Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №510/1055/26 — Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2-о/510/67/26

Справа № 510/1055/26

26 серпня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі

Головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

за участю секретаря Фурсової А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 /заінтересована особа – ОСОБА_2 / про видачу обмежувального припису, -

встановив:

Заявник звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису /заінтересованаособа – ОСОБА_2 /, який полягає в усуненні перешкод ОСОБА_1 у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності постраждалої особи.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого вона є постраждалою особою від систематичного домашнього насильства (фізичного, психологічного та економічного).

На підтвердження факту вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 , посилається на кримінальне провадження № 12025162150001086 внесене до ЄРДР 01 серпня 2025 року за кваліфікуючими ознаками ч. 1 ст. 122 КК України. Стверджує, що заінтересована особа здійснює відносно неї систематичний психологічний тиск, залякування, образи та переслідування, обмежив доступ до об`єктів права спільної сумісної власності постраждалої особи.

З наведених підстав заявник звернулась із заявою до суду.

Заявник належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилась. Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України, справи про видачу обмежувального припису розглядаються судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності заявника ОСОБА_1 .

Представник заінтересованої особи – адвокат Славицька З.І. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що в матеріалах заяви відсутні докази, які підтверджують вчинення ОСОБА_2 протиправних дій згідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що заява про видачу обмежувального припису не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено судом, 21 липня 1994 року між заявником та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Ренійському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 75.

01 серпня 2025 року від потерпілої особи ОСОБА_1 до Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яка внесена до ЄДРДР за № 12025162150001086.

Однак, станом на час звернення заявника до суду з заявою про видачу обмежувального припису, відсутні будь-які відомості про розгляд зазначеного кримінального провадження. Доказів притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України, матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, особа, яка постраждала від домашнього насильства, у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», може подати заяву до суду про видачу обмежувального припису.

Обмежувальний припис стосовно кривдника віднесено до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, що визначено п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яка визначає значення термінів даного закону, кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. В свою чергу домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Так, оскільки ніяких доказів про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (ЄРДР № 12025162150001086), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України матеріали справи не містять, так само, як і відсутні відповідні відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначений доказ на час розгляду справи судом до уваги не береться.

Відповідно до ч. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Разом із тим, заявник в заяві про видачу обмежувального припису не просить вжити ніяких заходів тимчасового обмеження відносно кривдника для припинення психологічного та фізичного насильства, що зводиться до того, що ОСОБА_1 зауважує про наявність, саме економічного насильства відносно неї з боку ОСОБА_2 .

В обґрунтування факту економічного насильства заявник посилається на її лист від 25 квітня 2025 року до ОСОБА_2 з вимогою врегулювання питання користування сумісною нерухомістю, який не отриманий останнім за його відмовою.

Водночас, суд зауважує, що ніяких інших доказів тривалого умисного фінансового придушення, умисного позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, матеріали справи не містять, а наявність направлення листа для врегулювання питання користування сумісною нерухомістю не може вважатись безумовним вчиненням дій, які б свідчили про вчинення домашнього насильства.

При цьому, сама заявник в своїй заяві про видачу обмежувального припису не наводить визначеності нерухомого майна за яким просить усунути перешкоди у користуванні з боку ОСОБА_2 .

Частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Оцінивши всі надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 ознак домашнього насильства, а тому у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису має бути відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 77, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 293, 350-1 - 350-8, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 /заінтересована особа – ОСОБА_2 / про видачу обмежувального припису – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова