Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №159/2448/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2448/26

Провадження № 2/159/1910/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 03.12.2023 відповідач ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») у формі електронного документа з використання електронного підпису Договір про споживчий кредит №100857777 і отримав шляхом безготівкового переказу кошти в сумі 7000 гривень, на строк 105 днів (15 днів пільговий період, 90 днів поточний період) з правом пролонгації, зі сплатою процентів від 0,01% до 3,5% в день.

На підставі договору №105-МЛ/Т від 28.02.2024 ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», включивши відповідача в реєстр боржників.

На час пред`явлення позову ОСОБА_1 кредит не повернула, претензію позивача від 29.12.2025 залишила без реагування.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 23096,50 грн, з них: 7000 грн тіло кредиту, 16096,5 грн проценти, а також 2662,4 грн судового збору і 8000 грн витрат на правничу допомогу.

01.05.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, правом подати відзив на позов не скористалася. Судові виклики скеровані рекомендованим поштовим повідомленням R067188474540, R067210298204 повернулись з відміткою «адресат відсутній за місцем проживання».

Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).

Керуючись положеннями статті 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) – 31.08.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

03.12.2023 відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті miloan.ua створила Особистий кабінет позичальника, подала Анкету-заявку на кредит № 100857777 (а.с.15), в якій вказала свої персональні дані, паспорт громадянина України, пройшла перевірку у системі BankID Національного банку, замовила суму кредиту 7000 грн на строк 15 днів з відсотковою ставкою 0,01%.

03.12.2023 ОСОБА_1 подала Заяву на отримання кредиту № 100857777 (а.с.13 на звороті) в якій просила ТОВ «Мілоан» надати кредит на інших умовах: сума кредиту 7000 гривень, на строк 105 днів - 15 днів пільговий період зі сплатою процентів від 0,01% в день, 90 днів поточний період зі сплатою процентів 3,5% в день.

Того ж дня 03.12.2023 ОСОБА_1 використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор 584261 уклала з ТОВ «Мілоан» електронний кредитний договір № 100857777.

У договорі (а.с.7-12) сторони остаточно погодили усі істотні умови кредитування:

- кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7000 гривень (п.1.2) шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ) (п.2.1), на строк 105 днів з 03.12.2023 (п.1.3) до 17.03.2024 (1.3.2), з яких 15 днів пільгового періоду (п.1.3.1) та 90 днів поточного періоду (1.3.2).

- проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 10,5 гривень (за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) (1.5.2), а протягом поточного періоду - 22050 гривень (за ставкою 3,5% від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом) (п.1.5.3).

- комісія за надання кредиту – 0,00 гривень (1.5.1).

Згідно з п.2.3.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати/поновлювати строк кредитування на пільгових умовах, вчинивши дії визначені у розділі 6 Правил, в тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частину заборгованості по кредиту за наведеними у таблиці ставками: для продовження на 3 дні – 3%, на 7 днів – 6%, на 15 днів – 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, то проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк нараховуються за ставкою, передбаченою в п.1.5.2 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом поточного періоду вчинить необхідні дії для поновлення пільгового періоду, такі дії зупиняють перебіг поточного періоду до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишилася до його спливу на момент пролонгації (п.2.3.2 договору).

ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за договором, 03.12.2023 перерахувало на відкриту на ім`я відповідача платіжну карту № НОМЕР_1 кошти у розмірі 7000 грн, що підтверджено платіжним дорученням №77802568 (а.с.16).

Згідно з наданими ТОВ «Мілоан» відомостями про щоденні нарахування (а.с.16 зворот-18) відповідач на виконання умов договору платежів на повернення кредиту не здійснювала, правом на пролонгацію не скористалась.

За вказаними відомостями проводилось нарахування відсотків за користування кредитом в такому порядку:

- з 04.12.2023 по 18.12.2023 (14 днів – пільговий період) щодня нараховано по 0,70 грн процентів (0,01 % в день на тіло кредиту 7000 грн);

- з 19.12.2023 по 06.01.2024 - нарахування нестандартних відсотків (19 днів), щодня нараховано по 245 гривень процентів (3,5 % в день на тіло кредиту 7000 грн);

- з 07.01.2024 по 17.03.2024 - нарахування нестандартних відсотків (71 день), щодня нараховано по 161 гривень процентів (2,3 % в день на тіло кредиту 7000 грн).

Згідно з випискою по особовому рахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №100857777 від 03.12.2023 складає 23096,5 грн, з яких: 7000 грн тіло кредиту, 16096,5 грн проценти (а.с.17 на звороті).

28.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір про відступлення права вимоги № 105-МЛ/Т, відповідно до пункту 1.2 даного договору внаслідок передачі портфеля заборгованості новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що включені у Реєстр боржників (а.с.18 на звороті - 23).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №100857777 від 03.12.2023 на загальну суму 20198,5 грн (а.с.28 на звороті).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.18) після відступлення права вимоги позивач з 29.02.2024 до закінчення дії строку кредитного договору (17.03.2024) продовжував нараховувати відповідачу відсотки за процентною ставкою 2,3 % в день (161 грн).

Остаточно за відповідачем обліковується заборгованість за спірним кредитним договором в сумі 23096,50 гривень, з яких 7000 гривень тіло кредиту; 16096,5 грн відсотки, нараховані первісним кредитором до відступлення права вимоги та нараховані позивачем після відступлення права вимоги до закінчення строку дії договору.

Вимогу позивача щодо повернення кредитної заборгованості відповідач залишив поза увагою (а.с.29 на звороті).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договорів, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшла ідентифікацію, погодилася на запропоновані умови кредитування і скористалася кредитом, який перерахований на її картковий рахунок.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з п.3.2.6 кредитного договору Кредитор вправі відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за цим договором на користь третіх осіб в будь який час протягом дії договору без згоди позичальника.

Позивач підтвердив право вимоги повернення кредитної заборгованості, долучивши до договору про відступлення права вимоги №105-МЛ/Т від 28.02.2024, платіжну інструкцію щодо оплати компенсації за придбані права, витяг з реєстру боржників, до якого за порядковим номером 148 включена ОСОБА_1 за кредитним договором №100857777.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за договором про споживчий кредит в загальному розмірі 23096,50 гривень (7000 грн тіло, 16096,50 грн відсотки).

Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 7000 гривень, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними.

Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в розмірі 16096,50 грн розраховані в межах строку кредитування.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша – четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Суд під час перевірки розміру нарахованих позивачем відсотків керувався приписами статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та в якому згідно в п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX визначено, що максимальний розмір денної ставки не може перевищувати упродовж 120 днів – 2,5% (з 24.12.2023 до 21.04.2024), та упродовж 120 днів – 1,5% (з 22.04.2024 до 19.08.2024).

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Так у пільговий період з 04.12.2023 по 18.12.2023 кредитор правомірно нарахував відсотки в розмірі 10,5 грн застосувавши відсоткову ставку 0,01%.

Нарахування кредитором відсотків у поточному періоді:

- за 5 днів з 19.12.2023 по 23.12.2023 за ставкою 3,5 % в день на тіло кредиту 7000 грн в сумі 1225 грн,

- за 71 день з 07.01.2024 по 17.03.2024 за ставкою 2,3% в день на тіло кредиту 7000 грн в сумі 11431 грн,

відповідає умовам договору та приписами статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ.

Проте, нарахування відсотків у поточному періоді за 14 днів з 24.12.2023 по 06.01.2024 за відсотковою ставкою 3,5% від фактичного залишку суми кредиту (п.1.5.3) не повною мірою відповідає вимогам законодавства, а тому заявлену до стягнення кредитну заборгованість за відсотками необхідно перерахувати, застосувавши у поточному періоді відсоткову ставку 2,5%, що становить 2450 грн.

Загальна сума відсотків визначених судом до стягнення складає 15116,50 (10,5+1225+2450+11431) грн.

Відповідно загальний розмір задоволених позовних вимог складає 22116,50 грн, з яких 7000 грн тіло кредиту, 15116,50 грн проценти.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов`язань чи контррозрахунок заборгованості не надала.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 95,7% (22116,50х100:23096,50), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2547,91 грн (2662,40х95,7%/100).

До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).

Позивачем заявлено до стягнення 8000 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 з адвокатським об`єднанням «Апологет», де вартість послуги за одну кредитну справу складає 8000 грн, акт наданих послуг №Д/13880 від 05.01.2026 у справі щодо ОСОБА_1 з погодженим переліком послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)

Відповідно до частини третьої ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

-чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, часткове задоволення позову, критерію розумності, обгрунтованості, необхідності, відповідають судові витрати на рівні 3000 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 256, 257, 267, 263, 512-514, 516, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №100857777 від 03.12.2023 в розмірі 22116 (двадцять дві тисячі сто шістнадцять) гривню 50 копійок, з них: 7000 гривень тіло кредиту, 15116,5 гривень проценти.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2547 (дві тисячі п`ятсот сорок сім) гривень 91 копійку сплаченого судового зборута 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус №28.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 31.08.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК