Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №293/1079/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1079/26

Провадження № 2-а/293/8/2026

01 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

І.СУТЬ СПРАВИ

23.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом за змістом якого просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7560596 від 16.07.2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді попередження за ст. 125 КУпАП, та стягнути майнову шкоду.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що 16.07.2026 року, керуючи транспортним засобом Renault Scenic, здійснив зупинку за адресою: м. Львів, вул Кульпарківська, 236А, на спеціально відведеному місці для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, оскільки він та його дружина є особами з інвалідністю ІІ групи. Цього ж дня, інспектором, старшим лейтенантом поліції Гора М.В. було винесено постанову серії ЕНА № 7560596 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП у вигляді попередження за безпідставне паркування транспортних засобів на місцях для осіб з інвалідністю, оскільки на автомобілі не було розпізнавального знака «Водій з інвалідністю». Транспортний засіб було примусово затримано та евакуйовано на спеціальний майданчик без його присутності. Дійсно на момент евакуації на автомобілі був відсутній розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю". Це зумовлено було тим, що транспортний засіб був незадовго до цього придбаний, перебував на тимчасових (транзитних) номерних знаках і він саме транспортував його на Житомирщину з метою державної реєстрації та отримання постійних документів.

При цьому, позивач зазначає, що сама по собі відсутність наліпки на склі, за наявності у нього дійсного посвідчення особи з інвалідністю, не позбавляє його встановленого законом статусу та права на пільгове паркування. До того ж відповідно до підпункту «ґ» пункту 30.3 Правил дорожнього руху України розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» встановлюється за бажанням водія, а не в обов`язковому порядку. Відтак, відсутність такого знака на транспортному засобі не становить порушення ПДР України та не утворює складу правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП.

З метою повернення затриманого автомобіля ним було сплачено кошти за послуги транспортування (евакуації) у сумі 1772,40 грн. та за зберігання авто на штрафмайданчику у сумі 349,00 грн. Вказані кошти позивач просить стягнути на його користь з відповідача, посилаючись на норми ст. 528, 1173 Цивільного кодексу України, оскільки нормами ст. 265-2 КУпАП не передбачене тимчасове затримання транспортного засобу у разі вчинення правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 справа №293/1079/26 передана на розгляд судді Збаражського О.М.

Ухвалою від 24.07.2026 суд відкрив провадження у справі, призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

31.07.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнав в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні. Заперечуючи проти вимог позивача представник відповідача Хрущ Т.І. зазначає, що відповідно до п. 2.3.6 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до розділу 33 ПДР України табличка до дорожніх знаків 7.17 «Особи з інвалідністю» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил.

Знак «Водій з інвалідністю» розмішується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю. Таким чином, на місцях позначених дорожнім знаком 5.42.1 "Місце для стоянки" з додатковою табличкою до дорожніх знаків 7.17 «Особи з інвалідністю» та/або дорожньою розміткою 1.35 дозволяється зупинка/стоянка транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю із встановленим на даному транспортному засобі розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю", який розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах.

Так як у працівників поліції були наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.6 ст.126 КУпАП, оскільки транспортний засіб Renault Scenic, із встановленим на ньому номерним знаком НОМЕР_1 на червоному фоні, припаркований на місці позначеному дорожнім знаком 5.42.1 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до дорожніх знаків 7.17 «Особи з інвалідністю» та дорожньою розміткою 1.35, без розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» дало право працівнику поліції, для забезпечення провадження у справі, відповідно ст.265-2 КУпАП здійснити тимчасове затримання транспортного засобу, шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик.

На підставі цього транспортний засіб Renault Scenic, із встановленим на ньому номерним знаком НОМЕР_1 на червоному фоні було тимчасово затримано шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик, а подія відбувалась без присутності понятих у зв`язку із фіксацією обставин тимчасової затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки та відеозапису, що зазначено в акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу з посиланням на відеореєстратори №471686 і 471888.

Відповідно до вищенаведеного тимчасове затримання транспортного засобу позивача відбулося згідно ст.265-2 КУпАП та Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1102.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7560596 від 16.07.2026 ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді попередження за порушення п.8.5. з дорожньою розміткою 1.35 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 125 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 16.07.2026 о 13 год. 10 хв. у м. Львів вул. Кульпарківська 226а, здійснив стоянку транспортним засобом Renault Scenic S0102150 з номерним знаком НОМЕР_1 , в зоні дії дорожнього знаку п.8.5 з дорожньою розміткою 1.35. При цьому водій не встановив відповідний знак «Інвалід на автомобілі», чим порушив п.8.5 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

З пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_2 виданого 22.01.2025 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

За послуги транспортування (евакуації) транспортного засобу Renault Scenic S0102150 позивачем сплачені 1772,40грн. та за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику 349,00грн., що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції ТОВ «Контрактовий дім» № 20650-1019695-75947, №20650-1019695-76098 від 16.07.2026.

Представником відповідача Хрущ Т.І. додано до відзиву на позов фотокартки та відеозаписи з місця події правопорушення та акт затримання транспортного засобу Renault Scenic S0102150.

ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі ПДР України).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 14-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у несплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).

Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, встановлюються статтями 279-1 - 279-4 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 січня 2020 року № 13.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7560596 від 16.07.2026 за твердженням відповідача, відбулося через паркування позивачем свого транспортного засобу на стоянці для транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю із встановленим на даному транспортному засобі розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю", який розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, за що передбачена відповідальність ст. 125 КУпАП.

Згідно ст. 125 КУпАП за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

На відповідних транспортних засобах установлюються відповідні такі розпізнавальні знаки: «Водій з інвалідністю» квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю (п. 30-3 ґ ПДР України).

Згідно з частинами 6, 7 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Порядок надання пільг власникам транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 585 відповідно до статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» затверджено Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів (далі Порядок № 585).

Пунктом 5 Порядку № 585, передбачено, що безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

На виконання ухвали суду від 24.07.2026, відповідачем надані фотокартки та відео з нагрудного відеореєстратора поліцейського з місця події правопорушення, які було досліджено судом. З оглянутих фотокарток та відео з нагрудного відеореєстратора поліцейського встановлено, що транспортний засіб Renault Scenic S0102150 з номерним знаком НОМЕР_1 , припаркований на місці позначеному дорожнім знаком 5.42.1 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до дорожніх знаків 7.17 «Особи з інвалідністю» та дорожньою розміткою 1.35, однак на вказаному транспортному засобі відсутній розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», що також не заперечується позивачем.

Щодо тверджень позивача щодо неправомірного затримання транспортного засобу, слід зазначити наступне.

У відповідності до положень ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені ч. 1,2,3,4, 6,7 ст. 121, ст. 121-3, ч.3, 5, 6,7, ст. 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)), статтями 122-5, 124, 126, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик. Випадки тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик визначені частиною третьою статті 265-4 цього Кодексу. При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Інформація про тимчасове затримання транспортного засобу має невідкладно передаватися на абонентський номер рухомого (мобільного) зв`язку та на адресу електронної пошти, зазначені належними користувачами або особами, за якими зареєстровані транспортні засоби, відповідно до статті 279-4 цього Кодексу. У разі заподіяння транспортному засобу шкоди при його транспортуванні та/або зберіганні завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб`єкта господарювання, що надає такі послуги, та/або відповідного страхового відшкодування, що здійснюється за правовідносинами обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єкта господарювання, що надає послуги із транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі їх тимчасового затримання

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.

Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов`язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата. Повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відбувається невідкладно за зверненням відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуги із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено розглядом справи, працівники поліції під час патрулювання і слідкування за дотриманням ПДР 16.07.2026 за адресою м.Львів вул.Кульпарківська 226а виявили транспортний засіб Renault Scenic із встановленим на ньому номерним знаком НОМЕР_1 на червоному фоні, який припаркований на місці позначеному дорожнім знаком 5.42.1 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до дорожніх знаків 7.17 «Особи з інвалідністю» та дорожньою розміткою 1.35 (clip-O, clip-1 час події 14 год. 13 хв., та на фото, після чого ретельно обійшли транспортний засіб з усіх сторін щоб переконатися у тому чи є на ньому встановлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», якого виявлено не було у зв`язку з відсутністю такого (clip-O, clip-1 час події 14 год. 14 хв., та на фото яке додається до відзиву). Також щодо відсутності на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» не заперечує і сам позивач у своїй позовній заяві.

Таким чином, у працівників поліції були наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.6 ст.126 КУпАП, оскільки транспортний засіб Renault Scenic, із встановленим на ньому номерним знаком НОМЕР_1 на червоному фоні, припаркований на місці позначеному дорожнім знаком 5.42.1 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до дорожніх знаків 7.17 «Особи з інвалідністю» та дорожньою розміткою 1.35, без розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» дало право працівнику поліції, для забезпечення провадження у справі, відповідно до ст.265-2 КУпАП та здійснити тимчасове затримання транспортного засобу, шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик.

У зв`язку з відсутністю на місці події водія даного транспортного засобу, працівники поліції здійснили виклик евакуатора та склали акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, який відповідачем доданий до відзиву на позов. Евакуатор прибув на місце події о 15 год. 07 хв. (clip-2, clip-3 час події 15 год. 07 хв.), тобто за 53 хв. після його виклику і за весь цей період часу ніхто до даного транспортного засобу не підходив.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП надав зокрема фотокартки та відео з нагрудного відеореєстратора з місця події правопорушення, які досліджено судом, отже такі є належними доказами вчинення правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП України, винесена на підставі та в межах повноважень наданих інспектору з паркування та є законною, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди за послуги транспортування (евакуації) його транспортного засобу та за зберігання спеціальному майданчику є похідною від первинних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, суд також відмовляє у задоволенні вказаних вимог позивача.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позов залишено без задоволення, позивач звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю ІІ групи, а також враховуючи те, що відповідач не поніс судових витрат, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 90, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та стягнення матеріальної шкоди, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ