Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №947/22590/26 — Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/22590/26

провадження №1-кп/947/1042/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

01 вересня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12022100050002696 від 10.11.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполь Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року),

за участю: прокурорів ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі.

1. Відповідно до обвинувального акту від 28.05.2026 року по кримінальному провадженню №12022100050002696 від 10.11.2022 року, ОСОБА_3 обвинувачується:

1.1) у заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року);

1.2) двох епізодах заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року);

1.3) у двох епізодах заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року);

1.4) у заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року).

ІІ. Цивільний позов у кримінальному провадженні.

2. Потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 були пред`явлені цивільні позови у кримінальному провадженні про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

3. В обґрунтування позову, потерпілі зокрема зазначили, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого їм була завдана шкода, а тому посилаючись зокрема на ст.ст.3, 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст.61, 62, 117, 127, 128, 129 КПК України, ст.ст.119, 120 ЦПК України, кожний окремо просив суд:

3.1) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 матеріальний збиток у розмірі 154600,00 грн.;

3.2) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 матеріальний збиток у розмірі 482425,00 грн.;

3.3) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 матеріальний збиток у розмірі 190500,00 грн.;

3.4) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 матеріальний збиток у розмірі 73500,00 грн.;

3.5) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 матеріальний збиток у розмірі 84000,00 грн.;

3.6) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 матеріальний збиток у розмірі 235200,00 грн.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

4. Під час судового розгляду, прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.190 КК України. Запропонував не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитися допитом обвинуваченого і дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

5. Обвинувачений ОСОБА_3 , під час судового розгляду, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.190 КК України визнав повністю, погодився не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Надав згоду давати показання. Цивільні позови потерпілих визнав у повному обсязі.

6. Захисник обвинуваченого проти скороченого судового розгляду не заперечувала. Погоилась з обставинами, які визнав обвинувачений.

7. Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. Також у заявах зазначили, що обставини по справі та докази по ній розуміють правильно та не оскаржують. Повідомили, що розуміють наслідки визнання судом недоцільності дослідження доказів.

8. На стадії судових дебатів, прокурор просив визнати ОСОБА_3 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.190 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч.3 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, та на підставі ст.70 КК України остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

9. При цьому, прокурор вважав за необхідне зарахувати у строк покарання строк перебування обвинуваченого під вартою.

10. Обвинувачений, на стадії судових дебатів, заявив, що повністю визнає свою вину, кається, хотів попросити вибачення у потерпілих, хотів якомога швидше почати працювати та відшкодовувати потерпілим збитки. Також заявив, що готовий вступити до лав ЗСУ. Просив обмежитися умовним строком покарання. Грошові кошти не може повернути, так як перебуває під вартою.

11. Захисник під час судових дебатів зокрема зазначила, що не погоджується з мірою покарання, яке просив прокурор. Заявила, що обвинувачений від правоохоронних органів не переховувався, а переховувався від потерпілих, оскільки не мав наміру повертати їх грошові кошти. До обставин, що пом`якшують покарання відносила визнання вини та визнання обставин вчинення кримінальних правопорушень. Просила врахувати, що обвинувачений раніше не судимий, а санкції ч.2, 3 ст.190 КК України передбачають і альтернативні міри покарання. Вважала, що обвинуваченому може бути призначене покарання із застосуванням ст.75 КК України, яке бути відповідати і інтересам обвинуваченого, і інтересам потерпілих, оскільки перебуваючи під вартою, обвинувачений зрозумів необхідність відшкодування шкоди. Вказувала, що обвинувачений бажає піти служити за контрактом у ЗСУ, а отримані гроші буде спрямовувати на відшкодування шкоди потерпілим.

12. Під час останнього слова, обвинувачений зокрема зазначив, що у нього було багато часу усвідомити, що він спричинив потерпілим значну шкоду потерпілим. Вибачався за це перед потерпілими та зазначив, що хоче якомога швидше виправляти цю ситуацію. Знову заявив, що повністю визнає свою вину та щиро кається у тому, що зробив. Просив суд не застосовувати до нього сувору міру покарання у виді позбавлення волі, а обмежитися покаранням з іспитовим строком для того, щоб він міг офіційно працевлаштуватися та скоріше відшкодовувати шкоду потерпілим. Заявляв, що готовий вступити до лав ЗСУ та виконувати всі покладені на нього судом обов`язки перед потерпілими. Перебуваючи під вартою, багато чого зрозумів та усвідомив, бажає відшкодувати шкоду, та щоб у подальшому в його житті таких помилок більше не було.

ІV. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

13. Враховуючи позицію учасників кримінального провадження щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд визнає, що під час судового розгляду було доведено, що:

14. У серпні 2022 року, точні дата та час не встановлені, але не пізніше 09.08.2022 року, ОСОБА_3 зателефонував з номеру телефону НОМЕР_1 своєму знайомому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким був знайомий тривалий час та запропонував придбати паливні талони мережі АЗС «ANP», на що останній погодився і замовив у ОСОБА_3 паливні талони АЗС «ANP» на загальну суму 235200 гривень. При цьому, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_11 , що надасть йому паливні талони АЗС «ANP» не пізніше наступного тижня з дня повної оплати їх вартості.

15. На виконання вищевказаної домовленості, ОСОБА_11 , повністю довіряючи ОСОБА_3 , здійснив чотири перекази грошових коштів на вказану ОСОБА_3 банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , відкриту на ОСОБА_3 , а саме: 09.08.2022 року у розмірі 63000 гривень, 30.08.2022 року у розмірі 42000 гривень, 06.09.2022 року у розмірі 63000 гривень, 15.09.2022 року у розмірі 67200 гривень.

16. Після цього, ОСОБА_3 діючи умисно, паливні талони на загальну суму 235200 гривень потерпілому ОСОБА_11 в обумовлені строки не передав, та повідомив, що їх передача відкладається, запевнивши, що у разі неможливості поставки талонів, поверне потерпілому грошові кошти у повному обсязі.

17. Заволодівши грошовими коштами ОСОБА_11 на загальну суму 235200 грн. шляхом зловживання довірою потерпілого, ОСОБА_3 15.09.2022 року перебуваючи за адресою: вул.Фонтанська дорога, 58/1, м.Одеса, розпорядився ними на власний розсуд, та з листопада 2022 року, більш точний час не встановлено, припинив будь - які контакти з потерпілим ОСОБА_11 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 235200 гривень.

18. Відповідно до ч.2 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року), кримінальна відповідальність настає за шахрайство (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою), вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.

19. Відповідно до п.2 примітки ст.185 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року), у статті 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

20. Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

21. Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

22. Станом на 01.01.2022 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» становив 2481,00 грн. Тож, у 2022 році для цілей, передбачених ст.190 КК України значною шкодою вважалася сума у розмірі від 124050,00 до 310125,00 гривень.

23. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року) за участю потерпілого ОСОБА_11 доведена поза розумним сумнівом та його дії кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

24. Крім того, у серпні 2022 року, точні дата та час не встановлені, але не пізніше 24.08.2022 року, ОСОБА_3 зателефонував з номеру телефону НОМЕР_1 своїй знайомій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та запропонував придбати паливні талони мережі АЗС «ANP», на що остання погодилася і замовила у ОСОБА_3 паливні талони АЗС «ANP» на загальну суму 154600 гривень. При цьому, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 , що надасть їй паливні талони АЗС «ANP» не пізніше наступного тижня з дня повної оплати їх вартості.

25. На виконання вищевказаної домовленості, ОСОБА_6 , повністю довіряючи ОСОБА_3 , здійснила два перекази грошових коштів на вказану ОСОБА_3 банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , відкриту на ОСОБА_3 , а саме: 24.08.2022 року у розмірі 54600 гривень та 13.09.2022 року у розмірі 100000 гривень.

26. Після цього, ОСОБА_3 діючи умисно, паливні талони на загальну суму 154600 гривень потерпілій ОСОБА_6 в обумовлені строки не передав, та повідомив, що їх передача відкладається, запевнивши, що у разі неможливості поставки талонів, поверне потерпілій грошові кошти у повному обсязі.

27. Заволодівши грошовими коштами ОСОБА_6 на загальну суму 154600 грн. шляхом зловживання довірою потерпілої, ОСОБА_3 13.09.2022 року перебуваючи за адресою: Грецька площа, 1, м.Одеса, розпорядився ними на власний розсуд, та з листопада 2022 року, більш точний час не встановлено, припинив будь - які контакти з потерпілою ОСОБА_6 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 154600 гривень.

28. Відповідно до п.1 примітки ст.185 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року), у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

29. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року) за участю потерпілої ОСОБА_6 доведена поза розумним сумнівом та його дії в цілому кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому.

30. При цьому, оскільки кваліфікуюча ознака «що завдало значної шкоди потерпілому» за епізодом з ОСОБА_6 у формулюванні обвинувачення стороною обвинувачення не зазначено, але для правильної кваліфікації дій обвинувачення має значення та у даному випадку не погіршує його становище, суд вважає за необхідне самостійно про нього зазначити.

31. Крім того, точні дата та час не встановлені, але не пізніше 30.08.2022 року, ОСОБА_3 зателефонував з номеру телефону НОМЕР_1 своєму знайомому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та запропонував придбати паливні талони мережі АЗС «ANP», на що останній погодився і замовив у ОСОБА_3 паливні талони АЗС «ANP» на загальну суму 482425 гривень. При цьому, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_7 , що надасть йому паливні талони АЗС «ANP» не пізніше наступного тижня з дня повної оплати їх вартості.

32. На виконання вищевказаної домовленості, ОСОБА_7 , повністю довіряючи ОСОБА_3 , здійснив перекази грошових коштів на вказані останнім банківські картки, а саме: у період з 30.08.2025 по 13.09.2022 року три грошові перекази на карту AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , відкриту на ОСОБА_3 , у загальній сумі 270425,00 гривень; 13.09.2022 року шість грошових переказів на картку AT «ПУМБ» № НОМЕР_3 , відкриту на ім`я ОСОБА_12 , у загальній сумі 165000 гривень; 13.09.2022 року два грошові перекази на картку AT «ПУМБ» № НОМЕР_4 , відкриту на ім`я ОСОБА_13 , у загальній сумі 47000 гривень.

33. Водночас, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не були обізнані щодо дійсних намірів ОСОБА_3 ..

34. У подальшому, 13.09.2022 року ОСОБА_12 не будучи обізнаним щодо реальних намірів ОСОБА_3 , діючи за вказівкою останнього, перебуваючи у м.Одеса, здійснив зняття грошових коштів перерахованих потерпілим ОСОБА_7 та передав їх ОСОБА_3 .

35. Після цього, ОСОБА_3 діючи умисно, паливні талони на загальну суму 482425 гривень потерпілому ОСОБА_7 в обумовлені строки не передав, та повідомив, що їх передача відкладається, запевнивши, що у разі неможливості поставки талонів, поверне потерпілому грошові кошти у повному обсязі.

36. Заволодівши грошовими коштами ОСОБА_7 на загальну суму 482425 грн. шляхом зловживання довірою потерпілого, ОСОБА_3 перебуваючи у м.Одеса, точна адреса не встановлена, розпорядився ними на власний розсуд, та з листопада 2022 року, більш точний час не встановлено, припинив будь - які контакти з потерпілим ОСОБА_7 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 482425 гривень.

37. Відповідно до ч.3 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року), кримінальна відповідальність настає за шахрайство (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою), вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

38. Відповідно до п.п.3, 4 примітки ст.185 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року), у ст.190 цього Кодексу у великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, а в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

39. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (у редакції статті станом 18.10.2022 року) за участю потерпілого ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом та його дії кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, вчинене у великих розмірах.

40. Крім того, у вересні 2022 року, точні дата та час не встановлені, але не пізніше 06.09.2022 року, ОСОБА_3 зателефонував з номеру телефону НОМЕР_1 своєму знайомому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та запропонував придбати паливні талони мережі АЗС «ANP», на що останній погодився і замовив у ОСОБА_3 паливні талони АЗС «ANP» на загальну суму 84000 гривень. При цьому, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_10 , що надасть йому паливні талони АЗС «ANP» не пізніше наступного тижня з дня повної оплати їх вартості.

41. На виконання вищевказаної домовленості, ОСОБА_10 , повністю довіряючи ОСОБА_3 , 06.09.2022 року здійснив п`ять переказів грошових коштів на вказану ОСОБА_3 банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , відкриту на ОСОБА_3 у загальній сумі 84000 гривень.

42. Після цього, ОСОБА_3 діючи умисно, паливні талони на загальну суму 84000 гривень потерпілому ОСОБА_10 в обумовлені строки не передав, та повідомив, що їх передача відкладається, запевнивши, що у разі неможливості поставки талонів, поверне потерпілому грошові кошти у повному обсязі.

43. Заволодівши грошовими коштами ОСОБА_10 на загальну суму 84000 грн. шляхом зловживання довірою потерпілого, ОСОБА_3 перебуваючи у м.Одеса, розпорядився ними на власний розсуд, та з листопада 2022 року, більш точний час не встановлено, припинив будь - які контакти з потерпілим ОСОБА_10 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 84000 гривень.

44. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року) за участю потерпілого ОСОБА_10 доведена поза розумним сумнівом та його дії кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

45. Крім того, у вересні 2022 року, точні дата та час не встановлені, але не пізніше 14.09.2022 року, ОСОБА_3 зателефонував з номеру телефону НОМЕР_1 своєму знайомому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та запропонував придбати паливні талони мережі АЗС «ANP», на що остання погодилась і замовила у ОСОБА_3 паливні талони АЗС «ANP» на загальну суму 73500 гривень. При цьому, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_9 , що надасть їй паливні талони АЗС «ANP» не пізніше наступного тижня з дня повної оплати їх вартості.

46. На виконання вищевказаної домовленості, ОСОБА_9 , повністю довіряючи ОСОБА_3 , 14.09.2022 року здійснила два перекази грошових коштів на вказану ОСОБА_3 банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , відкриту на ОСОБА_3 у загальній сумі 73500 гривень.

47. Після цього, ОСОБА_3 діючи умисно, паливні талони на загальну суму 73500 гривень потерпілій ОСОБА_9 в обумовлені строки не передав, та повідомив, що їх передача відкладається, запевнивши, що у разі неможливості поставки талонів, поверне потерпілій грошові кошти у повному обсязі.

48. Заволодівши грошовими коштами ОСОБА_9 на загальну суму 73500 грн. шляхом зловживання довірою потерпілої, ОСОБА_3 перебуваючи у м.Одеса, розпорядився ними на власний розсуд, та з листопада 2022 року, більш точний час не встановлено, припинив будь - які контакти з потерпілим ОСОБА_9 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 73500 гривень.

49. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року) за участю потерпілої ОСОБА_9 доведена поза розумним сумнівом та його дії кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

50. Крім того, у вересні 2022 року, точні дата та час не встановлені, але не пізніше 18.09.2022 року, ОСОБА_3 зателефонував з номеру телефону НОМЕР_1 своєму знайомому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та запропонував придбати паливні талони мережі АЗС «ANP», на що останній погодився і замовив у ОСОБА_3 паливні талони АЗС «ANP» на загальну суму 190119 гривень. При цьому, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 , що надасть йому паливні талони АЗС «ANP» не пізніше наступного тижня з дня повної оплати їх вартості.

51. На виконання вищевказаної домовленості, ОСОБА_8 , повністю довіряючи ОСОБА_3 , 18.09.2022 року здійснив перекази грошових коштів на вказану ОСОБА_3 банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , відкриту на ОСОБА_3 у загальній сумі 190119 гривень.

52. Після цього, ОСОБА_3 діючи умисно, паливні талони на загальну суму 190119 гривень потерпілому ОСОБА_8 в обумовлені строки не передав, та повідомив, що їх передача відкладається, запевнивши, що у разі неможливості поставки талонів, поверне потерпілому грошові кошти у повному обсязі.

53. Заволодівши грошовими коштами ОСОБА_8 на загальну суму 190119 грн. шляхом зловживання довірою потерпілого, ОСОБА_3 перебуваючи за адресою: вул.Академіка Вільямса, буд.50а у м.Одеса, розпорядився ними на власний розсуд, та з листопада 2022 року, більш точний час не встановлено, припинив будь - які контакти з потерпілим ОСОБА_8 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 190119 гривень.

54. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року) за участю потерпілого ОСОБА_8 доведена поза розумним сумнівом та його дії кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потрепілому.

V. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

55. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року), при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового розгляду положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме: в частині події кримінальних правопорушень, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, форми його вини та вирішив обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, стосуються речових доказів, заходів забезпечення і процесуальних витрат.

56. Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які викладені в обвинувальному акті та оголошені прокурором в судовому засіданні, а надалі з`ясовані у нього судом. Також зокрема зазначив, що протягом 2021 -2022 років контактував з потерпілими та у нього з ними були дуже гарні відносини. Він неодноразово діставав паливні талони та передавав їх потерпілим. Заявив, що вину визнає та підтвердив, що брав у потерпілих грошові кошти. Паливні талони потерпілим не збирався передавати, а отримані грошові кошти використав у власних цілях. Зазначив, що ніяких дій щодо повернення грошових коштів потерпілим не вчиняв. Офіційну господарську діяльність не здійснював та як суб`єкт підприємницької діяльності зареєстрований не був. Ніяких дозволів та ліцензій на реалізацію паливно - мастильних матеріалів не мав. Повідомив, що контакти з потерпілими припинив, оскільки розумів, що не зможе повернути їм грошові кошти.

VІ. Призначення покарання.

57. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

58. Так, обвинувачений відповідно до ч.4, 5 ст.12 КК України, вчинив кримінальні правопорушення, які класифікується як нетяжкі злочини та тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліках у медичних установах не перебуває, офіційно не працює. Матеріальну шкоду потерпілим не відшкодував.

59. До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.66 КК України, суд відносить визнання вини та активне сприяння судовому розгляду, та добровільне відшкодування завданого збитку, а обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлені.

60. Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

61. З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, зокрема кількості епізодів злочинної діяльності та розміру завданої потерпілим матеріальної шкоди, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за домірне призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій ч.2, 3 ст.190 КК України, з урахуванням редакції вказаної статті станом на 18.10.2022 року, у виді позбавлення волі у середньому та мінімальному розмірі відповідно, яке на думку суду є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.53 КК України за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу.

62. При цьому, суд вважає, що при призначенні покарання за сукупність кримінальних правопорушень, необхідно застосувати передбачений ч.1 ст.70 КК України принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

63. Водночас, при призначенні покарання, суд не знаходить підстав для застосування ст.ст.69, 69-1 КК України, а також не знаходить підстав для застосування ст.75 КК України.

64. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 відповідно до протоколу затримання від 03.05.2026 року, був затриманий 03.05.2026 року, а згідно з ухвалою слідчого судді Київського районого суду м.Одеси від 05.05.2026 року, до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому, неодноразово було продовжено, останній раз до 26.09.2026 року включно.

65. Тож, обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ч.5 ст.72 КК України підлягає зарахуванню у строк покарання попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі строк з 03 травня 2026 року по день набрання цим вироком законної сили включно.

VIІ. Рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні.

66. Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

67. Частина 5 ст.128 КПК України передбачає, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

68. Частина 1 ст.1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

69. Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

70. Таким чином, суд вважає, що оскільки потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_3 зазнали матеріальної шкоди, а обвинувачений у повному обсязі визнав цивільні позови, то позовні вимоги потерпілих про відшкодування матеріального збитку підлягають задоволенню.

VІІІ. Речові докази та процесуальні витрати.

71. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

72. Процесуальні витрати сторонами не заявлені.

ІХ. Заходи забезпечення кримінального провадження.

73. Відповідно до ч.3 ст.377 КПК України, якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.

74. Під час судового розгляду, стороною захисту суду не надано будь - яких належних та достатніх доказів на підтвердження існування виняткового випадку, який є підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання цим вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою.

75. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руслан Яковенко проти України» (Заява № 5425/11), «Суд зауважує, що, починаючи з дати постановлення вироку (навіть якщо лише судом першої інстанції), підсудний перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 (п.31). У своїй практиці Суд постановляв, що у такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання (п.32).

76. Таким чином, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено обвинуваченому ухвалою суду від 29.07.2026 року слід залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року) та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два (2) роки;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (у редакції статті станом на 18.10.2022 року) та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три (3) роки.

2. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк три (3) роки.

3. Строк відбування покарання ОСОБА_3 , 05.04.1990 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили, зарахувавши у строк покарання, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі строк з 03 травня 2026 року по день набрання цим вироком законної сили включно.

4. Цивільний позов ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на відшкодування майнової шкоди суму у розмірі 154600 (сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на відшкодування майнової шкоди суму у розмірі 482425 (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на відшкодування майнової шкоди суму у розмірі 190500 (сто дев`яносто тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на відшкодування майнової шкоди суму у розмірі 73500 (сімдесят три тисячі п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на відшкодування майнової шкоди суму у розмірі 84000 (вісімдесят чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відшкодування майнової шкоди суму у розмірі 235200 (двісті тридцять п`ять тисячі двісті) гривень.

5. Речовий доказ: дублікати квитанцій в кількості 5 шт. про відправку підозрюваному грошових коштів на загальну суму 190119 гривень, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

6. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання цим вироком законної сили, - залишити без змін.

7. Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Цей вирок не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

9. Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1