Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №510/2295/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/2295/25

Провадження 2/510/1584/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі - Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,0341 га, із кадастровим номером 5124110100:02:006:0225, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.03.2012 року він домовився із відповідачкою про купівлю вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки, у зв`язку з чим був укладений договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку. Сторони домовились про усі суттєві умови договору, відбулось повне виконання договору, однак відповідачка ухиляється від посвідчення укладеного договору купівлі – продажу у нотаріальному поряду.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у підготовче судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про визнання позовних вимог, також просила розглянути справу за її відсутності. На фіксацію судових засідань у справі технічними засобами не наполягала.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що 22.03.2012 р. ОСОБА_1 домовився із відповідачкою про купівлю житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , власником якої є: ОСОБА_2 згідно витягу про державну реєстрацію прав №33914294 від 23.04.2012 року та земельної ділянки ділянку загальною площею 0,0341 га, із кадастровим номером 5124110100:02:006:0225, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 06.11.2014 року.

В той же день було укладено відповідний письмовий договір купівлі – продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку, однак сторони домовилися про усі суттєві умови договору, крім того, відбулось повне виконання договору, а саме відповідачка передала позивачу нерухоме майно та правовстановлюючі документи на нього, що підтверджується відповідним актом приймання-передання від 22.03.2012 р., а позивач передав відповідачці обумовлену суму коштів у розмірі 42 000 грн.

Відповідачка, в порушення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.03.2012 року ніяких дій з нотаріального посвідчення договору не вчинила.

Сторони домовилися про зустріч у нотаріуса в м. Рені Одеської області для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Однак відповідачка до нотаріуса не з`явилася, пославшись на перебування за межами м. Рені та відсутність на той час необхідних правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Зазначені документи були оформлені та отримані нею у 2014 році, однак згодом їх оригінали були втрачені під час переїзду до іншого міста.

З огляду на наведене позивач вважає, що відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 22.03.2012 року, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду докази в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Разом з тим, між сторонами була досягнута взаємозгода відносно всіх істотних умов договору, оскільки позивач передав продавцю обумовлену суму коштів, а продавець передав позивачу нерухоме майно в натурі та документи на нього.

Згідно норм ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі – продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах, крім того відбулось повне виконання договору, а саме відповідачка передала позивачу нерухоме майно та документи на нього, а останній, у свою чергу, передав відповідачці обумовлену суму коштів, позивач прийняв нерухоме майно, фактично вступив у володіння цим майном.

Відповідачка жодного разу не висувала вимоги щодо повернення об`єкту нерухомості, не заперечувала проти визнання права власності за позивачем, про що свідчать заяви, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати, пов`язані із розглядом справи позивач просив з відповідачки не стягувати.

З врахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 220, 328, 368, 657 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) право приватної власності на:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,0341 га, із кадастровим номером 5124110100:02:006:0225, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя К.В. Сорокін