом кримінального провадження. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 247 КУпАП, правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення

З огляду на вище викладене, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи витлумачені на його користь, тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130,245,247,251,252 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Постанова судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Суддя Р. В. Хижний