Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №947/43934/25 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/43934/25

Провадження № 2/947/917/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2026 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Хомінець Т.В.,

- позивачки ОСОБА_1 ,

- представниці позивачки – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Київська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та стягнення аліментів з батька,

ВСТАНОВИВ:

Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи

У листопаді 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Київська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування) про визначення місця проживання їх спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, а також стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу).

В обґрунтування позовних вимог представниця позивачки зазначила, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю необхідне для захисту прав та інтересів дитини-інваліда, пов`язаних з її вихованням та лікуванням, відпочинком тощо. Батько фактично не цікавиться вихованням сина, аліменти не сплачує. У вирішенні питань виховання дитини та забезпечення його інтересів, де потребується спільна позиція батьків, останній ухиляється від участі та надання своєї згоди, як батько. Указані обставин змусили позивачку звернутися за захистом прав дитини до суду.

У відзиві на позов представниця відповідача – ОСОБА_5 зазначила, що позов не визнає в повному обсязі. Водночас, не заперечила проти проживання дитини з матір`ю за умови встановлення графіку спілкування з батьком. Проти стягнення аліментів не заперечила.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 17.12.2025 витребувано з Київської районної адміністрації Одеської міської ради (як органу опіки та піклування) висновок про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із висвітленням чи відповідатиме це найкращим інтересам дитини. Також витребувано з Головного управління Національної поліції в Одеській області інформацію та підтверджуючі документи щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 . Постановлено отримати інформацію з ДРФО про джерела та розмір доходу ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 25.02.2026 витребувано з ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 інформацію щодо проходження військової служби ОСОБА_3 . Такожвитребувано з ЄІС МВС України інформацію та підтверджуючі документи щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3

19.03.2026 до суду надійшов зустрічний позов щодо встановлення способу участі батька у вихованні дитини.

Ухвалою суду від 15.04.2026 у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відмовлено.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 26.11.2025 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовчі судові засідання призначалися на 17.12.2025, 05.02.2026, 25.02.2026, 19.03.2026, 15.04.2026, 13.05.2026, 05.06.2026, 29.07.2026.

Ухвалою суду від 29.07.2026 підготовче провадження закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 26..08.2026.

У судовому засіданні позивачка та її представниця позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Відповідач, належним чином повідомлений, до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив. Його представниця просила відкласти розгляд справи, однак доказів наявності поважних причин не надала. Представник третьої особи просив розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Під час судового розгляду встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 06.12.2019 Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, підтверджено факт народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 2910 від 06.12.2019, батьками якого зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.01.2022 у справі № 947/31735/21 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , зареєстрований Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 770 від 15.06.2019.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 повернуто її дошлюбне прізвище – « ОСОБА_7 ».

У 2024 році ОСОБА_1 уклала інший шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 09.11.2024, зареєстрований Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 824 від 09.11.2024.

Згідно з довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 02.05.2025 № М4-99495-ф/о за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_9 , 1960 року народження, ОСОБА_1 , 1987 року народження, ОСОБА_4 , 2019 року народження.

Згідно з випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 01.05.2025 ОСОБА_10 має інвалідність з 03.03.2021. Перебуває на обліку в КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» ОМР.

Відповідно до довідки Одеського ЗДО «Ясла-садок» № 106 комбінованого типу від 01.05.2025 № 53, ОСОБА_10 відвідував садок з квітня 2023 року по липень 2024 року. 22.07.2022 із закладу його забрав батько, після чого дитина припинила відвідувати садок.

Згідно з довідкою Управління освіти Миколаївської міської ради від 29.05.2025 установлено, що ОСОБА_10 у період з 16.12.2024 по 17.01.2025 відвідував «Ясла-садок № 29» в м. Миколаєві. З 14.04.2025 відрахований у зв`язку з переходом в інший заклад дошкільної освіти.

Згідно з довідкою Одеського ЗДО «Ясла-садок» № 106 комбінованого типу від 24.11.2025 № 53, ОСОБА_10 продовжив відвідувати садок з жовтня 2025 року у супроводі матері. Батька дитини останній раз бачили 22.07.2024, коли він забрав дитину.

Щодо даних, характеризуючи особу ОСОБА_3 .

Згідно відводі ГУНП в Одеській області від 16.02.2026 на ухвалу суду встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності:

- за ст. 173 КУпАП – дрібне хуліганство (рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2024 у справі № 947/12251/24), накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 119 грн;

- за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП – домашнє насильство, невиконання термінового заборонного припису (рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 16.12.2025 у справі № 489/9352/25), накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн;

- за ч. 1 ст. 178 КУпАП розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях (постанова серії ГБВ №365206, винесена працівниками УПО в Миколаївській області), накладено стягнення у виді попередження.

Відповідно до інформаційної довідки Департаменту інформатизації МВС України від 17.03.2026 та 19.03.2026 установлено, що ОСОБА_3 має статус обвинуваченого у двох кримінальних провадженнях:

- 27.09.2023 обвинувальний акт у к.п. № 12023167480000219 за ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) направлено до суду;

- 19.11.2025 обвинувальний акт у к.п. № 12024163480000279 за ч. 2 ст. 345 КК України (умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень) направлено до суду.

Притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 369-2 КК України (зловживання впливом) Хаджибейським районним судом м. Одеси з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 51 000 грн.

Згідно з висновком органу опіки та піклування – Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 26.06.2026 № 296/01-11, останнім рекомендовано визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 . Матір за місцем проживання створює дитині всі умови для нормального гармонійного розвитку.

Мотиви прийнятого рішення

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Статтею 51 Основного Закону України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється СК (ст. 1 СК України).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (ч. 1 ст. 121 СК України).

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 1-4 ст. 157 СК України).

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч. 4 ст. 15 СК України).

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).

Отже, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Тобто, для підтвердження самостійного виховання дитини матір`ю та визначення місця проживання разом з нею необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав батька обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна зробити висновок, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом ст. 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (Hunt v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07. 2015).

Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Доведення необхідності визначення місця проживання дитини разом з матір`ю пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Як зазначила позивачка, визначення місця проживання дитини разом з нею необхідно для захисту прав та інтересів дитини-інваліда, пов`язаних з його вихованням та лікуванням, навчанням та відпочинком тощо.

Під час судового розгляду установлено, що відповідач тривалий час не спілкується з дитиною, не цікавиться її життям та розвитком. Дитина мешкає разом з матір`ю та забезпечена умовами для нормального гармонійного розвитку. Фактично мати сама виховує та утримує дитину. Батько не долучається до цього процесу, мешкає окремо та не допомагає. У позивачки наразі створена нова сім`я, чоловік якої ОСОБА_8 утримує сім`ю та допомагає у вихованні дитини.

Також, з аналізу матеріалів справи випливає, що відповідач неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, зокрема за фактом заподіяння середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень позивачці ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України; за фактом вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, відтак є особою, що схильна до сімейного насилля.

У липні 2024 року без дозволу матері забрав дитину з дитячого садка і відвіз до своїх батьків до м. Миколаєва, де дитина проживала та певний час відвідувала дитячий садок, допоки не була повернута матері до м. Одеса.

З огляду на викладене суд доходить висновку про можливість визначити місце проживання дитини з матір`ю, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Іншого перед судом не доведено.

Щодо стягнення аліментів

Далі, з позовної заяви випливає, що причиною звернення до суду з цим позовом також став факт відсутності домовленості між позивачкою та відповідачем щодо розміру, періодичності та форми сплати аліментів на утримання дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Малолітній син ОСОБА_10 проживає разом з матір`ю (позивачкою) та потребує матеріальної допомоги. Відповідач працездатний та має змогу надати таку допомогу (сплачувати аліменти).

Суд зазначає, що спірні правовідносини є сімейними та регламентуються положеннями ст. 180-185 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частина 5 ст. 183 СК України наголошує, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 160 ЦПК України).

Отже приписами ч. 5 ст. 183 СК України регламентовано достатній та безспірний розмір, необхідний для нормального розвитку та утримання дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування та найважливішим обов`язком батьків.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви (ч. 1 ст. 191 СК України).

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши встановлені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 підлягають задоволенню в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту звернення позивачем з відповідним позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Визначений розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідає принципу розумності та справедливості, а також не буде носити для відповідача надмірного тягаря.

Суд роз`яснює, що відповідно до положення ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

У цій справі суд уважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Висновки суду

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню та зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Отже, проаналізувавши заяви по суті справи та надані сторонами докази на їх підтвердження у поєднанні із застосованими правовими нормами, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачкою доведено перед судом належними та допустимими доказами необхідність визначення місця проживання дитини саме з матір`ю, а також стягнення аліментів з батька дитини.

Щодо судових витрат

За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України).

Отже, у зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог позивача, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру щодо стягнення аліментів в розмірі 968,96 грн, а також судовий збір в розмірі 968,96 грн за позовну вимогу щодо визначення місця проживання дитини – з відповідача на користь позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Київська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування) про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та стягнення аліментів – задовольнити.

2. Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25.11.2025 та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

5. Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

6. Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення тексту повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_6 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (знятий з реєстрації у 2022 році) ;

Третя особа: Київська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування) (код ЄДРПОУ № 26303241, адреса: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 9).

Суддя К. А. Цирфа